Окремі питання збирання та фіксації електронних доказів у цивільному процесі

Abstract

Метою статті є аналіз окремих теоретичних та практичних позицій щодо збирання та фіксації електронних доказів у цивільному процесі. В межах окресленої теми розглянуто існуючі позиції науковців стосовно збирання та фіксації доказів у цивільному процесі. Узагальнено поняття електронний доказ. Досліджено закріплені у цивільному процесуальному законодавстві способи збирання та процесуального закріплення електронних доказів. Встановлено, що електронні докази як засіб доказування безпосередньо мають вплив на інститут доказування у цивільному процесі, що сприяє удосконаленню процедури щодо збирання та самої фіксації таких доказів. Окрім цього, визначено, що електронні докази не можуть існувати самостійно без носія інформації. Зроблено висновок, що є два види електронних доказів це такі, які дають можливість досліджувати їх у судовому засіданні та інша група, специфічні, через самого носія інформації – котрі без спеціальної техніки та певних технічних знань не можливо досліджувати у залі судового засідання. В результаті здійсненого дослідження було опрацьовано окремі питання збирання електронних доказів та способи їх фіксації у цивільному процесі. Такі докази повинні отримуватись та збиратись законним шляхом. Підтверджено що електронні докази є самостійним засобом доказування при здійсненні правосуддя по цивільній справі. Відмінність електронних доказів від інших доказів виражається через їх відтворення, оскільки це вимагає додаткового застосування певних технічних засобів, а в окремих випадках і спеціальних знань. З’ясовано, що для юридичної сили електронний доказ має відповідати законодавчо закріпленим вимогам, адже в подальшому такий доказ є запорукою реалізації мети та завдань цивільного процесу. Стверджується, що сама доказова база електронного доказу прямо залежить від технічного носія і як наслідок, може сприяти надалі належній оцінці доказу або навпаки – ускладнювати процедуру дослідження такого доказу. Зроблено висновок, що проблемним на сьогодні залишається встановлення та визнання оригіналу електронного доказу. Саме тому вимогою сьогодення є законодавче врегулювання способів законного збирання та отримання електронних доказів, їх використання та застосування з дотриманням умов належності, достатності, допустимості та достовірності, що є необхідним для здійснення цивільного судочинства. The article aims to analyze particular theoretical and practical attitudes to collecting and recording electronic evidence in civil proceedings. Within the framework of the outlined topic, the existing positions of scientists regarding collecting and recording evidence in the civil process are considered. The concept of electronic proof is generalized. The methods of collecting and recording electronic evidence established in civil procedure legislation are studied. It is proved that electronic evidence as a means of proof directly affects the institution of proof in a civil process, which contributes to the improvement of the procedure for collecting and recording such evidence. In addition, it is determined electronic evidence cannot exist independently without a data medium. It is concluded that there are two types of electronic evidence: evidence that makes it possible to examine it in a court session and another group, specifc evidence due to the information medium, which cannot be investigated in a courtroom without special equipment and thorough technical knowledge. According to the conducted research, separate issues of collecting electronic evidence and ways of recording in civil proceedings are worked out. Such evidence must be obtained and collected lawfully. It is confrmed that electronic evidence is an independent means of proof in exercising justice in a civil case. The difference between electronic and other evidence is expressed through their reproduction, as this requires the additional use of specifc technical means and, in some cases, unique knowledge. Nevertheless, electronic evidence must meet the legally established requirements to have legal force because, in the future, such evidence guarantees the implementation of the purpose and tasks of the civil process. It is stated that the evidence base of electronic evidence directly depends on the technical medium and, as a result, may contribute to the proper evaluation of the evidence in the future or, on the contrary, complicate the procedure of researching such evidence. Therefore, it is concluded that establishing and recognizing the actual electronic evidence remains problematic today. That is why today’s requirement is the legislative regulation of the methods of legal collecting and obtaining of electronic evidence, its use and application in compliance with the conditions of propriety, suffciency, admissibility and authenticity, which is necessary for the implementation of civil proceedings.