Цивільно-правовий статус неповнолітніх осіб як учасників спадкових правовідносин: дисертація

Abstract

Дисертація присвячена комплексному дослідженню цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб як учасників спадкових правовідносин. Вибір предмета наукової роботи зумовлений як відсутністю цілісного теоретичного дослідження особливостей участі неповнолітніх осіб у спадкових правовідносинах, так і практичними проблемними питаннями, які виникають у процесі спадкування та зумовлені специфікою цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб. У вступі до дисертації обґрунтовано важливість обраної теми дослідження, визначено його мету, завдання, окреслено наукові роботи, які використані в дослідженні як базові, розкрито наукову новизну та практичну доцільність отриманих результатів, наведено відомості про апробацію матеріалів дисертації. Перший розділ дисертаційної роботи присвячений загальнотеоретичним і методологічним аспектам дослідження. У першому підрозділі цього розділу окреслено історіографію дослідження цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб у спадкових правовідносинах. Простежено хронологію та напрями проведених наукових робіт із питань відкриття спадщини, прийняття або відмови від прийняття спадщини, заповіту, охорони та захисту спадкового майна, обсягу прав та обов’язків неповнолітніх осіб як учасників спадкових правовідносин, місця та ролі нотаріуса в процесі спадкування неповнолітніми особами. Для з’ясування базових понять цивільного та спадкового права, які використані під час написання наукової роботи, проаналізовані праці вчених-цивілістів, напрацювання яких сприяли реформуванню цивільного та спадкового права, стали підґрунтям для багатьох сучасних наукових робіт. Також наголошено на сучасних дослідженнях актуальних питань спадкування в умовах воєнного стану. У другому підрозділі першого розділу дисертації детально розглянуто питання методології проведеного дослідження. Підкреслено важливість правильного вибору методів дослідження з урахуванням їх відповідності предмету дослідження, результативності та надійності, зрозумілості та можливості використання на різних етапах наукового пізнання. Вказано, що всі обрані методи застосовані у взаємозв’язку та взаємодоповненні. Наведено перелік філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, які використані у науковій роботі, проілюстровано результати, отримані за допомогою тих чи інших методів. Другий розділ дисертації присвячений аналізу цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб у спадкових правовідносинах. Перший підрозділ цього розділу містить детальний та системний аналіз численних наукових підходів до розуміння таких понять, як «правовий статус особи», «цивільно-правовий статус особи», «елементи цивільно-правового статусу». Виокремлено спільні та відмінні підходи науковців до визнання змісту та складових елементів (характеристик) тих чи інших понять. Осмислено теоретичні положення елементів цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб. Охарактеризовано такі особливості цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб, як темпоральність, відсутність абсолютної самостійності, комплексність. Аргументовано, що необхідність у визначених законом випадках доповнення цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб елементами цивільно-правового статусу батьків (усиновлювачів), піклувальника не слід розглядати як певний дефект, а навпаки – як особливість, яка зумовлена віковим критерієм. Обґрунтовано доцільність використання при дослідженні цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб як спадкоємців, з урахуванням презумпції прийняття спадщини, категорії «фактичний спадкоємець». Зауважено, що права та обов’язки, які включені до складу спадщини, не тотожні правам та обов’язкам, які є складовими елементами цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб. У другому підрозділі другого розділу увагу зосереджено на особливостях реалізації неповнолітніми особами права на спадкування. Розглянуто нормативноправове регулювання порядку прийняття спадщини неповнолітніми особами. На основі системного вивчення законодавчих положень у дисертації проведено узагальнення процедур прийняття спадщини, відмови від прийняття спадщини, відкликання такої відмови, виокремлено особливості кожної з них. Наголошено, що першочерговим у здійсненні права на спадкування є етап прийняття спадщини, який у випадку спадкування неповнолітніми особами зводиться до «пасивного спадкування», законодавчо закріпленої презумпції прийняття спадщини. Розглянуто особливості прийняття спадщини неповнолітніми усиновленими дітьми, їх правовий зв’язок із кровними родичами та усиновлювачами. Досліджено правове регулювання реалізації права на спадкування неповнолітніми утриманцями спадкодавця. Обґрунтовано доцільність подання неповнолітніми особами заяви про прийняття спадщини у разі: неможливості (утруднення) встановити дійсне коло спадкоємців; спадкування майна, яке потребує видачі свідоцтва про прийняття спадщини; наявності спору про право на спадкування; ускладнення відносин спадкування іноземним елементом; в умовах воєнного стану в Україні, коли неповнолітній спадкоємець перебуває за кордоном чи спадкове майно знаходиться на тимчасово окупованих територіях. Детально розглянуто право на обов’язкову частку у спадщині як особисте, персоніфіковане право, реалізація якого не залежить від волі спадкодавця та має на меті забезпечити збереження мінімальних гарантій утримання після смерті спадкодавця. Вказано, що це право зумовлено не лише віковими особливостями спадкоємців, а й родинною спорідненістю з спадкодавцем. Розглянуто особливості здійснення права на обов’язкову частку у спадщині за наявності заповіту, запропоновано способи визначення розміру такої. Констатовано, що це право не повинно допускати зловживань з боку неповнолітнього спадкоємця, нівелювати дійсну волю спадкодавця, дозволяти адресну відмову від прийняття обов’язкової частки у спадщині. З’ясовано особливості відмови від прийняття спадщини неповнолітніми особами та відкликання такої. Наведено приклади, коли неповнолітній особі доцільно відмовитись від спадкового майна. Запропоновано, що, за відсутності об’єктивної можливості отримати згоду обох батьків (усиновлювачів) на відмову неповнолітньої особи від прийняття спадщини, відповідна заява може бути подана за згодою одного з батьків у випадку, якщо інший з батьків проживає окремо від дитини протягом не менше шести місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, що встановлено рішенням суду як факт, який має юридичне значення, та за згодою органу опіки та піклування. Якщо ж між батьками існує спір щодо доцільності відмови неповнолітньої особи від спадщини, запропоновано, що така заява подається за згодою одного з батьків, за наявності рішення органу опіки та піклування або суду, які набрали законної сили та якими вирішено відповідний спір, а також згоди органу опіки та піклування на таку відмову. Відображено роль органів опіки та піклування, нотаріуса у процесі реалізації неповнолітніми особами спадкових прав. Наголошено на важливості під час визначення долі спадкового майна дотримуватись якнайкращих інтересів неповнолітніх спадкоємців, а також на важливості добросовісності дій батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування. Питання охорони спадкового майна розкрито у третьому підрозділі другого розділу наукової роботи. Вказано, що актуальність інституту охорони спадкових прав зумовлена особливостями спадкового майна, часовим проміжком між відкриттям спадщини та її оформленням. Досліджено роль нотаріуса при здійсненні заходів з охорони спадкового майна. На основі аналізу наукових положень запропоновано виділити такі ознаки охорони спадкового майна: комплексність; наявність мети; здійснення в інтересах чітко визначеного кола осіб; оплатний характер; припинення прийняттям спадщини спадкоємцями або набранням законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. Підкреслено обов’язковість вжиття заходів щодо охорони спадкового майна у разі спадкування неповнолітніми особами. Зазначено, що такі заходи мають бути вчасними та послідовними. Розглянуто питання опису спадкового майна як елемента охорони такого. Підтримано пропозиції науковців не описувати усе наявне майно суцільним порядком, якщо виявлено речі, які об’єктивно, раціонально не могли належати спадкодавцеві, що усуне потребу витребування надалі таких речей у спадкодавців третіми особами. Також зауважено, що під час опису може бути виявлено майно з різними правовими режимами, що впливає на порядок та можливість успадкувати таке майно. Окреслено особливості опису спадкового майна, яке знаходиться у банківському сейфі. На підставі системного аналізу законодавчих положень зроблено висновок, що проведення опису вмісту індивідуального банківського сейфу необхідно не так для охорони спадкового майна, як для визначення обсягу такого. У дисертації запропоновано до характерних рис договору зберігання, предметом якого є спадкове майно, що відрізняють його від договорів зберігання інших видів майна, віднести: 1) суб’єктний склад; 2) укладення на користь третьої особи; 3) наявність спеціальної мети укладення – збереження спадкового майна в інтересах спадкоємців. Як особливий спосіб охорони спадкового майна досліджено питання управління спадковим майном. Вказано, що, окрім фактичного збереження спадкового майна, управління таким полягає в підтриманні оборотоздатності майна, отриманні прибутку та здебільшого стосується того майна, яке потребує постійного управління. Досліджено питання відповідальності призначеного охоронця за розтрату або приховування спадкового майна, а також цивільної відповідальності за заподіяну шкоду спадкоємцеві. Зазначено про необхідність побудови правової конструкції відповідальності нотаріуса перед неповнолітніми особами за втрату або пошкодження спадкового майна, яке передано на зберігання. У третьому розділі дисертації досліджено поняття, види способів захисту спадкових прав неповнолітніх осіб, а також питання такого захисту в контексті судової практики. У першому підрозділі цього розділу констатовано, що право на захист безпосередньо пов’язано зі суб’єктивними правами та в межах досліджуваної проблематики повинно забезпечити належне здійснення спадкових прав та обов’язків шляхом відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав (охоронюваних законом інтересів) неповнолітньої особи. Вказано, що заходи захисту спадкових прав неповнолітніх осіб реалізуються через самостійні дії, дії уповноваженого суб’єкта, а також діяльність юрисдикційних органів та осіб, у межах законодавчо наданих повноважень та у встановленому порядку. Акцентовано на тому, що обраний спосіб захисту повинен відповідати суті порушеного права, бути ефективним і співмірним з характером самого порушення. Підкреслено, що у випадку спадкування неповнолітніми особами особливість захисту їх прав визначається як специфікою правового статусу самої особи, так і правовою невизначеністю, в якій перебуває спадкове майно з часу відкриття спадщини до часу її прийняття. Зауважено, що Книга 6 Цивільного кодексу України не містить окремої статті, якою б закріплювались спеціальні способи захисту спадкових прав. Автор дослідження розглядає можливість для захисту спадкових прав застосовувати перелічені у статті 16 Цивільного кодексу України загальні способи захисту цивільних прав, а також виокремити спеціальні способи захисту з системного аналізу всієї Книги 6 Цивільного кодексу України. Проведено порівняння способів захисту права на обов’язкову (резервну) частку у спадщині, які існують в іноземних державах. Розглянуто порядок забезпечення балансу між волею спадкодавця та інтересами обов’язкових спадкоємців. Розглянуто роль нотаріуса в забезпеченні захисту спадкових прав неповнолітніх осіб. Зазначено, що нотаріус може захищати спадкові права неповнолітніх осіб лише за відсутності спору щодо спадкового майна. Такий захист не зводиться виключно до проведення опису відповідного майна. Автор звертає увагу на важливості для захисту спадкових прав неповнолітніх осіб накладення нотаріусом заборони на відчуження нерухомого спадкового майна. Також досліджено договір управління спадковим майном, який укладений нотаріусом, крізь призму відповідальності управителя. Розглянуто питання кримінальної та цивільної відповідальності управителя за шкоду, яка завдана неповнолітньому спадкоємцеві. Проаналізовано роль нотаріуса у захисті спадкових прав за законодавством інших європейських держав. Останній підрозділ дисертації присвячений вивченню та аналізу судової практики з питань захисту спадкових прав неповнолітніх осіб. Розглянуто важливість та особливості судового захисту спадкових прав неповнолітніх осіб, спірні питання позовного та окремого провадження у спадкових справах. Виокремлено такі характерні риси судового захисту спадкових прав неповнолітніх осіб, як специфічний предмет захисту, суб’єктний склад, доказова база, ускладнене нормативно-правове регулювання. Обґрунтовано положення про те, що судовий захист спадкових прав неповнолітніх осіб може відбуватись і шляхом установлення судом юридичних фактів. Розглянута поточна судова практика з досліджуваного питання. Наведено практику Європейського суду з прав людини в контексті проблем спадкування на тимчасово окупованих територіях України, що вкрай актуально під час проведення дисертаційного дослідження. Запропоновано механізми практичного вирішення спірних питань у процесі здійснення неповнолітніми особами права на спадкування та удосконалення правового регулювання у цій сфері. The dissertation deals with the comprehensive study of the civil status of minors as participants in hereditary legal relationships. The choice of the subject matter of the scientific work is stipulated by the lack of a complete theoretical investigation of the peculiarities of the participation of minors in inheritance relations, as well as practical problematic issues that arise in the process of inheritance and are determined by the special features of the civil status of minors. The introduction of the dissertation provides the significance of the chosen research topic, its purpose and tasks, the scientific works used in the research as basic ones, the scientific novelty and practical expediency of the obtained results, and information about the approval of the dissertation materials. The first chapter of the dissertation is devoted to the general theoretical and methodological aspects of the conducted research. The first subsection of this chapter outlines the historiography of the study of the civil status of minors in inheritance relations. The author traces the chronology and directions of scientific works on the issues of opening, accepting of inheritance or refusing it, will, defence and protection of inherited property, the scope of rights and obligations of minors as participants in hereditary legal relationships, the place and role of the notary in the process of inheritance by minors. To clarify the basic concepts of civil and inheritance law used in scientific work, the author has analyzed the works of scientists of civil law. Their works contributed to the civil and inheritance law reform and became the basis for many modern scientific works. Attention is also drawn to modern studies of current inheritance issues under martial law. The methodology of the conducted research is discussed in detail in the second subsection of the first chapter. The importance of the correct choice of scientific methods, taking into account their relevance to the subject matter of the research, effectiveness and reliability, comprehensibility and possibility of use at various stages of scientific knowledge, is emphasized. It is indicated that all the selected methods are applied in interconnection and complementarity. The list of philosophical, general scientific and special legal methods used in scientific work is given, and the results obtained with the help of these or other methods are illustrated. The second chapter of the dissertation deals with the analysis of the civil status of minors in inheritance relations. The first subsection of this chapter contains a detailed and systematic analysis of numerous scientific approaches to understanding such concepts as "legal status of a person", "civil status of a person", and "elements of civil status". Common and different approaches of scholars to recognizing the content and constituent elements (characteristics) of certain concepts are singled out. The theoretical provisions of minors’ civil status elements are elaborated. Such features of the civil status of minors as temporality, lack of absolute independence, and complexity are characterized. The necessity of supplementing the civil status of minors with elements of the civil status of parents (guardians) in cases determined by law should not be considered a particular defect but, on the contrary, a feature defined by the age criterion. The expediency of using the "actual heir" category when investigating the civil status of minors as heirs, taking into account the presumption of accepting inheritance, is substantiated. It is noted that the rights and obligations included in the inheritance are not identical to the rights and obligations that are constituent elements of the civil status of minors. In the second subsection of the second chapter, the author focuses on the peculiarities of implementing the right to inheritance by minors. The normative and legal regulation of the procedure of accepting inheritance by minors is considered. Based on the systematic study of legislative provisions, the dissertation summarizes the procedures for accepting, refusing to accept inheritance, and revoking such refusal. It highlights the features of each of them. The priority in exercising the right to inheritance is the stage of acceptance of inheritance, which in the case of inheritance by minors is reduced to "passive inheritance", a legally established presumption of acceptance of inheritance. The peculiarities of accepting inheritance by minor adopted children and their legal relationship with relatives by blood and adoptive parents are considered. The legal regulation of the exercise of the right to inheritance by minor dependents of the testator is examined. The author substantiates the practicality of applying for accepting inheritance by minors in case of impossibility (difficulty) to establish a valid circle of heirs; inheritance of property, which requires the issuance of a certificate of accepting inheritance; the existence of a dispute about the right to inheritance; complication of inheritance relations by a foreign element; under martial law in Ukraine, when the minor heir is abroad, or the inherited property is located in the temporarily occupied territories. The right to a natural portion in inheritance is examined in detail as an individual, personified right, the implementation of which does not depend on the testator’s will and aims to ensure the preservation of minimum guarantees of maintenance after the testator’s death. This right is predetermined not only by the age characteristics of the heirs, but also by family kinship with the testator. The peculiarities of exercising the right to a natural portion in inheritance in the presence of a will are considered, and methods of determining its size are proposed. It is established that this right should not allow abuse by a minor heir, nullify the valid will of the testator, or allow a targeted refusal to accept a natural portion in inheritance. The special features of refusal to accept inheritance by minors and its revocation are elucidated. The author gives examples of when it is expedient for a minor to refuse inherited property. It is proposed that in the absence of an objective possibility to obtain the consent of both parents (guardians) for the refusal of a minor to accept inheritance, a corresponding application can be submitted with the consent of one of the parents in case the other parent lives separately from the child for at least six months, does not take part in the upbringing and maintenance of the child or if his place of residence is unknown, which is established by a court decision as a fact that has legal force, and with the consent of the guardianship authority. Suppose there is a dispute between parents regarding the practicality of a minor’s refusal of inheritance. In that case, it is suggested that such an application be submitted with the consent of one of the parents in the presence of a decision of the body of guardianship, custody, or court, which has entered into force and which resolved the relevant dispute, as well as the consent of the body custody upon such refusal. The role of guardianship and custody bodies, notary in implementing inheritance rights by minors is reflected. The importance of following the best interests of minor heirs and the good faith actions of parents (adoptive parents), guardians, and guardianship and custody authorities is emphasized when determining the fate of inherited property. The defence of inherited property is disclosed in the third subsection of the dissertation’s second chapter. The relevance of the institution of inheritance rights protection is due to the peculiarities of the inherited property; the time interval between the opening of inheritance and its registration is determined. The notary’s role in implementing measures for the protection of inherited property is studied. Based on the analysis of scientific provisions, the author proposes to highlight the following features of the protection of inherited property: complexity; purpose; implementation in the interests of a clearly defined circle of persons; payment nature; termination by the acceptance of the inheritance by the heirs or entry into legal force of the court’s decision to recognize the inheritance as dead. The obligation to take measures for the protection of inherited property in case of inheritance by minors is emphasized. It is noted that such measures should be timely and consistent. Describing inherited property as an element of such protection is considered. The author agrees with scientists’ proposals not to define all available property in a continuous procedure if things were discovered that objectively rationally could not belong to the testator, which would eliminate the need to claim such things from testators by third parties in the future. During the inventory, property with different legal regimes may be discovered, which affects the procedure and possibility of inheriting such property. Features of the description of inherited property, which is in a bank safe, are outlined. Based on a systematic analysis of legislative provisions, it is concluded that the description of the contents of an individual bank safe is necessary more for the defence of inherited property than for determining its amount. In the dissertation, it is proposed to attribute the following to the characteristic features of the custody agreement, the subject matter of which is inherited property, which distinguishes it from the custody agreements of other types of property: 1) Subject matter structure. 2) Conclusion in favour of a third party. 3) The presence of a particular purpose of the conclusion – preservation of the inherited property in the interests of the heirs. The issue of managing inherited property is investigated as a particular method of protecting inherited property. In addition to the actual preservation of inherited property, its management consists of maintaining the turnover capacity of the property, obtaining profit and, for the most part, concerns the property that requires constant management. The issue of liability of the appointed guardian for waste or concealment of inherited property, as well as civil liability for damage caused to the heir, is investigated. The need to build a legal construction of the notary’s liability to minors for the loss or damage of inherited property, which has been transferred for custody, is indicated. In the third chapter of the dissertation, the concept, types of methods of protection of the inheritance rights of minors, as well as the issue of such protection in the context of judicial practice are investigated. In the first subsection of this chapter, it is stated that the right to protection is directly related to subjective rights and, within the scope of the researched issues, should ensure the proper implementation of inheritance rights and obligations by restoring violated, unrecognized or contested rights (interests protected by law) of a minor. The measures to protect the inheritance rights of minors are implemented through independent actions, actions of an authorized subject, and the activities of jurisdictional bodies and individuals within the limits of the powers granted by law and the established order. The chosen protection method must correspond to the essence of the violated right and be adequate and commensurate with the nature of the violation itself. In the case of inheritance by minors, the particularity of the protection of their rights is determined both by the specifics of the legal status of the person himself and by the legal uncertainty in which the inherited property is located from the time of the opening of the inheritance to the time of its acceptance. It is noted that Book 6 of the Civil Code of Ukraine does not contain a separate article that would establish unique methods of protection of inheritance rights. At the same time, the author considers the possibility of applying the general methods of protection of civil rights listed in Article 16 of the Civil Code of Ukraine for the protection of inheritance rights, as well as to single out unique methods of protection from the systematic analysis of the entire Book 6 of the Civil Code of Ukraine. A comparison of the methods of protecting the right to a natural (reserve) portion in the inheritance, which exists in foreign countries, is made. The procedure for ensuring a balance between the testator’s will and the forced heirs’ interests is considered. The notary’s role in ensuring the protection of the inheritance rights of minors is revealed. A notary can protect the inheritance rights of minors only in the absence of a dispute regarding the inheritance. Such protection is not limited solely to the description of the relevant property. The author draws attention to the importance of the notary imposing a ban on the alienation of immovable inherited property for the protection of the inheritance rights of minors. The agreement for the management of inherited property, which a notary concluded, is also examined in the light of the manager’s responsibility. The manager’s criminal and civil liability for damage caused to a minor heir is considered. The notary’s role in protecting inheritance rights under the legislation of other European states is analyzed. The last part of the dissertation is devoted to the study and analysis of judicial practice on the protection of the inheritance rights of minors. The importance and peculiarities of judicial protection of the inheritance rights of minors, controversial issues of lawsuits and separate proceedings in inheritance cases are investigated. Such characteristic features of the judicial protection of the inheritance rights of minors as the specific object of protection, the composition of subjects, the evidence base, and the complicated legal regulation are singled out. The provision that judicial protection of the inheritance rights of minors can also take place through the establishment of legal facts by the court is substantiated. The current judicial practice on the researched issue is considered. The European Court of Human Rights practice in the context of inheritance problems in the temporarily occupied territories of Ukraine is presented, which is highly relevant during the dissertation research. Based on the research results, mechanisms for practical resolution of controversial issues in exercising the right to inheritance by minors and improvement of legal regulation in this area are proposed.