Опікунсько-виховна діяльність інституційних установ на початку ХХ ст.

Abstract

У статті висвітлено окремі історичні особливості становлення та практики опікунсько-виховної діяльності у закладах інституційного характеру для дітей-сиріт на теренах України, зокрема Харківської та Волинської губерній кінця ХІХ – початку ХХ століття. Представлено огляд дисертаційних досліджень сучасних вчених, які висвітлюють історичні аспекти опіки, виховання й навчання дітей-сиріт та дітей, які потребують соціального захисту, зокрема: Т. М. Головань, І. Б. Плугатор, С. С. Заєць, Н. Я. Рудий, І. С. Голубочка, О. Є. Карпенко, О. В. Кравченко. Проаналізовано першоджерела опіки й виховання дітей-сиріт на теренах українських земель у дохристиянську добу й на теренах Київської Русі за часи правління Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха. Окреслено діяльність доброчинців щодо фінансування створення дитячих закладів у м. Харкові, які займалися опікою та вихованням дітей-сиріт та дітей, які залишилися у важких життєвих умовах. Подано перелік назв двадцяти шести установ для дітей-сиріт м. Харкова, які діяли впродовж 1896–1916 рр. Виокремлено статистичні дані: 1900 р. – у 63 притулках України виховувалися 2 117 дітей. 1901 р. – Відомство імператриці Марії налічувало 247 сирітських закладів, де перебувало 19 509 дітей, з них 6 630 хлопчиків і 12 879 дівчаток. Таким чином, на українських землях, які входили до складу Російської імперії, під керівництвом Відомства імператриці Марії на початку ХХ ст. була створена певна система опікунських установ для дітей-сиріт, як у столиці, так і губерніях, повітах і сільській місцевості, фактично це була нова форма опіки за бездоглядними дітьми. Недоліком була практична відсутність державної політики єдиного спрямування щодо опіки та виховання дітей-сиріт. Цю ланку де-факто зайняли доброчинні організації, меценати та громадські органи опіки. The article highlights some historical peculiarities of formation and practice of trustee and educational activities at schools of institutional character for orphans in the territory of Ukraine, in particular, Kharkiv and Volyn provinces at the end of the 19th – the beginning of the 20th centuries. A review of dissertation researches of modern scholar covering the historical aspects of custody, upbringing and education of orphans and children who need social protection, is presented, in particular: T. M. Holovan, I. B. Pluhator, S. S. Zaiets, N. Ya. Rudyi, I. S. Holubochka, O. E. Karpenko, O. V. Kravchenko. The sources of custody and upbringing of orphans in the territory of Ukrainian lands in pre-Christian times and in the territory of Kievan Rus during the reign of Yaroslav the Wise and Vladimir Monomakh are analyzed. The activities of philanthropists in fnancing the establishment of children’s institutions in Kharkiv are determined. Such institutions were involved in the care and upbringing of orphans and children left in difcult living conditions. The list of twenty-six orphanages operating during 1896-1916 in Kharkiv is presented. Statistical data are allocated: 1900 – 2117 children were brought up in 63 shelters of Ukraine. 1901 – The ofce of the Empress Maria consisted of 247 orphanages where there were 19,509 children, including 6,630 boys and 12,879 girls. The practice of institutional establishments for the maintenance of orphans, the poor and needy in the territory of Volyn is considered, namely the activity of the orphanage and children’s shelters in Zhytomyr, as well as the activities of the Volyn charity public association dealing with the improvement of orphanages, correctional shelters, schools, and shelters, as well as orphans’ vocational education and their protection.