Забезпечення прокурором допустимості фактичних даних при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій та оформленні їх результатів: деякі актуальні питання

Abstract

Стаття присвячена дослідженню забезпечення прокурором допустимості фактичних даних при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій та оформленні їх результатів. Метою дослідження є розкриття проблемних аспектів належного способу та порядку збирання фактичних даних при проведенні НС(Р)Д, їх фіксування та передання прокурору та обґрунтування пропозицій щодо їх нормативного та практичного вирішення. За підсумками дослідження доведено, що при доказуванні підстав проведення НС(Р)Д прокурор має обґрунтувати і пропорційність втручання у права людини. Для доведення, що відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб, мають бути встановлені такі обставини: 1) тяжкість злочину та особливості його об’єктивної сторони; 2) які процесуальні дії, спрямовані на збирання та перевірку доказів, здійснювалися, які докази отримані і чому їх недостатньо; 3) якщо процесуальні дії не проводилися – то доведення, що альтернатив НС(Р)Д) у силу специфіки об’єктивної сторони та специфіки процесуальної ситуації немає; 4) хронологія проведення процесуальних дій; 5) якщо мова йде про продовження строку – то результати раніше проведених НС(Р)Д). Додатковими доктринально-практичними аргументами на користь висновку, що порушення строку, передбаченого ч. 3 ст. 252 КПК України, не впливає на допустимість доказів, є: 1) пізнавальне значення мають зібрані фактичні дані, а не строк складання протоколу з додатками та передання його прокурору; 2) якщо у сторони захисту є сумніви саме у достовірності доказу, вона має усі процесуальні можливості ініціювати їх перевірку; 3) порушення цього строку здійснюється не прокурором, а отже, прокурор не має нести негативні наслідки у вигляді визнання доказів недопустимими; 4) порядок отримання доказу (ст. 86 КПК України) не порушено, порушено лише строк фіксування та / або передання протоколу з додатками прокурору. The article is devoted to the investigation of the prosecutor's assurance of the admissibility of factual data when conducting secret investigative (search) actions and processing their results. The purpose of the study is to reveal the problematic aspects of the proper method and order of collecting factual data during the conduct of the secret investigative (search) actions, their fixation and transfer to the prosecutor, and the justification of proposals for their normative and practical solution. According to the results of the study, it was proved that when proving the grounds for the conduct of the secret investigative (search) actions, the prosecutor must also justify the proportionality of the interference with human rights. In order to prove that information about a criminal offense and the person who committed it cannot be obtained in any other way, the following circumstances must be established: 1) the gravity of the crime and the specifics of its objective side; 2) what procedural actions aimed at collecting and evaluation of the evidence were carried out, what evidence was obtained and why it is insufficient; 3) if the procedural actions were not carried out – proof that there are no alternatives to the secret investigative (search) actions due to the specifics of the objective party and the specifics of the procedural situation; 4) chronology of procedural actions; 5) if we are talking about an extension of the term – then the results of previously conducted secret investigative (search) actions. Additional doctrinal and practical arguments in favor of the conclusion that the violation of the term provided for in Part 3 of Art. 252 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, does not affect the admissibility of evidence, are: 1) the collected factual data, and not the term of drawing up the protocol with annexes and handing it over to the prosecutor, are of cognitive significance; 2) if the defense party has doubts about the authenticity of the evidence, it has all the procedural possibilities to initiate their verification; 3) violation of this term is not carried out by the prosecutor, and therefore, the prosecutor should not bear negative consequences in the form of recognition of evidence as inadmissible; 4) the procedure for obtaining evidence (Article 86 of the Criminal Procedure Code of Ukraine) was not violated, only the deadline for recording and/or submitting the protocol with attachments to the prosecutor was violated.