Медіаційна угода vs мирова угода в цивільному судочинстві

Abstract

У статті проаналізовано практичні проблеми оформлення домовленостей сторін за результатами медіації в ході розгляду цивільної справи в суді, співвідношення медіаційної угоди та мирової угоди, а також доцільність чіткого розмежування наслідків укладення мирової угоди та медіаційної угоди (угоди за результатами медіації) в цивільному судочинстві. Зокрема, констатовано, що результати домовленостей сторін щодо спору, який вже перебуває на судовому розгляді, що були досягнуті сторонами в результаті проведеної процедури медіації, можуть бути оформлені не лише у вигляді мирової угоди, але й у формі відмови від позову та визнання відповідачем позову. Аргументовано, що такі правові конструкції не в повній мірі відповідають самій процедурі медіації та її правовій природі, не відображають суть і призначення цього способу врегулювання спору. Проаналізовано різні редакції законопроектів про медіацію щодо питання вибору моделі врегулювання правових наслідків медіаційної угоди, інтегрованої в судовий розгляд цивільної справи. Аргументовано, що зведення правового регулювання медіаційної угоди до меж мирової угоди нівелює усі ті можливості та бенефіти, що дає нам медіація. Відтак, підтримана критика можливості затвердження судом медіаційної угоди, як мирової. Зроблено висновок, що наслідки укладення медіаційної угоди (угоди за результатами медіації) та мирової угоди в ході розгляду цивільної справи повинні бути різними. Видається, зараз законодавець не до кінця визначився щодо наслідків примирення за результатами медіації, інтегрованої в судовий розгляд цивільної справи. Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 49 ЦПК України, результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою. Відтак, це право суду, яке можливо реалізувати лише якщо умови медіаційної угоди відповідатимуть загальним вимогам до мирової угоди в цивільному судочинстві. А якими повинні бути дії суду, якщо сторони вийшли за межі предмета спору, прав чи обов’язків сторін в медіаційній угоді, чи її умови зачіпають інтереси інших осіб, – питання залишилося неврегульованим. Хоча це цілком можливо, адже принцип самовизначення сторін медіації передбачає часту ймовірність таких ситуацій. Запропоновано доповнити ч. 1 ст. 257 ЦПК України самостійною підставою для залишення позову без розгляду – примирення сторін за результатами проведеної медіації, якщо сторони повідомили про це суд, зробивши спільну письмову заяву. Відтак, уточнень потребуватимуть й інші положення ЦПК України щодо, зокрема, примирення за результатами медіації в апеляційному та касаційному провадженнях, щодо розподілу судових витрат між сторонами та повернення судового збору. The article deals with the practical problems of formalizing agreements between the parties on the results of mediation in civil proceedings, the ratio of mediation agreement and settlement agreement, as well as the feasibility of clearly distinguishing between the consequences of settlement agreement and mediation agreement in civil proceedings. In particular, it was stated that the results of the parties’ agreements on the dispute that is already under consideration, which were reached by the parties as a result of the mediation procedure, can be formalized not only in the form of settlement agreement but also in the form of waiver and recognition of the defendant. It is argued that such legal constructions do not fully correspond to the mediation procedure itself and its legal nature, do not reflect the essence and purpose of this method of dispute resolution. Various versions of draft laws on mediation on the issue of choosing a model for settling the legal consequences of a mediation agreement integrated into a civil case have been analyzed. It is argued that reducing the legal regulation of the mediation agreement to the limits of the settlement agreement eliminates all the opportunities and benefts that mediation gives us. Therefore, the criticism of the possibility of the court approving the mediation agreement as a settlement was supported. It is concluded that the consequences of concluding a mediation agreement (agreement on the results of mediation) and a settlement agreement at the hearing in civil proceedings should be different. It seems that now the legislator has not fully decided on the consequences of conciliation based on the results of mediation, integrated into the civil proceedings. In particular, in accordance with Part 7 of Article 49 of the Civil Procedural Code of Ukraine, the result of the agreement of the parties may be formalized by settlement agreement. Therefore, it is a court`s right that can be exercised only if the terms of the mediation agreement meet the general requirements for the settlement agreement in civil proceedings. And what should be the court’s actions if the parties are outside the subject matter of the claim, the rights or obligations of the parties in the mediation agreement, or its terms affect the interests of others – the issue remains unresolved. Although this is quite possible, because the principle of self-determination in mediation implies such situations. It is proposed to supplement Part 1 of Article 257 of the Civil Procedural Code of Ukraine with a new ground for dismissal the claim – reconciliation of the parties based on the results of mediation, if the parties notifed the court by a joint written statement. Therefore, other provisions of the Civil Procedural Code of Ukraine on conciliation on the results of mediation in appellate and cassation proceedings, on the distribution of court costs between the parties and the return of court fees will need clarification.