Scientific publications https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/1224 2026-11-06T01:09:34Z 2026-11-06T01:09:34Z Мовчан, А.В. Movchan, A.V. ORCID ID: 0000-0002-6997-6517 https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9746 2026-10-22T08:05:29Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: Transformation of Ukraine’s criminal procedure legislation under martial law: Balancing national security and human rights guarantees Авторы: Мовчан, А.В.; Movchan, A.V.; ORCID ID: 0000-0002-6997-6517 Краткий осмотр (реферат): The relevance of the study is conditioned by the need to improve the criminal procedure legislation of Ukraine under martial law and adapt the mechanisms of criminal proceedings to today’s security challenges. The purpose of the study was to determine the main areas of transformation of the criminal procedure legislation of Ukraine to ensure the effective functioning of the criminal justice system in the context of armed aggression. To achieve the stated objective, the study employed the system and structural, comparative legal, and formal legal methods, analysis of judicial practice, empirical generalisation, and content analysis, supplemented by elements of data-driven and risk-based approaches. Special attention was paid to the analysis of amendments to the Criminal Procedural Code of Ukraine, primarily the provisions of Article 615 of the Criminal Procedural Code of Ukraine, which established a special procedure for conducting pre-trial investigation and judicial proceedings under martial law. The features of the implementation of the procedural powers of the investigator, prosecutor, and investigating judge, and mechanisms for ensuring the continuity of criminal proceedings in conditions of limited access to courts, temporary occupation of certain territories, active military operations, and threats to the life and safety of participants in criminal proceedings were investigated. A comparative legal analysis of models of criminal proceedings in armed conflicts was carried out considering the experience of Israel, the former Yugoslavia, and the Baltic states. The specific features of investigative (search) and covert investigative (search) actions, and the procedures for recording, collecting, and using evidentiary information obtained under martial law, were analysed. Special attention was paid to the issues of ensuring procedural guarantees of human rights, in particular the right to protection, access to justice, implementation of the principle of adversarial parties, effective judicial control and compliance with the requirements of a fair trial. Based on the results of the study, the main trends and problems of the development of criminal procedural legislation of Ukraine during the period of martial law were identified, promising areas for further improvement of criminal procedure regulation were identified based on the need to ensure a proper balance between the interests of national security and human rights guarantees. The practical significance of the study lies in the potential use of its findings in law-making, judicial practice, and the work of pre-trial investigation bodies and prosecutorial authorities in criminal proceedings under martial law. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення кримінального процесуального законодавства України в умовах воєнного стану та адаптації механізмів кримінального провадження до сучасних безпекових викликів. Метою статті є визначення основних напрямів трансформації кримінального процесуального законодавства України для забезпечення ефективного функціонування системи кримінальної юстиції в умовах збройної агресії. Для досягнення поставленої мети було використано системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-юридичний методи, аналіз судової практики, емпіричного узагальнення, контент-аналізу, а також елементи даних- та ризик-орієнтованого підходів. Особливу увагу було приділено аналізу змін до Кримінального процесуального кодексу України, насамперед положень статті 615 Кримінального процесуального кодексу України, що встановлюють спеціальний порядок здійснення досудового розслідування та судового провадження в умовах воєнного стану. Було досліджено особливості реалізації процесуальних повноважень слідчого, прокурора та слідчого судді, а також механізми забезпечення безперервності кримінального провадження в умовах обмеженого доступу до судів, тимчасової окупації окремих територій, активних бойових дій і загроз життю та безпеці учасників кримінального провадження. Було проведено порівняльно-правовий аналіз моделей здійснення кримінального провадження в умовах збройних конфліктів з урахуванням досвіду Ізраїлю, держав колишньої Югославії та країн Балтії. Було проаналізовано специфіку проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, порядок фіксації, збирання та використання доказової інформації, отриманих в умовах воєнного стану. Окрему увагу було приділено питанням забезпечення процесуальних гарантій прав людини, зокрема права на захист, доступу до правосуддя, реалізації принципу змагальності сторін, здійснення ефективного судового контролю та дотримання вимог справедливого судового розгляду. За результатами дослідження було визначено основні тенденції та проблеми розвитку кримінального процесуального законодавства України в період дії воєнного стану, окреслено перспективні напрями подальшого вдосконалення кримінального процесуального регулювання з урахуванням необхідності забезпечення належного балансу між інтересами національної безпеки та гарантіями прав людини. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його висновків у нормотворчій діяльності, судовій практиці та роботі органів досудового розслідування і прокуратури під час кримінального провадження в умовах воєнного стану. Описание: Movchan A.V. Transformation of Ukraine’s criminal procedure legislation under martial law: Balancing national security and human rights guarantees / Anatolii Movchan // Соціально-правові студії/Social & Legal Studios. - 2026. - Vol. 9. - № 3. - Pp. 30-39. - DOI: 10.32518/sals3.2026.30

2026-01-01T00:00:00Z Брич, Л.П. Brych, L.P. ORCID ID: 0000-0002-7079-3726 https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9347 2026-04-03T10:19:44Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Стандарт вмотивованості судових рішень про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у практиці європейського суду з прав людин Авторы: Брич, Л.П.; Brych, L.P.; ORCID ID: 0000-0002-7079-3726 Краткий осмотр (реферат): Відповідно до українського кримінального процесуального законодавства (ч. 4 ст. 370 КПК України) вмотивованість судового рішення є обов’язковою умовою/складовою його законності й водночас однією з гарантій, покликаних забезпечувати цю законність. Вимога вмотивовувати судове рішення, яке є юридичною підставою для проведення огляду чи обшуку в житлі чи іншому володінні авособи, і має своє окреме нормативне закріплення в українському національному законодавстві, зокрема у ч. 1 ст. 30 Конституції України та ст. 13 КПК України, і покликана гарантувати право особи на недоторканність житла. А у практиці Європейського суду з прав людини з інтерпретації положень ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. зафіксовано вияви порушення вимоги про вмотивованість процесуальних рішень про надання дозволу на проведення обшуку в житлі чи ін- шому володінні особи. Європейським судом з прав людини напрацьовані правові позиції — настанови щодо факторів, які забезпечують її дотримання. На підставі аналізу цих положень можна сконструювати стандарт вмотивованості судових рішень про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у практиці Європейського суду з прав людини. Узагальнено зміст цього стандарту, який полягає у такому: 1) факт наявності судового дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи сам по собі не забезпечує законності відповідного обмеження права особи на недоторканність її житла чи іншого володіння, оскільки не є достатньою гарантією від зловживань з боку державних органів під час проведення цієї слідчої дії; 2) навіть обґрунтоване, але невмотивоване судове рішення про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи не відповідає такому елементу законності, як не- обхідність відповідного правообмеження у демократичному суспільстві; 3) ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним правилам вмотивованості будь-якого судового рішення, за винятком вимоги дати відповідь на всі ключові аргументи сторони захисту. Вона повинна містити всі встановлені кримінальним процесуальним законом реквізити; 4) у судовому рішенні про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи підстави, причини, мета обшуку та здійснимість її досягнення шляхом обшуку мають бути конкретизовані обставинами відповідного кримінального провадження та підтверджені доказами, здобутими в установленому законом порядку; 5) для того, щоб не залишати місця для сваволі органів, які здійснюватимуть обшук, у судовому рішенні про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи мають бути чітко встановлені межі обсягу обшуку, зокрема шляхом описання індивідуальних ознак речей та документів, які мають бути відшукані та вилучені в результаті обшуку, та персоналізації осіб, які мають бути виявлені шляхом обшуку; 6) у разі надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння адвоката в ухвалі слідчого судді мають бути чітко визначені способи захисту адвокатської таємниці. Описание: Брич Л.П. Стандарт вмотивованості судових рішень про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у практиці європейського суду з прав людини / Лариса Брич // Університетські наукові записки, 2025. - № 6. - С. 81-102.

2025-01-01T00:00:00Z Яцкевич, Р.В. Yatskevych, R.V. ORCID ID: 0009-0008-9352-7077 https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9296 2026-01-29T10:51:16Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Використання заочного (спеціального) досудового розслідування під час воєнного стану: проблеми забезпечення справедливого судового розгляду Авторы: Яцкевич, Р.В.; Yatskevych, R.V.; ORCID ID: 0009-0008-9352-7077 Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена комплексному аналізу застосування спеціального (заочного) досудового розслідування в Україні в умовах воєнного стану та дослідженню проблем забезпечення справедливого судового розгляду в ситуаціях, коли підозрюваний перебуває за межами контролю держави, на тимчасово окупованій території або за кордоном. Автор підкреслює, що повномасштабна збройна агресія Російської Федерації кардинально змінила кримінально-процесуальну практику, збільшивши кількість випадків, коли особу неможливо належно викликати чи повідомити традиційними засобами, а тому правоохоронні органи дедалі частіше ініціюють заочне провадження, передбачене ст. 2971 КПК України. Показано, що ефективність цього інституту напряму залежить від дотримання принципів змагальності, рівності сторін, належного інформування підозрюваного та реальної можливості для нього поновити свої процесуальні права після повернення. У роботі детально розглянуто законодавчі передумови та процедури спеціального досудового розслідування, зокрема вимоги до повідомлення про підозру та викликів, порядок оприлюднення повісток у загальнодержавних ЗМІ та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, а також умови, за яких слідчий суддя може надати дозвіл на проведення заочного провадження. Показано, що попри чітку формальну регламентацію, практичне застосування норм нерідко супроводжується проблемами підтвердження місця перебування підозрюваного, неналежною перевіркою фактів його інформування, нечіткістю критеріїв встановлення ухилення від слідства та формалізмом у виконанні вимог щодо викликів. Значне місце у статті відведене аналізу судової практики, у тому числі рішень Вищого антикорупційного суду та Верховного Суду. Наведено приклади, коли суди як задовольняли клопотання про проведення заочного провадження, так і відмовляли через недостатність доказів належного повідомлення або відсутність підтверджень, що особа свідомо ухилялася від правосуддя. Підкреслено, що така непослідовність у підходах створює ризики порушення прав підозрюваних і потребує нормативного уточнення. Особливу увагу приділено стандартам Європейського суду з прав людини щодо провадження in absentia. На основі рішень «Colozza v. Italy», «Krombach v. France», «Sejdovic v. Italy» визначено чотири ключові умови, яких має дотримуватися держава: доведення належного повідомлення особи, гарантія права на повторний розгляд справи після повернення, забезпечення ефективної участі захисника та дотримання змагальності. Порівняння цих стандартів із нормами українського законодавства дає змогу виявити випадки, коли забезпечуються лише формальні вимоги, тоді як змістовні гарантії залишаються частково невиконаними. У дослідженні також окреслено проблеми повторного розгляду справ після повернення особи, зокрема обмеженість підстав для скасування заочного вироку та відсутність усталеної практики «de novo» перегляду. Автор підкреслює, що реальна реалізація цього механізму є ключовою гарантією справедливого суду та необхідно узгоджується зі стандартами ЄСПЛ. У висновках обґрунтовується потреба уточнення процедур повідомлення, удосконалення судового контролю за ініціюванням спеціального провадження, розширення підстав для повторного розгляду справ та посилення ролі захисника. Автор доходить висновку, що ефективність спеціального досудового розслідування може бути забезпечена лише за умови поєднання оперативності кримінального переслідування з безумовним дотриманням базових процесуальних прав людини навіть у контексті воєнного стану. The article offers a comprehensive examination of the application of special (in absentia) pre-trial investigation in Ukraine under martial law and analyses the key challenges associated with safeguarding the right to a fair trial when a suspect remains outside the jurisdiction of the state, resides in temporarily occupied territories, or stays abroad. The author emphasises that the full-scale armed aggression of the Russian Federation has significantly transformed criminal procedural practice, increasing the number of situations in which suspects cannot be duly summoned or notified through traditional means. As a result, investigative authorities increasingly rely on the mechanism of in absentia proceedings envisaged by Article 297¹ of the Criminal Procedure Code of Ukraine. The study underlines that the effectiveness of this mechanism depends on the observance of the principles of adversarial procedure, equality of arms, proper notification of the suspect, and the genuine possibility to restore procedural rights once the person returns to Ukrainian jurisdiction. The article provides a detailed overview of the statutory framework governing special pre-trial investigation, including the requirements for service of notice of suspicion and summonses, the procedure for publishing notices in nationwide media and on the official website of the Office of the Prosecutor General, and the conditions under which an investigating judge may authorise proceedings in absentia. Although the law outlines these procedures in formal terms, their practical implementation often reveals difficulties related to confirming the suspect’s actual location, insufficient verification of notification efforts, unclear standards for establishing evasion, and the risk of a purely formal approach to summons procedures. A significant segment of the study addresses national case law, including decisions of the High Anti-Corruption Court and the Supreme Court. The examples demonstrate that courts both grant and deny motions for special pretrial investigation depending on the evidentiary sufficiency concerning proper notification and the suspect’s deliberate avoidance of justice. This lack of consistency creates legal uncertainty and increases the risk of procedural rights violations, thus highlighting the need for improved statutory clarity. The article further analyses the jurisprudence of the European Court of Human Rights on in absentia proceedings. Based on cases such as “Colozza v. Italy”, “Krombach v. France”, and “Sejdovic v. Italy”, the author identifies four essential safeguards: proof of adequate notification, the right to a fresh determination of the case upon the suspect’s return, effective legal representation, and the preservation of adversarial balance. A comparative assessment of these standards and Ukrainian legislation reveals gaps where national procedures satisfy only the formal requirements, without fully ensuring substantive guarantees. The work also highlights the challenges surrounding the reopening of proceedings after the suspect’s return, particularly the limited grounds for setting aside an in absentia conviction and the absence of a unified practice regarding de novo reconsideration. The author argues that meaningful access to a fresh trial is a cornerstone of the right to a fair hearing and must align with the standards articulated by the European Court of Human Rights. In conclusion, the study substantiates the need to refine notification procedures, strengthen judicial oversight over the initiation of special proceedings, broaden the grounds for reopening cases, and enhance the role of defence counsel. The author asserts that the effectiveness of special pre-trial investigation can be ensured only by balancing the state’s interest in efficient criminal prosecution with the unconditional protection of fundamental procedural rights, even under conditions of armed conflict. Описание: Яцкевич Р.В. Використання заочного (спеціального) досудового розслідування під час воєнного стану: проблеми забезпечення справедливого судового розгляду / Яцкевич Руслан В’ячеславович // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія: Юридична. - 2025. - № 4. - С. 81-91.

2025-01-01T00:00:00Z Хитра, А.Я. Khytra, A.Ya. ORCID ID: 0000-0002-7125-1953 https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9295 2026-01-29T10:33:18Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Особливості допиту дітей постраждалих від торгівлі людьми Авторы: Хитра, А.Я.; Khytra, A.Ya.; ORCID ID: 0000-0002-7125-1953 Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена дослідженню процесуальних та криміналістичних особливостей проведення допиту неповнолітніх осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Проаналізовано положення Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), зокрема статті 226, яка регламентує допит малолітніх та неповнолітніх осіб. Розглянуто специфіку психологічного стану дітей-жертв торгівлі людьми, їх травматизацію та особливості взаємодії з правоохоронними органами. Досліджено міжнародну практику проведення допитів неповнолітніх жертв злочинів, зокрема Протокол NICHD (National Institute of Child Health and Human Development), який широко застосовується у США, Великій Британії, Нідерландах, Ізраїлі та інших країнах. Проаналізовано положення Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція) та Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми. Встановлено, що діти-жертви торгівлі людьми потребують особливого підходу при проведенні допиту через підвищену вразливість, страх перед торговцями людьми, недовіру до правоохоронних органів та посттравматичний стресовий розлад. Визначено необхідність створення комфортного середовища для допиту, застосування техніки відкритих питань, залучення психологів та соціальних працівників, використання спеціально обладнаних приміщень («зелених кімнат»). Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення процедури допиту дітей-жертв торгівлі людьми в Україні з урахуванням міжнародного досвіду та вимог національного законодавства. Обґрунтовано доцільність впровадження структурованих протоколів допиту, які базуються на науково-доказових методах, підвищення кваліфікації слідчих та прокурорів у сфері роботи з травмованими дітьми, забезпечення відеофіксації допитів для мінімізації повторних процесуальних дій. The article is devoted to the study of procedural and forensic features of interrogation of minors who have suffered from human trafficking. The provisions of the Criminal Procedural Code of Ukraine, in particular Article 226, which regulates the interrogation of minors, are analyzed. The specifics of the psychological state of child victims of human trafficking, their trauma, and the peculiarities of interaction with law enforcement agencies are examined. The international practice of interrogating minor victims of crimes is studied, in particular the NICHD Protocol (National Institute of Child Health and Human Development), which is widely used in the USA, Great Britain, the Netherlands, Israel, and other countries. The provisions of the Council of Europe Convention on the Protection of Children against Sexual Exploitation and Sexual Abuse (Lanzarote Convention) and the Council of Europe Convention on Action against Trafficking in Human Beings are analyzed. It has been established that child victims of trafficking require a special approach during interrogation due to increased vulnerability, fear of traffickers, distrust of law enforcement, and post-traumatic stress disorder. The necessity of creating a comfortable environment for interrogation, applying open-ended questioning techniques, involving psychologists and social workers, and using specially equipped premises (“green rooms”) has been identified. Practical recommendations have been developed to improve the procedure for interrogating child victims of trafficking in Ukraine, taking into account international experience and national legislation requirements. The expediency of implementing structured interrogation protocols based on evidence-based methods, increasing the qualifications of investigators and prosecutors in working with traumatized children, and ensuring video recording of interrogations to minimize repeated procedural actions is substantiated. Описание: Хитра А.Я. Особливості допиту дітей постраждалих від торгівлі людьми / Хитра Андрій Ярославович // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія: Юридична. - 2025. - № 4. - С. 73-80.

2025-01-01T00:00:00Z