Інтуїтивна культура юриста: філософсько-правове дослідження: автореферат

Abstract

У дисертації досліджено філософсько-правові аспекти інтуїтивної культури юриста. Обґрунтовано джерела інтуїтивної культури, умови, на яких філософсько-правова методологія сприяє пізнанню інтуїтивної культури юриста. Дисертацію присвячено дослідженню формування та розвитку інтуїтивної культури юриста. Зокрема здійснюється аналіз природно-правового зумовлення інтуїції. При цьому інтуїтивна культура юриста характеризується з позицій природного та позитивного права. Вказується, що однією із найхарактерніших особливостей мислення юриста є його неусвідомлювані компоненти, серед яких, безумовно, інтуїція. Тобто інтуїтивне мислення можна охарактеризувати відсутністю виражених етапів, швидкістю протікання, мінімальністю усвідомлення. У роботі зазначається, що допустимим у формуванні інтуїтивної культури юриста є використання безпосереднього знання, тобто такого, яке здобувається не через чуттєві сприйняття і не за допомогою роздумів, а є прямим переживанням дійсності, що розвивається в людини. Інтуїція виступає і як абстрактна категорія (феномен), яку неможливо матеріалізувати, і як інтелектуальна діяльність у підсвідомій зоні головного мозку людини – діяльність свідомої, дієздатної людини, що базується на розумі; у природно-правовому просторі – тобто у просторі рівності усіх людей та гармонії людини з природою, при встановленні швидкого, і, ймовірно, правильного рішення у конкретній життєвій ситуації – ймовірність правильного рішення здебільшого не впливає на швидкість його прийняття, і навпаки, залежить лише від правильності застосування інтуїтивного мислення. Досліджено фактори формування інтуїтивної культури юриста, основними з яких є: гени індивідуума; родинне виховання; сімейний мікроклімат; навколишнє оточення; школа та дошкільні навчальні заклади; навчальні заклади вищих рівнів акредитації; професійна діяльність; самоосвіта, інтелект та ін. Сформульовані концептуальні засади, які поділяються на позитивістсько-правові та природно-правові: до перших відносяться інтелектуальність, доповнюваність, системність, свобода, простота, наочність, гуманізм, спостережливість, справедливість, відповідальність; до других метафізичність, ірраціональність, онтологічність, синергетичність, підсвідомість, креативність, адекватне моделювання ситуації, конваріантна аналогія. Функціональні особливості інтуїтивної культури юриста поліляються на основні (комунікативні та пізнавальні) та додаткові (новоутворювальні, індивідуального підходу, оцінювальні та регулятивні). Зазначено декілька положень щодо філософсько-правової проекції інтуїтивної культури юриста, зокрема констатується, що юристи в повсякденній діяльності зустрічаються із швидкозмінними ситуаціями, тому поряд з рішеннями, базованими на загальноприйнятих нормах поведінки, їм доводиться приймати нестандартні рішення – спонтанні, неочікувані, подекуди, підсвідомі. На основі одержаних теоретичних висновків інтуїтивної культури юриста доводиться, що інтуїція виступає однією з форм теоретичного осмислення моралі. Інтуїтивне знання не ірраціональне, а надраціональне в тому що, як правило, завершує гносеологічний процес, виникаючи на вершині творчої думки. Виділяється декілька способів самовираження юриста за допомогою інтуїції, а саме: 1) в процесі розслідування інтуїція перевіряється практикою і лише у разі свого підтвердження розглядається як достовірне знання; 2) визначаючи інтуїцію як процес безпосереднього отримання знань за допомогою цілісного усвідомлення проблемної ситуації без дискурсивного його виведення і доведення, передбачуваними в якості передумов стають тривалі творчі пошуки та багатий соціальний досвід людини; 3) інтуїція є здатністю осягати істину шляхом прямого її спостереження; 4) у безпосередньому рівні пізнання інтуїція об’єднує чуттєве та раціональне; 5) інтуїція формується у результаті тривалого попереднього досвіду діяльності в певній галузі, зокрема минулих міркувань, обговорень, логічних дій. Акцентується увага на змісті професійної підготовки юриста, виробленні умінь прийняття ним інтуїтивного рішення у практичній діяльності. The research deals with the philosophical and legal aspects of lawyer’s intuitive culture. The sources of intuitive culture, terms on which the philosophical and legal methodology contributes to the notion of lawyer’s intuitive culture are substantiated. The thesis is devoted to researching and developing of lawyer’s intuitive culture. The analysis of natural and legal cause of intuition is carried out, the determinants of development of the lawyer’s intuitive culture, its principles and functions are defined. In spite of this the lawyer’s intuitive culture is characterized from the positions of natural and positive law. On the basis of the received theoretical conclusions of the lawyer’s intuitive culture the meaning of imperative of morality and methods of lawyer’s self-expression are mentioned. Special attention is paid to the contents of the lawyer’s professional training and to the formation of skills which lie in his intuitive decision making in practice.