Охорона професійних таємниць у кримінальному провадженні: дисертація

Abstract

Дисертація є першим системним і комплексним дослідженням процедури отримання та використання інформації, що становить професійну таємницю, для виконання завдань кримінального провадження. У ході здійснення дисертаційного дослідження було проаналізовано норми національного та міжнародного права, які визначають спеціальну процедуру отримання та збереження інформації, що становить професійну таємницю, у кримінальному провадженні, а також відповідні норми інформаційного законодавства, необхідні для правильного тлумачення норм кримінального процесуального закону. Крім цього, на основі аналізу судової практики та сучасних доктринальних підходів наведено можливі шляхи вирішення практичних проблем при використанні інформації, що становить професійну таємницю, які виникають у ході здійснення кримінального провадження. Доведено, що з розвитком суспільних відносин у сфері обміну інформацією за межами правового регулювання залишилося багато питань, неврегульованих законодавством або врегульованих неоднозначно, що створює неоднаковий підхід при їх практичному застосуванні. У дисертаційному дослідженні звернено увагу на неоднаковість термінології, яку вживає законодавець у нормативно-правових актах, що належать до галузі інформаційного законодавства та у кримінальному процесуальному законодавстві. Це зумовлює необхідність уніфікації термінології, оскільки норми права, наведені у кримінальному процесуальному законодавстві, є бланкетними, а отже, мають застосовуватися у чіткій відповідності до вимог інформаційного законодавства. З урахуванням того, що інформаційне законодавство стрімко розвивається і нові правовідносини у інформаційній сфері отримують законодавче закріплення, а отже, у кримінальному провадженні мають бути забезпечені і мінімальні гарантії при отриманні доступу до нових видів інформації з обмеженим доступом, Обґрунтовано необхідність внесення змін до кримінального процесуального закону, відповідно до яких не може бути вичерпним перелік видів інформації, що становлять охоронювану законом таємницю і до яких доступ надається за спеціальною процедурою. Проведено комплексний аналіз нормативно-правових актів, у яких закріплено етичні норми поведінки представників окремих професій та обґрунтовано, що моральні якості осіб у ході здійснення професійної діяльності закладають основи довіри суспільства до представників певної професії. Наголошено на тому, що при наданні доступу до інформації, яка становить професійну таємницю, слід дотримуватися засади пропорційності, та у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин оцінювати правомірність втручання у право особи на таємницю приватного життя з урахуванням справедливого балансу між публічними інтересами з виконання завдань кримінального провадження та приватними інтересами окремої особи, яка бажає зберегти приватну інформацію у таємниці. У дисертаційному дослідженні висвітлено такі проблемні аспекти, що виникають у ході здійснення кримінального провадження з окремими видами професійних таємниць: - Банківська таємниця. Наголошено, що судам слід надзвичайно виважено підходити до вирішення клопотань щодо надання тимчасового доступу до речей і документів та у ході розгляду такого клопотання обов’язково пересвідчитися, чи не становить така інформація, водночас, й інший вид професійної таємниці (зокрема, інформацію, доступ до якої заборонено). Обґрунтовано доцільність виключення з нормативно-правових актів норм права, які дозволяють уникати процедури судового контролю за наданням доступу до інформації, що становить банківську таємницю. - Комерційна таємниця. Підкреслено, що визначення поняття «комерційна таємниця», наведене в законі, не є чітким, внаслідок чого при визначенні обсягу інформації, яка становить комерційну таємницю, можливі зловживання правом. Доведено необхідність періодичного здійснення контролю за статусом інформації, що становить комерційну таємницю, враховуючи її особливість – «строковість» надання такого статусу. - Нотаріальна таємниця. Обґрунтовано доцільність вживання у кримінальному процесуальному законі поняття «нотаріальна таємниця», який є ширшим за обсягом від вжитого законодавцем поняття «таємниця вчинення нотаріальних дій». Підкреслено необхідність врегулювання на законодавчому рівні питання щодо розширення кола осіб, що не підлягають допиту як свідки та включення у такий перелік осіб, уповноважених законом на вчинення дій, які прирівнюють до нотаріальних. - Адвокатська таємниця. Обґрунтовано важливість закріплення на законодавчому рівні порядку дій адвоката у випадку, коли йому стало відомо, що його підзахисний дає завідомо неправдиві показання, а також відповідальності адвоката за схиляння до обрання недобросовісної тактики захисту. Встановлено доцільність внесення змін у законодавство в частині, що стосується позбавлення адвоката права відмовитися розкривати професійну таємницю всупереч волі клієнта. - Таємниця ухвалення судового рішення. Наведено додаткові обґрунтування на підтвердження того, що законодавча прив’язка до ухвалення рішення у спеціальному приміщенні «нарадчій кімнаті» є рудиментом. Доведено відсутність законодавчих заборон викладення окремим процесуальним документом ухвали, яка була постановлена у ході судового розгляду без виходу до нарадчої кімнати, після закінчення судового засідання. Запропоновано закріпити у законодавстві зміст поняття «таємниця ухвалення судового рішення». - Таємниця сповіді чи іншого обряду, схожого з покаянням. На основі аналізу чинного законодавства, запропоновано надати імунітет свідка не тільки священнослужителю, а також особам, які були залучені до здійснення цього обряду. Наведено додаткові обґрунтування на підтримку позиції В.В. Короля, який зазначає, що законодавче закріплення права особи на звільнення священнослужителя від обов’язку зберігати таємницю сповіді є втручанням держави у справи церкви, суперечить церковним канонам, а також грубо порушує основи християнської релігії. - Конфіденційна інформація професійного характеру, що знаходиться у володінні медіа або журналіста. Наголошено на необхідності приведення термінології, що вживається у КПК України, у відповідність із тією, яку законодавець вживає у Законі України «Про медіа». Розроблено критерії, яким має відповідати інформація, за повідомлення якої джерело може розраховувати на збереження конфіденційності. Обґрунтовано необхідність внесення змін до кримінального процесуального закону, спрямованих на надання журналісту чи медіа права оскаржувати в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять конфіденційні дані про джерело інформації. - Медична таємниця. Доведено, що у випадку виявлення кримінальних правопорушень, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, доцільно з’ясовувати думку постраждалої особи перед отриманням інформації, яка становить медичну таємницю. - Таємниця усиновлення (удочеріння). Запропоновано на законодавчому рівні розмежувати процедуру доступу до таємниці усиновлення (удочеріння) залежно від мети отримання такої інформації. Крім цього, у дисертаційному дослідженні обґрунтовано необхідність вдосконалення процедур збирання доказів, які містять інформацію, що становить професійну таємницю. Зокрема, запропоновано: 1) передбачити, що клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів подається до апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо слідчі судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, не мають допуску до державної таємниці, що перешкоджає їм перевірити наведені у клопотанні доводи; 2) передбачити, що обшук приміщення, де здійснюють свою діяльність адвокати, лікарі, нотаріуси, журналісти має здійснюватися за спеціальною процедурою; 3) усунути неузгодженість між нормами інформаційного законодавства на користь норми, якою передбачено можливість надання для ознайомлення документа, що містить інформацію з обмеженим доступом, в частині інформації, доступ до якої необмежений. Доведено, що включення експерта до переліку осіб, які наділені імунітетом свідка є необґрунтованим, оскільки мета впровадження такої норми права відмінна від мети надання імунітету свідкам. Обґрунтовано необхідність встановлення на законодавчому рівні заборони адвокату бути викривачем у кримінальному провадженні, якщо це призведе до розголошення адвокатської таємниці. За допомогою проведеного аналізу підтверджено, що законодавець цілком справедливо надав право вирішувати питання щодо звільнення від обов’язку зберігати професійну таємницю тільки особі, якої ця інформація стосується та запропоновано удосконалити процесуальну форму, в якій вчиняється таке звільнення. На противагу теоретичному поняттю «таємниця досудового розслідування», запропоновано вживати термін, закріплений у КК України, а саме: «таємниця досудового розслідування та відомостей, отриманих за результатами проведення процесуальних дій у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення», а також доповнити дізнавачем перелік суб’єктів, які встановлюють заборону розголошення. Піддано критиці позицію, відповідно до якої слідчий суддя надає тимчасовий доступ до документів з іншого кримінального провадження, досудове розслідування у якому не закінчене, якщо суб’єкти, уповноважені на здійснення дізнання чи досудового розслідування (дізнавач, слідчий, прокурор), заперечують проти розкриття професійної таємниці. Запропоновано удосконалити процедуру прийняття рішення щодо проведення закритого судового засідання з метою забезпечення права осіб на конфіденційність з моменту вирішення питання щодо призначення підготовчого судового засідання, а також обґрунтовано необхідність внесення відповідних змін у кримінальне процесуальне законодавство. The dissertation is the first systematic and comprehensive research concerning the procedure of obtaining and using of information, constituting a professional secret for the purposes of criminal proceedings. Within the scope of the dissertation research, the norms of national and international law were analyzed, which determine the special procedure for obtaining and preserving information that constitutes a professional secret in criminal proceedings, as well as the corresponding norms of legislation on information, which are necessary for the correct interpretation of the criminal procedural norms. In addition, on the basis of the judicial practice analysis and modern doctrinal approaches, possible ways of solving practical problems in the use of information that constitutes a professional secret, which arise within the criminal proceedings, are given. It has been proven that with the development of social relations in the field of information exchange, many issues are not regulated by legislation or are ambiguously regulated, which creates an unequal approach in their practical application. The attention to the dissimilarity of terminology used by the legislator in normative legal acts related to the field of legislation on information and in criminal procedural legislation, is drawn in the dissertation research. This necessitates the unification of terminology, since the legal norms given in the criminal procedural legislation are referral, and therefore, must be applied in strict conformity to the requirements of the legislation on information. Taking into consideration the fact that legislation on information is rapidly developing and new legal relations in the informational sphere are reflecting in the legislation, minimum guarantees must be provided within gaining access to new types of information with limited access in criminal proceedings. Therefore, it is substantiated that the list of types of information that constitute a secret protected by law with special procedure of access cannot be exhaustive. There was carried out a comprehensive analysis of legal acts, in which the ethical norms of professional behavior were established and it was substantiated that the moral qualities of individuals in their professional activity lay the foundations of public trust in representatives of a certain profession. It is emphasized that within providing access to information that constitutes a professional secret, the principle of proportionality should be followed, and in each case, taking into consideration specific circumstances, the legality of interference into a person's right to the secret of private life should be assessed, through a fair balance between public interests in the performance of the tasks of the criminal proceedings and the private interests of an individual who wishes to keep private information confidential. It is highlighted the following problematic aspects that arise in the criminal proceedings involving certain types of professional secrets: - Bank secret. It is emphasized that the courts should be extremely careful deciding on temporary access to things and documents requests, and within the decision making process have to become sure that such information does not constitute, at the same time, another type of professional secret (in particular, information access to which is prohibited). The necessity of excluding legal norms from normative legal acts, which allow avoiding the procedure of judicial control over providing access to information constituting bank secret, is substantiated. - Commercial secret. It is emphasized that the definition of the concept "commercial secret" given in the law is not clear, as a result of which, when determining the amount of information that constitutes a commercial secret, misuse of the law is possible. The need for periodic monitoring of the commercial secret status has been proven, taking into consideration the "temporality" of such status as its peculiarity. - Notary’s secret. The necessity of using the term "notary’s secret" in the criminal procedural law, which is broader than the term "secret of notarial acts" used by the legislator, is substantiated. It is emphasized the need to regulate the issue of expanding the range of persons who cannot be subjected to questioning as witnesses at the legislative level including persons authorized by law to perform actions that are equivalent to notarial. - Lawyer's secret. The importance of establishing at the legislative level the algorithm for lawyers learning his client is giving knowingly false testimony, as well as the lawyer's responsibility for persuading to choose unfair defense tactics, is substantiated. The necessity of changing the legislation through depriving the lawyer of the right to refuse to disclose a professional secret against the client's will, has been established. - The secret of making a court decision. Additional justifications are given to confirm that the legislative norm on the decision-making in a special room, "deliberation room", is outdated. It has been proven that there are no legal prohibitions on setting out the decision that was made within the court proceedings beyond the deliberation room in a separate procedural document, after the end of the court hearing. It is suggested that the meaning of the concept "secret of making a court decision" has to be fixed in criminal procedural legislation. - The secret of confession or another rite similar to repentance. On the base of the analysis of the current legislation, it is suggested to provide witness immunity not only to the priest, but also to the persons who were involved in the performance of this rite. Additional substantiations are made to support of V.V. Korol’s opinion, who stated that the legal establishment of the person’s right to release a clergyman from the obligation to keep the secret of confession is state intervention into the affairs of the church, and contradicts church canons, as well as grossly violates the foundations of the Christian religion. - Confidential information of a professional nature in the possession of the media or journalist. The need to unify the terminology used in the Criminal Procedural Code of Ukraine with the one used by the legislator in the Law of Ukraine "On Media" is emphasized. There have been developed criteria which the information must correspond to, so that the source can have expectations of keeping the confidentiality. The need to amend the criminal procedural law with the provision on giving a journalist or media the right to appeal the decision of an investigating judge on temporary access to things and documents containing confidential data about the source of information is substantiated. - Medical secret. It has been proven that in case of criminal offenses revealing, the criminal proceedings for which are carried out in the form of a private prosecution, it is efficient to find out the opinion of the injured person before receiving information that constitutes a medical secret. - The secret of adoption. It is suggested to distinguish the procedure of access to the secret of adoption depending on the purpose of obtaining such information at the legislative level. In addition, the need to improve procedures for collecting evidence containing information that constitutes a professional secret is substantiated in the dissertation research. In particular, it is suggested: 1) to provide that a request for granting temporary access to things and documents is submitted to the court of appeal, within the territorial jurisdiction of which the body of the pre-trial investigation is located, if the investigating judges of the local court, within the territorial jurisdiction of which the body of the pre-trial investigation is located, do not have access to the state secrecy, obstructing them to assess the arguments noted in the request; 2) to provide that the search of the premises where lawyers, doctors, notaries, journalists carry out their activities must be conducted under the special procedure; 3) to eliminate the inconsistency between the norms of legislation on information in favor of the norm, which provides the opportunity to gain partial access to a document, containing information with limited access, in the part of information to which access is unlimited. It has been proven that the inclusion of an expert into the list of persons with witness immunity is unfounded, since the purpose of implementing such a norm differs from the purpose of granting witness immunity. The need to establish at the legislative level the prohibition for a lawyer to be a whistleblower in criminal proceedings, if this would lead to the disclosure of the lawyer's secret is substantiated. It was confirmed that the legislator quite fair granted the right to decide on the issue of exemption from the obligation to keep professional secret only to the person whom this information concerns to, and it was suggested to improve the procedural form in which such exemption is made. In contrast to the theoretical concept of "secret of pre-trial investigation", it is suggested to use the term fixed in the Criminal Code of Ukraine, that is "secret of pre-trial investigation and information obtained as a result of procedural actions in connection with the commission of a criminal offense", as well as to supplement the list of subjects, which establish a ban on disclosure, by the inquirer. The position, under which the investigating judge grants temporary access to documents from another criminal proceeding, in which the pre-trial investigation has not been completed, has been criticized, if the subjects authorized to carry out the inquiry or pre-trial investigation (inquirer, investigator, prosecutor) object to the disclosure of professional secrets. It is substantiated the need to improve the procedure of making a decision on holding a closed court hearing in order to ensure the right of individuals to privacy from the moment of the preliminary court hearing appointment, as well as the need to make appropriate changes to the criminal procedural legislation.