Концептуальні орієнтири дослідження проблеми психосоматичних розладів

Abstract

Психосоматика як специфічна галузь знань на сучасному етапі її розвитку досліджує соціально-культурні, психологічні, медичні, економічні й екологічні чинники виникнення соматичних дефектів. Вивчення тілесності людини є соціально-психологічним, а не лише біологічним феноменом. Адже цілісність людського існування – поняття набагато більш складне, ніж поняття “психосоматична єдність” двох аспектів людського існування – психологічного і тілесного. Часто при цьому ігноруються соціальні та культурні чинники. Низка теоретичних досліджень щодо вивчення психосоматики вказує на те, що першочерговими чинниками розвитку захворювань є емоційні й особистісні тригери. За таких умов подальший розвиток психосоматики як наукового напряму в межах психологічного знання задіює подальші ґрунтовні дослідження тілесності здорової особистості. Проблема психосоматичних розладів залишається однією з найбільш складних та актуальних завдань сучасної психології. Беззаперечна участь психологічних механізмів у патогенезі і порушеннях здоров’я особистості вказує на існування психосоматичних функціональних розладів. Унаслідок суперечливих відомостей про причини і механізми розвитку психосоматичних функціональних захворювань до теперішнього часу відсутні стандарти діагностики та лікування таких хворих, що в свою чергу спричиняє негативну соціально-психологічну адаптацію особистості, а відтак і якість її життєдіяльності загалом. У патогенезі багатьох психосоматичних розладів центральними є несприятливі психічні чинники: неспецифічна та вроджена схильність до соматичних зрушень і вад; генетична здатність до психосоматичних виявів; видозміни у центральній нервовій системі, які спричиняють нейродинамічні вияви; особистісні особливості; психофізичні стани при дії психотравмуючих ситуацій; систематичний вплив негативних сімейних і соціальних чинників. Psychosomatics as a specifc branch of knowledge at the present stage of its development examines the socio-cultural, psychological, medical, economic and environmental factors of somatic defects. Te study of human corporeality is socio-psychological, not just a biological phenomenon. Afer all, the integrity of human existence – a concept much more complex than the concept of “psychosomatic unity” of two aspects of human existence – psychological and physical. Ofen, social and cultural factors are ignored. A number of theoretical studies on the study of psychosomatics indicate that the primary factors in the development of diseases are emotional and personal triggers. In such circumstances, further development of psychosomatics as a scientifc direction within the limits of psychological knowledge triggers further thorough studies of the physicality of a healthy personality. Te problem of psychosomatic disorders remains one of the most complex and relevant problems of modern psychology. Te indisputable participation of psychological mechanisms in the pathogenesis and disorders of personality health, indicates the existence of psychosomatic functional disorders. Due to conflicting information about the causes and mechanisms of development of psychosomatic functional diseases, there are still no standards of diagnosis and treatment of such patients, which in turn leads to negative social and psychological adaptation of the individual, and therefore the quality of his life as a whole. Te pathogenesis of many psychosomatic disorders is central to adverse psychic factors: nonspecifc and innate propensity for somatic shifs and defects; genetic capacity for psychosomatic manifestations; alterations in the central nervous system that cause neurodynamic manifestations; personal characteristics; psychophysical states under the influence of psycho-traumatic situations; systematic impact of negative family and social factors.