Арешт майна у кримінальному провадженні

Abstract

Стаття присвячена дослідженню проблем арешту майна у кримінальному провадженні, зокрема, у контексті розшуку майна, на який накладено арешт, забезпечення прав осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт. Виокремлено проблемні питання арешту майна; розкрито практичні проблеми розшуку майна, на який накладено арешт. Наголошено, що арешт майна, з одного боку, є важливим елементом механізму забезпечення здійснення завдань кримінального провадження, а з другого – фактором найбільш відчутного вторгнення до сфери майнових прав особи. Підкреслено, що застосування арешту майна здійснюється для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження для забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінального правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Зосереджено увагу на тому, що метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є ефективність та результативність його здійснення. Сутність арешту майна полягає в тому, що він пов’язаний з обмеженням можливостей особи, на майно якої накладено арешт, відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися ним. Стаття 41 Конституції України закріплює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Наведені та інші нормативні положення обґрунтовують беззаперечну необхідність детальної регламентації порядку застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, що пов'язаний із застосуванням кримінального процесуального примусу (проявляється в обмеженні майнових прав та інтересів особи). The article is devoted to the study of the problems of seizure of property in criminal proceedings, in particular, in the context of the search for seized property, ensuring the rights of persons whose property is being seized. Problematic issues of property seizure are singled out; the practical problems of searching for the seized property were revealed. It was emphasized that the seizure of property, on the one hand, is an important element of the mechanism to ensure the implementation of the tasks of criminal proceedings, and on the other – a factor of the most tangible intrusion into the sphere of property rights. It is emphasized that the use of seizure of property is carried out to prevent the possibility of its concealment, damage, damage, destruction, transformation, alienation to ensure the preservation of material evidence; special confiscation; confiscation of property as a type of punishment or measure of a criminal legal nature against a legal entity; compensation for damage caused as a result of a criminal offense (civil action), or recovery of illegal benefits from a legal entity. Attention is focused on the fact that the purpose of the application of measures to ensure criminal proceedings is the efficiency and effectiveness of its implementation. The essence of the seizure of property is that it is related to the restriction of the ability of the person whose property is seized to alienate, dispose of and / or use it. Article 41 of the Constitution of Ukraine stipulates that no one may be unlawfully deprived of property rights. The right of private property is inviolable. According to Article 1 of the First Protocol to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, no one shall be deprived of his possessions except in the public interest and subject to the conditions provided for by law and by the general principles of international law. These and other regulations justify the indisputable need for detailed regulation of the seizure of property as a measure to ensure criminal proceedings related to the use of criminal procedural coercion (manifested in the restriction of property rights and interests of the person).