ECHR decision to refuse to waive the immunity of a person under article 1 of the Protocol No. 6: individual interpretations of the essence and consequences (Scopus)

Abstract

В Україні на сьогодні ні в національному кримінальному процесуальному законодавстві, ні в теорії кримінального процесу, ні серед суддів, слідчих, прокурорів немає одностайної відповіді на питання щодо сутності та наслідків рішення ЄСПЛ про відмову у знятті з особи імунітету, передбаченого статтею 1 Шостого протоколу. Тому й поставлено перед собою мету спробувати сформулювати окремі підходи для вирішення такої проблематики. Актуальність задекларованої тематики обумовлена її теоретичною та практичною складовими. Перша з них полягає в тому, що наукових розвідок у цій царині вкрай обмаль, а судова практика, серед іншого, потребує певного наукового базису для формулювання власних позицій у їх єдності. Запропонована у назві цієї наукової розвідки дилема також була предметом вирішення членами Науково-консультативної ради при Верховному Суді, до яких зверталися судді Великої Палати для отримання наукових висновків, що підкреслює гостроту та нагальну потребу отримання практиками feedback від представників наукової спільноти. Такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, як діалектичний, індукція та дедукція, формально-логічний, системно-структурний, метод вибірки, порівняння та правового прогнозування були застосовані для формулювання тих окремих підходів, які складають загалом мету цього дослідження. Доведено, що не дивлячись на ту обставину, що рішення ЄСПЛ про відмову у знятті з особи імунітету, передбаченого статтею 1 Шостого протоколу, яке прийняте його пленарним засіданням відповідно до статті 4 Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи є “процедурним”, все ж таки Велика Палата Верховного Суду має повноваження здійснювати провадження за заявою такої особи про перегляд судового рішення саме за виключними обставинами. При цьому підкреслено, що розглядуване рішення ЄСПЛ варто вважати таким, в якому не ставиться мета кінцевої оцінки кримінального провадження, тому воно й не може бути ототожнене з рішенням міжнародної судової установи, яке б констатувало порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом та й порядок його виконання буде різнитися. Звернено увагу на ту обставину, що наслідки рішення ЄСПЛ про відмову у знятті з особи імунітету, передбаченого статтею 1 Шостого протоколу є вкрай важливими. Адже таке рішення ЄСПЛ є тим “дзвоником” для держави Україна, який, серед іншого, може побіжно свідчити й про ймовірність виявлення Судом фактів допущення порушень прав людини. In present-day Ukraine, there is no unanimous answer to the question of the essence and consequences of the ECHR decision to refuse to waive immunity under Article 1 of the Protocol No. 6 either in the national criminal procedural legislation, or in the theory of criminal procedure, or among judges, investigators, prosecutors. Therefore, the purpose of the present paper is to try to attempt to formulate individual approaches to address this issue. The relevance of the subject under study is conditioned upon its theoretical and practical components. The former is that there this area is heavily understudied, and judicial practice, among other things, requires a certain scientific basis to formulate individual positions in their unity. The dilemma proposed in the title of this study was also addressed by members of the Scientific Advisory Board of the Supreme Court, who were approached by judges of the Grand Chamber for scientific opinions, emphasising the urgency and necessity of feedback from practitioners. To formulate the individual approaches serving the purpose of this study, the authors employed such general and special research methods as dialectical, induction and deduction, Aristotelian, system-structural, sampling method, comparison, and legal forecasting. Notwithstanding the fact that the ECHR decision to refuse to waive the immunity stipulated in Article 1 of the Protocol No. 6, adopted by its plenary session in accordance with Article 4 of the Protocol No. 6 to the General Agreement on Privileges and Immunities of the Council of Europe, is “procedural”, it was proven that the Grand Chamber of the Supreme Court has the authority to conduct proceedings on the application of such a person to review the judgment precisely in exceptional circumstances. It is emphasised that the ECHR decision should be considered as one that does not aim at the final assessment of criminal proceedings, so it cannot be equated with the decision of an international judicial institution, which would state Ukraine's violation of international obligations in court and the order of its execution will differ. The authors also address the fact that the consequences of the ECHR decision to refuse to waive the immunity stipulated in Article 1 of the Protocol No. 6 are critical. After all, such a decision of the European Court of Human Rights is the “bell” for Ukraine, which, among other things, may hint at the probability that the Court will identify the facts of human rights violations.