Провокація злочину у справах про незаконне використання гуманітарної допомоги (стаття 201-2 КК): вигадки чи реальність?

Abstract

Стаття присвячена дослідженню провокації у такій новій категорії справ, як незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги. Стаття 201-2 є новелою Кримінального кодексу України. Українське законодавство не містить ні визначення провокації ні її ознак. За відсутності терміну «провокації злочину», у дослідженні використано доктринальні тлумачення та прецедентну практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Метою дослідження є відповідь на питання: «чи можлива провокація злочину у справах за ст. 201-2 КК?» Основним методом дослідження є порівняльно правовий метод. В якості точки відліку взято визначення провокації, наведене у практиці ЄСПЛ в справах про незаконний обіг наркотиків та білокомірцевих злочинах. З практики ЄСПЛ запозичено поняття, провокації, наведене, наприклад у п. 55 справи «Ramanauskas v. Lithuania». Використано також такі базові поняття як «матеріальний тест» та «процесуальний тест» на провокацію. Також уході дослідження проаналізовано масив вироків щодо незаконного використання гуманітарної допомоги, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень. На підставі аналізу згаданих вироків, виокремлено найбільш типові фабули у цій категорії справ. У дослідженні здійснена проекція ознак провокації злочину у справах про незаконний обіг наркотиків та білокомірцевих злочинах на найбільш поширені ситуації із справ про незаконне використання гуманітарної допомоги, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень. На підставі отриманих результатів, зроблено список контрольних запитань, які має поставити перед собою суд аби констатувати провокацію у злочинах, передбачених ст. 201-2 КК. Ряд обов’язків щодо провокації покладено на сторону обвинувачення. Зокрема, прокурор зобов’язаний контролювати хід та результати таємної операції (НСРД) щодо недопущення провокації. Також, до компетенції прокурора віднесено доведення відсутності провокації під час судового розгляду. Загальним висновком дослідження є те, що провокація можлива у справах про незаконне використання гуманітарної допомоги. У зв’язку із чим на суд покладається обов’язок перевірити заяву про провокацію, яка зроблена стороною захисту згідно із застосуванням матеріального і процесуального тестів на провокацію. The article deals with the study in a new category of cases illegal use of humanitarian aid, charitable donations and free aid. The Art. 201-2 Criminal Code of Ukraine is a novelty in an Ukrainian law. There is no legal defnition of the term «incitement» or its signs in the law of Ukraine. Doctrinal interpretations and сase-law of the European Court of Human Rights (ECtHR) as well as the Supreme Court used in the article due to lack of the legal term. Current research presents an attempt to consider the possibility of incitement to crime in cases under Art. 201-2 of the Criminal Code of Ukraine. The main method of scientifc studies is the comparative legal method. The term of “incitement” given in ECtHR сase-law on drug trafcking and white-collar crimes is used as a starting point of this research. The very concept of incitement, given, for example, in paragraph 55 of the case “Ramanauskas v. Lithuania” is taken from the ECtHR case-law. Basic terms including “substantive test of incitement” and «procedural test of incitement» are also used in research. A number of judgements on illegal use of humanitarian aid available in the Unifed State Register of Court Decisions are under consideration of this study. The most typical cases in this category were singled out based on the analysis of the above judgements. The investigation performs the projection of the signs of incitement a crime in cases of drug trafcking and white-collar crime onto the most common situations in cases of illegal use of humanitarian aid available in the Unifed State Register of Court Decisions. А list of control questions was made, which the court face to establish provocation in the crimes under Art. 201-2 of the Criminal Code based of the obtained results. A number of responsibilities regarding of incitement are assigned to the prosecution. Accordingly, the prosecutor is obliged to monitor the progress and results of the secret operation (NSRD) to prevent of incitement. Also, it is within the competence of the prosecutor to prove the absence of incitement during the trial. The main conclusion of the study lies in the possibility of the incitement to such crime as illegal use of humanitarian aid humanitarian aid. In this regard, the court is obliged to verify the statement of incitement made by the defence in accordance with the application of substantive and procedural tests of incitement.