Нормативно-правове регулювання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного та приватного виконавця в Україні

Abstract

У даній статті зосереджено увагу на аналізі нормативноправового закріплення порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного та приватного виконавця. Відзначено, що отримати рішення суду це ще не перемога, а іноді початок що веде до бажаного результату. Виконання рішення суду та рішень інших органів службових та посадових осіб це досить не просте завдання, як здається на перший погляд, а досить складний процес який напряму залежить від рішень та дій державного чи приватного виконавця. Констатовано, що як державні так і приватні виконавці не завжди в повній мірі виконують всі передбачені законодавством заходи щодо примусового виконання рішень, хоча у ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що завданням державних та приватних виконавців є своєчасне, повне та неупереджене примусове виконання рішень суду та рішень інших юрисдикційних органів, службових та посадових осіб. Узагальнено, що діяльність державних та приватних виконавців має спільну мету та зосереджена на реалізації основоположних державних функцій у сфері захисту законних прав, свобод та інтересів громадян, за умови належного виконання ними своїх функціональних обов’язків. Наголошено що, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця до суду, чи іншого органу, який видав виконавчий документ, можуть сторони виконавчого провадження – стягувач і боржник, а також їх представники та інші учасники та особи. Окрім цього, є ще один варіант оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного та приватного виконавця – це позасудове звернення. Відповідно, до Міністерства юстиції України або Ради приватних виконавців України можна звертатися щодо діяльності приватного виконавця, а щодо діяльності державного виконавця – до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець і далі по ієрархії. Обґрунтовано, що із запровадженням змішаної форми виконавчого провадження виникає конкуренція між державними та приватними виконавцями, що своєю чергою, сприяє якіснішому вчиненню виконавчих дій та підвищує рівень примусового виконання рішень і як кінцевий результат – збільшується кількість виконаних рішень суду та рішень інших органів, посадових та службових осіб. Зроблено висновок, що інститут органів примусового виконання рішень суду та рішень інших органів, службових та посадових осіб на сьогодні ще не до кінця належним чином працює на користь громадян чиї права порушено. Тому на сьогодні в інституті примусового виконання має функціонувати дієвий механізм швидкого поновлення порушених прав одного зі сторін виконавчого провадження. Очікується, що таким механізмом, на сьогодні, має стати процедура оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних чи приватних виконавців. This article focuses on the analysis of the regulatory and legal consolidation of the procedure for appealing decisions, actions or inaction of the state and private enforcement officers. It was noted that getting a court decision is not yet a victory, but sometimes the beginning that leads to the desired result. The enforcement of the court decision and the decisions of other official bodies and officials is not a simple task, as it seems at first glance, but a rather complex process that directly depends on the decisions and actions of the state or private enforcement officer. It has been established that both state and private enforcement officers do not always fully implement all the measures provided for by law regarding the enforcement of decisions, although the Law «On Enforcement Proceedings» stipulates that the task of state and private enforcement officers is the timely, complete and impartial enforcement of court decisions and decisions of other jurisdictional bodies and officials. It is summarized that the activities of state and private enforcement officers have a common goal and are focused on the implementation of fundamental state functions in the sphere of protection of the legal rights, freedoms and interests of citizens, provided that they properly fulfill their functional duties. It is emphasized that the parties to the enforcement proceedings - the enforcement creditor and the debtor, as well as their representatives and other participants and persons - can appeal the decision, actions or inaction of the public or private enforcement officer to the court or other body that issued the enforcement document. In addition, there is another option for challenging the decisions, actions or inaction of the state and private enforcement officers - this is an out-of-court appeal. Accordingly, the Ministry of Justice of Ukraine or the Council of Private Executors of Ukraine can be contacted regarding the activities of a private enforcement officer and regarding the activities of a state enforcement officer the head of the department to which the state enforcement officer is directly subordinate and further down the hierarchy can be addressed. It is substantiated that with the introduction of a mixed form of enforcement proceedings, competition arises between state and private enforcement officers which, in turn, contributes to higher quality enforcement of enforcement we actions and increases the level of enforced decisions, and as a final result - the number of enforced court decisions and decisions of other bodies and officials increases. It was concluded that the institute of enforcement bodies of court decisions and decisions of other bodies and officials is still not working properly for the benefit of citizens whose rights have been violated. Therefore, an effective mechanism for the rapid restoration of the violated rights of one of the parties to the enforcement proceedings should be functioning in the enforcement institute today. It is expected that the procedure for appealing decisions, actions or inaction of state or private actors should be such a mechanism today.