Правовий статус сільськогосподарських юридичних осіб за цивільним законодавством України: дисертація

Abstract

Дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням, у якому проведено детальний науково-теоретичний аналіз цивільно-правового статусу сільськогосподарських юридичних осіб в Україні і розроблено на його основі пропозиції та рекомендації з метою удосконалення відповідного нормативно-правового регулювання. У Розділі 1 «Загальнотеоретична характеристика юридичних осіб, що здійснюють діяльність у галузі сільського господарства» досліджено поняття та джерела правового регулювання сільськогосподарських юридичних осіб, а також з’ясовано систему та проведено класифікацію юридичних осіб, що здійснюють діяльність у цій галузі. Станом на сьогодні усі юридичні особи, незалежно від їх організаційноправової форми та виду, вправі здійснювати діяльність у галузі сільськогосподарського виробництва. Поряд із тим, на права та обов’язки учасників (членів) таких юридичних осіб так чи інакше впливає специфіка галузі діяльності та ризики, які з нею пов’язані, що необхідно враховувати при реформуванні чинного законодавства України. При цьому в Україні господарська діяльність, зокрема і в галузі сільськогосподарського виробництва, може провадитися у двох організаційних формах: 1) без статусу юридичної особи; 2) зі статусом юридичної особи. Після відновлення Україною незалежності, правове регулювання порядку створення і діяльності осіб у сфері сільського господарства регулювалося такими законодавчими актами, як: Цивільний кодекс Української РСР (1963 рік), «Про підприємства в Україні» (1991 рік), «Про підприємництво» (1991 рік), «Про селянське (фермерське) господарство» (1991 рік), «Про промислово-фінансові групи в Україні» (1995 рік) тощо. Окрім цього, варто згадати і про чинні досі Закон України «Про господарські товариства» (1991 рік), Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (1992 рік), Закон України «Про споживчу кооперацію» (1992 рік) і т. п. Станом на сьогодні, говорячи про систему нормативно-правових актів, які забезпечують правове регулювання відносин створення, діяльності та припинення сільськогосподарських юридичних осіб, маємо додатково зазначити про: Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань», Закон України «Про холдингові компанії в Україні», Закон України «Про кооперацію», Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію», Закон України «Про фермерське господарство», Закон України «Про акціонерні товариства», Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки». Сільськогосподарські юридичні особи можуть бути класифіковані на унітарні та корпоративні; національні, з іноземними інвестиціями та іноземні; створені резидентами, нерезидентами та спільно резидентами і нерезидентами; ті, що належать до суб’єктів малого, середнього чи великого підприємництва; ті, що діють на основі статуту, засновницького (установчого) договору чи заяви (меморандуму); ті, яким з огляду на спеціальне законодавче регулювання, надається державна підтримка з бюджетів різних рівнів і такі, яким подібні гарантії не надають і т. д. Розділ 2 «Цивільно-правове регулювання порядку створення та діяльності сільськогосподарських юридичних осіб» присвячений аналізу правового регулювання порядку створення та дослідженню особливостей діяльності сільськогосподарських юридичних осіб. Поетапність створення юридичної особи визначається різними чинниками, серед яких: засновується юридична особа вперше, чи створюється шляхом реорганізації; форма власності, на якій створюється юридична особа; вид та організаційно-правова форма юридичної особи; необхідність формування мінімального розміру статутного капіталу чи передання земель сільськогосподарського призначення на баланс юридичної особи; наявність чи відсутність спеціального законодавчого регулювання відповідного виду юридичної особи і т. п. Серед стадій створення будь-якої сільськогосподарської юридичної особи можемо виокремити: прийняття рішення про створення сільськогосподарської юридичної особи; призначення виконавчих органів управління та формування статутного (складеного) капіталу сільськогосподарської юридичної особи; державна реєстрація. Буквальне тлумачення змісту підпункту «б» п. 15 перехідних положень Земельного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що земельні ділянки не мали б передаватись в іпотеку. Адже у випадку невиконання зобов’язання в подальшому може бути звернене стягнення на предмет іпотеки. З іншого боку, іпотека виступає способом виконання зобов’язань, а не способом відчуження майна. Тому, на наш погляд, при формулюванні цього припису законодавства було допущено недоліки нормотворчої техніки. У законодавстві необхідно чітко закріпити як про неможливість передачі в іпотеку (заставу), так і про неможливість звернення стягнення на це майно на підставі судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса. У Розділі 3 «Особливості припинення сільськогосподарських юридичних осіб» схарактеризовано особливості реорганізації та порядок ліквідації сільськогосподарських юридичних осіб. Реорганізація може передбачати як створення нової юридичної особи (юридичних осіб), так і припинення. Одночасно створення нової юридичної особи та припинення юридичних осіб правонаступників має місце при злитті, поділі та перетворенні. Натомість, при приєднанні відбувається винятково припинення юридичних осіб, а при виділі – створення юридичних осіб. Врешті, ст. 6 прийнятого у 2020 році Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» дотримується позиції про виділ як спосіб реорганізації сільськогосподарських кооперативів. У зв’язку з цим, а також беручи до уваги законодавчо встановлені процедуру та наслідки виділу, вважаємо, що такий є способом реорганізації юридичних осіб. При цьому в результаті виділу має місце сингулярне, а не універсальне правонаступництво, оскільки до юридичних осіб-правонаступників переходить у цьому разі лише частина прав та обов’язків юридичних осібправопопередників. Процедура реорганізації юридичних осіб, які провадять свою основну діяльність у галузі сільського господарства, передбачена ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань». Таку процедуру умовно можна поділити на декілька етапів: перший етап передбачає прийняття рішення про реорганізацію та створення комісії з реорганізації; другий етап передбачає внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань запису про прийняте рішення про реорганізацію та початок діяльності комісії з реорганізації, яка здійснюється з метою: виявлення кредиторів юридичних осіб та задоволення їх вимог у випадках, визначених законом; підготовки розподільчого балансу (у разі поділу чи виділу) чи передавального акту (у разі злиття, приєднання, поділу та перетворення); передання розподільчого балансу чи передавального акту на затвердження органу, який прийняв рішення про реорганізацію. На цьому етапі також відбувається затвердження передавальних актів чи розподільчих балансів; третій етап зводиться до державної реєстрації припинення юридичних осіб-правопопередників та державної реєстрації створення юридичних осіб-правонаступників. Під час проведення процедури ліквідації сільськогосподарських організацій варто враховувати їхній особливий правовий статус. Такі організації посідають важливе місце в системі виробництва, переробки та розповсюдження сільськогосподарської продукції, а відтак – у забезпеченні продовольчої безпеки держави. Відтак, започаткування процедури ліквідації досліджуваних суб’єктів повинно відбуватися з урахуванням сезонного характеру сільськогосподарської виробничої діяльності, необхідності збору і реалізації сільськогосподарської продукції тощо. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вперше на дисертаційному рівні проведено комплексне теоретичне дослідження цивільно-правового статусу сільськогосподарських юридичних осіб в Україні. За результатами виконаної дисертаційної роботи, зокрема, вперше: зроблено висновок, відповідно до якого юридичні особи, які здійснюють основну або додаткову підприємницьку чи некомерційну діяльність у галузі сільськогосподарського виробництва, можуть бути поіменовані як сільськогосподарські юридичні особи. Незважаючи на це, до категорії цих суб’єктів не можна відносити юридичних осіб, які не займаються виробничою діяльністю у галузі сільського господарства, а посередницькою, торговельною чи іншою (наприклад, провадять діяльність винятково із продажу сільськогосподарської продукції); обґрунтовано підхід, згідно з яким фермерські господарства та сільськогосподарські кооперативи мають бути віднесені до суб’єктів, що провадять діяльність винятково у сільськогосподарській сфері як основній чи додатково діяльність, пов’язану із реалізацією сільськогосподарської продукції; зроблено висновок, що окремого урегулювання в законі потребує правовий режим майна, на якому можуть створюватися та провадити діяльність сільськогосподарські кооперативні об’єднання. Таким режимом має бути право власності; обґрунтовано, що сільськогосподарське кооперативне об’єднання є самостійною організаційно-правовою формою юридичних осіб; зроблено висновок про доцільність запровадження підходу, відповідно до якого «члени кооперативу відповідають за зобов’язаннями кооперативу у межах своєї частки, якщо інше не передбачено установчим документом кооперативу»; запропоновано термін «сільськогосподарське підприємство» у чинних нормативних актах замінити на «сільськогосподарська юридична особа»; обґрунтовано, що в законодавстві необхідно чітко закріпити як про неможливість передачі в іпотеку (заставу), так і про неможливість звернення стягнення на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на підставі судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса. Вказані земельні ділянки можуть бути відчуженими лише внаслідок добровільного чи примусового поділу майна подружжя; визначено особливості реорганізації сільськогосподарських кооперативів, які полягають у тому, що: по-перше, законодавець не передбачив можливості створення сільськогосподарських кооперативів шляхом перетворення (що, на наш погляд, не зовсім виправдано, адже такий кооператив міг би бути створений, для прикладу, шляхом перетворення фермерського господарства зі статусом юридичної особи); по-друге, законодавець означив виділ як спосіб реорганізації (що, на наш погляд, є абсолютно виправданим, адже виділ за своєю правовою природою є реорганізацією і такі положення доцільно внести також у ЦК України); по-третє, сільськогосподарський кооператив може бути шляхом перетворення лише припиненим, а сільськогосподарське кооперативне об’єднання, що діє без мети одержання прибутку, може бути створене у зв’язку зі зміною організаційно-правової форми (перетворення) непідприємницького сільськогосподарського кооперативу; по-четверте, необхідним є проведення установчих зборів. Також у дисертації удосконалено: положення, відповідно до якого фермерське господарство не є окремою організаційно-правовою формою юридичних осіб. Зважаючи, що фермерське господарство може бути зареєстроване як юридична особа або як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа на основі договору, враховуючи необхідність існування родинних, сімейних відносин між членами фермерських господарств, можемо виокремити фермерські господарства як самостійні організаційні форми господарської діяльності; підхід, відповідно до якого передання коштів неподільного фонду іншій кооперативній організації суперечить законним інтересам власників, є обґрунтованим і щодо підприємницьких сільськогосподарських кооперативів, а тому чинні приписи законодавства у цій частині підлягають відповідній зміні. Натомість, схожі правила, що стосуються непідприємницьких сільськогосподарських кооперативів, є виправданими та підлягають збереженню; дефініцію терміна «ліквідація юридичної особи», під яким доцільно розуміти закріплену на законодавчому рівні процедуру, яка охоплює сукупність обов’язкових послідовних дій, вчинення яких має наслідком припинення юридичної особи, та яка допускає часткове правонаступництво у визначених законом або установчих документах випадках. Окрім цього, набули подальшого розвитку: підхід про доцільність виключення із Цивільного кодексу України приписів про договірні інститути поставки та контрактації сільськогосподарської продукції, адже наявність надлишкового правового регулювання приватних відносин у сфері реалізації чи виробництва сільськогосподарської продукції може необґрунтовано обмежувати принцип свободи договору; думка, відповідно до якої у разі створення фермерських господарств без статусу юридичних осіб немає необхідності проводити їх державну реєстрацію як фізичних осібпідприємців. У цьому випадку доцільно говорити винятково про механізми бюджетної підтримки, податкових пільг тощо, а сама діяльність повинна обліковуватися у фіскальних органах як спільна господарська діяльність без статусу юридичної особи; позиція про некоректність виокремлення у ст. 63 Господарського кодексу України за критерієм форми власності підприємств колективної власності; пропозиція про розширення за рахунок іноземців та апатридів кола осіб, які можуть бути засновниками фермерського господарства; підхід, відповідно до якого смерть власника фермерського господарства, який набув право постійного користування на земельну ділянку для здійснення сільськогосподарської діяльності, не можна розглядати в якості підстави ліквідації юридичної особи; положення, відповідно до якого кошти фонду розвитку, отримані в якості державної допомоги (до прикладу, дотації), та не були використані до початку запровадження процедури ліквідації сільськогосподарської юридичної особи, повинні передаватися іншому сільськогосподарському кооперативу (кооперативному об’єднанню) чи зараховуватися до бюджету. Всі інші кошти та майно фонду розвитку мають підлягати розподілу між членами підприємницького сільськогосподарського кооперативу у разі його ліквідації. При цьому окреслені правила необхідно відобразити у законодавстві України. Сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації у дослідженні зможуть бути використані для загальнотеоретичних напрацювань та вдосконалення норм права у сфері правового регулювання статусу сільськогосподарських юридичних осіб, зможуть бути застосовані у науководослідницькій, практичній та законотворчій діяльності, а також у навчальному процесі здобувачів вищої освіти за спеціальністю «Право». The dissertation has been aimed at complex solution of scientific and practical tasks and research of civil law status of agricultural legal entities in Ukraine. The dissertation is the first comprehensive study, which has conducted a detailed scientific and theoretical analysis of the civil status of agricultural legal entities in Ukraine and developed on its basis proposals and recommendations to improve the relevant regulations. The section 1 «General theoretical characteristics of legal entities engaged in agriculture» has explored the concepts and sources of legal regulation of agricultural legal entities, as well as has clarified the system and classification of legal entities engaged in this field. As of today, all legal entities, regardless of their organizational and legal form and type, have the right to carry out activities in the field of agricultural production. At the same time, the rights and obligations of participants (members) of such legal entities has been somehow influenced by the specifics of the industry and the risks associated with it, which must be taken into account when reforming the current legislation of Ukraine. At the same time in Ukraine economic activity, in particular in the field of agricultural production, can be carried out in two organizational forms: 1) without the status of a legal entity; 2) with the status of a legal entity. After the restoration of Ukraine's independence, the legal regulation of the establishment and activity of persons in the field of agriculture was regulated by such legislative acts as: Civil Code of the Ukrainian SSR (1963), «On Enterprises in Ukraine» (1991), «On Entrepreneurship» (1991), «On the peasant (farmer) economy» (1991), «On industrial and financial groups in Ukraine» (1995), etc. In addition, it is worth mentioning the current Law of Ukraine «On Business Partnerships» (1991), the Law of Ukraine «On Collective Agricultural Enterprise» (1992), the Law of Ukraine «On Consumer Cooperation» (1992), etc. As of today, speaking about the system of normative legal acts that provide legal regulation of relations of creation, activity and termination of agricultural legal entities, we should additionally mention: the Civil Code of Ukraine, the Economic Code of Ukraine, Law of Ukraine «On State Registration of Legal Entities, Individual Entrepreneurs and Public Assoсiations», the Law of Ukraine «On Holding Companies in Ukraine», the Law of Ukraine «On Cooperation», the Law of Ukraine «On Agricultural Cooperation», the Law of Ukraine «On Farming», the Law of Ukraine «On Joint Stock Companies», the Law of Ukraine «On Companies with limited and additional liability», the Decree of the President of Ukraine «On urgent measures to accelerate the reform of the agricultural sector of the economy». Agricultural legal entities can be classified into unitary and corporate; national, with foreign investment and foreign; created by residents, non-residents and jointly residents and non-residents; those belonging to small, medium or large enterprises; those acting on the basis of the statute, the founding agreement or the statement (memorandum); those who, in view of special legislation, are provided with state support from the budgets of various levels and those who are not provided with such guarantees, etc. The section 2 «Civil law regulation of the procedure for the establishment and operation of agricultural legal entities» has been devoted to the analysis of the legal regulation of the procedure for the establishment and operation of agricultural activities of agricultural legal entities. The gradual creation of a legal entity has been determined by the various factors, including: the legal entity was established for the first time, or it was created by reorganization; the form of ownership on which the legal entity was created; type and organizational and legal form of the legal entity; the need to form a minimum amount of authorized capital or transfer of agricultural land to the balance of the legal entity; the presence or absence of special legislative regulation of the relevant type of legal entity, etc. Among the stages of creation of any agricultural legal entity can be identified: the decision to establish an agricultural legal entity; appointment of executive management bodies and formation of the authorized (composed) capital of an agricultural legal entity; the state registration. A literal interpretation of the content of subparagraph «b» of paragraph 15 of the transitional provisions of the Land Code of Ukraine has given grounds to conclude that land should not be mortgaged. After all, in case of non-performance of the obligation, a mortgage penalty may be levied in the future. Mortgages, on the other hand, are a way of fulfilling obligations, not a way of alienating property. Therefore, in our opinion, in formulating this provision of legislation, shortcomings in rule-making techniques were admitted. Legislation must clearly state both the impossibility of mortgage (pledge) and the impossibility of foreclosure on this property on the basis of a court decision or a notary's writ of execution. The section 3 «Peculiarities of termination of agricultural legal entities» has described the peculiarities of reorganization and the procedure for liquidation of agricultural legal entities. Reorganization may involve the creation of a new legal entity (entities) or termination. At the same time, the creation of a new legal entity and the termination of legal entities of successors takes place in a merger, division and transformation. Instead, upon accession there is only the termination of legal entities, and upon separation – the creation of legal entities. Finally, Art. 6 of the Law of Ukraine «On Agricultural Cooperation» adopted in 2020 adheres to the position on allocation as a way of reorganization of agricultural cooperatives. In this regard, as well as taking into account the statutory procedure and the consequences of the allocation, we believe that this is a way to reorganize legal entities. In this case, as a result of the separation there is a singular, not universal succession, as in this case only part of the rights and obligations of legal successors pass to legal successors. The procedure for reorganization of legal entities engaged in their main activities in the field of agriculture has been provided by the Civil Code of Ukraine and the Law of Ukraine «On State Registration of Legal Entities, Individual Entrepreneurs and Public Associations». This procedure can be divided into several stages: the first stage involves a decision on reorganization and the establishment of a reorganization commission; the second stage involves entering in the Unified State Register of Legal Entities, Individual Entrepreneurs and Public Associations a record of the decision on reorganization and the beginning of the reorganization commission, which is carried out to: identify creditors of legal entities and meet their requirements in cases specified by law; preparation of the distribution balance (in case of division or separation) or transfer deed (in case of merger, acquisition, division and transformation); transfer of the distribution balance sheet or transfer deed for approval to the body that made the decision on reorganization. At this stage, the approval of transfer deeds or distribution balances is also taking place; the third stage is reduced to the state registration of the termination of legal entities-predecessors and the state registration of the creation of legal entities-successors. Their special legal status should be taken into account during the liquidation procedure of agricultural organizations. Such organizations occupy an important place in the system of production, processing and distribution of agricultural products, and thus – in ensuring food security of the state. Therefore, the initiation of the procedure of liquidation of the studied subjects should take into account the seasonal nature of agricultural production activities, the need to collect and sell agricultural products, and so on. The scientific novelty of the obtained research results is that for the first time at the dissertation level a comprehensive theoretical study of the civil status of agricultural legal entities in Ukraine has been conducted. According to the results of the dissertation, in particular, for the first time: a conclusion was made according to which legal entities engaged in main or additional business or noncommercial activities in the field of agricultural production can be named as agricultural legal entities. Nevertheless, the category of these entities does not include legal entities that are not engaged in production activities in the field of agriculture, but in intermediary, trade or other (for example, conduct activities exclusively from the sale of agricultural products); the approach according to which farms and agricultural cooperatives should be referred to the subjects carrying out activity exclusively in the agricultural sphere as the basic or in addition activity connected with realization of agricultural production has been proved; it has been concluded that the legal regime of property, on which agricultural cooperatives can be established and operate, needs a separate regulation in the law. Such a regime should be a property right; it has been substantiated that the agricultural cooperative association is an independent organizational and legal form of legal entities; it has been concluded that it is expedient to introduce an approach according to which «members of the cooperative are liable for the obligations of the cooperative within its share, unless otherwise provided by the constituent document of the cooperative»; it has been proposed to replace the term «agricultural enterprise» in the current regulations with «agricultural legal entity»; it has been substantiated that the legislation should clearly state both the impossibility of mortgage (pledge) and the impossibility of foreclosure on agricultural land on the basis of a court decision or a notary's writ of execution. These land plots can be alienated only as a result of voluntary or forced division of property of the spouses; identified features of the reorganization of agricultural cooperatives, which are that: first, the legislator has not provided for the possibility of creating agricultural cooperatives by transformation (which, in our opinion, is not entirely justified, because such a cooperative could be created for example by transforming farms from legal entity status); secondly, the legislator defined the department as a way of reorganization (which, in our opinion, is absolutely justified, because the department by its legal nature is a reorganization and such provisions should be included in the Civil Code of Ukraine); thirdly, an agricultural cooperative can only be terminated by transformation, and an agricultural cooperative association operating without a profit can be created in connection with a change in the organizational and legal form (transformation) of a non-entrepreneurial agricultural cooperative; fourth, the need for a constituent assembly. Also in the dissertation the following statements has been improved: according to which the farm is not a separate organizational and legal form of legal entities. Given that the farm can be registered as a legal entity or as a business entity – an individual under the contract, given the need for family, family relations between members of farms, we can distinguish farms as independent organizational forms of economic activity; the approach according to which the transfer of funds from an indivisible fund to another cooperative organization is contrary to the legitimate interests of owners, is justified in relation to business agricultural cooperatives, and therefore the current legislation in this part is subject to change. Instead, similar rules for non-entrepreneurial agricultural cooperatives are justified and should be maintained; definition of the term «liquidation of a legal entity», which should be understood as a procedure established at the legislative level, which covers a set of mandatory consecutive actions resulting in termination of the legal entity, and which allows partial succession in cases specified by law or constituent documents. In addition, the following developments have been further developed: the approach of excluding from the Civil Code of Ukraine provisions on contractual institutions for the supply and contracting of agricultural products, as excessive legal regulation of private relations in the sale or production of agricultural products may unreasonably restrict the principle of freedom of contract; opinion, according to which in case of creation of farms without the status of legal entities, there is no need to carry out their state registration as natural personsentrepreneurs. In this case, it is advisable to talk exclusively about the mechanisms of budget support, tax benefits, etc., and the activity itself should be accounted for by the fiscal authorities as a joint economic activity without the status of a legal entity; position on the incorrectness of the separation in Art. 63 of the Economic code of Ukraine on the criterion of the form of ownership of collectively owned enterprises; a proposal to expand the circle of persons who may be the founders of the farm at the expense of foreigners and stateless persons; the approach according to which the death of a farm owner who has acquired the right of permanent use of a land plot for agricultural activities cannot be considered as a ground for liquidation of a legal entity; a provision according to which funds from the development fund received as state aid (for example, grants) and not used before the introduction of the liquidation procedure of an agricultural legal entity must be transferred to another agricultural cooperative (cooperative association) or credited to the budget. All the other funds and property of the development fund should be distributed among the members of the agricultural cooperative in case of its liquidation. At the same time, the outlined rules must be reflected in the legislation of Ukraine. The formulated conclusions, proposals and recommendations in the study can be used for general theoretical work and improving the law in the field of legal regulation of the status of agricultural legal entities, can be used in research, practical and legislative activities, as well as in the educational process of higher education «Law».