Особистісна парадигма виховання дітей-сиріт у контексті соціальних змін

Abstract

У статті доведено актуальність і доцільність особистісної парадигми виховання дітей-сиріт у контексті сучасних соціальних змін. Наголошується на необхідності обґрунтування сучасної парадигми освіти, що забезпечить можливість визначення оновленої сутності, змісту освітньо-виховної практики, її місця в загальній системі людської діяльності, її значення в процесі формування особистості. Проблема вдосконалення традиційних підходів у вихованні особистості дитини-сироти та оновлення традиційних теоретико-методологічних засад виховання дітей-сиріт з урахуванням соціальних змін сучасного суспільства потребує поглибленого дослідження, пошуку шляхів оптимізації виховних технологій. Метою публікації є аналіз та осмислення філософсько-освітньої методології щодо становлення та розвитку нової парадигми освіти в Україні та особистісної парадигми виховання дітей-сиріт. У статті підкреслюється, що опікунсько-виховна діяльність повинна базуватися на принципах актуалізації особистісного ресурсу дітей-сиріт та створенні оптимальних умов для їх емоційного та соціального розвитку. Особистісна парадигма виховання дітей сиріт, в якій головним є емоційний і соціальний розвиток дитини, вбачається найбільш ефективною в сучасних умовах трансформації інституційних форм утримання дітей. Особистісна парадигма виховання не просто декларує, а утверджує дитину як найвищу цінність життя, передбачає визнання її індивідуальності, самобутності, самоцінності. Вихованець розглядається як особистість, яка сама може вибирати такий шлях освіти, який допоможе їй досягнути найкращих результатів. Головне завдання виховання при цьому підході – допомогти дитині сироті якомога ефективніше взаємодіяти з оточуючим світом, створити оптимальний освітній простір для засвоєння нею вітагенного досвіду. The article substantiates the relevance and expediency of the personal paradigm of raising orphans in the context of contemporary the social change. The necessity of substantiation of the modern paradigm of education is emphasized, which will provide an opportunity to determine the updated essence, the content of educational and educational practice, its place in the general system of human activity, its importance in the process of personality formation in particular. The problem of improving the traditional approaches in the education of the orphan personality, and updating the traditional theoretical and methodological foundations of orphan education, taking into account the social changes of modern society, requires in-depth research, fnding ways to optimize educational technologies. The purpose of the publication is to analyze and understand the philosophical and educational methodology on the formation and development of a new paradigm of education in Ukraine, and the personal paradigm of raising orphans. The personal paradigm of raising orphans, in which the emotional and social development of the child is central, seems to us to be the most effective in the current conditions of transformation of institutional forms of child support. The personal paradigm of education does not simply declare, but affrms the child as the highest value of life, implies recognition of her personality, identity, self-worth. The pupil is seen as an individual who can choose the path of education that will help her achieve the best results. The main task of education in this approach – to help the orphan as effectively as possible to interact with the surrounding world, to create the optimal educational space for her to absorb the vitagen experience.