Наскрізні та відособлені поняття кримінального права України

Abstract

Єдність термінології є одним із вагомих критеріїв якості закону, запорукою правильної правозастосовної практики, передумовою забезпечення верховенства права та панування законності. У цьому аспекті в чинному Кримінальному кодексі України, з одного боку, є багато вдалих рішень, коли дотримуються правила, згідно з яким одним терміном позначаються однакові поняття (і такі поняття та терміни пропонується називати наскрізними), а з другого – численні недолугості, коли цього правила не дотримуються й однаковими термінами позначають різні за змістом та обсягом поняття (які пропонується називати відособленими). Метою статті є аналіз того, чому в українському кримінальному праві виникає ситуація, за якої порушується вимога одностайності термінології, що є причиною такого явища та показ на реальних прикладах того, як до його існування прикладається законодавство, правозастосовна практика та теорія кримінального права України. Вивчення проблеми має призвести до формулювання конкретних пропозицій щодо забезпечення термінологічної єдності у кримінальному праві. Відзначається позитивна роль наскрізних кримінально-правових понять і вказується на їхні функції у кримінальному праві. Такі поняття, зокрема, підтверджують тяглість (наступність, послідовність, неперервність) законодавства, правозастосовної практики, теорії кримінального права; свідчать про стабільність правової системи; є показником якості законодавства; демонструють системність кримінального законодавства, є передумовою систематичного тлумачення кримінального закону; забезпечують правову визначеність у правозастосуванні; спрощують вивчення кримінального права. Констатується недолугість ситуації, коли правила, відповідно до яких однакові поняття позначають однаковими термінами, не дотримуються та виникають відособлені кримінально-правові поняття. Вказується на її відмінність від тієї, яка виникає при формуванні так званих автономних понять у практиці Європейського суду з прав людини. Звертається увага на те, що про існування відособлених понять можна говорити лише в контексті їхнього порівняння з наскрізними. Зроблено висновок, що відособленими поняття можуть стати принаймні з трьох підстав: 1) унаслідок дій законодавця; 2) через позицію практики; 3) як результат теоре тичних досліджень. Так чи інакше – це наслідок волюнтаризму та неналежного врахування значення відповідних наскрізних понять, що підтверджується аналізом конкретних прикладів. Сформульовані пропозиції, спрямовані на недопущення появи відособлених понять у кримінальному праві України, зокрема, шляхом створення словника, лише з використанням якого мають формуватися статті кримінального закону. Consistency of terms is one of the essential quality criteria of law and the pillar of appropriate law application practice, a prerequisite for the rule of law and the supremacy of legal order. From this perspective, the current Criminal Code of Ukraine, on the one part, has many efficient solutions ensuring observance of the rule according to which one term denotes the same concepts (and it is proposed to refer to such concepts and terms as cross-cutting), and on the other part, it contains numerous inconsistencies when this rule is disregarded and the same terms denote the concepts of different meaning and scope (it is proposed to refer to them as self-standing). The purpose of the article is to analyze why Ukrainian criminal law has encountered the situation when the requirement for consistency of terminology is not complied with, and to find out what its reason is, and also to show real examples of how legislation, law application practice and criminal law theory of Ukraine are related to the existence thereof. The study of this problem should encourage specific proposals for ensuring terminological consistency in criminal law. The author notes the positive role of cross-cutting criminal law concepts and mentions their functions in criminal law. Such concepts, in particular, confirm the continuity (succession, consistency, coherence) of legislation, law application practice, and the theory of criminal law; furthermore, they are indicative of the stability of a legal system; they are an indicator of the quality of legislation; demonstrate the systematicity of criminal law, are a prerequisite for systematic interpretation of criminal law; ensure legal certainty in law application; and besides, they simplify the study of criminal law. The author highlights the inappropriateness of the situation when the rule under which the same concepts are designated by the same terms is disregarded and this gives rise to self-standing criminal law concepts. The author notes that this situation differs from the one emerging when the so-called autonomous concepts are formed in the case law of the European Court of Human Rights. The author emphasizes that it is possible to speak about existence of self-standing concepts only in the context of their comparison with the crosscutting ones. The author concludes that concepts can become self-standing at least for the following three reasons: 1) due to actions of the legislator; 2) due to the position of practice; 3) as a result of theoretical research. Anyway, this is the consequence of voluntarism and improper attention to the meaning of relevant cross-cutting concepts and this is confirmed by the analysis of specific examples. The article formulates proposals intended to prevent the emergence of self-standing concepts in criminal law of Ukraine, in particular, by creating a glossary which should be exclusively used to form articles of criminal law.