До питання організації розслідування військових злочинів

Abstract

Проаналізовано нормативно-правові акти України та держав-членів організації Європолу та Євроюсту, які входять до спільних слідчих груп, у межах Європейського Союзу в частині організації розслідування військових злочинів. Указано, що міжнародне звичаєве право вимагає здійснення державами своєї юрисдикції та дає змогу здійснювати універсальну юрисдикцію щодо військових злочинів, які не є серйозними порушеннями. Визначено, що універсальна юрисдикція може бути передбачена нормою міжнародного звичаєвого або договірного права. Універсальна юрисдикція може здійснюватися або шляхом прийняття внутрішніх законодавчих актів (законодавча універсальна юрисдикція), або у формі слідства над особами, підозрюваними у скоєнні правопорушень, і передачі їх суду (правозастосовна універсальна юрисдикція). Підстави для здійснення універсальної юрисдикції щодо військових злочинів є одночасно в міжнародному договірному і звичаєвому праві. Запропоновано сформувати єдину концепцію розслідування військових злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, і кримінального переслідування винних осіб. Саме ця концепція, на думку авторів, визначається як така, що має важливе наукове і практичне значення, комплексну, міждисциплінарну цілісну теоретичну систему щодо діяльності в особливих умовах, яка загалом об’єднує сукупність теоретичних положень про специфічні закономірності у сфері правового забезпечення, організації розслідування і збору доказової інформації про військові злочини, розшуку, затримання та передачі посадових осіб, причетних до вчинення військових злочинів, здійснення міжнародного судочинства щодо винних осіб. Така концепція дасть змогу об’єднати наукові положення про діяльність органів кримінальної юстиції в умовах збройного конфлікту в єдину систему, що, своєю чергою, сприяє виявленню недосліджених питань і системному вирішенню відповідних проблем. Для слідчої та судової практики вона важлива тим, що озброює органи кримінальної юстиції науково обґрунтованими рекомендаціями з організації розслідування військових злочинів, а також методикою їх проведення. The normative legal acts of Ukraine and the member states of Europol and Eurojust are analyzed, which are part of joint investigation groups within the European Union in the organization of the investigation of military crimes. The authors have pointed out that the customary international law requires the states to exercise their jurisdiction and provides an opportunity to exercise the universal jurisdiction regarding the military crimes, which are not serious violations. The authors determine that the universal jurisdiction may be provided by the norm of international customary or treaty law. Universal jurisdiction can be exercised either by the adoption of internal legislative acts (legislative universal jurisdiction), or in the form of investigation of persons, who are suspected of committing offenses and their transfer to the court (lawful universal jurisdiction). The grounds for the exercise of universal jurisdiction regarding the military crimes are present in both international treaty and customary law. The authors suggest forming a single concept for the investigation of the military crimes that have been committed in the conditions of armed conflict and the criminal prosecution of perpetrators. Namely, this concept, according to the authors, is defned as one that has important scientifc and practical signifcance, a comprehensive, interdisciplinary holistic theoretical system regarding the activity in special conditions, which in general brings together a set of theoretical provisions on specifc patterns in the sphere of legal support, organization of investigation and collection of evidentiary information on military crimes, search, detention and transfer of ofcials, who are involved in committing military crimes, carrying out the international legal proceedings regarding the perpetrators. Such concept will allow uniting scientifc provisions on the activities of criminal justice bodies in the condition of the armed conflict into a single system, which, in turn, contributes to the identifcation of unexplored issues and the systematic solution of relevant problems. It is important for investigative and judicial practice, because it equips the criminal justice authorities with scientifcally sound recommendations regarding the organization of the investigation of military crimes, as well as the methods of their conduction.