Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/2849
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorПанкевич, О.З.-
dc.contributor.authorPankevych, O.Z.-
dc.date.accessioned2020-05-15T08:22:33Z-
dc.date.available2020-05-15T08:22:33Z-
dc.date.issued2018-
dc.identifier.urihttp://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/2849-
dc.descriptionПанкевич О. З. Природа колективних людських прав та їх співвідношення з індивідуальними правами (у світлі Загальної декларації прав людини) / Олег Зіновійович Панкевич // Вісник Національної академії правових наук України. - 2018. - Т. 25. - № 3. - С. 62-77.uk_UA
dc.description.abstractАктуальність знаходження оптимального (або принаймні більш-менш прийнятного) балансу між індивідуальними та колективними людськими правами зростає в сучасному світі з кожним днем, насамперед з огляду на глобалізаційні процеси в цілому та потужну міграційну кризу зокрема. Метою статті є філософсько-правовий та загальнотеоретичний аналіз природи колективних прав та їх співвідношення з індивідуальними правами крізь призму двох дихотомій: номіналізму й реалізму, з одного боку, та лібералізму й комунітаризму – з іншого. Наголошено, що розуміння соціальної природи колективних прав є своєрідним «лакмусовим папірцем», котрий дає змогу маркувати вихідні дослідницькі й політико-правові позиції того чи іншого автора за однією з визначальних для сучасної філософії права ліній розмежування. По один бік цієї лінії знаходяться прибічники постулатів лібералізму і переважно корелюючих із ним різновидів філософсько-правового номіналізму, тоді як по інший бік –- апологети комунітаристських ідей та відповідно послідовники реалістичного напряму у філософії права. Зазначена розділова лінія є до певної міри умовною. Послуговуючись термінологією міжнародного публічного права, тут можна вести мову радше про делімітацію, аніж про демаркацію. Адже, по-перше, як відомо, практично не існує «стерильно чистих», без домішок інших світоглядно-філософських течій, лібералів чи комунітаристів, так само, як і номіналістів чи реалістів. Та й самі дослідники прав людини не так часто відверто самоідентифікуються, чітко задекларовуючи свої вихідні методологічні установки. По-друге, всередині названих вище філософських течій – зрештою, як і будь-яких інших – існують, так би мовити, проміжні варіанти, які, часто не без певних на то підстав, можуть претендувати або й навіть де-факто претендують на статус деякої «золотої середини» між політико-правовими та/або епістемологічними крайнощами (згадаймо відповідно «ліберальний комунітаризм» і «концептуалізм»). The urgency of finding the optimal (or, at least, more or less acceptable) balancebetween individual and collective human rights is increasing in the modern world every day, first of all, given the globalization processes in general and the strong migration crisis in particular. The purpose of the article is the philosophical-legal and the general theoretical analysis of the nature of collective rights and their relation with individual rights through the prism of two dichotomies: nominalism and realism, on the one hand, liberalism and communitarianism on the other. It is emphasized that the understanding of the social nature of collective rights vs a kind of "litmus test", which makes it possible to mark the initial research and political-legal positions of a particular author on one of the defining lines for defining the modern philosophy of law. On the one side of this line are adherents of the postulates of liberalism and predominantly correlated varieties of philosophical and legal nominalism, whereas on the other side are apologists of communist ideas and, accordingly, followers of a realistic direction in the philosophy of law. This dividing line is, to some extent, conditional. In accordance with the terminology of international public law, we can speak of delimitation rather than demarcation. After all, firstly, as is known, practically there is no "sterilly pure", without the impurities of other ideological and philosophical trends, liberals or communitarians, as well as nominalists or realists. Indeed, human rights researchers themselves are not as often self-identifiable by explicitly declaring their initial methodological settings. Secondly, within the above-mentioned philosophical currents – in the end, like any other – there are, so to speak, intermediate variants, which, often not without certain reasons, can claim or even de facto claim the status of some "the golden mean" between political, legal and / or epistemological extremes (let us remember, respectively, "liberal communitarianism" and "conceptualism").uk_UA
dc.language.isootheruk_UA
dc.publisherВісник Національної академії правових наук Україниuk_UA
dc.relation.ispartofseries;3-
dc.subjectіндивідуальні праваuk_UA
dc.subjectколективні праваuk_UA
dc.subjectуніверсаліїuk_UA
dc.subjectноміналізмuk_UA
dc.subjectреалізмuk_UA
dc.subjectлібералізмuk_UA
dc.subjectкомунітаризмuk_UA
dc.subjectindividual rightsuk_UA
dc.subjectcollective rightsuk_UA
dc.subjectuniversalsuk_UA
dc.subjectnominalismuk_UA
dc.subjectrealismuk_UA
dc.subjectliberalismuk_UA
dc.subjectcommunitarianismuk_UA
dc.titleПрирода колективних людських прав та їх співвідношення з індивідуальними правами (у світлі Загальної декларації прав людини)uk_UA
dc.title.alternativeThe Nature of Collective Human Rights and Their Relationship with Individual Rights (in the light of the Universal Declaration of Human Rights).uk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
_VA=8_-62-77.pdf336,33 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.