Диференціація кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна за кримінальним правом України: дисертація

Abstract

Дисертація є першим в Україні системним і комплексним дослідженням диференціації кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна за кримінальним правом України. В роботі поглиблено досліджено питання про поняття, види та засоби диференціації кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна за кримінальним правом України, проблеми застосування таких засобів та удосконалення статей кримінального закону, які їх містять. Аналіз наявних доктринальних визначень таких понять, як «знищення» та «пошкодження» майна, дає підстави виокремити певні істотні ознаки, які притаманні кожному з них: 1) обидва ці терміни вказують одразу на дві ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення – і на суспільно небезпечне діяння, і на суспільно небезпечні наслідки. Тому, визначення цих понять мають містити опис і діяння, і наслідків. За цією ознакою вони відрізняються від таких термінів, як «псування», «руйнування» майна, які також використовуються в чинному КК України і вказують лише на діяння, не охоплюючи наслідків; 2) специфіка кримінально-правового тлумачення цих термінів обумовлює необхідність вказівки на протиправний руйнуючий уплив на майно як істотну ознаку діяння, що охоплюється поняттями «знищення майна» та «пошкодження майна». Щодо загального (не кримінально-правового) розуміння цих понять, то ними охоплюється не лише протиправний, а й правомірний руйнівний уплив на майно; 3) ознакою, що розмежовує поняття «знищення майна» та «пошкодження майна», є наслідки, які спричиняються під час вчинення цих діянь. Знищення майна означає такі наслідки: фізичне припинення існування майна або такі його фізичні зміни, що унеможливлюють його відновлення; повна та постійна неможливість використання майна за його цільовим призначенням; припинення права власності на це майно. Своєю чергою, пошкодження майна означає такі наслідки: фізичні зміни, які погіршують якість чи зменшують цінність майна і можуть бути усунені; часткова та/або тимчасова неможливість використання майна за цільовим призначенням. Концептуальний аналіз доктринальних підходів дав можливість виокремити чотири аспекти розуміння поняття «диференціація кримінальної відповідальності»: 1) як метод чи принцип кримінальної політики; 2) віднесення диференціації кримінальної відповідальності до низки галузевих (спеціальних) принципів кримінального права; 3) диференціація кримінальної відповідальності розглядається як законотворчий та правозастосовний процес; 4) диференціація кримінальної відповідальності тлумачиться виключно як діяльність законодавця. У роботі висловлено думку, що більш обґрунтованою є позиція тих авторів, які визнають диференціацію кримінальної відповідальності прерогативою законодавця. Наведено аргументи на користь цієї позиції. У дисертації запропоновано два визначення поняття «диференціація кримінальної відповідальності» – у широкому та вузькому розуміннях, що дало можливість послабити дискусії у кримінально-правовій доктрині. Запропоновано визначення поняття «засіб диференціації кримінальної відповідальності» та констатовано, що універсальним засобом диференціації кримінальної відповідальності є юридична конструкція, модель злочину – склад злочину зі всіма його елементами та ознаками. Зроблено висновок, що, використовуючи можливості цього універсального «конструктора», законодавець диференціює кримінальну відповідальність, формуючи: 1) суміжні склади – склади злочинів, які відрізняються принаймні однією ознакою, яка є у одному складі й виключається в іншому; 2) конкуруючі норми, які містять склади злочинів, один із яких є загальним, а інший (інші) – спеціальний. До цієї групи належать і кваліфіковані склади, які, за своїм змістом, є нічим іншим як склади злочинів, які містяться у спеціальних нормах. Відмінність тільки у тому, що ці норми містяться у одній із загальною нормою статті; 3) конкуруючі норми, які містять склади злочинів, один із яких є, так званим, «цілим», а інші – «частинами». Така ситуація простежується, коли законодавець конструює складені склади злочинів. Аналіз теоретичних напрацювань кримінально-правової доктрини та нормативних положень Загальної частини КК України дав можливість зробити висновок, що засобами диференціації кримінальної відповідальності, які містяться у Загальній частині КК України і такі, що застосовуються до знищення або пошкодження чужого майна, є: 1) підстави звільнення від кримінальної відповідальності, які мають імперативний характер і обов’язкові для суду; 2) спеціальні засади призначення покарання; 3) підстави звільнення від покарання та його відбування, які мають імперативний характер; 4) вік, із якого може наставати кримінальна відповідальність, та особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Аналіз поняття та видів засобів диференціації кримінальної відповідальності дав підстави стверджувати, що в Особливій частині КК можливі такі засоби диференціації кримінальної відповідальності: 1) суміжні склади – склади злочинів, які відрізняються принаймні однією ознакою, яка є у одному складі й виключається в іншому; 2) склади, які містяться у спеціальних нормах; 3) складені склади кримінальних правопорушень; 4) підстави звільнення від кримінальної відповідальності за позитивної посткримінальної поведінки. Удосконалення складів злочинів як засобу диференціації кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна можливе декількома способами: 1) оптимізація кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за такі діяння, зокрема й за допомогою вилучення окремих спеціальний складів злочинів із КК України; 2) за потреби доповнення положень Особливої частини КК новими складами; 3) удосконалення редакцій чинних кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за такі діяння (як окремих ознак цих складів злочинів, так і санкцій). У дисертації зроблено пропозиції з цих чотирьох напрямів. У роботі проаналізовано пропозиції щодо удосконалення нормативних положень Особливої частини КК України у таких напрямах: 1) пропозиції пов’язані із зміною місця розташування тієї чи іншої статті в Особливій частині КК України; 2) пропозиції щодо формулювання окремих ознак основного складу злочину; 3) пропозиції щодо формулювання окремих ознак кваліфікованого складу злочину; 4) пропозиції, що стосуються нових редакцій статей про знищення або пошкодження майна; 5) пропозиції щодо вилучення з положень Особливої частини КК України окремих статей, що передбачають відповідальність за знищення або пошкодження майна. Аналіз позицій науковців, змісту кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за знищення чи пошкодження майна, а також тенденцій розвитку кримінального законодавства України дали змогу запропонувати такі зміни: виключити з ч. 2 ст. 158, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 2062, ч. 2 ст. 355 КК України кваліфікуючу ознаку «ті самі дії, поєднані із знищенням чи пошкодженням майна», а також вилучити з ч. 2 ст. 393 КК України кваліфікуючу ознаку «ті самі дії, поєднані з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони»; виключити з КК України такі спеціальні склади знищення та пошкодження майна чи форми їх об’єктивної сторони за ознакою предмета складу злочину: ст.ст. 178, 179 (в частині знищення релігійних святинь), 196, ч. 2 ст. 298, ст.ст. 411, 412, 413 (в частині зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна), 433 (в частині протизаконного знищення майна, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій). У роботі розроблено та запропоновано нові редакції ст.ст. 194, 1941 КК України. The thesis is the first in Ukraine systematic and complex monographic research of differentiation of criminal liability for destruction or damage to property under the criminal law of Ukraine. The paper examines issue of the concepts, types and means of differentiation of criminal liability for destruction or damage to property under the criminal law of Ukraine, the problems of application of such means and improvement of articles of the criminal law that contain them. Analysis of existing doctrinal definitions of such concepts as destruction and damage to property, gives grounds to identify certain essential features that are inherent in each of them: 1) both of these terms indicate two features of the objective side of the criminal offense – and a socially dangerous act, and socially dangerous consequences. Therefore, the definitions of these concepts must contain a description of both the action and the consequences. On this basis, they differ from such terms as «damage», «destruction» of property, which are also used in the current Criminal Code of Ukraine and indicate only the actions, not covering the consequences; 2) the specifics of the criminal law interpretation of these terms necessitates the indication of unlawful destructive influence on property, as an essential feature of the act, covered by the concepts of «destruction of property» and «damage to property». If we turn to the general (not criminal-legal) understanding of these concepts, they cover not only illegal but also legitimate destructive influence on property; 3) the feature that distinguishes the concepts of «destruction of property» and «damage to property» are the consequences that are caused in the course of these acts. Destruction of property means the following consequences: physical cessation of the property existence or such physical changes that make it impossible to restore it; complete and constant impossibility of using the property for its intended purpose; termination of ownership of this property. Whereas, property damage means the following consequences: physical changes that degrade the quality or reduce the value of the property and can be eliminated; partial and /or temporary inability to use the property for its intended purpose. Conceptual analysis of doctrinal approaches made it possible to identify four aspects of understanding the concept of «differentiation of criminal liability»: 1) as a method or principle of criminal policy; 2) attribution of differentiation of criminal liability to a number of branch (special) principles of criminal law; 3) differentiation of criminal liability is considered as a legislative and law enforcement process; 4) differentiation of criminal liability is interpreted exclusively as the activity of the legislator. The paper expresses the opinion that the position of those authors who recognize the differentiation of criminal liability as the prerogative of the legislator seems to be more reasonable. Arguments in favour of this position are given. The thesis proposes two definitions of the concept of «differentiation of criminal liability» in the so-called, broad and narrow sense, which made it possible to reduce the degree of discussion in criminal law doctrine. It is suggested the definition of the concept of a means of differentiation of criminal liability and stated that the universal means of differentiation of criminal liability is the legal structure, the model of the crime – the corpus delicti with all its elements and features. It is concluded that using the capabilities of this universal «designer», the legislator differentiates criminal liability by constructing: 1) contiguous corpus delicti – corpus delicti that differ in at least one feature, which exists in one structure and is excluded in another; 2) competing provisions that contain corpus delicti, one of which is general and the other (others) special. This group also includes qualified corpus delicti, which by their nature are nothing but corpus delicti contained in special provisions. The only difference is that these rules are contained in one of the general provision of the article; 3) competing provisions, which contain corpus delicti, one of which is the socalled «entire» and the others – «parts». This situation is observed when the legislator constructs compiled corpus delicti. Analysis of theoretical developments of criminal law doctrine and regulations of the General Part of the Criminal Code of Ukraine made it possible to conclude that the means of differentiation of criminal liability contained in the General Part of the Criminal Code of Ukraine and those used to destroy or damage someone else’s property are: 1) grounds for exemption from criminal liability, which are mandatory in nature and binding on the court; 2) special principles of imposing punishment; 3) the grounds for release from punishment and its serving, which are imperative; 4) the age at which criminal liability may arise and the peculiarities of criminal liability and punishment of minors. Analysis of the concept and types of means of differentiation of criminal liability in the previous parts of the research gave us grounds to assert that in the Special Part of the Criminal Code the following means of differentiation of criminal liability are possible: 1) contiguous corpus delicti – corpus delicti that differ in at least one feature, which is excluded in one structure and exists in another; 2) corpus delicti that are contained in special standards; 3) corpus delicti of criminal offenses are compiled; 4) grounds for exemption from criminal liability in case of positive post-criminal behaviour. Improving the corpus delicti as a means of differentiating criminal liability for destruction or damage to property is possible in several ways: 1) optimization of criminal law, providing for liability for such acts, including through the exclusion of certain specific offenses of the Criminal Code of Ukraine; 2) if necessary, supplement the provisions of the Special Part of the Criminal Code with new compositions; 3) improvement of the editions of the current criminal law provisions providing for liability for such acts (both individual signs of these corpus delicti and sanctions). The paper makes proposals in these four directions. The paper analyses proposals for improving the regulatory provisions of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine in the following areas: 1) proposals are related to a change in the location of one or another article in the Special Part of the Criminal Code of Ukraine; 2) proposals for the formulation of individual signs of the main corpus delicti; 3) proposals on the formulation of certain signs of a qualified corpus delicti; 4) proposals concerning new editions of articles on destruction or damage to property; 5) proposals to exclude from the provisions of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine certain articles providing for liability for destruction or damage to property. Taking into account the positions of scientists, the content of criminal law provisions, providing for liability for destruction or damage to property, as well as trends in criminal law of Ukraine made it possible to propose to replace the subject of sabotage; from Part 2 of Art. 158, part 2 of Art. 189, part 2 of Art. 206, part 2 of Art. 206², part 2 of Art. 355 of the Criminal Code of Ukraine qualifying feature «the same actions combined with the destruction or damage to property» to exclude, as well as to exclude from Part 2 of Art. 393 of the Criminal Code of Ukraine qualifying feature «the same actions combined with damage to engineering and technical means of protection»; to exclude from the Criminal Code of Ukraine the following special components of destruction and damage to property or forms of their objective side on the basis of the subject of the crime: Art. Art. 178, 179 (in terms of the destruction of religious shrines), 196, Part 2 of Art. 298, 411, 412, 413 (in terms of damage entrusted to the use of weapons, ammunition, vehicles, technical supplies or other military property), 433 (in terms of illegal destruction to property committed against the population in the area of hostilities). The research develops and proposes new editions of Art. Art. 194 and 194¹ of the Criminal Code of Ukraine.