Підстави проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні: дисертація

Abstract

У дисертації розглянуто питання правових, процесуальних та фактичних підстав проведення слідчих (розшукових) дій. Наукова новизна праці полягає у розкритті та обґрунтуванні складної тричленної структури підстав проведення слідчих (розшукових) дій. У розділі 1 «Поняття та сутність підстав проведення слідчих (розшукових) дій» проаналізовано поняття та сутність правової категорії підстава проведення слідчої (розшукової) дії, а також поняття фактичних, правових та процесуальних підстав проведення слідчих (розшукових) дій. Здійснивши аналіз ознак слідчих (розшукових) дій, вважаємо, що ч. 1 ст. 223 КПК України необхідно викласти в такій редакції: «Слідчі (розшукові) дії є видом процесуальних дій, проведення яких забезпечується окремими заходами забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування з метою збирання і перевірки відомостей про обставини, що входять в предмет доказування, з подальшим формуванням доказів, що підлягають дослідженню під час формулювання і прийняття рішень у кримінальному провадженні». Під час визначення сутності підстав проведення слідчих (розшукових) дій ми виходимо з інформаційного аспекту природи слідчої (розшукової) дії, а також враховуємо положення відповідних статей КПК України та процедурнопроцесуальні вимоги до оформлення рішення про проведення слідчої (розшукової) дії, тобто виділяємо інформаційну, правову і процесуальну складові. Встановлення того, які конкретно відомості утворюють підставу прийняття рішення про проведення слідчої (розшукової) дії, а також оцінка їх достатності залежать від низки складових: формулювання підстави слідчої (розшукової) дії в законі, який може містити вказівку на необхідність обґрунтування проведення слідчої (розшукової) дії будь-якими даними; від ступеня обмеження слідчого дією прав і свобод учасників процесу; від процесуального становища учасника досудового розслідування, щодо якого проводиться слідча (розшукова) дія; від вимог закону щодо оформлення рішення про проведення слідчої (розшукової) дії. Таким чином, фактичними підставами проведення слідчої (розшукової) дії є відомості, що вказують на можливість отримання доказової інформації в результаті її проведення. У роботі наголошується, що факт підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення не може розглядатися як фактична підстава проведення слідчих (розшукових) дій, насамперед тих, що обмежують конституційні права і свободи осіб. Відстоюється позиція щодо необхідності розмежування правової і процесуальної підстави проведення слідчої (розшукової) дії. Правові підстави проведення слідчих (розшукових) дій можуть носити імперативний або диспозитивний характер в залежності від слідчої ситуації. Рішення ж компетентної особи про проведення слідчої (розшукової) дії є невід'ємним елементом кримінальної процесуальної форми і, незалежно від того, чи приймається таке рішення усно або письмово – є процесуальною передумовою, процесуальною підставою її проведення. Рішення про проведення слідчої (розшукової) дії може бути визначено як внутрішньо-стадійний акт компетентної особи змістовно-діяльнісного характеру, в якому викладені проміжні висновки про хід розслідування, а також волевиявлення про вчинення дій, віднесених законом до слідчих, спрямованих на встановлення обставин кримінального провадження. У розділі 2 «Сутність процесуальних підстав проведення слідчих (розшукових) дій» досліджуються вимоги до процесуального рішення про проведення слідчих (розшукових) дій та механізм формування процесуальних підстав їх проведення у конкретній слідчій ситуації. Підтримується наукова позиція, за якою вимоги, що пред'являються до процесуальних рішень, зокрема, про проведення слідчої (розшукової) дії на дві групи: вимоги, засновані на засадах національного кримінального процесу; вимоги, сформульовані наукою кримінального процесу й підтверджені слідчою та судовою практикою. На підставі аналізу норм КПК України, приходимо до висновку, що оформлення рішення про проведення окремих слідчих (розшукових) дій у вигляді постанови не вимагається, вважаючи достатнім усного рішення слідчого, дізнавача, а правило про те, що постанова чи ухвала є обов’язковою лише у випадках, коли слідчою (розшуковою) дією обмежуються конституційні права і свободи громадян, є правильним. У питаннях встановлення вимог щодо процесуальних рішень, законодавець, насамперед, говорить про їх сутність і зміст, а не про зовнішнє оформлення, адже через різноманіття всіх слідчих ситуацій, що вимагають відображення фактів і відомостей різного характеру неможливо визначити суворі реквізити формального документа. Виходячи з аналізу правової природи рішення про проведення слідчої (розшукової) дії, її фактичну, правову і процесуальну підстави, вважаємо, що основну роль відіграє засада законності. Ухвалення рішення про проведення слідчої (розшукової) дії багато в чому є результатом вже сформованої слідчої ситуації, яка створює умови для проведення слідчої (розшукової) дії, або ж «виводить» слідчого, дізнавача на передбачений законом обов'язок проведення слідчої (розшукової) дії. Приймаючи рішення про проведення слідчої (розшукової) дії (тобто, формуючи процесуальну підставу її проведення), слідчий, дізнавач виходить з: наявності обставин, фактичних даних, що обумовлюють можливість і необхідність її проведення (фактичних підстав); визначення мети, завдань, часу, місця і передбачених законом умов проведення слідчої (розшукової) дії (наявності правової підстави і умов допустимості); прогнозування своєї поведінки в різних слідчих ситуаціях, а також дій учасників, порядку використання тактичних прийомів, науково-технічних засобів тощо. У зв’язку із цим, від ступеня свободи розсуду компетентної особи під час прийняття рішення про проведення слідчих (розшукових) дій, вони класифікуються на суворо регламентовані і «умовно» регламентовані. Наявність суворо формалізованих підстав прийняття рішень про проведення окремих слідчих (розшукових) дій породжує безумовний обов'язок слідчого, дізнавача провести відповідну слідчу (розшукову) дію. Прийняття рішення про проведення слідчої (розшукової) дії – це результат сформованої слідчої ситуації, яка робить можливим або вимагає подальших процесуальних дій. Вибір слідчої (розшукової) дії адекватній слідчій ситуації, знаходиться не тільки в правовому полі діяльності слідчого, а й відноситься до тактико-психологічних особливостей кримінального судочинства, сфери інтуїтивного сприйняття слідчим ситуації, що склалася. Неможливо суворо формалізувати в законі той мінімум відомостей, який повинен бути в наявності для того, щоб визнати рішення про проведення слідчої (розшукової) дії таким, що проведено з дотриманням усіх підстав. Законодавець змушений формулювати зразкові умови слідчої ситуації, під час яких доцільне проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Однак їх вибір, за деякими винятками, залишається на розсуд слідчого. У розділі 3 «Фактичні підстави проведення слідчих (розшукових) дій» здійснено аналіз доказів, як фактичної підстави проведення слідчих (розшукових) дій та мета їх проведення у взаємозв’язку з фактичними даними, що вказують на можливість її досягнення. З урахуванням предмета дослідження розглянуто співвідношення таких основних категорій кримінального процесу, як докази, джерела доказів та засоби доказування у контексті проблематики визначення фактичних підстав проведення слідчої (розшукової) дії. Аналіз кримінальних процесуальних норм про слідчі (розшукові) дії показав, що під час прийняття рішень про їх проведення законодавець не зобов'язує правозастосовника у всіх випадках керуватися виключно доказами. Виходячи з цього, прийняті слідчим рішення про проведення слідчих (розшукових) дій можна розділити на дві групи: рішення про проведення яких може бути прийняте виключно за наявності доказів; для прийняття рішень про проведення яких закон такої вимоги не встановлює. Здійснено аналіз ознак доказів, на підставі яких приймається рішення про проведення слідчої (розшукової) дії. Особлива увага звертається на правила визнання доказу допустимим, що є системою умов, зміст яких становлять вимоги КПК України, котрі пред'являються до процесу формування доказів. Наголошено на тому , що нормативне визначення мети слідчої (розшукової) дії надає пізнавальній діяльності слідчого, дізнавача чітку спрямованість, запобігає заміні слідчої (розшукової) дії іншими пізнавальними прийомами. Нормативна невизначеність мети низки слідчих (розшукових) дій і, особливо можливості їх досягнення, породжує безліч труднощів у слідчій практиці після прийняття рішень про їх проведення. Спираючись на сформульоване нормативне уявлення про підставу проведення слідчої (розшукової) дії, як фактичних даних про можливість досягнення її мети, з'ясовано, чи можуть бути і яким чином можуть бути встановлені фактичні обставини, які є підставою рішення про проведення тієї чи іншої слідчої (розшукової) дії. З огляду на вже окреслену авторську модель підстав проведення слідчої (розшукової) дії, розглянуто мету кожної з них та проаналізовано фактичні підстави їх проведення та можливістю досягнення мети. Наведено аргументи, що під час формулювання мети огляду, законодавець мав би визначити можливість виявлення саме слідів кримінального правопорушення, а також пошуку та виявлення предметів, які можуть мати самостійне значення, як джерела доказової інформації. Виходячи з єдності пізнавальної сутності огляду та освідування, слід погодитися, що метою освідування може бути виявлення виключно матеріальних слідів на тілі освідуваного. У всіх інших випадках необхідно призначати експертизу. Наголошено, що ст. 234 КПК України визначає мету проведення обшуку, проте фактичні підстави для його проведення на у слідчій та судовій практиці є ширшими. Як не прикро констатувати, ст. ст. 224-227 КПК України не визначають мети проведення допиту під час досудового розслідування, так само і фактичних та процесуальних підстав його проведення, у зв’язку із цим у роботі пропонуються відповідні доповнення до КПК України. Окрім цього, аналізуючи правовий режим проведення допиту експерта в суді, робимо висновок про їх суперечливий характер в частині мети та підстав його проведення. Так, п. 1 ч. 2 ст. 332 КПК України вказує, що допит експертів може проводитися з метою усунення суперечностей між декількома висновками, що надані суду. А ч. 1 ст. 356 КПК України говорить про можливість його допиту в суді для роз’яснення висновку. Проведення допиту експерта під час досудового розслідування взагалі не передбачений. У роботі наголошується, що одночасний допит двох і більше вже допитаних осіб, як слідча (розшукова) дія структурно в КПК України взагалі не виділяється як окрема, а визначається як вид допиту. Нечіткість регламентації в частині визначення глибини розбіжностей в показаннях негативно позначається на підставах проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Проведення експертизи – це єдина слідча (розшукова) дія, щодо якої є норма в КПК України з відповідною назвою, котра називається «Підстави проведення експертизи» (ст. 242 КПК України). Можемо констатувати, що у більшості випадків норми кримінального процесуального закону безпосередньо не вказують на мету та фактичні підстави проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Судження про мету та фактичні підстави проведення окремих слідчих (розшукових) дій ми можемо виводити із окремих інших норм КПК України або опиратись на існуючу слідчу та судову практику. Недосконала правова регламентація мети та фактичних підстав проведення слідчих (розшукових) дій негативно впливає на результати досудового розслідування, а також спонукає до різної правозастосовної практики. Відтак, окремі положення кримінального процесуального закону потребують внесення відповідних змін та доповнень. The dissertation examines the issue of legal, procedural and factual grounds for conducting investigative (search) actions. The scientific novelty of the work lies in the disclosure and substantiation of the complex three-part structure of the grounds for conducting investigative (search) actions. In the dissertation, for the first time, at the level of a monographic study, a systematic analysis of the decision to conduct an investigative (search) action is carried out as a procedural basis for its conduct. In Section 1 «Concept and essence of grounds for conducting investigative (search) actions» the concept and essence of the legal category «ground» for conducting investigative (search) actions, as well as the concept of factual, legal and procedural grounds for conducting investigative (search) actions, are analyzed. Having conducted an analysis of the signs of investigative (search) actions, by them we understand the type of procedural actions, the conduct of which is ensured by separate measures of coercion or the realization of legal rights and interests in order to collect and verify information about the circumstances included in the subject of proof, with the subsequent formation of evidence that is subject to investigation during decision-making in criminal proceedings. When determining the essence of the grounds for conducting investigative (search) actions, we proceed from the informational aspect of the nature of the investigative (search) action, and also take into account the provisions of the relevant articles of the Criminal Procedure Code of Ukraine and the procedural and procedural requirements for drawing up a decision to conduct an investigative (search) action, that is, we highlight informational , legal and procedural components. Establishing which information constitutes the actual basis for making a decision to conduct an investigative (search) action, as well as assessing their sufficiency, depend on a number of components. Data (information) indicating the possibility of obtaining evidence as a result of an investigative (search) action constitute the essence of the factual grounds for conducting an investigative (search) action. In this regard, two issues stand out as theoretically and practically significant. What can act as a factual basis for conducting an investigative (search) action? What is meant by the sufficiency of this type of information? We believe that the fact that a person is suspected of committing a criminal offense cannot be considered as a factual basis for conducting investigative (search) actions, especially those that limit the constitutional rights and freedoms of individuals. The position is expressed that it is necessary to distinguish between legal and procedural grounds for conducting investigative (search) actions. Legal grounds for conducting investigative (search) actions can be imperative or dispositive depending on the investigative situation. The decision of the investigator, inquirer, prosecutor, investigative judge to conduct an investigative (search) action must be considered as a procedural basis for its conduct. It is an integral element of the criminal procedural form and, regardless of whether such a decision is taken orally or in writing, it is a procedural prerequisite, a procedural basis for conducting an investigative (search) action. The decision to carry out an investigative (search) action can be defined as an intra-stage act of a competent person of a content-active plan, in which intermediate conclusions about the progress of the investigation are outlined, as well as a declaration of will to take actions attributed by law to investigators, aimed at establishing the circumstances of criminal proceedings. Section 2 «Essence of procedural grounds for conducting investigative (search) actions» examines the requirements for a procedural decision on conducting investigative (search) actions and the mechanism of formation of procedural grounds for conducting investigative (search) actions in a specific investigative situation. We support the position according to which the requirements for procedural decisions, in particular, on conducting investigative (search) actions, are divided into two groups in the special literature: requirements based on the principles of the national criminal process and other regulatory provisions; requirements formulated by the science of criminal procedure and confirmed by investigative and judicial practice. We state that the Criminal Procedure Code of Ukraine does not require the execution of a decision on carrying out individual investigative (search) actions in the form of a resolution, considering the verbal decision of the investigator, inquirer to be sufficient. We believe that, based on the provisions of the Criminal Code of Ukraine, the rule that the issuance of a resolution is required only in cases where the most important constitutional rights and freedoms of citizens are affected by the investigative (search) action is correct. When it comes to establishing requirements for procedural decisions, the legislator, first of all, talks about their essence and content, and not about the external design. It seems that we should agree with this, since it is impossible to determine the strict framework of the formal document of the diversity of all investigative situations that require the display of facts and information of a different nature. Based on the analysis of the legal nature of the decision to conduct an investigative (search) action, its factual, legal and procedural basis, we believe that it should meet the principle of legality. The decision to conduct an investigative (search) action is largely the result of an already formed investigative situation, which creates the conditions for conducting an investigative (search) action, or «leads» the investigator, inquirer to the duty of conducting an investigative (search) action provided by law . When making a decision to conduct an investigative (search) action (that is, forming a procedural basis for its conduct), the investigator, inquirer proceeds from: the presence of circumstances, factual data that determine the possibility and necessity of its conduct (factual grounds); determination of the purpose, tasks, time, place and legally prescribed conditions for conducting the investigative (search) action (availability of a legal basis and conditions of admissibility); predicting one's behavior in various investigative situations, as well as the actions of participants, the order of using tactical techniques, methods of psychological influence, scientific and technical means, etc. Therefore, depending on the degree of freedom of discretion of the investigator when making a decision to conduct investigative (search) actions, they can be classified into strictly regulated and «conditionally» regulated. The presence of strictly formalized grounds for making decisions on conducting the specified and some other investigative (search) actions gives rise to the unconditional obligation of the investigator to conduct the corresponding investigative (search) action. Making a decision to conduct an investigative (search) action is the result of an established investigative situation that enables or requires further procedural actions. The choice of investigative (search) action, adequate to the situation, as well as the investigative situation, is not only in the legal sphere of the investigator's activity, but also refers to the tactical and psychological features of criminal justice, the sphere of the investigator's intuitive perception of the situation. It is impossible to strictly formalize in the law the minimum amount of information that must be available in order to recognize the decision to conduct an investigative (search) action as having been conducted in compliance with all grounds. The legislator is forced to formulate exemplary conditions of the investigative situation, during which it is expedient to carry out one or another investigative (search) action. However, their choice, with some exceptions, remains at the discretion of the investigator. In Section 3 «Factual grounds for conducting investigative (search) actions» research is conducted on the evidence as a factual basis for conducting investigative (search) actions and the purpose of conducting them in relation to actual data indicating the possibility of its achievement. Taking into account the subject of the study, such basic categories of the criminal process as evidence, sources of evidence and means of proof were considered in the context of the problem of their determination as actual grounds for conducting investigative (search) actions. The analysis of criminal procedural norms on investigative (search) actions showed that when making decisions on their implementation, the legislator does not oblige the law enforcement officer to be guided exclusively by evidence in all cases. Based on this, decisions taken by the investigator to conduct investigative (search) actions can be divided into two groups: the decision to conduct which can be taken only in the presence of evidence; for making decisions on the implementation of which the law does not establish such a requirement. An analysis of the signs of the evidence, on the basis of which the decision to conduct an investigative (search) action is made. Particular attention is paid to the rules for recognizing evidence as admissible, which is a system of conditions, the content of which is the requirements of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which are presented to the process of forming evidence. Normative determination of the purpose of the investigative (search) action gives the cognitive activity of the investigator, inquirer a clear focus, prevents replacement of the investigative (search) action with other cognitive methods. Normative uncertainty of the purpose of a number of investigative (search) actions and, especially, the possibility of their achievement creates many difficulties in investigative practice after decisions on their implementation have been made. Relying on the formulated normative idea about the basis for conducting an investigative (search) action, as factual data about the possibility of achieving its goal, it was clarified whether and how the factual circumstances can be established, which are the basis of a decision to conduct a particular investigation ( investigative) action. Based on the already outlined model of the grounds for conducting an investigative (search) action, the purpose of each of the investigative (search) actions was considered and the actual grounds for their conduct and the possibility of its achievement were analyzed. We are inclined to the position that when formulating the purpose of the inspection, the legislator should talk about the possibility of detecting traces of a criminal offense, as well as the search and detection of objects that, in turn, may have independent significance as sources of evidentiary information. Based on the unity of the cognitive essence of the examination and survey, it should be agreed that the purpose of the survey can be to identify only material traces on the body of the subject. It should be said that Art. 234 of the Criminal Code of Ukraine defines the purpose of conducting a search, but the actual grounds for conducting it in practice are broader. It is unfortunate to state, but Art. Art. 224-227 of the Criminal Procedure Code of Ukraine do not determine the purpose of the interrogation, as well as the factual and procedural grounds for its conduct. The purpose and grounds of questioning an expert follow from the content of Art. 332 and 356 of the Criminal Code of Ukraine and can be conducted in a court proceeding. P. 1 part 2 art. 332 of the Criminal Procedure Code of Ukraine indicates that the questioning of experts can be conducted in order to eliminate contradictions between several conclusions presented to the court. And Part 1 Art. 356 of the Criminal Procedure Code of Ukraine speaks of the possibility of his interrogation in court to clarify the conclusion. It is concluded that these norms are contradictory. The simultaneous interrogation of two or more already interrogated persons, as an investigative (search) action, is structurally not distinguished as a separate procedural action by the Criminal Procedure Code of Ukraine, but is defined as a type of interrogation. The vagueness of the regulation in terms of determining the depth of discrepancies in testimony negatively affects the grounds for conducting this investigative (search) action. Conducting an examination is the only investigative (search) action for which there is a norm in the Code of Criminal Procedure of Ukraine with the appropriate name, which is called «Grounds for conducting an examination» (Article 242 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine). We can state that in most cases, the norms of the criminal procedural law do not directly indicate the purpose and actual grounds for carrying out individual investigative (search) actions. We can derive judgments about the purpose and actual grounds for carrying out certain investigative (search) actions from certain other norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine or rely on existing investigative and judicial practice. Imperfect legal regulation of the purpose and factual grounds of investigative (search) actions negatively affects the results of pre-trial investigation, and also encourages different law enforcement practices. Therefore, certain provisions of the criminal procedural law need to be revised.