Різноманітні предмети і одноманітний результат зважування в контексті реляційної техніки

Abstract

У статті аналізується розвиток ідеї юридично-релевантного зважування і теорії норм для вирішення в сенсі Є. Ерліха в аспекті формування сучасної реляційної техніки. Експліковано можливості, які ідея зважування і її нормотеоретичний корелят можуть запропонувати в процесі еволюції реляційної техніки в сенсі Г. Даубеншпека. Досліджено питання про те, як інтереси, блага і принципи як веління оптимізації послідовно стали предметом юридично-релевантного зважування, чому і як норми для вирішення в сенсі Є. Ерліха можуть бути одноманітним результатом такого зважування і як все це може вплинути на еволюцію реляційної техніки. Встановлено, що ідея зважування виникає на початку XX століття в ранній соціологічній юриспруденції, зокрема в так званій юриспруденції інтересів Ф. Гекка, а також у Е. Штампе, представника руху за вільне право, як – в обох випадках – ідея зважування інтересів. Цю ідею активно запозичує в свою творчість і пізній Ерліх. Відзначено, що практично з самого початку зважування інтересів імплікує норми для вирішення в сенсі Є. Ерліха. Головним недоліком ранньої теорії зважування (інтересів) є недооцінка проблеми оцінки (Wertung) в процесі зважування. Ця недооцінка оцінки виправляється в рамках юриспруденції оцінок (К. Ларенц, Т. Рім та ін.), в якій розвивається поняття зважування благ, проте при цьому не можна говорити про прогрес теорії норм для вирішення. Новелою в розвитку як ідеї зважування, так і теорії норм для вирішення є аргументативна юриспруденція, точніше теорія раціонального юридичного дискурсу Р. Алексі, в якій розвивається далі, з одного боку, теорія норм для вирішення в сенсі Є. Ерліха, а з іншого боку, будується оригінальна теорія зважування принципів як велінь оптимізації, тобто як норм, які можуть бути виконані різною мірою, на противагу правилам як нормам, які або можуть бути або виконані, або не виконані. Продемонстровано, що, незважаючи на загальне визнання в реляційній техніці ідеї зважування, ні різноманіття предметів зважування (інтерес, благо, принцип як веління оптимізації), ні теорія норм для вирішення як одноманітного результату процесу зважування інтересів, благ чи принципів як велінь оптимізації все ще не знайшли належного місця в цій техніці. Це веде до того, що все ще можна тільки очікувати на належне залучення до реляційної техніки теорії зважування і популяризованої передусім Є. Ерліхом чи Р. Алексі теорії норм для вирішення. Таке залучення водночас свідчитиме про доречну інкорпорацію до реляційної техніки принципу пропорційності. IQUE The article under studies reveals the issue of the evolution of the ideas of juridical-relevant weighing and theory of norms for decision (in the sense of E. Ehrlich) in terms of the formation of modern relational technique. The purpose of the article is to explicate the possibilities that the idea of weighting and its normative-theoretical equivalent can offer in course of evolution of relational technique in the sense of H. Daubenspeck etc. In order to achieve his goal, it is essential to find out how interests, benefits and principles (as optimization imperatives) have consistently become the subject of juridical-relevant weighing, why and how norms for decision in the sense of Ehrlich can become a unified result of such weighing, and how all this can affect the evolution of relational technique. From its very beginning, the article highlights that the idea of weighing emerges in the early XX century in sociological jurisprudence, in particular, in the so-called jurisprudence of interests of Ph. Heck, as well as in the movement for free law and its representative E. Stampe as the idea of weighing interests. This idea has been actively applied by the late Ehrlich in his works. It is important that almost from the very beginning, the weighing of interests implicates norms for decision in the sense of Ehrlich. The main drawback of the early theory of weighing (interests) is the underestimation of the problem of assessment (Wertung) in the process of weighing. This underestimation of assessment has been eliminated within the jurisprudence of evaluation (K. Larenz, Th. Riehm, etc.), which promotes the concept of weighing benefits. However, it is not expedient in this case to dwell upon the progress of the theory of norms for decision. The latest accomplishment in the development of both the idea of weighing and the theory of norms for decision is argumentative jurisprudence or, to be more specific, the theory of rational legal discourse by R. Alexy. On the one hand, it stipulates the development of the theory of norms for decision in the sense of E. Ehrlich, and on the other hand, it offers an innovative theory of weighing principles as optimization imperatives. The latter can be fulfilled to different extents, unlike rules as norms, which can either be fulfilled or not fulfilled. In addition, the article emphasizes that, despite the general recognition of the idea of weighing in relational technique, neither the diversity of objects of weighing (interest, benefit, principle as an optimization imperative) nor the theory of norms for decision (as a unified result of the process of weighing interests, benefits or principles as optimization imperatives) have yet found a proper place with in this technique. It results in the fact that we can still only expect the proper involvement of the theory of weighing and the theory of norms for decision (popularized primarily by E. Ehrlich or R. Alexy) in relational technique. Such involvement will indicate at the same time the appropriate incorporation of the principle of proportionality into relational technique.