DSpace Собрание: Scientific publicationsScientific publicationshttps://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/10152024-03-29T15:57:00Z2024-03-29T15:57:00ZШляхи покращення інвестиційного клімату в УкраїніГармата, О.В.Harmata, O.V.ORCID ID: 0009-0000-0281-6466Кучер, В.О.Kucher, V.O.ORCID ID: 0000-0003-0877-5735Здреник, І.В.Zdrenyk, I.V.ORCID ID: 0000-0002-8645-0701Парасюк, В.М.Parasiuk, V.M.ORCID ID: 0000-0002-8195-7597https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/59492023-08-14T09:47:54Z2023-01-01T00:00:00ZНазвание: Шляхи покращення інвестиційного клімату в Україні
Авторы: Гармата, О.В.; Harmata, O.V.; ORCID ID: 0009-0000-0281-6466; Кучер, В.О.; Kucher, V.O.; ORCID ID: 0000-0003-0877-5735; Здреник, І.В.; Zdrenyk, I.V.; ORCID ID: 0000-0002-8645-0701; Парасюк, В.М.; Parasiuk, V.M.; ORCID ID: 0000-0002-8195-7597
Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена дослідженню понять інвестиційної привабливості й інвестиційного
клімату в Україні. Інвестиційна політика є системною та цілеспрямованою діяльністю спеціально вповноважених органів державної влади. Чинники, які забезпечують комфортний інвестиційний клімат, є
дуже багатогранними, передусім залежними від політичного, економічного, соціального та правового
розвитку країни.
Потрібно звернути увагу на недоліки національного законодавства у сфері інвестиційної діяльності,
зокрема іноземного інвестування. Національне законодавство не повною мірою відповідає міжнародним
стандартам із питань охорони прав інвесторів.
Найбільш актуальними засобами відновлення інвестиційної привабливості для України в час війни є
інститут страхування інвестицій від військових ризиків і програми державно-приватного партнерства.
Наявність інституту страхування є однією з основоположних підстав для залучення інвесторів у надійний
правовий простір для створення сприятливого інвестиційного клімату.
Інститут державно-приватного партнерства спонукає інвестора до довіри до законодавчих, виконавчих і потенційно вигідних реалізацій інвестиційних проєктів. Держава гарантує додержання встановлених
законодавством України умов для провадження діяльності приватних партнерів, пов’язаної з виконанням
договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, додержання прав і законних інтересів
приватних партнерів.
Безумовним чинником покращення інвестиційної привабливості насамперед є припинення військових дій
на території України. Наступним невідʼємним кроком має бути впровадження механізмів захисту інвестиційних ризиків на державному рівні та створення державних програм підтримки іноземних і вітчизняних інвестицій, що сприятиме створенню нових робочих місць, відновленню процесу грошового обігу, налагодження економічних відносин і економічного простору країни загалом. The article is devoted to the study of the concepts of investment attractiveness and investment climate
in Ukraine. Investment policy is a systematic and purposeful activity of specially authorized state authorities. The
factors that ensure a comfortable investment climate are very multifaceted, primarily dependent on the country’s
political, economic, social and legal development.
It is necessary to pay attention to the shortcomings of national legislation in the feld of investment activity, in
particular foreign investment. National legislation does not fully meet international standards for the protection of
investors’ rights.
The most relevant means of restoring investment attractiveness for Ukraine during the war are the institute
of investment insurance against military risks and the public-private partnership program. The presence of an
insurance institute is one of the fundamental reasons for attracting investors to a reliable legal space for creating
a favorable investment climate.
In turn, the institution of public-private partnership encourages the investor to trust legislative, executive and
potentially proftable implementation of investment projects. The state guarantees compliance with the conditions
established by the legislation of Ukraine for the conduct of activities of private partners, related to the performance
of contracts concluded within the framework of public-private partnership, compliance with the rights and legitimate
interests of private partners.
An unconditional factor in improving investment attractiveness is, frst of all, the cessation of hostilities on
the territory of Ukraine. The next essential step should be the introduction of mechanisms for the protection of
investment risks at the state level and the creation of state programs to support foreign and domestic investments,
which will contribute to the creation of new jobs, the restoration of the money circulation process, the establishment
of economic relations and the economic space of the country as a whole.
Описание: Гармата О.В. Шляхи покращення інвестиційного клімату в Україні / Гармата Ольга Володимирівна, Кучер Віталій Орестович, Здреник Іванна Василівна, Парасюк Василь Михайлович // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія юридична. - 2023. - Вип. 3. - С. 189-196.2023-01-01T00:00:00ZПублічний порядок та інтереси держави і суспільства: категорії приватного та господарського праваКучер, В.О.Kucher, V.O.ORCID ID: 0000-0003-0877-5735Парасюк, В.М.Parasiuk, V.M.ORCID ID: 0000-0002-8195-7597Здреник, І.В.Zdrenyk, I.V.ORCID ID: 0000-0002-8645-0701https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/56232023-06-06T10:04:40Z2023-01-01T00:00:00ZНазвание: Публічний порядок та інтереси держави і суспільства: категорії приватного та господарського права
Авторы: Кучер, В.О.; Kucher, V.O.; ORCID ID: 0000-0003-0877-5735; Парасюк, В.М.; Parasiuk, V.M.; ORCID ID: 0000-0002-8195-7597; Здреник, І.В.; Zdrenyk, I.V.; ORCID ID: 0000-0002-8645-0701
Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена дослідженню понять «публічний порядок» і «інтереси держави та суспільства». На підставі аналізу положень міжнародного приватного права, норм цивільного та господарського законодавства виокремлено проблеми тлумачення зазначених понять.
Відсутність чітких меж застосування публічного порядку та інтересів держави та суспільства призводить до злиття й ототожнення цих понять. У статті розмежовано публічний порядок та інтереси
держави та суспільства.
Публічним порядком є публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають
основи суспільного ладу держави.
Зроблено висновок, що «інтереси держави та суспільства» слід тлумачити у широкому розумінні. Оціночний термін «інтереси держави та суспільства» виконує універсальну заборонну функцію.
Інтереси держави та суспільства порушуються у разі порушення нормативних актів, у яких вони закріплені. Безпосереднім об’єктом посягання з боку учасників незаконного правочину є публічно-правові акти
за своєю природою. Під інтересами держави і суспільства в цивільному законодавстві необхідно розуміти
публічні інтереси, які знайшли своє законодавче закріплення в актах публічного законодавства у вигляді
відповідних імперативних приписів. Зокрема, це приписи кримінального, адміністративного, податкового,
митного законодавства.
У правозастосовній практиці важко розмежувати публічний порядок від інтересів держави та суспільства, що потребує подальших наукових розвідок. Правильне формулювання підстави недійсності правочину (суперечність публічному порядку чи інтересам держави та суспільства) впливає на його правові наслідки.
Для правочину, що порушує публічний порядок, такими наслідками є двостороння реституція. Натомість
наслідком вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, також
може бути недопущення реституції або її односторонній характер (в залежності від наявності у сторін
умислу на протизаконний результат). The article is devoted to the study of the concepts of “public order” and “interests of the state and
society”. On the basis of the analysis of the provisions of international private law, norms of civil and economic
legislation, the problems of interpretation of the mentioned concepts are singled out.
Public order is public-legal relations that have an imperative character and determine the foundations of the
social order of the state.
The lack of clear boundaries of the application of public order and the interests of the state and society leads to
the fusion and identifcation of these concepts. The article distinguishes between public order and the interests of the
state and society. It was concluded that «interests of the state and society» should be interpreted in a broad sense.
The evaluative term “interests of the state and society” performs a universal prohibition function.
The interests of the state and society are violated in the event of violation of the normative acts in which they
are enshrined. The direct object of encroachment by the participants of an illegal transaction are public legal
acts by their nature. Under the interests of the state and society in civil legislation, it is necessary to understand
public interests, which have found their legislative consolidation in acts of public legislation in the form of relevant
imperative prescriptions. In particular, these are prescriptions of criminal, administrative, tax, customs legislation.
In law enforcement practice, it is difcult to distinguish public order from the interests of the state and society,
which requires further scientifc research. The correct formulation of the grounds for the invalidity of the deed
(contradiction to public order or the interests of the state and society) affects its legal consequences. For an act
that violates public order, such consequences are bilateral restitution. The consequence of committing a deed with a
purpose that is known to be contrary to the interests of the state and society may also be the prevention of restitution
or its one-sided nature (depending on the presence of the parties’ intention for an illegal result).
Описание: Кучер В.О. Публічний порядок та інтереси держави і суспільства: категорії приватного та господарського права / Кучер Віталій Орестович, Парасюк Василь Михайлович, Здреник Іванна Василівна // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія юридична. - 2023. - Вип. 1. - С. 3-10.2023-01-01T00:00:00ZСтановлення та розвиток правового регулювання державної реєстрації фермерських господарств в УкраїніДолинська, М.С.Dolynska, M.S.https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/55892023-05-11T11:30:03Z2022-01-01T00:00:00ZНазвание: Становлення та розвиток правового регулювання державної реєстрації фермерських господарств в Україні
Авторы: Долинська, М.С.; Dolynska, M.S.
Краткий осмотр (реферат): Дослідження присвячено актуальним проблемам аграрного та цивільного законодавства України. Метою дослідження є здійснення
аналізу генезису та еволюції правового регулювання державної реєстрації фермерських формувань у незалежній Україні. Схарактеризовано стан законодавчого регулювання державної реєстрації селянських (фермерських) господарств та фермерських господарств
в Україні протягом 1991–2022 років.
Інститут фермерства, пройшов тривалий та важкий шлях від селянських (фермерських) господарств – як суб’єктів з правами юридичної особи до функціонування двох окремих видів фермерських господарств: юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Автором виокремлено два види селянських (фермерських) господарств та п’ять видів фермерських господарств в Україні.
Запропоновано авторське визначення поняття державної реєстрації фермерських господарств – це визнання законності фермерського господарства юридичної особи або фізичної особи-підприємця як суб’єкта підприємницької діяльності та його засновницьких
документів; юридичний факт, який породжує появу всіх прав і обов’язків, що характеризують фермерське господарство як самостійний
суб’єкт аграрного товарного виробництва.
Умовою для реєстрації сімейної ферми без статусу юридичної особи – як фізичної особи – підприємця є обов’язкове укладення договору про створення сімейного фермерського господарства (у випадку створення членами сім’ї) або складання декларації – у випадку
створення сімейної ферми – однією фізичною особою –підприємцем.
Автор виокремлює чотири основні етапи розвитку державної реєстрації фермерських формувань в незалежній Україні. Перший етап
складає 1991–2002 роки; другий етап охоплює 2003-2015 роки, а третій етап включає 2016 рік – перше півріччя 2018 року, четвертий етап
розпочався з другого півріччя 2018 року та триває до теперішнього часу.
Рекомендовано державну реєстратору при реєстрації фермерських господарств здійснювати перевірку сімейно-родинних відносини
між засновником фермерського господарства та його родичами або членами сім’ї. The study is devoted to current problems of agrarian and civil legislation of Ukraine. The purpose of the study is to analyze the genesis
and evolution of the legal regulation of state registration of farming formations in independent Ukraine. The state of legislative regulation of state
registration of peasant (farm) holdings and farms in Ukraine during 1991–2022 is characterized.
The Institute of Farming has gone through a long and diffcult path from peasant (farming) farms – as subjects with the rights of a legal entity
to the functioning of two separate types of farms: legal entities and individual entrepreneurs.
The author singles out two types of peasant (farm) households and fve types of farms in Ukraine.
The proposed author's defnition of the concept of state registration of farms is the recognition of the legality of the farm of a legal entity
or an individual entrepreneur as a subject of entrepreneurial activity and its founding documents; a legal fact that gives rise to all the rights
and obligations characterizing a farm as an independent subject of agrarian commodity production.
A condition for registering a family farm without the status of a legal entity – as a natural person – an entrepreneur is the mandatory conclusion
of an agreement on the creation of a family farm (in the case of creation by family members) or the drawing up of a declaration – in the case
of the creation of a family farm – by one natural person – the entrepreneur .
The author singles out four main stages of development of the state registration of farming formations in independent Ukraine. The frst stage
is 1991–2002; the second phase covers the years 2003-2015, and the third phase includes 2016 – the frst half of 2018, the fourth phase started
from the second half of 2018 and continues until now.
It is recommended that the state registrar, when registering farms, check family-family relationships between the founder of the farm and his
relatives or family members.
Описание: Долинська М.С. Становлення та розвиток правового регулювання державної реєстрації фермерських господарств в Україні / Долинська М.С. // Юридичний науковий електронний журнал. - 2022. - № 12. - С. 141-144.2022-01-01T00:00:00ZЧлени домашнього господарства: проблеми правового статусуМокрицька, Н.П.Mokrytska, N.P.ORCID ID: 0000-0003-0318-5285https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/55872023-05-11T11:13:15Z2022-01-01T00:00:00ZНазвание: Члени домашнього господарства: проблеми правового статусу
Авторы: Мокрицька, Н.П.; Mokrytska, N.P.; ORCID ID: 0000-0003-0318-5285
Краткий осмотр (реферат): У статті проведено комплексне дослідження
правового статусу членів домашнього господарства як суб’єкта у трудових відносинах
щодо застосування домашньої праці відповідно до Конвенції МОП про гідну працю домашніх
працівників, стану її імплементації в Україні,
внесення пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства з метою ефективної
реалізації прав домашніх працівників.
Актуальність теми обумовлено тим, що Україна наблизилася до завершення процесу ратифікації Конвенції МОП про гідну працю домашніх працівників. Наразі розроблений відповідний законопроект, який має на меті доповнити
Кодекс законів про працю України положеннями, які спрямовані на регулювання відносин
домашніх працівників за трудовим договором з
фізичною особою. Відтак домашні працівники
будуть введені у сферу дії трудового права, а
члени домашнього господарства набудуть повноважень роботодавця у межах дії трудового
договору. При цьому стороною трудового договору – роботодавцем стане один з членів домашнього господарства.
Зроблено спробу визначати поняття та ознаки членів домашнього господарства на основі аналізу Конвенції МОП про гідну працю
домашніх працівників, чинного законодавства
України та результатів проведеної законопроектної роботи. Зокрема, в Україні запропоновано використовувати домашню працю на основі
трудового договору лише фізичним особам, які
передусім об’єднані такими важливими ознаками як спільне проживання в одному жилому
приміщенні (жилому будинку) або його частині,
ведення спільного господарства, повністю або
часткове об’єднання своїх коштів та їх витрати.
Доведено необхідність відносити до членів домашнього господарства і осіб, які хоч і не підпадають під ознаки членів домашнього господарства, але є членами сім’ї у розумінні ст. 3
Сімейного кодексу України.
Аргументовано, що у Конвенції використовується для позначення роботодавця термін
«household», що у перекладі з англійської мови
означає як групу людей, які проживають разом так і застосується до будинку, квартири та
людей, які там проживають. Обґрунтовано вважати, що Конвенція не забороняє застосувати
домашню працю юридичним особам, але дозволяє встановлювати обмеження національним
законодавством. The article carries out a comprehensive
study of the legal status of household members
as a subject in labor relations regarding the
use of domestic work in accordance with the
ILO Convention on Decent Work for Domestic
Workers, the state of its implementation in
Ukraine, proposals for improving national
legislation in order to effectively implement the
rights of domestic workers .
The topicality of the topic is due to the fact
that Ukraine has come close to completing the
ratification process of the ILO Convention on
Decent Work for Domestic Workers. Currently,
a corresponding draft law has been developed,
which aims to supplement the Code of Labor
Laws of Ukraine with provisions aimed at
regulating the relations of domestic workers
under an employment contract with an individual.
Therefore, domestic workers will be included
in the scope of labor law, and members of the
household will acquire the powers of the employer
within the scope of the employment contract.
At the same time, one of the members of the
household will become a party to the employment
contract - the employer.
An attempt was made to define the concepts
and characteristics of household members
based on the analysis of the ILO Convention on
Decent Work for Domestic Workers, the current
legislation of Ukraine and the results of the
legislative work. In particular, in Ukraine it is
proposed to use domestic work on the basis of an employment contract only for individuals who are
primarily united by such important features as
living together in the same residential premises
(residential building) or part of it, running a
joint household, fully or partially combining their
funds and their expenses. It has been proven the
need to refer to household members as well as
persons who, although they do not fall under the
characteristics of household members, but are
family members within the meaning of Art. 3 of
the Family Code of Ukraine.
It is argued that the Convention uses the term
«household» to refer to the employer, which in
translation from English means both a group of
people who live together and applies to a house,
an apartment and the people who live there.
It is reasonable to believe that the Convention
does not prohibit the use of domestic work by
legal entities, but allows the establishment of
restrictions by national legislation.
Описание: Мокрицька Н.П. Члени домашнього господарства: проблеми правового статусу / Мокрицька Н.П. // Аналітично-порівняльне правознавство. - 2022. - № 6. - С. 121-126.2022-01-01T00:00:00Z