Особливості регулювання правовідносин у сфері спорту в Україні: теоретико-правовий підхід: дисертація

Abstract

Дисертаційна робота розкриває результати комплексної теоретико-правової розвідки, присвяченої особливостям регулювання правовідносин у сфері спорту в Україні. Cистематизований матеріал дисертації є результатом аналізу наукових досліджень, дотичних до запропонованої теми, відповідних нормативно-правових актів, міжнародно-правових договорів, правозастосовної практики, статистичних та аналітичних даних. У роботі проведено огляд основних ідей наукових досліджень, пов’язаних із регулюванням правовідносин у сфері спорту, з’ясовано методологічні особливості такого дослідження. Розкрито особливу роль системно-структурного та системно-функціонального методів для дослідження місця спортивного права в системі права та системі законодавства. Підкреслюється, що інтерес до осмислення особливостей регулювання правовідносин у сфері спорту почав особливо зростати протягом останніх десятиліть. Це пов’язано з тим, що спортивні змагання стали викликати особливий інтерес як вагома частина розважального бізнесу, а також із тим, що бути здоровим і мати спортивний вигляд стало масовим культурним трендом. Таким чином, збільшився обсяг взаємодій, пов’язаних зі сферою спорту, що призвело до зростання обсягу суспільних і приватних інтересів, а отже,і обсягу юридично значимих ситуацій у сфері спорту і, відповідно, розширення середовища спортивних правових відносин. Наукові праці дослідників, які цікавилися зазначеною тематикою, значною мірою присвячені з’ясуванню місця такого феномену як «спортивне право» у системі права та системі законодавства. Попри те, що цей правовий комплекс все ще перебуває в процесі розвитку, варто не лише зафіксувати стан регулювання правовідносин у сфері спорту на певний момент, а й тенденції і напрями його розвитку. Проблемам регулювання правовідносин у сфері спорту приділяють увагу у своїх наукових працях багато вчених, зокрема: А. Апаров, Г. Бордюгова, Г. Гаро, О Заярний, М. Костенко, А. Куц, О. Кушнір, О. Моргунов, І. Процик, А. Сердюков, М. Тіхонова, М. Ткалич та інші. У роботі узагальнено наукові дослідження проблем регулювання правовідносин у сфері спорту, запропоновано авторське бачення систематизації у цій сфері, розкрито основні підходи до вдосконалення механізму регулювання правовідносин у сфері спорту. Зокрема, висвітлена проблемаз’ясування місця спортивного права в системі права та системі законодавства, а також визначення об’єкта та суб’єкта правовідносин у сфері спорту. Підкреслюється, що розвиток спортивного права як міжгалузевого інституту права розгортається в кілька етапів: а) первинний (зародження правового регулювання у сфері спорту, одиничні норми й інститути); б) період накопичення (творення норм та інститутів, що регулюють правовідносини у сфері спорту); в) період стабілізації (наявність слабо систематизованої сукупності норм); г) період систематизації (досягнення прогнозованих результатів). Застосовуючи формально-догматичний метод, запропоновано низку авторських визначень: Спортивні правовідносини (правовідносини у сфері спорту) – це суспільні відносини, що породжують суб’єктивні права та юридичні обов’язки у спеціальних суб’єктів, які провадять фізкультурно-оздоровчу та спортивну діяльність на основі норм спортивного права. Спортивне законодавство – це сукупність нормативно-правових актів, інших джерел права, що регулюють правовідносини у сфері спорту. Спортивне право розглядається як міжгалузевий інститут права, який складається з норм та інститутів права, пов’язаних з різними фундаментальними галузями права, що об’єднані спеціальними правовими конструкціями та особливим суб’єктом та об’єктом правовідносин задля правового регулювання відносин у сфері спорту. Виокремлено тенденції розвитку спортивних правовідносин: 1) розвиток законодавства у сфері спорту та матеріально-технічного забезпечення спорту; 2) залучення додаткових джерел фінансування, 3) створення сприятливих умов для занять спортом; 4) пропаганда здорового способу життя; 5) налагодження роботи зі ЗМІ та у соціальних мережах; 6) будівництво мультифункціональних спортивних комплексів, комерціалізація спорту; 7) утворення та визнання нових видів спорту; 8) організація та проведення спортивних заходів на високому рівні, збільшення спортивних досягнень та престижу країни тощо. Вказано, що суттєва частина спортивних правовідносин залишається нерегламентованою в українському праві. Авторське розуміння кола правовідносин передбачає, що до спортивної сфери належить наступне: 1) врегулювання законодавства України у сфері спорту (професійного, аматорського, студентського, дитячого-юнацького, учнівського, спорту вищих досягнень, масового спорту, спорту осіб з інвалідністю та ветеранів тощо); 2) впровадження міжнародних спортивних стандартів у спортивній сфері України; 3) забезпечення (закріплення і гарантування)правового статусу спортсменів, тренерів та інших учасників спортивної діяльності; 4) удосконалення сфери правового регулювання діяльності фізкультурно-спортивних об’єднань і відомств; 5) розвиток спортивної інфраструктури в Україні; 6) забезпечення можливостей участі Національних збірних команд України на міжнародних змаганнях; 7) врегулювання економічних відносин та системи оподаткування сфери спорту в Україні; 8) захист інтелектуальної власності у сфері спортивної діяльності; 9) промоція та популяризація спорту; 10) протидія правопорушенням у спортивній діяльності, у тому числі антидопінгова політика та профілактика корупційних ризиків і проявів тощо. Зазначено, що Закон України «Про фізичну культуру і спорт» є основним нормативно-правовим актом, який закладає базу для подальшого розвитку законодавства у сфері спорту, однак, попри його концептуальне значення, він не забезпечує належний рівень систематизації норм спортивного права, як кодифіковані галузеві нормативно-правові акти. Загалом законодавство у сфері спорту потребує удосконалення, оскільки містить низку правових прогалин, колізій, не ратифіковано частину міжнародно-правових договорів, потрібних для забезпечення якісного функціонування правовідносин у спорті. Наголошено на необхідності вдосконалення механізму співпраці між суб’єктами спортивних правовідносин, зокрема між державою, органами місцевого самоврядування, об'єднаними територіальними громадами, федераціями з видів спорту, клубами, спортивними школами, спонсорами, організаторами спортивної роботи у сфері освіти та інше. Підкреслюється, що гендерна нерівність у сучасному спорті дедалі більше нівелюється, проте залишається однією з найбільш специфічних ознак суб’єктів правовідносин у сфері спорту. Окрему увагу приділено питанням механізму правового врегулювання фінансування відносин у сфері спорту та вказано на потребу прозорого, злагодженого й раціонального підходу до розподілу таких коштів. Зазначається, що розвиток правових відносин у сфері спорту в Україні значною мірою залежить від того, які саме напрямки у сфері спорту фінансуватиме держава. Таким чином, на основі аналізу запланованих бюджетних витрат у сфері спорту, визначено держані пріоритети таких напрямів: 1) розвиток фізичної культури, спорту вищих досягнень і резервного спорту; 2) підготовка і участь національних збірних команд у міжнародних змаганнях, що проводять Міжнародний та Європейський олімпійські комітети, включаючи Олімпійські та Всесвітні ігри; 3) підготовка й участь національних збірних команд у Паралімпійських і Дефлімпійських іграх; 4) фінансова підтримка громадських організацій фізкультурно-спортивного спрямування; 5) субвенції місцевим бюджетам на будівництво нових, реконструкцію і капітальний ремонт існуючих спортивних об’єктів. Особливу роль у регулюванні правовідносин у сфері спорту необхідно приділити питанню запобігання та протидії корупції. Зокрема, йдеться про загрозу нецільового використання коштів державного бюджету, виділених для підготовки та проведення змагань, будівництва та реконструкції спортивної інфраструктури тощо. Пропонується створити таку систему використання коштів, яка могла би знизити вказані ризики (це можливо, зокрема,через імплементацію відповідних міжнародно-правових норм). Вказано також на необхідність розвитку медичного права та вивчення його впливу на правовідносини у сфері спорту. Розглядається спортивна медицина як джерело законодавства спортивного права. Серед проблем у сфері спорту, які потребують першочергового вирішення, названо такі: 1) застаріла система управління та недостатнє законодавче забезпечення; 2) постійний дефіцит бюджетних коштів, а також нераціональне їх використання; 3) зародковий стан спортивної індустрії; 4) низький рівень заняття спортом і його популяризації. Крім цього, зауважено, що регулювання правовідносин у сфері спорту в Україні зіштовхується з такими проблемами, які потребують для свого вирішення не тільки правових, а й інших засобів (управлінських, фінансових, педагогічно-виховних, психологічних тощо): 1) надзвичайно мала кількість сучасних спортивних споруд, у тому числі придатних для використання у міжнародних спортивних заходах; 2) скорочення в освітніх закладах кількості навчальних годин із фізичної культури, що призводить до появи фізичних вад та відхилень у стані здоров’я, зумовлених гіпокінезією, стресогенними ситуаціями, а також неналежними умовами життя; 3) високий рівень споживання підлітками тютюну, алкоголю, наркотичних засобів через їх доступність; 4) підміна фізичної реальності віртуальною (комп’ютерна залежність). Наслідком цього є невідповідність між спробою держави зберегти домінування у забезпеченні життєдіяльності сфери спорту та її обмеженими ресурсними можливостями (фінансовими, кадровими, управлінськими тощо). Вказуються чинники, що негативно впливають на розвиток спорту в Україні загалом: 1) недосконала система законодавства у сфері фізичної культури та спорту; 2) відсутність скоординованої взаємодії між усіма суб'єктами спортивної сфери; 3) недостатнє матеріально-технічне забезпечення (недосконалість правових механізмів залучення коштів та інвестицій); 4) низький ступінь розвитку спортивної індустрії (медіа, реклама, спонсори, меценати); 5) відсутність механізму масового залучення населення до регулярних занять фізичною культурою; 6) відсутність визначеного регулювання професійних спортивних відносин, що відображається в діяльності спортсменів, тренерів та інших фахівців; 7) проведення спортивних заходів на низькому організаційному рівні; 8) недостатня кількість висококваліфікованих кадрів у сфері спорту; 9) застаріла та неефективна спортивна інфраструктура для занять спортом або її відсутність, зокрема, спортивних споруд, які б відповідали міжнародним стандартам. Запропоновано включити до сфери спортивного права як міжгалузевого інституту права наступні елементи: 1) правове регулювання державного фінансування спортивної та фізкультурної діяльності; 2) правове регулювання засад державного управління фізичною культурою і спортом; 3) правове регулювання професійного спорту; 4) правове регулювання сфери студентського спорту; 5) правове регулювання дитячо-юнацького спорту; 6) правове забезпечення створення і діяльності громадських фізкультурно-спортивних об’єднань і організацій; 7) правовий статус спортсменів, тренерів та інших учасників спортивної діяльності; 8) правові аспекти організації та проведення спортивних змагань, участь спортсменів у спортивних заходах та спортивних організаціях; 9) регулювання податкових відносин у сфері спорту; 10) право інтелектуальної власності у сфері спортивної діяльності; 11) міжнародне співробітництво у сфері спорту; 12) олімпійське (в т.ч. паралімпійське та дефлімпійське) право; 13) спортивний арбітраж та спортивне суддівство; 14) правову відповідальність у сфері спорту; 15) розроблення, запровадження та застосування внутрішніх, національних спортивних регламентів, правил та процедур; 16) здійснення державного контролю за дотриманням установлених нормативних приписів у сфері спорту та застосування передбачених санкцій; 17) провадження фізкультурної і спортивної діяльності на громадських та господарсько-правових засадах; 18) меценатство і спонсорство у сфері спорту; 19) гральний бізнес у сфері спорту (тоталізатор); 20) спортивна медицина. Задля побудови ефективної моделі спортивних послуг в Україні запропоновано управління у сфері масового спорту віднести до повноважень державних органів виконавчої влади, а управління спортом вищих досягнень – спортивних федерацій з видів спорту, спортивних клубів та Національного олімпійського комітету України. Стратегія розвитку спорту вищих досягнень в Україні в основі має передбачати прозору діяльність спортивної федерації, яка сприяла би розвитку державно-приватного партнерства, будівництву спортивних споруд, підготовці висококваліфікованих спортсменів-професіоналів. Також важливо стимулювати проведення систематичних спортивних змагань і збільшення мотивації для спортсменів тощо. Сформульовано певні тенденції розвитку спортивного права в Україні: перехід від радянської системи правового регулювання спортивних відносин до європейської; створення умов для відкритого, прозорого розподілу державних коштів, що виділяються на сферу спорту, та розширення джерел фінансування і популяризації спорту; поширення контрактного права у професійному спорті. Запропоновано систематизувати нормативні приписи у сфері спорту шляхом інкорпорації чинних правових норм безпосередньо центральним органом виконавчої влади у сфері спорту та подальшої кодифікації у Спортивному кодексі України. Для підвищення ефективності регулювання правовідносин у сфері спорту запропоновано проведення комплексної системи заходів: 1) провести заходи з реорганізації управління та організації спорту, а саме: надати автономію федераціям з видів спорту, клубам і Національному олімпійському комітету в частині управління; змінити управлінську структуру профільного Міністерства (ЦОВВ у сфері спорту та фізичної культури); розмежувати повноваження та відповідальність держави й органів місцевого самоврядування, спортивних федерацій з видів спорту та спортивних клубів, тренерів, спортсменів, меценатів та спонсорів, батьків,інших учасників спортивного процесу з чітко прописаними правилами взаємодії; 2) налагодити прозоре фінансування спорту, зокрема з ефективним розподілом бюджетних коштів і залученням інших джерел фінансування спорту (наприклад, маркетингові спортивні процеси, спортивні лотереї, букмекерський бізнес, акцизи на алкоголь, тютюн тощо); 3) державне фінансування (допомога) спорту вищих досягнень залежно від рейтингу спортивної федерації; 4) популяризація і стимулювання нових видів спорту; 5) державне фінансування масового спорту за системою адресної допомоги (за конкретно надані спортивні послуги спеціальним суб'єктом: скажімо, заробітна плата тренера визначатиметься з урахуванням кількості учнів); 6) забезпечити розроблення нової, реконструкцію та ремонт існуючої спортивної інфраструктури з орієнтацією на доступність, мультифункціональність, енергозбережність і відповідність міжнародним стандартам; 7) розробити механізм розвитку мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних клубів різних форм власності як базової ланки спортивної сфери зі створенням рівних можливостей їх функціонування; 8) забезпечити умови для фахової підготовки та підвищення кваліфікації конкурентоспроможних спортивних менеджерів, затвердження стандартів для тренерів і фахівців у сфері спорту, а також напрацювання заходів із підвищення престижу спортивних професій; 9) налагодити ефективну співпрацю із засобами масової інформації, соціальними мережами, інтернет ресурсами як суб'єктами висвітлення спортивних змагань і безпосередньої діяльності у сфері спорту в Україні, що дозволить якісніше популяризувати й привертати увагу до занять спортом. The dissertation reveals the results of complex theoretical legal intelligence on the peculiarities of the regulation of legal relations in sports in Ukraine. Systematized dissertation material is the result analysis of research relevant to the proposed topic, relevant normative legal acts, international legal agreements, law enforcement practice, statistical and analytical data. The paper reviews the main ideas of scientific research, related to the regulation of legal relations in the field of sports, found out methodological features of such research. A special role is revealed in system-structural and system-functional methods for the study of the place of sports law in the legal system and the system legislation. It is emphasized that the interest in understanding the peculiarities of regulation legal relations in the field of sports began to grow especially during the latter decades. This is due to the fact that sports competitions began to cause special interest as an important part of the entertainment business, as well as that being healthy and having a sporty look has become a mass cultural one trend. Thus, the volume of interactions related to the sphere has increased sports, which led to an increase in public and private interests, and hence, the volume of legally significant situations in the field of sports and, accordingly, expanding the environment of sports-legal relations. The scientific works of researchers who were interested in this topic are largely devoted to clarifying the place of such a phenomenon as «sports law» in the legal system and the legal system. Despite the fact that this legal complex is still in the process of development, it is necessary not only to record the state of regulation of legal relations in the field of sports at a certain time but also trends and directions of its development. Many scientists pay attention to the problems of regulation of legal relations in the field of sports in their scientific works, in particular: A. Aparov, G. Bordyugova, G. Garo, O. Zayarny, M. Kostenko, A. Kuts, O. Kushnir, O. Morgunov, I. Protsyk, A. Serdyukov, M. Tikhonova, M. Tkalych and others. The paper summarizes scientific research on the problems of regulation of legal relations in the field of sports, offers the author's vision of systematization in this area, reveals the main approaches to improving the mechanism of regulation of legal relations in the field of sports. In particular, the problem of clarifying the place of sports law in the legal system and the legal system, as well as the definition of the object and subject of legal relations in the field of sports. It is emphasized that the development of sports law as an intersectoral institution of law unfolds in several stages: a) primary (the emergence of legal regulation in the field of sports, individual rules, and institutions); b) the period of accumulation (creation of norms and institutions governing legal relations in the field of sports); c) the period of stabilization (the presence of a weakly systematized set of norms); d) the period of systematization (achievement of projected results). Using the formal-dogmatic method, a number of author's definitions are proposed: Sports legal relations (legal relations in the field of sports) are public relations that give rise to subjective rights and legal obligations of special entities that conduct physical culture and sports activities on the basis of sports law. Sports legislation is a set of normative legal acts and other sources of law that regulate legal relations in the field of sports. Sports law is considered as an interdisciplinary institution of law, which consists of norms and institutions of law related to various fundamental branches of law, united by special legal structures and a special subject and object of legal relations for the legal regulation of relations in sports. The tendencies of development of sports-legal relations are singled out: 1) development of legislation in the field of sports and logistics of sports; 2) attracting additional sources of funding, 3) creating favorable conditions for sports; 4) promotion of a healthy lifestyle; 5) establishing work with the media and social networks; 6) construction of multifunctional sports complexes, commercialization of sports; 7) formation and recognition of new sports; 8) organization and holding of sports events at a high level, an increase in sports achievements and prestige of the country, etc. It is stated that a significant part of sports-legal relations remains not regulated in Ukrainian law. The author's understanding of the range of legal relations implies that the sports sphere includes the following: 1) regulation of Ukrainian legislation in the field of sports (professional, amateur, student, children, and youth, students, high-achievement sports, mass sports, sports for people with disabilities and veterans, etc.); 2) introduction of international sports standards in the sports sphere of Ukraine; 3) ensuring (consolidating and guaranteeing) The legal status of athletes, coaches and other participants in sports activities; 4) improvement of the sphere of legal regulation of activity of physical culture and sports associations and departments; 5) development of sports infrastructure in Ukraine; 6) providing opportunities for participation of the National national teams of Ukraine in international competitions;7) regulation of economic relations and the system of taxation in the field of sports in Ukraine; 8) protection of intellectual property in the field of sports activities; 9) promotion and popularization of sports; 10) counteraction to offenses in sports activities, including anti-doping policy and prevention of corruption risks and manifestations, etc. It is noted that the Law of Ukraine «About Physical Culture and Sports» is the main legal act that lays the foundation for further development of legislation in the field of sports, however, despite its conceptual significance, it does not provide an adequate level of systematization of sports law as codified industry regulations. In general, the legislation in the field of sports needs to be improved, as it contains a number of legal gaps, conflicts, part of the international legal agreements necessary to ensure the proper functioning of legal relations in sports has not been ratified. The need to improve the mechanism of cooperation between the subjects of sports relations, in particular between the state, local governments, united territorial communities, sports federations, clubs, sports schools, sponsors, organizers of sports in the field of education, and more. It is emphasized that gender inequality in modern sports is becoming more and more level, but it remains one of the most specific features of legal entities in the field of sports. Particular attention is paid to the issues of the mechanism of legal regulation of financing relations in the field of sports and the need for a transparent, coordinated, and rational approach to the distribution of such funds is pointed out. It is noted that the development of legal relations in the field of sports in Ukraine largely depends on which areas in the field of sports will be financed by the state. Thus, based on the analysis of planned budget expenditures in the field of sports, the state priorities of the following areas are determined: 1) development of physical culture, high-achievement sports, and reserve sports; 2) training and participation of national teams in international competitions held by the International and European Olympic Committees, including the Olympic and World Games; 3) training and participation of national teams in the Paralympic and Deaflympic Games; 4) financial support of public organizations of physical culture and sports; 5) subventions to local budgets for the construction of new, reconstruction and overhaul of existing sports facilities. A special role in the regulation of legal relations in the field of sports should be given to the issue of preventing and combating corruption. In particular, it concerns the threat of misuse of state budget funds allocated for the preparation and holding of competitions, construction, and reconstruction of sports infrastructure, etc. It is proposed to create a system of use of funds that could reduce these risks (this is possible, in particular, through the implementation of relevant international law). The need for the development of medical law and the study of its impact on legal relations in the field of sports is also pointed out. Sports medicine is considered as a source of sports law legislation. Among the problems in the field of sports that need to be addressed as a matter of priority are the following: 1) outdated management system and insufficient legal support; 2) constant deficit of budget funds, as well as their irrational use; 3) the embryonic state of the sports industry; 4) low level of sports and its popularization. In addition, it is noted that the regulation of legal relations in the field of sports in Ukraine faces the following problems that require for their solution not only legal but also other means (managerial, financial, pedagogical, psychological, etc.): 1) extremely small number of modern sports facilities, including those suitable for use in international sporting events; 2) reduction in the number of physical education classes in educational institutions, which leads to the appearance of physical defects and deviations in health caused by hypokinesia, stressful situations, as well as inadequate living conditions; 3) High level of consumption by adolescents of tobacco, alcohol, drugs due to their availability; 4) replacement of physical reality with virtual (computer dependence). The consequence of this is a discrepancy between the state's efforts to maintain dominance in ensuring the viability of sports and its limited resource opportunities (financial, personnel, management, etc.). The factors that negatively affect the development of sports in Ukraine, in general, are indicated: 1) imperfect system of legislation in the field of physical culture and sports; 2) lack of coordinated interaction between all subjects of the sports sphere; 3) insufficient material and technical support (imperfection of legal mechanisms for attracting funds and investments); 4) low level of development of the sports industry (media, advertising, sponsors, patrons); 5) the lack of a mechanism for mass involvement of the population in regular physical education; 6) the lack of a certain regulation of professional sports relations, which is reflected in the activities of athletes, coaches, and other professionals;7) holding sports events at a low organizational level;8) the insufficient number of highly qualified personnel; 9) outdated and inefficient sports infrastructure for sports or its absence, in particular, sports facilities that would meet international standards. It is proposed to include in the field of sports law as an interdisciplinary institution of law the following elements: 1) legal regulation of state funding of sports and physical culture activities; 2) legal regulation of the principles of state management of physical culture and sports; 3) legal regulation of professional sports; 4) legal regulation of student sports; 5) legal regulation of children's and youth sports; 6) legal support for the establishment and operation of public physical culture and sports associations and organizations; 7) legal status of athletes, coaches and other participants in sports activities; 8) legal aspects of organizing and conducting sports competitions, participation of athletes in sports events and sports organizations; 9) regulation of tax relations in the field of sports; 10) intellectual property rights in the field of sports activities; 11) international cooperation in the field of sports; 12) Olympic (including Paralympic and Deaflympic) law; 13) sports arbitration and sports refereeing; 14) legal liability in the field of sports; 15) development, implementation and application of internal sports regulations, rules and procedures; 16) implementation of state control over compliance with established regulations in the field of sports and the application of sanctions; 17) carrying out of physical culture and sports activity on public and economic and legal bases; 18) patronage and sponsorship in the field of sports; 19) gambling business in the field of sports (tote); 20) sports medicine. In order to build an effective model of sports services in Ukraine, it is proposed to include the department of mass sports in the powers of state executive bodies, and the management of high-achievement sports - sports federations, sports clubs, and the National Olympic Committee of Ukraine. The strategy for the development of high-achievement sports in Ukraine should basically provide for transparent activities of the sports federation, which would promote the development of the public-private partnerships, construction of sports facilities, training of highly qualified professional athletes. It is also important to stimulate systematic sports competitions and increase motivation for athletes and so on. Certain tendencies of development of sports law in Ukraine are formulated: the transition from the Soviet system of legal regulation of sports relations to the European one; creating conditions for the open and transparent distribution of public funds allocated to sports, and expanding sources of funding and promotion of sports; dissemination of contract law in professional sports. It is proposed to systematize the regulations in the field of sports by incorporating the current legal norms directly by the central executive body in the field of sports and further codification in the Sports Code of Ukraine. To increase the efficiency of regulation of legal relations in the field of sports, it is proposed to conduct a comprehensive system of measures: 1) to take measures to reorganize the management and organization of sports, namely: to provide autonomy to sports federations, clubs, and the National Olympic Committee in terms of management; to change the management structure of the relevant Ministry (CEB in the field of sports and physical culture); to differentiate the powers and responsibilities of the state and local governments, sports federations for sports and sports clubs, coaches, athletes, patrons and sponsors, parents, other participants in the sports process with clearly defined rules of interaction; 2) to establish transparent financing of sports, in particular with efficient distribution of budget funds and involvement of other sources of financing of sports (for example, marketing sports processes, sports lotteries, bookmaking business, excises on alcohol, tobacco, etc.); 3) state financing (assistance) of sports of higher achievements depending on the rating of the sports federation; 4) popularization and stimulation of new sports; 5) state funding of mass sports under the system of targeted assistance (for specifically provided sports services by a special entity: say, the coach's salary will be determined taking into account the number of students); 6) ensure the development of new, reconstruction, and repair of existing sports infrastructure with a focus on accessibility, multifunctionality, energy efficiency, and compliance with international standards; 7) to develop a mechanism for the development of a network of children's and youth sports schools and sports clubs of various forms of ownership as a basic link in the sports sphere with the creation of equal opportunities for their functioning; 8) provide conditions for professional training and advanced training of competitive sports managers, approval of standards for coaches and specialists in the field of sports, as well as the development of measures to increase the prestige of sports professions; 9) to establish effective cooperation with the media, social networks, Internet resources as subjects of coverage of sports competitions and direct activities in the field of sports in Ukraine, which will better promote and attract attention to sports.