Взаємна довіра як умова виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми

Abstract

У статті актуалізовано проблему впровадження інноваційних підходів у вихованні дітей-сиріт в Україні, що перебувають в державних закладах опіки. Метою статті є аналіз особливостей формування суб’єкт-суб’єктної взаємодії вихователя та дитини-сироти на основі принципу довіри. Розглянуто основні положення особистісно-гуманістичної стратегії педагогічної парадигми, роль довірливих стосунків у суб'єкт-суб'єктній взаємодії педагога та вихованця. Зазначено, що виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми передбачає реалізацію принципу гуманізації виховання – сприйняття дитини як вищої соціальної цінності, визнання її прав на свободу, розвиток здібностей, виявлення її індивідуальності. Здійснено аналіз феномену довіри на основі психолого-педагогічних наукових досліджень. Обґрунтовано необхідність реалізації принципу довіри опікунсько-виховної діяльності, який виступає умовою результативності продуктивного розвитку особистості дитини-сироти, уможливлює творче розкриття її унікальних потреб і здібностей, активізацію її особистісного ресурсу. У суб’єкт-суб’єктній взаємодії вихователя та дитини-сироти довіра стимулює процес відвертості, «прозорості», саморозкриття, що виступає умовою результативності продуктивного розвитку особистості дитини-сироти. Тільки системна реалізація умов, дотримання яких забезпечить реалізацію принципу довіри у вихованні особистості дитини-сироти допоможе здійснити ефективну підтримку дітям, що залишились без піклування батьків, та підвищити успішність виховного процесу загалом. The article deals with the problem of introducing innovative methods of upbringing orphans in Ukraine, that are staying in state care institutions. The purpose of the article is to analyze the peculiarities of the formation of subject-subject interaction between the educator and the orphan on the basis of the principle of trust. The main principles of the personal-humanistic strategy of the pedagogical paradigm, the role of trusting relations in the subject-subject interaction between the teacher and the pupil are considered. It is noted that the upbringing of orphans in the context of personal paradigm involves the implementation of the principle of humanization of education - the perception of the child as the highest social value, the recognition of his rights to freedom, development of abilities, identification of his individuality. The analysis of the phenomenon of trust is based on psychological and pedagogical researches. The necessity of realizing the principle of trust of guardianship and educational activity as a condition for the productive development of the orphan child`s personality allowing creative disclosure of the child's unique needs and abilities is substantiated. In the subject-subject interaction between the educator and the orphan, trust stimulates the process of openness, "transparency", self-disclosure, which is a condition for the effectiveness of the productive development of the orphan's personality. The emotional subject-subject interaction between the orphan and the teacher, which is based on their mutual trust, is one of the pedagogical conditions for the successful upbringing of orphans. The professional competence of teachers, the educator's use of techniques to achieve trust in the relationship with the child, will partially reduce the negative impact of the deprivation conditions of the state guardianship institution. Only the systematic implementation of conditions will ensure carrying out the principle of trust in the upbringing of the orphan, will help to provide the effective support to the children who are left without parental care and will increase the success of the educational process in general.