Роль довіри у вихованні дітей-сиріт

Abstract

В статті актуалізовано проблему формування базової довіри у дітей-сиріт, які виховуються у державник закладах опіки та необхідності впровадження інноваційних теоретико-методологічних підходів з метою надання їм професійної допомоги. У дітей-сиріт, що знаходяться в умовах родинної депривації, спостерігаються труднощі з формуванням базової довіри до світу, що призводить до виникнення в дитини внутрішньої напруженості, тривожності, агресивності, конфліктності, відчуття неповноцінності, непотрібності. Зазначено, що виховання дітей-сиріт в контексті особистісної парадигми передбачає реалізацію принципу гуманізації виховання – сприйняття дитини як вищої соціальної цінності, визнання її прав на свободу, розвиток здібностей, виявлення її індивідуальності. Здійснено аналіз феномену довіри представлений у філософських та психологопедагогічних наукових досліджень. Довіра виступає однією з основних детермінант самоповаги, що є основною умовою саморозвитку особистості. Обгрунтовано необхідність реалізації принципу довіри у вихованні дітей-сиріт. У суб’єкт-суб’єктній взаємодії вихователя та дитини-сироти довіра стимулює процес відвертості, «прозорості», саморозкриття, що виступає умовою результативності продуктивного розвитку особистості дитини-сироти. Емоційна суб’єкт-суб’єктна взаємодія дитини-сироти й педагога, яка будується на їхній взаємній довірі – є однією з педагогічних умов успішного виховання дітей-сиріт. Процес виховання побудований на основі довірливих стосунків педагога та дитини-сироти, професійна компетентність вихователів державних закладів опіки дозволяє частково знизити негативний вплив деприваційних умов, що в свою чергу уможливлює актуалізацію особистісних ресурсів дитини-сироти. The article deals with the problem of introducing innovative methods of upbringing orphans who are brought up in public care institutions and the need to introduce innovative theoretical and methodological approaches in order to provide them with professional assistance. Orphans in conditions of family deprivation have difficulties with the formation of basic trust in the world, which leads to the emergence of the child's internal tension, anxiety, aggression, conflict, feelings of inferiority, uselessness. It is noted that the upbringing of orphans in the context of the personal paradigm involves the implementation of the principle of humanization of education - the perception of the child as the highest social value, recognition of his rights to freedom, development of abilities, identification of his individuality. The analysis of the phenomenon of trust is based on philosophical, psychological and pedagogical researches. The necessity of realizing the principle of trust of guardianship and educational activity. In the subject-subject interaction between the educator and the orphan, trust stimulates the process of openness, "transparency", self-disclosure, which is a condition for the effectiveness of the productive development of the orphan's personality. The emotional subject-subject interaction between the orphan and the teacher, which is based on their mutual trust, is one of the pedagogical conditions for the successful upbringing of orphans. The professional competence of teachers, the educator's use of techniques to achieve trust in the relationship with the child, will partially reduce the negative impact of the deprivation conditions of the state guardianship institution. Only the systematic implementation of conditions will ensure carrying out the principle of trust in the upbringing of the orphan, will help to provide the effective support to the children who are left without parental care and will increase the success of the educational process in general.