Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/3532
Назва: Кримінальна відповідальність за незаконне проведення аборту: дисертація
Інші назви: Criminal liability for illegal abortion: thesis
Автори: Романюк, Х.І.
Romaniuk, Kh.I.
Ключові слова: кримінальна відповідальність
аборт
стерилізація
штучне переривання вагітності
репродуктивні права
ембріон і плід людини
момент виникнення права на життя
criminal responsibility
abortion
sterilization
artificial termination of pregnancy
reproductive rights
human embryo and foetus
the moment of an emergence of the right to life
Дата публікації: 2019
Видавництво: ЛьвДУВС
Короткий огляд (реферат): Дисертаційна робота є комплексним монографічним дослідженням невирішених питань або таких, щодо яких немає одностайності в науці та правозастосовній практиці, стосовно відповідальності за незаконне проведення аборту. Вивчено зміст поняття «незаконне проведення операцій штучного переривання вагітності (аборту)», розглянуто кримінальну відповідальність за цей злочин в історії вітчизняного кримінального законодавства, здійснено порівняльний аналіз відповідальності за незаконне проведення аборту у зарубіжному кримінальному законодавстві, окреслено межі кримінальноправової охорони ненародженого життя, охоронюваного нормами кримінального права України, встановлено співвідношення складів злочинів, які забезпечують охорону ненародженого життя, між собою і з іншими складами злочинів; узагальнено особливості караності та кваліфікації незаконного проведення аборту. Наведено пропозиції щодо вдосконалення законодавства, стосовно відповідальності за незаконне проведення аборту. Доведено, що з позицій правової ідеології запровадження кримінальної відповідальності за незаконний аборт виступає діалектичним способом захисту правових інтересів соціуму (демографічної безпеки), ненародженого життя (право на життя плоду після 22 тижня розвитку), здоров’я (зокрема репродуктивного) вагітної жінки та права на свободу формування репродуктивного вибору жінки. Зазначено, що у сучасній українській юридичній науці навколо предмета незаконного проведення аборту розгорнулась гостра, логічно аргументована дискусія. В результаті цього у теорії основних прав людини досі не сформоване одностайне ставлення до питання необхідності охорони ненародженого життя. Запропоноване визначення незаконного переривання вагітності як застосування медикаментозних та інших засобів, які спрямовані на штучне переривання вагітності, що здійснюються з порушенням установлених законодавчих норм і медичних стандартів щодо: особи вагітної (врахування протипоказань, віку, способу, строку вагітності), місця проведення (лікувальна установа), суб’єкта здійснення медичного втручання (його кваліфікація, освіта, фахова підготовка). Наголошено, що в історичному контексті саме більшовицька революція початку ХХ століття та подальший період класової боротьби, соціальних конфліктів і війн, і одночасно із періодом науково-технічної революції, фемінізації та зниження рівня впливовості церкви у Західній цивілізації призвели до загострення проблематики вчинення абортів, зокрема незаконних. Визначено, що родовим об’єктом незаконного проведення аборту необхідно вважати суспільні відносини щодо кримінально-правової охорони забезпечення здоров’я жінки, зокрема репродуктивного, її життя, життя ембріона (плоду) людини, як основу забезпечення права на життя майбутньої дитини, відносини забезпечення демографічної безпеки та порядку надання медичної допомоги. Об’єкт незаконного проведення аборту – це суспільні відносини щодо захисту життя та здоров’я жінки та встановлений порядок надання медичної допомоги у частині здійснення операції аборту. Суспільно-небезпечні наслідки під час незаконного аборту можуть виявлятися у таких площинах: спричинення шкоди репродуктивному здоров’ю жінки (основним безпосереднім об’єктом згідно з частиною третьою чинної редакції норми); завдання шкоди суспільним відносинам щодо порядку, встановленого у частині організації надання медичної допомоги (основним безпосереднім об’єктом згідно з частиною першою чинної редакції норми); спричинення смерті жінки (додатковим безпосереднім об’єктом згідно з частиною третьою чинної редакції норми); спричинення смерті ембріона (плоду) людини (є фактичним наслідком, не охопленим кримінально-правовим захистом). Запропоновано викласти диспозицію ч. 1 ст. 134 КК України у такій редакції «Проведення штучного переривання вагітності (аборту) особою, яка не має спеціальної медичної освіти, або інше незаконне штучне переривання вагітності, - карається …». Зазначено, що жінка, яка вчинила самоаборт кримінальну відповідальність не несе (навіть, якщо така жінка виношувала чужу вагітність як сурогатна мати, відповідно до договору про виношування чужої вагітності). Проте, якщо ускладнити структуру безпосереднього об’єкту незаконного проведення аборту включенням до неї ненародженого життя – висновок щодо кримінальної відповідальності за самоаборт має бути протилежним. Жінка, яка штучно перериває власну вагітність посягає вже не лише на власне здоров’я, а й заподіює шкоду іншому об’єктові кримінальноправової охорони – життю ненародженої дитини. У цьому випадку, відповідно до світоглядної позиції «pro life» у кримінальне законодавство доцільно включити положення про кримінальну відповідальність за самоаборт. Така норма могла б виглядати так: «Умисне вчинення жінкою штучного переривання власної вагітності, - карається…». У дисертаційному дослідженні наголошено, що формулювання «примушення до аборту, до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи» є некоректним, оскільки застосування поняття «примушування» у редакції цієї статті КК України вже вказує на те, що відсутня згода особи на вчинення щодо неї відповідних дій. У зв’язку із цим, а також із іншими аргументами, пропонуємо викласти ч.2 та ч.4 ст. 134 КК України у такій редакції відповідно: «2. Примушування до надання згоди на проведення аборту, - карається… 3. Примушування до надання згоди на стерилізацію, - карається…». Фактична реалізація мети примушування без згоди потерпілої особи на нинішньої редакції ст. 121 КК України повинно оцінюватися власне як умисне тяжке тілесне ушкодження за ознакою в першому випадку – переривання вагітності, у другому – втрата будь-якого органу або його функції. Важливим при цьому зберегти саме конструкцію усіченого складу, оскільки таке формулювання відповідатиме суспільній небезпеці вчиненого. Аналіз європейського досвіду щодо регулювання питань із кримінальної відповідальності за незаконне проведення абортів підкреслює особливу увагу вчених до норм кримінально-правового характеру, що пов’язані із прийняттям і оформленням рішення про здійснення аборту і попереднім консультуванням вагітної, як умови правомірності діяння. Особливою характеристикою багатьох кримінально-правових актів є наявність у них спеціальних норм, котрі не містять опису складу злочинного діяння, а встановлюють, у яких випадках переривання вагітності не є караним. Зокрема, йдеться про ситуацію крайньої необхідності або медичних показів тощо. Досвід правового регулювання кримінальної відповідальності у сфері незаконного вчинення абортів країн азійського регіону демонструє суттєві відмінності, обумовлені культурними, релігійними і соціальними факторами. Особливої уваги у контексті порівняльно-правового дослідження заслуговують норми, пов’язані із засадами кримінально-правової відповідальності вагітної за вчинення аборту та співучасть у ньому третіх осіб. Особливою рисою багатьох кримінально-правових актів є наявність спеціальних вимог до опису складу злочинного діяння, вчиненого представниками медичного персоналу. Йдеться про критерії освіти, професійні функції або окремі посади. Також важливим елементом складу злочину виступає наявність або відсутність згоди жінки на вчинення аборту. Досконало досліджено зарубіжний й вітчизняний досвід пеналізації незаконного проведення аборту, на підставі чого зроблено висновок, що питання про кримінально-правову санкцію за цей злочин в кримінальному законодавстві України, крім ч. 1 ст. 134 КК України, вирішено відносно традиційним способом, зі значно вужчими можливостями для диференціації покарання за нього порівняно із законодавством більшості зарубіжних країн. Також система передбачених кримінальним законодавством покарань за злочин є набагато м’якшою у порівнянні з зарубіжними країнами. Урахування кримінально-правового аналізу відповідальності за незаконне проведення аборту у законодавстві України та окремих країн, практики його застосування та теоретичних напрацювань кримінально-правової науки у частині складу злочину зумовило необхідність створення проекту концепції охорони демографічної безпеки, репродуктивного здоров’я та ненародженого життя на основі комплексного аналізу законодавства України, дослідження кримінально-правового захисту права на життя, вивчення іноземного досвіду охорони права на життя, а також узагальнення практики застосування правових норм. The thesis is a comprehensive monographic study of unsolved issues, or those for which there is no unanimity in the science and law practice, such as responsibility for illegal abortion. The content of the concept of «illegal performance of operations of artificial termination of pregnancy (abortion)» has been studied, the criminal liability for this crime in the history of domestic criminal legislation has been examined, the comparative analysis of the responsibility for illegal performance of abortion in foreign criminal law has been made, the limits of criminal-legal protection of an unborn life specified by criminal law of Ukraine have been outlined. In addition, the ratio of crimes among themselves and other crimes which provide protection of an unborn life is established; the features of punishment and qualification of illegal abortion are generalized. Suggestions are made to improve the legislation on liability for illegal abortion. It has been proved that from the standpoint of legal ideology the introduction of criminal responsibility for illegal abortion is a dialectical way of protecting the legal interests of the society (demographic security), of an unborn life (the right to life of a foetus after 22 weeks of development), health (including reproductive) of a pregnant woman and the right to freedom to form a woman’s reproductive choice. It is noted that in the Ukrainian legal science today there has been a heated, logically justified debate around the subject of illegal abortion. As a result, the theory of fundamental human rights has not yet formed a unanimous attitude to the need to protect an unborn life. The definition of illegal termination of pregnancy is suggested as the use of medicines and other means aimed at artificial termination of pregnancy, performed as the result of the violation of the established legal norms and medical standards for: a pregnant woman (taking into account contraindications, age, method, term of pregnancy), the place of treatment (medical institution) ), the subject of medical intervention (his qualification, education, professional training). It is emphasized that in the historical context it was the Bolshevik revolution of the beginning of the twentieth century and the subsequent period of class struggle, social conflicts and wars together with the period of scientific and technological revolution, feminization and decrease of the level of influence of the church in Western civilizalization led to the intensification of the problem of illegal abortion. It is determined that the generic object of an illegal abortion should is connected with public relations on criminal protection of woman’s health, in particular reproductive, her life, life of a human embryo (foetus) as a basis for securing the right to life of a future child as well as relationships in demographic security and health care delivery. The object of an unlawful abortion should be social relationships as for the protection of the the life and health of a woman and the procedure for providing medical assistance in the part of performing an abortion. Socially dangerous consequences of illegal abortion can be manifested in the following areas: causing harm to a woman’s reproductive health (by the main direct object according to part three of the current version of the norm); causing harm to public relations regarding the order established in the part of the organization of the provision of medical care (by the main direct object according to part one of the first valid version of the norm); causing death of a woman (by an additional direct object in accordance with part three of the current version of the norm); causing death of a human embryo (foetus) (a factual consequence not covered by criminal justice). It is proposed to lay out the disposition of Part 1 of Art. 134 of the Criminal Code of Ukraine in the following wording «Conducting an artificial abortion by a person without a special medical education or another illegal artificial abortion is punishable…». It is noted that the woman who committed self-abortion does not bear criminal responsibility (even if such a woman conceived another’s pregnancy as a surrogate mother, in accordance with the contract on the pregnancy of another’s pregnancy). However, if we complicate the structure of a direct object of an illegal abortion by including an unborn life, the conclusion regarding criminal responsibility for selfabortion should be the opposite. A woman who artificially terminates her pregnancy does not only endanger her own health, but also causes harm to another object of criminal protection - the life of her unborn child. In this case, in line with the pro-life outlook, it is advisable to include provisions on criminal liability for self-abortion. Such norm might look like this: «Deliberate committment of an artificial termination of pregnancy by a woman is punishable ...». The research emphasizes that the wording «compulsion to abortion, to sterilization without a voluntary consent of a victim» is incorrect, since the use of the term «compulsion» in the wording of this article of the Criminal Code of Ukraine already indicates itself that there is no consent of a person to commit appropriate actions. In connection with this, as well as with other arguments, we propose to deliver Part 2 and Part 4 of Art. 134 of the Criminal Code of Ukraine as follows: «2. Forcing consent to abortion is punishable… 3. Forcing to consent to sterilization is punishable… «. Actual realization of the purpose of a compulsion without the consent of a victim on the current edition of Art. 121 of the Criminal Code of Ukraine should be considered as an intentional grievous bodily harm, firstly, on the basis of termination of pregnancy, and secondly, due to the loss of any organ or its function. At the same time, it is important to preserve the construction of the truncated composition, since such formulation will correspond to public danger of an offence. The analysis of the European experience in the regulation of criminal liability for illegal abortions draws special attention of scientists to the rules of criminal law, which are connected with the adoption and execution of the decision on abortion and preliminary consultation of a pregnant woman as a condition of legality of an action. A special feature of many criminal-legal acts is the existence of special rules, which do not contain a description of the corpus delicti, but determine in which cases the termination of pregnancy is not punishable. In particular, the question is about an emergency or medical evidence. The experience of legal regulation of criminal liability in the area of illegal abortion in Asian countries shows significant differences due to cultural, religious and social factors. Particular attention in the context of comparative legal research should be paid to the rules related to the principles of criminal liability of a pregnant woman for abortion and the third party complicity in it. A special feature of many criminal acts is the existence of special requirements to the description of the corpus delicti committed by medical personnel. These are education criteria, professional functions, or individual positions. An important element of the corpus delicti is the presence or absence of a woman’s consent to abortion. The foreign and domestic experience of penalizing illegal abortion has been thoroughly researched, which lead to the conclusion that the issue of criminal sanction for this crime under criminal legislation of Ukraine, except Part 1 of Art. 134 of the Criminal Code of Ukraine is settled in a relatively traditional way, with much narrower possibilities for differentiation of punishment for it compared to the legislation of most foreign countries. In addition, the system of criminal penalties provided for by criminal law is much softer than in foreign countries. Taking into account the criminal law analysis of responsibility for illegal abortion under legislation of Ukraine and individual countries, the practice of its application and theoretical knowledge of criminal law in terms of the corpus delicti necessitated the creation of a draft concept of the demographic security protection, reproductive health and unborn life on the basis of the complex analysis of Ukrainian legislation, research in the field of the protection of the right to life, the study of foreign experience in the protection of the right to life, and the generalization of the practice of applying legal rules.
Опис: Романюк Х. І. Кримінальна відповідальність за незаконне проведення аборту: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Романюк Христина Ігорівна. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України, 2019. - 230 с.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/3532
Розташовується у зібраннях:Дисертації

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
romanuk_d.pdf1,44 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.