Кримінально-правові варіації державної зради у Кримінальному кодексі України

Abstract

The normative regulation of criminal liability for high treason has become much more complicated since the beginning of the active phase of Russian aggression against Ukraine. The Criminal Code of Ukraine has been amended by new criminal law norms, which, expectedly, have entered into systemic relations with the already existing prohibitions, creating quite serious both theoretical and practical problems associated with their application. This necessitates a scientific audit of the system of norms and provisions that reflect the criminal-law variations of high treason in the Criminal Code of Ukraine. The purpose of this article is to change the perspective of the analysis of the state of criminal-law regulation of liability for high treason, to determine the adequacy of reflecting its variations in the current Criminal Code of Ukraine, their correlation with each other and to outline possible directions for improvement of such regulation. The most abstract form of high treason, which covers essentially all other types of such criminally punishable behavior, is assistance in subversive activities against Ukraine provided to a foreign state, a foreign organization or their representatives. The legal meaning of the feature “under martial law”, that is specified in Part 2 of Art. 111 of the Criminal Code of Ukraine, is twofold: it can act as a feature that qualifies the encroachment provided for in Part 1 of the same Article, and it also acts as a constitutive feature of such a form of high treason as joining the enemy. In other words, joining the enemy under martial law, even without a period of armed conflict, should entail criminal liability under Part 2 of Art. 111 of the Criminal Code of Ukraine. The main flaw in the legislative solution to the problem of criminal liability for collaboration is, it seems, a conceptual approach, according to which the concept of this phenomenon is reflected in the criminal law by establishing criminal liability for various forms of relevant behavior in the absence of a generic notion that would determine the necessary essential features of this phenomenon as a whole. In the current situation, before making changes to the Criminal Code of Ukraine and introducing a demarcation feature that will make it possible to distinguish different variations of high treason, we can try using a so-called contextual element. In our case, the content of such a contextual element should be the context of the occupation: collaboration, unlike other variations of high treason, is carried out only in this context – under occupation. Нормативна регламентація кримінальної відповідальності за державну зраду із початку активної фази російської агресії проти України істотно ускладнилася. З’явилися нові кримінально-правові норми, які очікувано вступили у системні зв’язки із вже існуючими заборонами, створюючи при цьому достатньо серйозні й теоретичні, й практичні проблеми, пов’язані із їх застосуванням. Це обумовлює необхідність проведення наукової ревізії системи норм і положень, які відображають кримінально-правові варіації державної зради за Кримінальним кодексом України (КК України). Метою статті є зміна ракурсу аналізу стану кримінально-правового регулювання відповідальності за державну зраду, визначення адекватності відображення її варіацій у чинному КК України, їх співвідношення між собою та окреслення можливих напрямів удосконалення такого регулювання. Найбільш абстрактною формою державної зради, яка охоплює по суті всі інші різновиди такої кримінально караної поведінки, є надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам у проведенні підривної діяльності проти України. Правове значення ознаки “в умовах воєнного стану”, яка зазначена у ч. 2 ст. 111 КК України, двояке: вона можу виступати як ознака, яка кваліфікує посягання, передбачене у ч. 1 цієї ж статті, а також – як конститутивна ознака такої форми державної зради, як перехід на бік ворога. Інакше кажучи, перехід на бік ворога в умовах воєнного стану навіть без наявності періоду збройного конфлікту повинно тягнути за собою кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 111 КК України. Основною вадою законодавчого вирішення проблеми кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність є концептуальний підхід, відповідно до якого поняття цього явища відображається у кримінальному законодавстві через встановлення кримінальної відповідальності за різні форми відповідної поведінки одночасно за відсутності родового поняття, яке б визначало істотні необхідні ознаки цього явища загалом. У ситуації, що склалася, до внесення змін у КК України і введення розмежувальної ознаки, яка дасть можливість відрізнити між собою різні варіації державної зради, можна спробувати використати так званий контекстуальний елемент. У нашому випадку змістом такого контекстуального елементу повинен стати контекст окупації: колабораційна діяльність, на відміну від інших варіацій державної зради, здійснюється тільки у цьому контексті – в умовах окупації.