Явище евфемізації у відображенні комунікативного принципу толерантності українців

Abstract

Стаття присвячена з’ясуванню відображення комунікативного принципу толеранті в українському дискурсі, що зреалізовується репрезентацією явищ евфемізації, табуїзації і пов’язане із ставленням українців до реалій життя, закону, моралі. Реалізація комунікативного принципу толерантності виражається у прагненні до максимальної коректності, прогнозуванні ситуацій, що можуть бути пов’язані із конфліктністю, образою, непорозумінням. Евфемізація як один із компонентів культури мови може зробити її і гіперкоректною – у відповідності з представленнями носіїв мови про ідеальні форми виразу, які виступають в ролі важливих соціальних маркерів-стереотипів. Українська реальність відзначається появою нових евфемізмів. Евфемізми стали об”єктом зацікавлення дослідників у зв’язку з політичною комунікацією, у сфері медіадискурсу. The article is devoted to clarifying the communicative principle of tolerance in the Ukrainian discourse, which is realized by the representation of the phenomena of euphemization, taboo and related to the attitude of Ukrainians to the realities of life, law, morality. The implementation of the communicative principle of tolerance is expressed in the pursuit of maximum correctness, the prediction of situations that may be related to conflict, abuse, misunderstanding. Euphemisation as a component of language culture can also make it hypercorrect - in line with representations of native speakers about ideal forms of expression that act as important social markers, stereotypes. In the broad sense, "euphemism" is a word or expression that serves in appropriate conditions, situations, that is, discourse, to replace such notations that the speaker interprets as undesired, not at all polite, too harsh; or an emotionally neutral word or expression that is used instead of synonymous words or expressions that the speaker perceives as obscene, rude, or tactless. In narrow interpretation, it is a word or expression that replaces taboo words. The euphemism is expressed only in connection with the relevant topics and fields of activity - in particular: the names of the parts of the body; nakedness; physiological processes; sex life; politics and something related to it; illnesses and something related to them; death; people's shortcomings (deception, stupidity, drinking, smoking, drugs, drug addiction); physical signs of a person, his faults; finance and related to it actions; brutality, curses, nicknames; punishment, guilt. In the language of every society there are realities, signs, objects, phenomena, outlined above, which require encoding, darkening, cover. Euphemisms not only illustrate the peculiarities of the national linguistic picture of the world. They are expressive stylistic means that allow to vary the language depending on different conditions, to veil and conceal their intentions when necessary, to avoid communicative conflicts that may arise in the direct communication of different persons, objects and properties, and to be eloquent artistic means of expressiveness of speech in the aspect of creation different meaningful connotations. The dynamics of euphemistic processes are explained by the person's desire for successful communication, by the timely evaluation and reassessment of the forms of expression that fulfill the function of the implicitness of the negative evaluation in order to improve communication. Euphemisms have become a subject of interest for researchers in connection with political communication, in the field of media discourse.