Management of counteracting the invasive crops' spread in the Ukrainian economy agrarian sector security system

Abstract

У статті обґрунтовано концептуальні основи та запропоновано практичні рекомендації щодо протидії поширенню інвазійних культур в Україні. Наголошено на особливій небезпеці швидкого поширення окремих видів борщівника теренами нашої країни. Проаналізовано зарубіжний досвід боротьби з розповсюдженням інвазійних рослин на землях приватних осіб, місцевих громад та виробників сільськогосподарської продукції. Звернено увагу на можливості негативного впливу борщівника на здоров’я людей, які контактують з ним, що спричиняє зниження працездатності та потребує видатків на лікування. Підкреслено руйнівні наслідки стихійного поширення борщівника для якості сільськогосподарських земель та екосистем. Досліджено вітчизняну нормативно-правову базу з питань регулювання використання земель сільськогосподарського призначення. Приділено увагу адміністративній відповідальності за бездіяльність щодо вирішення проблеми неконтрольованого поширення інвазійних культур на території України. Запропоновано посилити відповідальність місцевих органів влади та територіальних громад за невжиття належних заходів по боротьбі з поширенням інвазійних культур. Обґрунтовано пропозиції щодо протидії поширенню небезпечних видів борщівника, а саме: проведення моніторингу площ, засіяних борщівником; розроблення місцевих програм протидії стихійному самозасіюванню борщівника тощо. Серед локальних заходів запропоновано розробку цільових фінансованих програм із систематичного викошування, викорчовування борщівника до визрівання насіння. Досвід випасу тварин для боротьби з борщівником переважно отриманий від використання овець, але ця рослина також може бути їжею для великої рогатої худоби. Вівці та велика рогата худоба надають перевагу молодим та свіжим пагонам, а найефективніший контроль досягається, якщо починати випас на початку сезону, коли рослини невеликі. Як правило, худобі потрібен певний проміжок часу, щоб звикнути до борщівника, перш ніж вона регулярно їстиме ці рослини. У деяких густозасіяних борщівником місцях доцільно сформувати лісові насадження для створення затінку, що несприятливий для росту цієї інвазійної культури. Виявлено взаємозв`язок проблеми поширення борщівника із проблемами вирубування лісу та видобутку бурштину в Україні. Землі, на яких відбуваються вказані види діяльності, передусім, можуть бути колонізовані борщівником, як плодючою, та витривалою рослиною, невибагливою до якості ґрунтів. Відповідна загроза поки що не озвучувалась і, відповідно не обговорювалась науковцями, посадовими особами, громадськістю. А саме в місцях вирубування лісу та видобутку бурштину можуть утворитись потужні джерела розсіювання борщівника вітром на інших землях, передусім, сільськогосподарських полях, оскільки вони не мають затінку, що створюється деревами. Виявлені загрози безпеці аграрного сектору України та, можливо, сусідніх країн спонукають розгляд питань не тільки боротьби з борщівником, але і його аграрного та промислового використання. Рекомендовано організовувати на місцях спеціалізовані комітети для боротьби з поширенням борщівника. Серед завдань таких комітетів має бути розроблення програм, що враховують специфіку місцевих екосистем та агропромислових комплексів. The article substantiates the conceptual bases and offers practical recommendations to counteract the spread of invasive crops in Ukraine. The particular danger of the rapid spread of certain species of hogweed in Ukraine is emphasized. The foreign experience of controlling invasive plants spread on the lands of individuals, local communities, and agricultural producers is analysed. The Ukrainian regulatory base on the regulation of agricultural land use has been investigated. Proposals for counteracting the spread of dangerous species of hogweed are substantiated, namely: monitoring of areas planted with hogweed; development of local programs for counteracting the natural self-sowing of hogweed and more. It is recommended to set up specialized local committees to combat the spread of hogweed. The tasks of such committees should be to develop programs that address the specifcities of local ecosystems and agroindustrial complexes.