Кримінально-правові засоби протидії корупційним кримінальним правопорушенням в Україні: дисертація

Abstract

У дисертації здійснено дослідження кримінально-правових засобів протидії корупційним кримінальним правопорушенням в Україні, підсумками якого стала низка нових теоретичних положень, що стосуються змісту системи правових засобів протидії корупційним правопорушенням, функціонального призначення як каральних, так і заохочувальних кримінально-правових засобів, спрямованих на протидію корупційним кримінальним правопорушенням, а також пропозицій, спрямованих на доповнення Кримінального кодексу України статею 11-1, та вдосконалення норм, передбачених статтями 49, 55, 59, 75, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-5, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, статей 33-1, 182, 314, 316, 317, 323, 349 Кримінального процесуального кодексу України та практики їх застосування. Робота складається з трьох розділів. У першому розділі проаналізовано стан наукової розробки питання протидії корупційним кримінальним правопорушенням кримінально-правовими засобами в науці кримінального права; місце та роль кримінально-правових засобів в системі правових засобів протидії корупційним кримінальним правопорушенням; стан протидії корупційним кримінальним правопорушенням за законодавством деяких зарубіжних держав. З’ясовано, що стан наукового дослідження проблематики було відображено в працях вчених-криміналістів, які лише дотично аналізували проблематику ефективності кримінально-правових засобів у протидії корупційним кримінальним правопорушенням, хоча тематика їх протидії є однією з найбільш досліджуваних в кримінально-правовій доктрині. Разом з тим, наявний доробок дисертаційних досліджень не охоплює проблематику кримінально-правових засобів протидії корупційним кримінальним правопорушенням з урахуванням сучасних тенденцій антикорупційного кримінального та кримінального процесуального законодавства. Запропоновано авторську класифікацію системи кримінально-правових засобів протидії корупційним кримінальним правопорушенням, яка є авторським (власним) баченням автора дисертації (щодо) функціонального призначення конкретної кримінально-правової норми, яка може бути застосована чи застосовується до особи, винної у вчиненні корупційного кримінального правопорушення. Проаналізовано місце кожного кримінально-правового засобу з точки зору його ролі, призначення та ефективності в системі протидії корупційним кримінальним правопорушенням. З’ясовано, що усі проаналізовані кримінально-правові засоби в сукупності мають важливе значення в контексті забезпечення як невідворотності кримінальної відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення, так і протидії їм. Однак з-поміж усіх кримінальноправових засобів протидії корупційним кримінальним правопорушенням найбільш суворим є покарання. Дослідження антикорупційного законодавства країн, які зайняли з 1 по 5 місце в рейтингу «Індекс сприйняття корупції», - Данії, Фінляндії, Нової Зеландії, Норвегії, Швеції та Сінгапуру, засвідчило, що в цих країнах низький рівень корупції зумовлений не тільки якістю їх антикорупційного законодавства, в тому числі й кримінального, а й високим рівнем правосвідомості громадян, у яких активно формується усвідомлення нульової толерантності до корупції. У другому розділі дисертації проведено аналіз поняття корупційного кримінального правопорушення та кримінально-правову характеристику усіх корупційних кримінальних правопорушень, а також охарактеризовано правову природу корупційних кримінальних правопорушень в кримінальному законодавстві України та перспективи їх гармонізації з Конвенціями щодо криміналізації корупції, ратифікованими Україною. З’ясовано, що жоден міжнародний нормативно-правовий акт, на основі яких імплементовані антикорупційні норми в чинний Кримінальний кодекс України не вимагає наявності в національному законодавстві чіткого переліку корупційних кримінальних правопорушень. Однак доведено, що його наявність сприяє реалізації принципу юридичної визначеності як складової принципу верховенства права. Разом з тим, чинний перелік корупційних кримінальних правопорушень потребує суттєвого доопрацювання на предмет виключення з нього статей, які обгрунтовано не є корупційними – ст.ст. 210 і 320 Кримінального кодексу України. Запропоновано виокремлення в Особливій частині Кримінального кодексу України Розділу ХVІІ-І «Корупційні кримінальні правопорушення та кримінальні правопорушення в сфері фінансового контролю», повністю відповідає логіці побудови Особливої частини Кримінального кодексу України. Системний аналіз норм Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003, Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією від 27.01.1999 та Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією від 15.05.2003 з положеннями КК України, які встановлюють кримінальну відповідальність за корупційні кримінальні правопорушення, засвідчив висновок про термінологічну та функціональну неузгодженість статей Загальної та Особливої частин Кримінального кодексу України. Зазначене обумовило висновок про необхідність внесення змін до положень національного закону в частині посилення кримінально-правових засобів, а саме про внесення змін до статей 55, 59 Кримінального кодексу України, які за свою суттю є «посиленням» ролі каральних кримінально-правових засобів, спрямованих на протидію корупційним кримінальним правопорушенням. У третьому розділі досліджено питання застосування заохочувальних та каральних кримінально-правових засобів протидії корупційним кримінальним правопорушенням, а також проаналізовано практику Вищого антикорупційного суду в справах по корупційних кримінальних правопорушеннях та сформульовано тенденції судової практики при розгляді такої категорії справ. На підставі системного правового аналізу доведено, що і норми Кримінального кодексу України, і положення Кримінального процесуального кодексу України передбачають можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням при затвердженні угоди про визнання винуватості в кримінальних провадженнях по корупційних кримінальних правопорушеннях. Встановлено, що цей заохочувальний кримінально-правовий засіб є дієвим механізмом здійснення провадження у справах по корупційних кримінальних правопорушеннях, який здатен повною мірою забезпечити виконання завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України, а також досягти економії ресурсів кримінального судочинства завдяки проведенню судового провадження в спрощеному порядку. Юридичний аналіз правової природи заохочувального кримінальноправового засобу в протидії корупційним кримінальним правопорушенням – звільнення від відбування покарання у випадку затвердження угоди про визнання вини у справі про корупційне кримінальне правопорушення та положень статті 30 Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003 дозволив сформулювати пропозиції до законодавства щодо внесення змін в частину 2 статті 75 Кримінального кодексу України з метою гармонізації національного кримінального законодавства до положень цієї Конвенції. На основі аналізу правозастосування Вищим антикорупційним судом каральних кримінально-правових засобів у справах по корупційних кримінальних правопорушеннях зроблено висновок, що санкції кримінальноправових заборон в чинній редакції не є спроможними забезпечити належний стримуючий ефект і бути ефективним запобіжним механізмом у системі протидії корупційним кримінальним правопорушенням. За результатами проведеного дослідження запропоновано пропозиції щодо покращання застосування каральних кримінально-правових засобів, а саме викласти санкції статей 364, 364-1, 365-2, 368, 368-5 , 369, 369-2 Особливої частини Кримінального кодексу України у нових редакціях. На основі ухвалених вироків Вищим антикорупційним судом проаналізовано практику щодо призначення покарань у справах по всіх корупційних кримінальних правопорушеннях та зроблено висновки, що: 1) при визначенні виду покарання і його строку чи розміру та подальшому призначенні остаточного покарання за корупційне кримінальне правопорушення колегії суддів переважно визначають максимально індивідуалізоване покарання з метою досягнення мети покарання – кари, виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як корупційних, так і інших; 2) обтяжуючі обставини за відсутності пом’якшуючих враховуються судом при визначенні виду покарання і його строку чи розміру, в таких випадках колегії суддів не призначають максимальний строк найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією інкримінованої статті; 3) у судових рішеннях завжди враховуються пом’якшуючі обставини при призначенні остаточного виду і розміру покарання; 4) значна кількість пом’якшуючих обставин враховується судом при затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченим (обвинуваченими) і прокурором. Також це є підставою для прийняття судом рішення про звільнення особи від відбування реального покарання на підставі частини 2 статті 75 Кримінального кодексу України; 5) у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченим (обвинуваченими) і прокурором, колегії суддів дотримуються імперативних вимог статей 469-470, 472, 475 Кримінального процесуального кодексу України, які встановлюють правові вимоги за такою правовою процедурою. Виокремлено основні тенденції судової практики, які мають правове значення, а саме: 1) перегляд судових рішень за виключними обставинами у зв’язку зі встановленням Конституційним Судом України неконституційності закону; 2) закриття кримінального провадження у зв’язку з закінченням строків давності; 3) тенденції судової практики Вищого антикорупційного суду в період дії воєнного стану в України. Сформульовано пропозиції до чинного кримінального процесуального законодавства щодо оптимізації процедури судового розгляду справ, а саме запропоновано внести зміни і доповнення до статей 33-1, 314, 316, 317, 323, 349 Кримінального процесуального кодексу України, що цілком відповідає приписам приписами частини 1 статті 30 Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003 та частини 1 статті 19 Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією від 27.01.1999. Теоретичні положення, висновки та рекомендації, отримані в ході дисертаційного дослідження, можуть бути використані в законотворчій діяльності для вдосконалення окремих положень Кримінального кодексу України й Кримінального процесуального кодексу України в частині вдосконалення кримінально-правових засобів протидії корупційним кримінальним правопорушенням та здійснення кримінального судочинства у справах по корупційних кримінальних правопорушеннях; а також в навчальному процесі – для підготовки навчально-методичного забезпечення з навчальних дисциплін спеціальності «Правознавство», «Право», «Правоохоронна діяльність»; в науково-дослідній діяльності, як підґрунтя для подальших наукових досліджень проблематики застосування кримінально-правових засобів з метою протидії корупційним кримінальним правопорушенням в Україні. The dissertation conducted a study of criminal legal instruments of combating corruption criminal offenses in Ukraine, the results of which were a number of new theoretical provisions regarding the content of the system of legal instruments of combating corruption offenses, the functional purpose of both punitive and incentive criminal legal instruments aimed at countering the offense, and also proposals aimed at supplementing the Criminal Code of Ukraine with Art. 11-1, improvement of the norms provided for by articles 49, 55, 59, 75, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-5, 369, 369-2 of the Criminal Code of Ukraine, and by articles 33-1, 182, 314, 316, 317, 323, 349 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine and practices of their application. The work consists of three chapters. The first chapter analyzes the state of scientific development of the issue of combating corruption criminal offenses by criminal law instruments in the science of criminal law; the place and role of criminal law instruments in the system of legal instruments of combating corruption criminal offenses; the state of counteraction to corruption criminal offenses under the legislation of some foreign states. It was found out that the state of scientific research of the problematics was reflected in the works of forensic scientists who analyzed the problematics of the effectiveness of criminal legal instruments in combating corruption criminal offenses, although the topic of their counteraction is one of the most researched in the criminal legal doctrine. At the same time, the existing legacy of dissertation research does not cover the problems of criminal law instruments of combating corruption criminal offenses, taking into account modern trends in anti-corruption criminal and criminal procedural legislation. The author's classification of the system of criminal law instruments of combating corruption criminal offenses is proposed, which is the author's vision regarding the functional purpose of a specific criminal law norm that can be applied or applicable to a person guilty of a corruption criminal offense. The place of each criminal-legal instruments in terms of its role, purpose and effectiveness in the system of combating corruption offenses is analyzed. It has been established that all the analyzed criminal legal instruments in the aggregate are important in the context of ensuring both the inevitability of criminal liability for corruption criminal offenses and countering them. But, in general, of all the criminal law instruments of combating corruption criminal offenses, punishment is the most severe. Studies of the anti-corruption legislation of the countries ranked from 1 to 5 in the Corruption Perceptions Index - Denmark, Finland, New Zealand, Norway, Sweden and Singapore showed that in these countries the low level of corruption is due not only to the quality of their anti-corruption legislation, including criminal, as a high level of legal awareness of citizens who are actively developing an awareness of zero tolerance for corruption. The second section of the dissertation presents an analysis of the concept of a corruption criminal offense and the criminal-legal characteristics of all corruption criminal offenses, as well as the legal nature of corruption criminal offenses in the criminal legislation of Ukraine and the prospects for their harmonization with the Conventions ratified by Ukraine regarding the criminalization of corruption. It has been established that not a single international legal act, on the basis of which anti-corruption norms are implemented in the current Criminal Code of Ukraine, requires a clear list of corruption criminal offenses in the national legislation. However, it has been proven that its presence contributes to the implementation of the principle of legal certainty as a component of the rule of law. At the same time, the current list of corruption criminal offenses requires significant revision in order to exclude articles from it that are justifiably non-corruption - art.art. 210 and 320 of the Criminal Code of Ukraine. It is proposed to allocate in the Special Part of the Criminal Code of Ukraine Section ХVІІ-І “Criminal offenses of corruption and criminal offenses in the field of financial control”, which is fully consistent with the logic of the construction of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine. A systematic analysis of the norms of the Convention United Nation against Corruption of October 31, 2003, the Criminal Convention Council of Europe about Combating Corruption of January 27, 1999 and the Additional Protocol to the Criminal Convention on the Fight against Corruption of May 15, 2003 with the provisions of the Criminal Code, criminal offenses testified to the conclusion about the terminological and functional inconsistency of the articles of the General and Special Parts of the Criminal Code of Ukraine. The above led to the conclusion that it is necessary to amend the provisions of the national law in terms of strengthening criminal law means, namely, to amend Articles 55, 59 of the Criminal Code of Ukraine, which in essence are “strengthening” the role of punitive criminal law means aimed at counteraction to corruption criminal offenses. In the third chapter, the issues of the use of incentive and punitive criminal-legal means of counteracting corruption criminal offenses are investigated, as well as the practice of the Supreme Anti-Corruption Court in cases of corruption criminal offenses is analyzed and trends in judicial practice are formulated when considering this category of cases. Based on a systemic legal analysis, it has been proven that both the norms of the Criminal Code of Ukraine and the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine provide for the possibility of applying release from serving a sentence with probation when approving an agreement on recognition of guilt in criminal proceedings for corruption offenses. It has been established that this incentive criminal-legal remedy is an effective mechanism for conducting proceedings on corruption-related criminal offenses that can fully ensure the fulfillment of the tasks of criminal proceedings provided for in Article 2 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, as well as achieve savings in criminal proceedings resources due to conducting a trial in a simplified manner. The Juridical analysis of the legal nature of the incentive criminal law tool in combating corruption criminal offenses - exemption from serving a sentence in case of approval of a plea agreement in the case of a corruption criminal offense and the provisions of Article 30 of the Convention United Nation against Corruption dated 10.31.2003 made it possible to formulate proposals to legislation on the amendment of Part 2 of Article 75 of the Criminal Code of Ukraine with the aim of harmonizing national criminal legislation with the provisions of this Convention. Based on the analysis of law enforcement by the High Anti-Corruption Court of punitive criminal law in cases of corruption criminal offenses, it was concluded that the sanctions of criminal law prohibitions in the current version are not able to provide an adequate deterrent effect and be an effective warning mechanism in the system. Based on the results of the study, proposals were proposed to improve the use of punitive criminal law means, namely, lay out the sanctions of articles 364, 364-1, 365- 2, 368, 368-5 , 369, 369-2 Special Part of the Criminal Code of Ukraine in new editions. On the basis of the judgments passed by the High Anti-Corruption Court, the practice of imposing punishments in cases of all corruption criminal offenses was analyzed and conclusions were drawn that: 1) when determining the type of punishment and its term or size, and subsequently assigning the final punishment for a corruption criminal offense, the panel of judges, in the vast majority determine the maximum individualized punishment in order to achieve the goal of punishment - punishment, correction of the convicted and prevention of new criminal offenses, both corruption and other; 2) aggravating circumstances in the absence of mitigating factors are taken into account by the court when determining the type of punishment and its term or size, in such cases, the panel of judges does not assign the maximum term of the most severe type of punishment provided for by the sanction of the incriminated article; 3) mitigating circumstances are always taken into account in court decisions when determining the final type and amount of punishment; 4) a significant number of mitigating circumstances are taken into account by the court when approving a plea agreement concluded between the accused and the prosecutor. It is also a reason for the court to make a decision to release a person from serving a real punishment on the basis of Part 2 of Article 75 of the Criminal Code of Ukraine; 5) in case of approval of a plea agreement concluded between the accused and the prosecutor, the panel of judges shall comply with the imperative requirements of Articles 469-470, 472, 475 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which establish legal requirements for such a legal procedure. The main trends in judicial practice that have legal significance are highlighted, namely: 1) review of court decisions due to exceptional circumstances in connection with the establishment by the Constitutional Court of Ukraine of the unconstitutionality of the law; 2) closure of criminal proceedings due to the expiration of the limitation period; 3) trends in the judicial practice of the High Anti-Corruption Court during the period of military state in Ukraine. Proposals have been formulated for the current criminal procedural legislation to optimize the procedure of judicial review of cases, namely, it is proposed to introduce changes and additions to articles 33-1, 314, 316, 317, 323, 349 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which is in full compliance with the provisions of part 1 Article 30 of the Convention United Nation against Corruption dated October 31, 2003 and Part 1 of Article 19 of the Criminal Convention Council of Europe about Combating Corruption dated January 27, 1999. Theoretical provisions, conclusions and recommendations obtained in the course of the dissertation research can be used in legislative activities to improve certain provisions of the Criminal Code of Ukraine and the Criminal Procedure Code of Ukraine in terms of improving the criminal legal means of combating corruption criminal offenses and the commission of criminal proceedings in cases of criminal offenses; educational process - for the preparation of educational and methodological support for the academic disciplines of the specialty "Jurisprudence", "Law", "Law enforcement"; in research activities, as a basis for further scientific research on the use of criminal law means in order to counter corruption criminal offenses in Ukraine.