Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/3740
Назва: Кримінальна відповідальність за необережне заподіяння смерті іншій особі: дисертація
Інші назви: Criminal liability for wrongful death: dissertation
Автори: Луцький, Т.М.
Lutskyi, T.M.
Ключові слова: життя людини
кримінальна відповідальність
необережне заподіяння смерті
кримінальне правопорушення
наслідки
кваліфікація
покарання
human life
criminal liability
negligence causing death
criminal offense
consequences
qualification
punishment
Дата публікації: 2021
Видавництво: ЛьвДУВС
Короткий огляд (реферат): Дисертація охоплює комплексне вирішення наукового і практичного завдання, спрямованого на дослідження кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особі, відповідальність за яке передбачена різними статтями та частинами статей Кримінального кодексу України. Дисертація є першим дослідженням в українській кримінально-правовій доктрині, у якому кримінальна відповідальність за необережне заподіяння смерті іншій особі досліджується комплексно та охоплює усі склади кримінальних правопорушень, що можуть мати своїм наслідком необережне заподіяння смерті. Наукова новизна праці полягає в тому, що у роботі вперше: досліджено кримінальну відповідальність за необережне заподіяння смерті в історичному розрізі з урахуванням різних історичних періодів, зокрема виокремлено чотири періоди розвитку кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особі, проаналізовано норми законів, які історично встановлювали кримінальну відповідальність за необережне заподіяння смерті та зазначено їх кількість в кожному з виділених періодів, встановлено, що з розвитком людства законодавцем кількість досліджуваних нами кримінальних правопорушень постійно збільшується; досліджено абсолютно всі кримінальні правопорушення, що мають своїм наслідком необережне заподіяння смерті особі, проведено юридичний аналіз кожного з них, проаналізовано об’єктивні та суб’єктивні ознаки; визначено проблеми кримінально правової кваліфікації необережного заподіяння смерті іншій особі; проаналізовано санкції кримінальних правопорушень; вивчено судову практику з призначення покарань; на підставі аналізу 1701 судового вироку за 2019 рік встановлено частоту застосування конкретного виду покарання за вчинення кримінальних правопорушень, що мають своїм наслідком необережне заподіяння смерті іншій особі; запропоновано внести зміни до кримінального законодавства в частині кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особі та обґрунтовано це необхідністю покращення правозастосування. Розроблені у дисертації рекомендації використовуватимуться в освітньому процесі та практичній діяльності підрозділів Національної поліції України, про що свідчать відповідні акти впровадження. У дисертації проаналізовано стан дослідження кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особі у кримінально-правовій доктрині. Узагальнення наукових розробок з питань охорони життя нормами кримінального права дає можливість запевнити, що окремі положення необережного заподіяння смерті особі отримали належну увагу серед науковців сучасності. Основними напрямками дослідження були: історія становлення та розвитку кримінальної відповідальності за «вбивство через необережність»; питання кваліфікації вбивства через необережність та суміжних складів злочинів; призначення покарання за вбивство через необережність та деяких злочинів. Встановлено, що до переліку найбільш дискусійних питань належать: використання терміну «вбивство» у ст. 119 КК України та оціночних понять «тяжкі наслідки», «загибель людей» у спеціальних складах кримінальних правопорушень, в яких необережно заподіюється смерть іншій особі; використання різних критеріїв для під час розмежування та класифікації кримінальних правопорушень, що мають своїм наслідком необережне заподіяння смерті, що охороняється нормами кримінального права; розмежування окремих видів кримінальних правопорушень, що мають своїм наслідком смерть особи; доцільність декриміналізації та криміналізації окремих кримінальних правопорушень. При цьому, встановлено що окремі питання щодо кримінально-правової охорони необережного заподіяння смерті особі взагалі не були самостійним об’єктом дослідження, зокрема не здійснювалося комплексне, системне дослідження: історії становлення та розвитку інституту кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особі; питань кваліфікації кримінальних правопорушень, що мають своїм наслідком необережне заподіяння смерті; призначення покарання за необережне заподіяння смерті. Здійснено історичний екскурс в частині кримінально-правового регулювання необережного заподіяння смерті, за результатами якого виділено чотири послідовних періоди розвитку законодавства щодо відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особі, а саме: I період (ХI-XVІІ століття) – давньоруський; IІ період (ХVІІ століття – 1917 рік) – царсько-імперський; IІІ період (1917-1991 роки) – радянський; ІV період (1991 рік – до теперішнього часу) – період незалежної України та з аналізу досліджуваних кримінальних правопорушень зроблено висновок, що їх кількість поступово збільшується. Доведено, що збільшення кількості складів кримінальних правопорушень задекларувало намір законодавця посилити охорону людського життя як найвищої соціальної цінності, але в поєднанні з прагненням подальшої гуманізації кримінального законодавства загалом та популізмом певної частини законодавчої гілки влади, практичне втілення цих намірів, що стосується виділення великої кількості норм, які мають своїм наслідком необережне заподіяння смерті з урахуванням різних обставин, чи, що вчинюються певною категорією осіб (спеціальними суб’єктами) в залежності від виду діяльності призводить деколи до наслідків парадоксальних. Адже більшість складів кримінальних правопорушень, наявних у КК, на практиці майже не зустрічаються. Проаналізовано зміст та обсяг поняття «вбивство» у кримінальному праві України та таких оціночних понять як «тяжкі наслідки», «загибель людей». Проведено аналіз кримінально-правових конструкцій кримінальних правопорушень, наслідком в яких є необережне заподіяння смерті особі, та констатовано, що в багатьох із них зазначені наслідки характеризуються розмаїттям термінів, таких як: смерть пацієнта; смерть потерпілого; смерть неповнолітнього; смерть хворого; смерть особи; загибель людей; загибель кількох осіб; загибель потерпілого; загибель людини; тяжкі наслідки. Звернено увагу на те, що створення ситуації, коли загальні норми тягнуть набагато більш сувору відповідальність, ніж спеціальні, без жодних на те підстав, не сприяють справедливому застосуванню закону, попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень та виправленню осіб засуджених до відбування покарання. При цьому, визначено що розділи Особливої частини КК України побудовані за ознаками родового об’єкта, таким чином, що склади кримінальних правопорушень, що мають своїм наслідком необережне заподіяння смерті особі розкидані по всьому законі та включені до різних груп кримінальних правопорушень (проти особи, проти волі, честі та гідності, проти статевої недоторканості тощо), в яких, як правило утворюють кваліфікований вид певного кримінального правопорушення, було проаналізовано усі кримінальні правопорушення та встановлено, що необережне заподіяння смерті особі, як один із можливих наслідків міститься у 137 складах кримінальних правопорушень. Наголошено на тому, що розміщення у різних розділах Особливої частини КК кримінальних правопорушень, додатковим об’єктом яких є життя людини є невірним, оскільки нівелює значення людини, її життя та здоров’я як найбільшої цінності, що перебуває під охороною закону та запропоновано, з метою вирішення даної проблеми відмовитись від віднесення наслідків у вигляді смерті, загибелі кількох осіб, доведення до самогубства до поняття «тяжкі наслідки» у відповідних диспозиціях статей, а під тяжкими наслідками розуміти лише шкоду майнового характеру. Акцентовано увагу на приведення у відповідність назви загальної статті, щодо кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті. Спеціальні склади кримінальних правопорушень, одним єдиним наслідком яких є наслідок у вигляді необережного заподіяння смерті виключити з КК, а усі такі діяння кваліфікувати за ч.2 ст. 119 КК (у запропонованій мною редакції). Проаналізовано об’єктивні та суб’єктивні ознаки досліджуваних кримінальних правопорушень, визначено їх безпосередні об’єкти, серед них встановлено предметні кримінальні правопорушення та ті, для яких характерним є наявність спеціального потерпілого. Встановлено, які з досліджуваних кримінальних правопорушень можуть вчинятися лише дією, які лише бездіяльністю, а які як дією так і бездіяльністю. Виокремлено кримінальні правопорушення для яких факультативні ознаки об’єктивної сторони є обов’язковими та зазначено які безпосередньо факультативні ознаки об’єктивної сторони характерні конкретному кримінальному правопорушенню. Аналіз положень закону про кримінальну відповідальність дозволив виділити окремі категорії осіб, що є спеціальними суб’єктами у конкретних аналізованих нами складах кримінальних правопорушень. В ході аналізу судової практики, зроблено висновок, що «необережна співучасть», так зване «співзаподіяння» можливе у кримінальних правопорушеннях, наслідком в яких є необережне заподіяння смерті особі. Досліджувані кримінальні правопорушення за формою вини поділено на дві групи: кримінальні правопорушення, які характеризуються виключно необережною формою вини як щодо діяння так і щодо наслідків; та кримінальні правопорушення, які характеризуються подвійною формою вини. В ході аналізу визначено яке кримінальне правопорушення відноситься до якої групи та яке для них значення мають факультативні ознаки суб’єктивної сторони. Досліджено проблеми, пов’язані із застосуванням кримінального закону. Задля об’єктивного висвітлення реальної картини щодо неправильного застосування закону при кваліфікації діянь, що мають своїм наслідком необережне заподіяння смерті особі, було проаналізовано усю судову практику (безпосередньо судові вироки) за 2019 рік, які стосуються розглядуваних нами складів кримінальних правопорушень. В ході дослідження з’ясовано, що їх кількість становить 1701 вирок. На підставі судових вироків наведена значна кількість прикладів щодо не правильної кваліфікації необережного заподіяння смерті особі. Аналіз судової практики дав змогу встановити, які склади кримінальних правопорушень зустрічаються під час досудового слідства та судового розгляду найчастіше, а які майже не зустрічаються взагалі та існують лише формально «на папері». (Протягом 2019 року судами не було винесено жодного вироку у 117 складах кримінальних правопорушень (де наслідком є необережне заподіяння смерті особі), що свідчить про застосування на практиці лише незначної кількості (20 складів кримінальних правопорушень у 2019 році)). Тому виникає питання щодо доцільності значної кількості кримінальних правопорушень, що мають своїм наслідком необережне заподіяння смерті у КК України. Вивчено судову практику щодо застосування певного виду покарань до досліджуваних нами кримінальних правопорушень та зроблено конкретний висновок, щодо доцільності існування таких складів кримінальних правопорушень в КК України та в якому вигляді вони мають існувати. Акцентовано увагу на тому, що не зовсім логічним і виваженим є позиція законодавця щодо включення до кваліфікаційних ознак досліджуваних нами кримінальних правопорушень, одночасно ознак, які характеризуються завданням шкоди майну та завданням шкоди життю та здоров’ю людей, за що передбачені однакові міри покарання (н-д.: ч.2 ст. 194, ч.2 ст. 286 КК і т.д.). Таким чином, законодавець на терези кримінальної відповідальності розміщує зовсім різні, неоднакові (неоднопорядкові) суспільні відносини, на які здійснюється посягання, з однієї сторони життя людей, з іншої – здоров’я та матеріальну шкоду. Це є недопустимим явищем, адже кримінально-правова охорона повинна, в першу чергу, бути направлена на охорону життя і здоров’я людини, а в другу на охорону майна. Захист життя та здоров’я людини є головним, пріоритетним напрямом охорони з боку держави. Відповідно до цього повинна бути диференційована і кримінальна відповідальність. Визначено шляхи удосконалення КК України, а саме запропоновано внесення редакційних змін до положень кримінального законодавства України в частині регламентації кримінальної відповідальності за необережне заподіяння смерті іншій особі та власне бачення шляхів розв’язання проблемних питань кваліфікації стосовно розглядуваних нами кримінальних правопорушень та призначення за них покарань. The dissertation deals with the comprehensive solution of scientific and practical tasks aimed at the investigation of criminal liability for negligence causing death to another person, the responsibility, which is stipulated by various articles and their parts of the Criminal Code of Ukraine. The dissertation is the first study in the Ukrainian criminal law doctrine, in which criminal liability for negligence causing death to another person is investigated comprehensively and covers all components of criminal offenses that may result in causing death by negligence. The scientific novelty of the paper consists in the following: for the first time criminal liability for causing death by negligence in the historical context is studied taking into account different historical periods, in particular four periods of criminal liability for negligence causing death to another person are distinguished, the laws that historically established criminal liability for negligent infliction of death and their number in each of the selected periods are analyzed, it is established that with the development of mankind, the number of criminal offenses investigated by the legislator is constantly increasing; absolutely all criminal offenses that result in careless death of a person are investigated, a legal analysis of each of them is carried out, objective and subjective features are determined; the problems of criminal qualification of negligence causing death to another person are elucidated; the sanctions of the investigated criminal offenses are analyzed; the judicial practice in sentencing is studied; based on the analysis of court verdicts 1701(2019), the frequency of application of a specific type of punishment for committing criminal offenses that result in negligence causing death to another person is established; amendments to the criminal legislation in terms of criminal liability for negligence causing death to another person in order to improve law enforcement are proposed. The elaborated recommendations will be used in the educational process and practical activities of the National Police of Ukraine and the relevant acts of implementation prove this statement. In the dissertation, the state of the research of criminal liability for negligence causing death to another person in the criminal law doctrine is analyzed. The generalization of scientific developments on the protection of life by the norms of criminal law makes it possible to assure that certain provisions of negligent infliction of death on a person have received due attention among modern scientists. The main areas of research were: the history of the formation and development of criminal liability for "negligent homicide "; the issues of the qualification of negligent homicide and related crimes; imposition of punishment for negligent homicide and certain crimes. It is established that the list of the most controversial issues includes: the use of the term "homicide" in Art. 119 of the Criminal Code of Ukraine and qualificatory concepts "grave consequences", "death of people" in special corpus delicti of criminal offences, in which the death of another person is negligently caused; the use of different criteria for the delimitation and classification of criminal offenses, which result in the negligent infliction of death, which is protected by the norms of criminal law; differentiation of certain types of criminal offenses that result in the death of a person; expediency of decriminalization and criminalization of certain criminal offenses. At the same time, it is established that certain issues concerning the criminal law protection of causing death of a person by negligence were not an independent object of study, in particular, a comprehensive, system study of the history of formation and development of criminal liability for negligence causing death to another person, issues of qualification of criminal offenses that result in negligent death, imposition of punishment for negligent death was not carried out. A historical analysis is made in terms of criminal law regulation of causing death by negligence, which resulted in four consecutive periods of development of the legislation on liability for negligence causing death to another person, namely: 1st period (XI–XVII centuries) – Old Russian; 2nd period (XVII century – 1917) – tsarist-imperial; 3rd period (1917–1991) – Soviet; 4th period (1991 – present) – the period of independent Ukraine. It is concluded that the number of the investigated criminal offenses is gradually increasing. It is proved that the increase in the number of criminal offenses declared the legislator's intention to strengthen the protection of human life as the highest social value, which is combined with the desire to further humanize the criminal legislation in general, popularize a lawmaking branch. The practical implementation of these intentions concerning separation of a large number of norms that result in the negligent infliction of death taking into account various circumstances, or committed by a certain category of persons (special subjects) depending on the type of activity, sometimes leads to paradoxical consequences. After all, most of the criminal offenses present in the Criminal Code are almost non-existent in practice. The content and scope of the concept of "homicide" in criminal law of Ukraine and such qualificatory concepts as "grave consequences", "death of people" are analyzed. The analysis of criminal law constructions of criminal offenses, the consequence of which is the negligent infliction of death on a person, is carried out, and it is stated that in many of them these consequences are characterized by a variety of terms such as: death of the patient; death of the victim; death of a minor; death of a sick person; death of a person; death of people; death of several people; homicide of the victim; homicide of a person; grave consequences. Attention is drawn to the fact that the creation of a situation, in which general norms entail much stricter responsibilities than special ones, without any grounds, does not promote fair application of the law, prevention of new criminal offenses and correction of convicts. It is emphasized that the placement of criminal offenses in various sections of the Special Part of the Criminal Code, the additional object of which is human life, is incorrect, as it undermines the significance of man, his life and health as the most important social value protected by the law. In order to solve this problem, it is proposed to abandon the consequences in the form of death, homicide of several persons, leading to suicide to the concept of "grave consequences" in the relevant dispositions of the articles, and grave consequences should be considered only property damage. Attention is paid to formalization of the title of the general article on criminal liability for negligence causing death. Special components of criminal offenses, the only consequence of which is the consequence in the form of negligence causing death, should to be excluded from the Criminal Code, and all such actions are to qualify under Part 2 of Art. 119 of the Criminal Code. The objective and subjective features of the investigated criminal offenses are analyzed, their direct objects are determined; among them there are the subject-matter criminal offenses and those for which the presence of a special victim is characteristic. It is established which of the investigated criminal offenses can be committed only by action, which only by omission, and which by both action and omission. The criminal offenses for which the optional features of the objective side are obligatory are singled out and the direct optional features of the objective side which are characteristic of a specific criminal offense are determined. The analysis of the provisions of the law on criminal liability allowed us to identify certain categories of persons who are special subjects in the specific body of analyzed criminal offenses. It is concluded that "negligent complicity", the so-called "co-infliction" is possible in criminal offenses, the consequence of which is the negligent infliction of death on a person. The investigated criminal offenses are divided into two groups by the form of guilt: criminal offenses, which are characterized by an extremely careless form of guilt both in terms of action and consequences; and criminal offenses, which are characterized by a double form of guilt. The analysis determined the groups of criminal offenses and the significance of the optional features of their subjective side. Problems related to the application of criminal legislation are studied. In order to objectively elucidate the real picture of the incorrect application of the law in classifying actions causing death to another person by negligence, all judicial practice (direct court verdicts for 2019, which relate to the criminal offenses under consideration) was analyzed. The study found that there were 1,701 sentences. On the basis of court verdicts, a significant number of examples of incorrect classification of negligence causing death of a person are given. The analysis of judicial practice made it possible to establish which components of criminal offenses are most common during pre-trial investigation and trial, and which are almost non-existent and exist only formally "on paper". During 2019, the courts did not pass a sentence in 117 criminal offenses (the consequence was negligence causing death of a person); it indicates the use of a small number of components (20 criminal offenses in 2019) in practice. Therefore, there is a question about the expediency of a significant number of criminal offenses in the Criminal Code of Ukraine, the consequence of which is negligence causing death. The judicial practice on the application of certain types of punishments for the criminal offenses is studied and a specific conclusion on the expediency of the existence of such types of components of criminal offenses in the Criminal Code of Ukraine and their forms is made. Emphasis is laid on the fact that the position of the legislator to include features that are characterized by damage to property and harm to life and health, for which the same penalties are imposed, in qualification features of investigated criminal offenses (e.g. Part 2 of Article 194, Part 2 of Article 286 of the Criminal Code, etc.) is not entirely logical and balanced. Thus, the legislator places on the scales of criminal liability completely different, unequal (non-orderly) public relations, which are encroached upon, on the one hand, the life of people, on the other – health and property damage. This is an unacceptable phenomenon, because criminal law protection should be aimed primarily at protecting human life and health, and secondly at protecting property. Protection of human life and health is the main, priority area of state protection. Accordingly, criminal liability should be differentiated. Ways to improve the Criminal Code of Ukraine are determined, namely amendments to the provisions of criminal legislation of Ukraine in terms of regulating criminal liability for negligence causing death to another person and the author’s solving problematic issues of qualification of criminal offenses and sentencing are proposed.
Опис: Луцький Т.М. Кримінальна відповідальність за необережне заподіяння смерті іншій особі: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» / Луцький Тарас Миколайович. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2021. - 385 с.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/3740
Розташовується у зібраннях:Дисертації

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
luckiy_d.pdf6,81 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.