Обмеження права власності та контроль за її використанням у контексті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.

Abstract

Статтю присвячено дослідженню питань, пов’язаних з обмеженням права власності та контролю за користуванням майном, як однієї з форм втручання у власність фізичних та юридичних осіб із боку держави, у світлі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Оскільки норми вказаної Конвенції, а також Першого протоколу до неї є дещо абстрактними та містять значну кількість оціночних понять, тому з’ясування їх змісту та їх практична реалізація відбуваються через тлумачення, яке дає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. Встановлено, що під контролем за використанням власності необхідно розуміти усі заходи, які можуть будь-яким способом частково вплинути на зміст права власності. З аналізу норми ст. 1 Першого протоколу випливає висновок про існування двох видів контролю за використанням майна: контроль за використанням майна відповідно до суспільних (загальних) інтересів; контроль за використанням майна для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Кожен із зазначених видів контролю використовується державою лише тимчасово, тобто для досягнення певного проміжного результату та відповідно до вимог правомірності втручання. З’ясовано, що для визначення правомірності реалізації повноважень держави щодо встановлення контролю за використанням права власності відповідно до ст. 1 Першого протоколу Європейський суд з прав людини досліджує важливі питання, а саме: чи переслідує держава, яка встановлює контроль, законну мету забезпечення суспільних (загальних) інтересів; чи є функціонування законодавства, яке приймається державою відповідно до ст. 1 Першого протоколу, і здійснюваний за його допомогою контроль пропорційний переслідуваній меті. Враховуючи положення ст. 1 Першого протоколу, а також, аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна стверджувати про надання державам широкої свободи щодо визначення того, що є суспільним (загальним) інтересом. Як правило, вважається достатнім, що держава буде обґрунтовувати втручання у право власності наявністю позитивного економічного ефекту. This article explores issues related to the restriction of ownership right and control over the use of property as a form of intervention into the ownership of individuals and legal entities by the state with reference to Article 1 of the First Protocol to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950. Given that the provisions of the said Convention, as well as the First Protocol thereto, are somewhat abstract and contain a considerable number of evaluative concepts, their content is identifed and they are implemented in practical terms through the interpretation provided by the European Court of Human Rights gives in its rulings. It is established that the control of the use of property shall necessarily involve all measures which may affect the scope of ownership right to any extent and in any manner. From the analysis of the provision of Article 1 of the First Protocol, it is necessary to conclude that there exist two types of control over the use of property: control over the use of property in line with public (common) interests and control over the use of property to secure the payment of taxes or other fees or penalties. Each of these types of control is exercised by the state only temporarily, i.e. to achieve a specifc intermediate result and in compliance with the modalities for the legitimacy of such intervention. It is found that, in order to determine the legitimacy of the exercise of the state’s powers to establish control over the use of ownership right in compliance with Article 1 of the First Protocol, the European Court of Human Rights assesses important matters, such as: whether the state seeking to exercise such control pursues a legitimate objective to safeguard public (common) interests; whether the operation of the law adopted by the state under Article 1 of the First Protocol and the control exercised by the state in compliance with such law proportionate to the objective pursued. With reference to the provisions of Article 1 of the First Protocol, as well as to the analysis of the case law of the European Court of Human Rights, it is argued that states are given a sweeping freedom to determine what is in the public (common) interest. As a rule, it is deemed sufcient for the state to demonstrate a positive economic effect in order to justify such intervention into ownership right.