Захист права людини на справедливий судовий розгляд у практиці Європейського Суду з прав людини

Abstract

Стаття присвячена визначенню правової природи права людини на справедливий судовий розгляд та його захист, нормативне закріплення цього права та ефективність реалізації на основі аналізу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини. У статті досліджується поняття «право на справедливий судовий розгляд», його зміст та місце в каталозі основних прав людини. Загальновизнаним вважається його віднесення до абсолютних фундаментальних прав індивіда. Право на судовий захист входить до переліку прав, які захищаються Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Визначається роль суду, який у процесі здійснення правосуддя повинен забезпечити захист усього комплексу прав і свобод людини. Судовий захист визнається найвищою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Право на судовий захист визначається як передбачена законом можливість кожної особи звертатись до органів судової влади за захистом порушених прав, свобод і законних інтересів. Визначаються елементи права на справедливий суд: право на розгляд справи; право на справедливість судового розгляду; право на публічність розгляду справи та проголошення судового рішення; право на розумний строк розгляду справи; право на розгляд справи судом, встановленим законом; право на незалежність і безсторонність суду. Зазначено, що доступність правосуддя є первинною по відношенню до права на справедливий судовий розгляд. Під доступністю правосуддя запропоновано розуміти гарантовану державою та забезпечену ефективними правовими механізмами реальну можливість особи звертатись до суду за захистом своїх прав, свобод чи законних інтересів. Доводиться, що першочерговим завданням Європейського Суду з прав людини у кожній справі є оцінка загальної справедливості провадження. Дотримання вимог справедливого судового розгляду повинне розглядатися в кожні справі з урахуванням розвитку провадження в цілому, а не на основі окремого розгляду одного конкретного аспекту або якогось конкретного випадку. The article is devoted to the determination of the legal nature of the human right to a fair trial and its protection, the normative consolidation of this right and the effectiveness of its implementation based on the analysis of precedent practice of the European Court of Human Rights. The article examines the concept of “right to a fair trial”, its meaning and place in the catalog of basic human rights. Its attribution to the absolute fundamental rights of the individual is generally recognized. The role of the court is determined, which in the process of administering justice must ensure the protection of the entire complex of human rights and freedoms. Judicial protection is recognized as the highest guarantee of ensuring the rights and freedoms of a person and a citizen. The elements of the right to a fair trial are determined: the right to access to justice; the right to a fair trial; the right to publicity of the proceedings and the announcement of the court decision; the right to a reasonable period of consideration of the case; the right to have the case heard by a court established by law; the right to independence and impartiality of the court. It is noted that access to justice is primary in relation to the right to a fair trial. It is proposed to understand the availability of justice as the real possibility of a person to turn to the court for the protection of his rights, freedoms or legitimate interests, guaranteed by the state and ensured by effective legal mechanisms. It is proven that the primary task of the European Court of Human Rights in each case is to assess the overall fairness of the proceedings.