Проблеми кримінально-правової оцінки незаконного використання гуманітарної допомоги за КК України

Abstract

Вводячи у кримінальне законодавство нову кримінально-правову норму, законодавець не врахував вже наявні кримінально-правові норми та системні зв’язки між ними. Помилка при цьому полягає у невірній оцінці правової природи внесених у КК змін. Фактично відбулася не криміналізація, на яку спрямовувався законопроект, а диференціація кримінальної відповідальності. Така неправильна оцінка правової природи того, що відбулося із появою у КК України ст. 201-2 тягне за собою проблеми із кримінально-правовою оцінкою відповідних посягань, адже виникає невиправдана конкуренція кримінально-правових норм. Крім того, така конкуренція має нетиповий характер, адже спеціальна кримінально-правова норма має відмінні від загальної норми криміноутворюючі ознаки. Норма, закріплена у ст. 201-2 КК України не є спеціальною відносно норми, визначеної у ст. 191 КК України, а отже між цими нормами не виникає конкуренції загальної та спеціальної норми у класичному її вигляді. В таких випадках, видається, є підстави говорити про інше співвідношення між нормами: загальної та специфічної. Суть цього співвідношення полягає у наступному: законодавець із загальної норми про відповідальність за якесь достатньо абстрактне кримінальне правопорушення, виділяє, виокремлює у самостійний склад, передбачений самостійною кримінально-правовою нормою (яка, до речі, може міститися як у самостійній статті Особливої частини КК, так і у наступній частині цієї ж статті Особливої частини КК), певну форму поведінки, встановлюючи для саме цієї форми поведінки іншу, відмінну від складу у загальній нормі, криміноутворюючу ознаку. Нетипова ситуація у правозастосуванні, яка обумовлена помилкою законодавця, потребує не «розв’язання» шляхом надання рекомендацій, які суперечать положенням кримінально-правової доктрини, а негайного виправлення. Вважаю найадекватнішим засобом удосконалення правих засад протидії незаконному використанню гуманітарної допомоги виключення з КК ст. 201-2 у чинній редакції. Пропоную як найменш шкідливий засіб, визначити товари (предмети) гуманітарної допомоги, благодійні пожертви або безоплатну допомогу як ознаку, що кваліфікує кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 КК України, наприклад, у її частині другій. While introducing a new criminal law norm into the Criminal Code of Ukraine, the legislator has not taken into account the existing criminal law norms and systemic links between them. The mistake lies in improper assessment of the legal nature of the changes to the Criminal Code. In fact, not the criminalization that the draft law was aimed at but the differentiation of criminal liability has taken place. Such an incorrect assessment of the legal nature of what happened as a result of the appearance in the Criminal Code of Ukraine of Article 201-2 entails problems with the criminal law assessment of the relevant encroachments, as unjustifed competition of criminal law norms has emerged. Moreover, such competition is atypical as the special criminal law norm has different criminally forming features from those of general norm. The norm enshrined in Art. 201-2 of the Criminal Code of Ukraine is not special in relation to the norm provided for in Art. 191 of the Criminal Code of Ukraine, and therefore they do not compete as general and special norms in its classical form. In such cases, it seems to be a reason to talk about a different relationship between the norms: of a general norm and a specifc one. The essence of this relationship is as follows: out of the general norm about liability for a fairly abstract criminal offense, the legislator identifes, separates into an independent corpus delicti provided for by an independent criminal law norm (which, incidentally, may be enshrined either in a separate article of the Special Part of the Criminal Code or in the next part of the same article of the Special Part of the Criminal Code) a certain form of behavior, establishing for this very form of behavior another, different from the one in the general norm, criminally forming feature. Such atypical law-enforcement situation caused by a legislative mistake does not need to be “resolved” by providing recommendations that contradict the provisions of criminal law doctrine but needs to be corrected immediately. Exclusion of Article 201-2 in the current edition from the Criminal Code seems to be the most adequate means of improving the legal basis for combating the illegal use of humanitarian aid. It seems that the least harmful means is to identify goods (items) of humanitarian aid, charitable donations or free aid as a feature that qualifes a criminal offense provided for by Article 191 of the Criminal Code of Ukraine, for example, in its second part.