Повідомлення у кримінальному провадженні під час досудового розслідування: дисертація

Abstract

Дисертацію присвячено аналізу інституту повідомлення у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Робота є одним із перших в Україні комплексним дослідженням інституту повідомлення у кримінальному провадженні під час досудового розслідування на основі положень КПК України 2012 року. Проведено аналіз законодавчих положень і досліджено низку наукових праць у галузі кримінального процесу за тематикою повідомлення у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, у ході якого встановлено, що інститут повідомлення у кримінальному провадженні не досконалий і потребує реформування. Ураховуючи законодавчу базу, наукові положення, результати узагальнення та аналізу практики застосування норм кримінального процесуального законодавства та судову практику, сформовано дефініції повідомлення у кримінальному провадженні під час досудового розслідування через розуміння повідомлення як процесуального рішення та повідомлення як процесуальної дії. Крім того, розкрито проблему перенавантаження кримінальної процесуальної форми під час здійснення повідомлення та вказано на негативні наслідки такого перенавантаження, а саме незрозумілість і неконкретизованість процедури здійснення повідомлення, на основі чого виведено формулювання «традиції відсильності» у здійсненні повідомлення. Вперше запропоновано покладення обов’язку на особу (наприклад, дорослого члена сім’ї), якій фактично вручено повідомлення чи повістку, передати його (чи інформацію, яку воно містить) будь-яким способом тій особі, якій воно безпосередньо адресоване, звісно, за наявності реальної можливості у такої особи це зробити. Детально розглянуто правовий порядок його здійснення, а також запропоновано запровадження адміністративної відповідальності за його нездійснення. Запропоновано визначення особливих ознак, які характерні повідомленню у кримінальному провадженні загалом і під час досудового розслідування, наприклад, таких, як двозначність лексичних значень повідомлення, двозначність правової природи – процесуальної дії та рішення водночас тощо. Крім того, описано ознаки повідомлення у кримінальному провадженні як окремого інституту кримінального процесу, які визначено як такі: вперше повідомленню у кримінальному процесі присвячено окрему главу кримінального процесуального кодексу – главу 6; повідомлення у кримінальному провадженні визначено як процесуальну дію; окремо визначено випадки повідомлення у кримінальному провадженні; чітко та деталізовано описано зміст повідомлення у кримінальному провадженні; повідомленню надано ознак процесуального рішення у кримінальному процесі (мається на увазі повідомлення про підозру) (глава 22 КПК України). Детально опрацьовано та вивчено всі складові змісту повідомлення у кримінальному провадженні, виокремлено недосконалості в його формуванні, наголошено на необхідності розмежування та встановлення окремих вимог до повідомлень про проведення процесуальних дій та до повідомлень про прийняті слідчим, прокурором процесуальні рішення. Розкрито зміст поняття повідомлення у кримінальному процесі не тільки із законодавчо-визначеного погляду, тобто з самої норми ст. 111 КПК України, а із наукового, практичного та теоретико-прикладного, і встановлено, що головними функціями здійснення повідомлення у широкому розумінні є доведення до чийого-небудь відома певної інформації в усній чи письмовій формі, а у вузькому – здійснення інформування учасників кримінального провадження. Проведеним ретроспективним дослідженням установлено, що поняття «повідомлення» та «виклик» у судовому, а згодом і досудовому процесах на всіх етапах історії їх становлення «ішли» поруч, вони ніби тотожні у своїй юридичній площині, поєднуються єдиною правовою природою, механізмом реалізації, а також загалом мають єдину «підвалину» – обидва мають певний інформативний характер для учасників процесу. Доведено доцільність і запропоновано встановити чіткий перелік способів та строків підтвердження отримання повідомлення чи ознайомлення із його змістом, для чого рекомендуємо доповнити КПК України спеціальною нормою – «Стаття 111-2. Підтвердження отримання стороною повідомлення або ознайомлення з його змістом іншим шляхом». Також запропоновано запровадити можливість учаснику провадження чи стороні обирати зручний для них спосіб здійснення її інформування чи підтримання контакту з нею, для реалізації чого запропоновано ввести до КПК України ст. 112-1 «Право на вибір способу інформування, підтримання контактів із учасниками провадження». Віднайдено «прогалини» у формулюванні терміна «повідомлення у кримінальному провадженні», що стосується обмеженого кола суб’єктів, які можуть здійснювати повідомлення, та учасників провадження, яким таке повідомлення може бути здійснене, а також невизначеності між повідомленням і повідомленням про підозру, з огляду на це запропоновано заповнити їх, увівши більш чітке формулювання ч. 1 ст. 111 КПК України. Розкрито співвідношення розуміння таких понять, як «повідомлення у кримінальному провадженні» та «повідомлення особі про підозру» в кримінальному процесі України. Досліджено правову природу повідомлення про підозру як особливу форму саме повідомлення у кримінальному провадженні. Вивчено та сформовано проблематику здійснення повідомлення в кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні крізь призму невизначеності статусу учасника такого виклику. Вперше запропоновано введення уточнення та розширення кола учасників, яким може бути здійснено повідомлення у кримінальному провадженні. Так, запропоновано уможливлення здійснення повідомлення і учасникам кримінального провадження, і третій стороні, що не є учасником кримінального провадження, проте права й інтереси якої зачіпаються таким провадженням. Проведено порівняльний аналіз норм, що регулюють здійснення повідомлення в кримінальному провадженні в рамках національного законодавства та законодавства зарубіжних країн, таких як Республіка Польща, Республіка Австрія, Словацька Республіка, Чеська Республіка, яким встановлено, що закордоном простежуються і більш традиційні способи здійснення повідомлення в кримінальному провадженні, і впроваджуються новітні. З’ясовано, що і наша держава, і зарубіжні країни також стикаються із проблематикою здійснення повідомлення учасників кримінального провадження та з проблематикою підтвердження здійснення такого повідомлення, що, як показує дослідження, законодавці усувають шляхом удосконалення свого законодавства. Запропоновано встановити відповідальність особи за невчинення нею передоручення, передачі, неінформування тощо адресата – відповідного одержувача повідомлення – про факт наявності для нього відповідного повідомлення, а саме запропоновано встановити адміністративну відповідальність за вказане порушення та доповнити Главу 15 «Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління« КУпАП статтею 185-15 «Недоставлення, невручення, нездійснення передачі будь-яким способом або нездійснення інформування будь-яким способом особи про повідомлення їй у кримінальному провадженні, в тому числі повістки про виклик, особою, якій таке повідомлення було вручено та роз’яснено обов’язок передати зазначене повідомлення». Завдяки зіставленню різних наукових поглядів із урахуванням проведеного аналітичного дослідження судової практики та практичного досвіду розроблено низку пропозицій щодо вдосконалення законодавства, які передусім спрямовані на якнайефективніше здійснення повідомлення у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та просте використання у практичній площині, а саме пропонується викласти в нових редакціях статті 112, 135, 136, 276–279 КПК України, частину 1 статті 42, доповнити частину 3 статті 110 КПК України, доповнити пунктом 4 частину 5 статті 110 КПК України, частини 1, 3 статті 111 КПК України, доповнити частиною 4 статтю 111 КПК України, доповнити КПК України статтями 111- 1, 111-2, 112-1, доповнити КУпАП статтею 185-15. Запропоновано розширення належного забезпечення на державному рівні органів досудового розслідування, прокуратури, суду технічними засобами фіксації (пристроями із функціями аудіо-, відеофіксації, факсимілярного зв’язку тощо), програмного забезпечення, прийнятного та закріпленого на національному рівні, що б відповідало державним стандартам, для уможливлення функцій передачі даних через інтернетмережу тощо. На перспективу пропонується розширення технічнооснащувальної бази для здійснення повідомлення про проведення процесуальних дій та виклику у кримінальному провадженні та залучення для здійснення повідомлення у кримінальному провадженні інтернетдодатків («WhatsApp», «Viber», «Skype» чи «Тelegram», «Дія» тощо) та соціальних мереж (наприклад, «Instagram», «Facebook» тощо) із забезпеченням нерозголошення даних досудового розслідування. На науковому рівні систематизовано шляхи вдосконалення здійснення повідомлення у кримінальному провадженні, які визначено як законодавчий, науковий, техніко-криміналістичний, технічно-оснащувальний, новітньо-упроваджувальний. Систематизовано за ознакою причинно-наслідкового зв’язку проблеми, що виникають під час здійснення повідомлення у кримінальному провадженні. Виокремлено такі категорії: 1) недосконалість регулювання інституту здійснення повідомлення у кримінальному провадженні на законодавчому рівні; 2) відсутність єдиної, стабільної, теоретично обґрунтованої практики застосування норм кримінального процесуального кодексу при виникненні проблемних ситуацій під час здійснення повідомлення у кримінальному провадженні; 3) значна консервативність законодавства, що стосується здійснення повідомлення у кримінальному провадженні, незмога його змінюватися відповідно до темпів розвитку суспільства; 4) відсутність сучасного, якісно наповненого технічного забезпечення для фактичного здійснення повідомлення у кримінальному провадженні. The dissertation is devoted to the analysis of the institute of notification in criminal proceedings during the pre – trial investigation. The work is one of the first in Ukraine to conduct a comprehensive study of the institution of notification in criminal proceedings during the pre-trial investigation based on the provisions of the CPC of Ukraine in 2012. The analysis of legislative provisions and a number of scientific works in the field of criminal procedure on the subject of notification in criminal proceedings during the pre-trial investigation, during which it was established that the institution of notification in criminal proceedings is not perfect and needs reform. Taking into account the legal framework, scientific provisions, results of generalization and analysis of the practice of application of criminal procedure law and judicial practice, definitions of notification in criminal proceedings during pretrial investigation are formed through understanding of notification as procedural decision and notification as procedural action. In addition, the problem of overloading the criminal procedural form during the notification is revealed and the negative consequences of such overloading are pointed out, namely the incomprehensibility and vagueness of the notification procedure, on the basis of which the wording «tradition of exile» in the notification is derived. For the first time, it is proposed to oblige a person (for example, an adult family member) who has actually been served with a notice or summons to pass it (or the information it contains) in any way to the person to whom it is directly addressed, of course. there is a real opportunity for such a person to do so. The legal procedure for its implementation is considered in detail, and the introduction of administrative liability for its non-implementation is proposed. It is proposed to define special features that are characteristic of the message in criminal proceedings in general and during the pre-trial investigation, such as ambiguity of lexical meanings of the message, ambiguity of legal nature – procedural action and decision at the same time and so on. In addition, the features of notification in criminal proceedings as a separate institution of criminal proceedings are described, which are defined as such: for the first time a separate chapter of the Criminal Procedure Code is devoted to notification in criminal proceedings – Chapter 6; notification in criminal proceedings is defined as a procedural action; cases of notification in criminal proceedings are separately identified; the content of the notification in the criminal proceedings is clearly and in detail described; the notification provides signs of a procedural decision in criminal proceedings (meaning a notice of suspicion) (Chapter 22 of the CPC of Ukraine). All components of the content of the report in criminal proceedings are elaborated and studied, imperfections in its formation are highlighted, the need to differentiate and establish separate requirements for notifications on procedural actions and notifications on procedural decisions made by the investigator and prosecutor is emphasized. The content of the concept of notification in criminal proceedings is revealed not only from the legally defined point of view, in from the very norm of Art. 111 of the CPC of Ukraine, and from scientific, practical and theoreticalapplied, and it is established that the main functions of the message in the broadest sense is to bring to someone's attention certain information orally or in writing, and in the narrow – to inform participants in criminal proceedings. A retrospective study found that the concepts of «message» and «challenge» in court and later pre-trial proceedings at all stages of the history of their formation «went» side by side, they seem to be identical in their legal plane, combined by a single legal nature, implementation mechanism, and also generally have a single «foundation» – both have a certain informative nature for the participants in the process. The expediency is proved and it is offered to establish the accurate list of ways and terms of confirmation of receipt of the message or acquaintance with its maintenance for what we recommend to supplement the CPC of Ukraine with the special norm – «Article 111-2. Acknowledgment of receipt by the party of the message or acquaintance with its content in another way». It is also proposed to introduce the possibility for a party to the proceedings or a party to choose a convenient way for them to inform it or maintain contact with it, for the implementation of which it is proposed to introduce into the CPC of Ukraine Art. 112-1 «The right to choose the method of informing, maintaining contacts with the participants in the proceedings». «Gaps» were found in the wording of the term «notification in criminal proceedings», referring to the limited number of subjects who can make a notification and participants in the proceedings to whom such a notification can be made, as well as uncertainty between the notification and the suspicion notification, given it is proposed to fill them in by introducing a clearer wording of Part 1 of Art. 111 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. The relationship between the understanding of such concepts as «notification in criminal proceedings» and «notification of a person of suspicion» in the criminal process of Ukraine is revealed. The legal nature of the notification of suspicion as a special form of the notification in criminal proceedings is investigated. The issue of notification in criminal proceedings at the pre-trial investigation through the prism of uncertainty of the status of the participant of such a call has been studied and formed. For the first time, it has been proposed to clarify and expand the range of participants who can be notified in criminal proceedings. Thus, it is proposed to allow notification of both participants in criminal proceedings and a third party who is not a party to criminal proceedings, but whose rights and interests are affected by such proceedings. A comparative analysis of the rules governing the implementation of notification in criminal proceedings under national law and the legislation of foreign countries, such as the Republic of Poland, the Republic of Austria, the Slovak Republic, the Czech Republic, which found that abroad and more traditional ways of notification in criminal proceedings , and the newest are introduced. It was found that both our country and foreign countries also face the problem of notification of participants in criminal proceedings and the problem of confirming the implementation of such notification, which, as research shows, legislators eliminate by improving their legislation. It is proposed to establish the responsibility of a person for failure to reassign, transfer, failure to inform, etc. to the addressee – the recipient of the notification – the fact that he has a notification, namely proposed to establish administrative liability for this violation and add Chapter 15 «Administrative offenses «Code of Administrative Offenses Article 185-15» Failure to deliver, non-delivery, failure to transfer in any way or failure to inform in any way a person about his notification in criminal proceedings, including summons, the person to whom such notice was served and explained obligation to transmit the specified message «. Due to the comparison of different scientific views, taking into account the analytical study of judicial practice and practical experience, a number of proposals have been developed to improve the legislation, primarily aimed at the most effective implementation of notification in criminal proceedings during pretrial investigation and ease of use in practice. Articles 112, 135, 136, 276-279 of the CPC of Ukraine, part 1 of Article 42, supplement part 3 of Article 110 of the CPC of Ukraine, supplement paragraph 4 part 5 of Article 110 of the CPC of Ukraine, part 1, 3 of Article 111 of the CPC of Ukraine, supplement part 4 of Article 111 CPC of Ukraine, to supplement the CPC of Ukraine with Articles 111-1, 111-2, 112-1, to supplement the Code of Administrative Offenses with Article 185-15. It is proposed to expand the proper provision at the state level of pre-trial investigation bodies, prosecutors, courts with technical means of fixation (devices with audio, video recording, facsimile functions, etc.), software acceptable and fixed at the national level that would meet state standards for enabling data transfer functions via the Internet, etc. In the future, it is proposed to expand the technical and equipment base for notification of procedural actions and summons in criminal proceedings and to attract Internet applications for notification in criminal proceedings («WhatsApp», «Viber», «Skype» or «Telegram», «Action» Etc.) and social networks (for example, «Instagram», «Facebook», etc.) with non-disclosure of pre-trial investigation data. At the scientific level, the ways of improving the implementation of notification in criminal proceedings are systematized, which are defined as legislative, scientific, technical-criminological, technical-equipping, newintroductory. Systematized on the basis of causation problems that arise during the notification in criminal proceedings. The following categories are distinguished: 1) imperfection of regulation of the institution of notification in criminal proceedings at the legislative level; 2) the absence of a single, stable, theoretically sound practice of applying the rules of the Criminal Procedure Code in the event of problematic situations during the notification in criminal proceedings; 3) significant conservatism of the legislation relating to the implementation of the notification in criminal proceedings, its inability to change in accordance with the pace of development of society; 4) lack of modern, high-quality technical support for the actual implementation of the notification in criminal proceedings.