Розвиток спадкових правовідносин за участю неповнолітніх на українських теренах

Abstract

Дослідження присвячена актуальним проблемам цивільного, спадкового та нотаріального права. Мета статті – здійснити аналіз зародження інституту спадкування як на європейських, так і українських теренах, дослідити розвиток правового та законодавчого регулювання спадкових правовідносин за участю неповнолітніх протягом ХХ століття – першої чверті ХХІ століття. Інститут спадкування на європейських теренах, в тому числі за участю неповнолітніх, бере свій початок із звичаєвого права та згодом знайшла своє втілення у нормативно-правових актах: світських та церковних. Спадкування за часів Київської Русі відбувалося за українськими звичаями та згодом запозичено європейські норми, зокрема релігійні. На заході України розвиток спадкового права, в тому числі за участю неповнолітніх, ґрунтувалося на тих самих принципах, що й в інших європейських країнах, які обумовлювались впливом римського права. З плином часу на українських теренах встановилося на постійній основі спадкування як за законом, так і за заповітом. Процес становлення інституту спадкування в українському праві зазнав еволюційного процесу у незалежній Україні. Автор виокремлює чотири основні етапи розвитку правового регулювання нотаріально-спадкових правовідносин в сучасній Україні. Перший етап складає 1993–2003 роки; другий етап охоплює 2004–2008 роки, третій етап включає 2009–2021 роки, четвертий етап розпочався у 2022 році та триває до теперішнього часу. Запропоновано авторське визначення нотаріального процесу щодо оформлення спадщини – це комплексне цивільно-спадкове нотаріальне правовідношення, що базується на дотриманні цивільного та нотаріального законодавства України, а в певних випадках норм іноземного законодавства, з метою оформлення переходу прав та обов’язків спадкодавця до його спадкоємців. Науковець стверджує, що при оформленні спадщини державний та приватний нотаріус де-факто використовують окремі засоби медіації. Видача свідоцтв про право на спадщину неповнолітнім, в тому числі як обов’язковим спадкоємцям, є одним із важливих способів захисту їх цивільних та спадкових прав. Запис щодо посвідченого заповіту, виданого свідоцтва чи Спадкового договору в Спадковому реєстр являється електронним доказом їх укладення. The study is devoted to current problems of civil, inheritance and notarial law. The purpose of the article is to analyze the emergence of the institution of inheritance both on European and Ukrainian grounds, to investigate the development of legal and legislative regulation of inheritance relations with the participation of minors during the 20th century – the frst quarter of the 21st century. The institution of inheritance on the European territory, including with the participation of minors, originates from customary law and later found its embodiment in normative and legal acts: secular and ecclesiastical. Inheritance during the time of Kyivan Rus’ took place according to Ukrainian customs, and later European norms were borrowed, in particular religious norms. In the west of Ukraine, the development of inheritance law, including with the participation of minors, was based on the same principles as in other European countries, which were conditioned by the influence of Roman law. Over time, inheritance was established on Ukrainian territory on a permanent basis, both by law and by will. The process of establishing the institution of inheritance in Ukrainian law underwent an evolutionary process in independent Ukraine. The author singles out four main stages of development of legal regulation of notarial-inheritance legal relations in modern Ukraine. The frst stage is 1993–2003; the second phase covers the years 2004–2008, the third phase includes the years 2009–2021, the fourth phase began in 2022 and continues until now. The proposed author’s defnition of the notarial process regarding registration of inheritance is a complex civilinheritance notarial legal relationship based on compliance with the civil and notarial legislation of Ukraine, and in certain cases the norms of foreign legislation, in order to formalize the transfer of the rights and obligations of the testator to his heirs. The scientist claims that when registering the inheritance, the state and private notaries de facto use separate means of mediation. Issuing certifcates of the right to inheritance to minors, including as compulsory heirs, is one of the important ways of protecting their civil and inheritance rights. An entry regarding a certifed will, an issued certifcate or an Inheritance Agreement in the Inheritance Register is electronic proof of their conclusion.