Administrative law and process; administrative activity; finance law; information law https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/31 2026-04-15T02:33:00Z 2026-04-15T02:33:00Z Козар, Ю.Ю. Kozar, Yu.Yu. ORCID ID: 0000-0002-6424-6419 Когут, В.М. Kohut, V.M. ORCID ID: 0009-0000-3286-9016 https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9292 2026-01-29T09:28:21Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Антикорупційні механізми у сфері медичних досліджень: правові та етичні виклики Авторы: Козар, Ю.Ю.; Kozar, Yu.Yu.; ORCID ID: 0000-0002-6424-6419; Когут, В.М.; Kohut, V.M.; ORCID ID: 0009-0000-3286-9016 Краткий осмотр (реферат): Статтю присвячено комплексному аналізу антикорупційних механізмів у сфері медичних досліджень крізь призму правових та етичних викликів, з особливим акцентом на дослідженнях, спрямованих на профілактику алкогольного та наркотичного сп’яніння. Актуальність теми зумовлена зростанням корупційних ризиків у медичній та науковій сферах, що проявляються у непрозорому фінансуванні, конфліктах інтересів, маніпуляціях результатами досліджень та порушеннях принципів наукової доброчесності. Такі явища підривають довіру суспільства до науки, знижують ефективність профілактичних програм і можуть мати безпосередні негативні наслідки для громадського здоров’я. У статті обґрунтовано, що дослідження профілактики алкогольного та наркотичного сп’яніння є особливо вразливими до корупційних впливів через поєднання значного соціального значення, державного та приватного фінансування, а також залучення вразливих груп населення. Автором проаналізовано основні форми корупційних проявів у медичних дослідженнях, зокрема фальсифікацію та селективне подання даних, приховані джерела фінансування, порушення протоколів клінічних випробувань і неефективний етичний нагляд. Окрему увагу приділено інституційним та правовим механізмам запобігання корупції в Україні. Розглянуто роль Національного агентства з питань запобігання корупції, правоохоронних органів, антикорупційних судів та етичних комітетів медичних установ. Підкреслено значення внутрішніх антикорупційних процедур, систем комплаєнсу, внутрішніх аудитів і навчання персоналу як практичних інструментів зниження корупційних ризиків у науковій діяльності. У контексті міжнародних стандартів у статті здійснено порівняльний аналіз української практики з положеннями Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації, настановами ВООЗ, CIOMS та стандартами реєстрації клінічних випробувань. Доведено, що міжнародні підходи акцентують на прозорості фінансування, обов’язковому розкритті конфліктів інтересів, реєстрації досліджень у відкритих реєстрах і публікації всіх результатів, включно з негативними. Водночас виявлено низку проблем у впровадженні цих стандартів в українській науковій практиці, зокрема фрагментарність контролю та обмежену ефективність механізмів моніторингу доброчесності. Стаття також враховує напрацювання сучасних зарубіжних і вітчизняних досліджень, присвячених науковій недоброчесності, корупційним ризикам у медицині та ролі інституційного контролю, які планується використати як додаткову теоретичну й методологічну основу подальших наукових розвідок. У висновках сформульовано рекомендації щодо вдосконалення законодавчих, інституційних та організаційних механізмів корупції у медичних дослідженнях, з урахуванням специфіки досліджень профілактики алкогольного та наркотичного сп’яніння та необхідності підвищення рівня суспільної довіри до наукових результатів. This article is dedicated to a comprehensive analysis of anti-corruption mechanisms in medical research through the lens of legal and ethical challenges, with a particular focus on research aimed at the prevention of alcohol and drug intoxication. The relevance of this topic is due to the growing corruption risks in both the medical and scientific fields, manifested in opaque funding, conflicts of interest, manipulation of research results, and violations of scientific integrity principles. Such phenomena undermine public trust in science, reduce the effectiveness of preventive programs, and may have direct negative consequences for public health. The article substantiates that research on alcohol and drug intoxication prevention is particularly vulnerable to corruption due to its significant social importance, involvement of both public and private funding, and the inclusion of vulnerable population groups. The author analyzes the main forms of corruption in medical research, including data falsification and selective reporting, concealed funding sources, violations of clinical trial protocols, and ineffective ethical oversight. Special attention is given to institutional and legal mechanisms for preventing corruption in Ukraine. The role of the National Anti-Corruption Agency, law enforcement agencies, anti-corruption courts, and ethical committees of medical institutions is examined. The significance of internal anti-corruption procedures, compliance systems, internal audits, and staff training as practical tools to reduce corruption risks in scientific activities is emphasized. In the context of international standards, the article presents a comparative analysis of Ukrainian practices with the provisions of the Helsinki Declaration of the World Medical Association, WHO guidelines, CIOMS recommendations, and clinical trial registration standards. It is demonstrated that international approaches emphasize transparency in funding, mandatory disclosure of conflicts of interest, registration of studies in open registers, and the publication of all results, including negative ones. At the same time, several issues related to the implementation of these standards in Ukrainian scientific practice are identified, including fragmented control and limited effectiveness of integrity monitoring mechanisms. The article also incorporates findings from contemporary foreign and domestic research on scientific misconduct, corruption risks in medicine, and the role of institutional oversight, which will serve as an additional theoretical and methodological basis for further scholarly investigations. The conclusions propose recommendations for improving legislative, institutional, and organizational mechanisms for preventing corruption in medical research, considering the specific nature of alcohol and drug intoxication prevention studies and the need to enhance public trust in scientific results. Описание: Козар Ю.Ю. Антикорупційні механізми у сфері медичних досліджень: правові та етичні виклики / Козар Юрій Юрійович, Когут Володимир Михайлович // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія: Юридична. - 2025. - № 4. - С. 50-59.

2025-01-01T00:00:00Z Гаріфуллін, М.В. Harifullin, M.V. ORCID ID: 0000-0002-6469-4924 Чорномаз, О.Б. Chornomaz, O.B. ORCID ID: 0000-0003-0574-1118 https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9289 2026-01-29T08:44:27Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Використання публічно-правових механізмів для забезпечення безпеки постраждалих від домашнього насильства в Україні: окремі аспекти Авторы: Гаріфуллін, М.В.; Harifullin, M.V.; ORCID ID: 0000-0002-6469-4924; Чорномаз, О.Б.; Chornomaz, O.B.; ORCID ID: 0000-0003-0574-1118 Краткий осмотр (реферат): Домашнє насильство залишається однією з найбільш складних і суспільно небезпечних соціаль- но-правових проблем сучасної України, що має системний характер та потребує комплексного реагування з боку держави. Попри наявність спеціального законодавства та поступове формування інституційної сис- теми протидії цьому явищу, рівень поширеності, латентності та повторюваності домашнього насильства свідчить про наявність істотних прогалин у механізмах забезпечення безпеки постраждалих осіб. Особливої актуальності ця проблема набула в умовах пандемії COVID-19 та воєнного стану, коли соціально-економічні та психологічні чинники сприяли загостренню насильницької поведінки у сімейному середовищі. Метою дослідження є комплексний аналіз публічно-правових механізмів, що застосовуються в Україні для забезпечення безпеки осіб, постраждалих від домашнього насильства, а також виявлення проблем їх правового регулювання і практичного застосування з урахуванням міжнародних стандартів та національ- ної правозастосовної практики. У статті особливу увагу приділено з’ясуванню ролі держави у негайному припиненні насильства, запобіганні його повторенню та створенні умов для ефективного захисту прав і свобод постраждалих осіб. Методологічну основу дослідження становить поєднання загальнонаукових і спеціально-юридичних ме- тодів пізнання. Формально-юридичний метод використано для аналізу норм Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», адміністративного та кримінального за- конодавства. Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити національні підходи до протидії домашньому насильству з міжнародними стандартами та практикою країн Східної Європи. Системно-структурний, логіко-правовий, статистичний та аналітичний методи застосовано для комплексного дослідження публічно-правових механізмів як цілісної системи та оцінки ефективності їх реалізації. У результаті дослідження з’ясовано, що публічно-правові механізми захисту постраждалих від домаш- нього насильства являють собою сукупність владно-розпорядчих, імперативних та примусових заходів, спрямованих на оперативне реагування держави на загрози життю та здоров’ю людини. До основних таких механізмів віднесено термінові заборонні та обмежувальні приписи, адміністративні заходи впливу, профілактичний облік кривдників, направлення на корекційні програми, а також діяльність органів поліції, судів, органів опіки та соціальних служб. Обґрунтовано, що обмежувальні приписи мають превентивний характер і є одним із найбільш ефективних інструментів короткострокового забезпечення безпеки по- страждалих осіб. Разом із тим встановлено, що ефективність публічно-правових механізмів знижується через формальний підхід до оцінки ризиків, недостатній контроль за виконанням приписів, слабку міжвідомчу координацію та низький рівень поінформованості постраждалих щодо доступних інструментів захисту. У статті обґрунтовується необхідність удосконалення нормативного регулювання, розвитку міждисциплінарних моделей реагування, посилення превентивної складової адміністративних заходів та адаптації міжнародних стандартів до національних умов. Зроблено висновок, що подальший розвиток і практичне вдосконалення публічно-правових механізмів є важливою умовою підвищення рівня безпеки осіб, постраждалих від домашнього насильства, зменшення його латентності та формування ефективної системи державного захисту прав людини в Україні. Domestic violence remains one of the most complex and socially dangerous socio-legal problems in contemporary Ukraine, characterised by its systemic nature and the need for a comprehensive response from the state. Despite the adoption of specialised legislation and the gradual development of an institutional framework for preventing and combating domestic violence, the high level of prevalence, latency, and recurrence of this phenomenon indicates significant shortcomings in the mechanisms aimed at ensuring the safety of victims. This issue has become particularly acute in the context of the COVID-19 pandemic and the introduction of martial law, when socio-economic instability and psychological stress factors contributed to the escalation of violent behaviour within the family environment. The purpose of this study is to provide a comprehensive analysis of public legal mechanisms used in Ukraine to ensure the safety of persons affected by domestic violence, as well as to identify the key problems of their legal regulation and practical implementation, taking into account international human rights standards and national law enforcement practice. The research focuses on the role of the state in the immediate cessation of violence, prevention of its recurrence, and the creation of effective conditions for the protection of the rights and freedoms of victims. The methodological framework of the study is based on a combination of general scientific and special legal research methods. The formal legal method was used to analyse the provisions of the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine “On Prevention and Counteraction to Domestic Violence”, as well as relevant norms of administrative and criminal law. The comparative legal method enabled an assessment of national approaches in comparison with international standards and the practices of Eastern European countries. Systemic and structural, logical legal, statistical, and analytical methods were applied to examine public legal mechanisms as an integrated system and to evaluate their effectiveness in practice. The study establishes that public legal mechanisms for the protection of victims of domestic violence constitute a set of authoritative, imperative, and coercive measures implemented by public authorities in order to promptly respond to threats to life and health. These mechanisms include emergency restraining orders, restrictive orders, administrative measures of influence, preventive registration of perpetrators, referral to correctional programmes, as well as the activities of law enforcement agencies, courts, guardianship authorities, and social services. It is substantiated that restrictive orders have a predominantly preventive nature and represent one of the most effective short-term instruments for ensuring the safety of victims. At the same time, the effectiveness of public legal mechanisms is significantly reduced by a formalistic approach to risk assessment, insufficient control over the execution of restraining orders, weak interagency coordination, and a low level of awareness among victims regarding available legal remedies. The article emphasises the need to improve regulatory frameworks, strengthen intersectoral cooperation, develop multidisciplinary response models, enhance the preventive potential of administrative measures, and adapt international standards to the national legal and social context. It is concluded that the further development and practical improvement of public legal mechanisms is a crucial prerequisite for enhancing the level of protection and safety of victims of domestic violence, reducing its latent nature, and strengthening public trust in the system of state protection of human rights in Ukraine. Описание: Гаріфуллін М.В. Використання публічно-правових механізмів для забезпечення безпеки постраждалих від домашнього насильства в Україні: окремі аспекти / Гаріфуллін Максим Валерійович, Чорномаз Оксана Богданівна // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія: Юридична. - 2025. - № 4. - С. 38-49.

2025-01-01T00:00:00Z Волвенко, П.В. Volvenko, P.V. ORCID ID: 0009-0008-6326-4747 https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9288 2026-01-29T08:19:48Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Компетенція органів виконавчої влади: теоретичні проблеми у контексті розмежування влади Авторы: Волвенко, П.В.; Volvenko, P.V.; ORCID ID: 0009-0008-6326-4747 Краткий осмотр (реферат): У статті розглядаються базові теоретичні та конституційні питання компетенції Кабі- нету міністрів України та органів виконавчої влади. Актуальність теми статті зумовлена докорiнними змiнами у зовнішній та внутрішній політиці України, яка зорієнтована на інтеграцію у європейське та світове співтовариство, що логічно узгоджується із завданнями правової реформи. Наукова значимість статті полягає в тому, що вона присвячена з’ясуванню проблем розмежування правотворчих повноважень між законодавчою та виконавчою гілками влади під кутом зору європейських стандартів, що передбачає розробку теоретичних і методологічних підходів, які мають бути адекватними до загальної мети – на- укового забезпечення гармонізації законодавства України з «acquis» Європейського Союзу та правовими стандартами Ради Європи. Науково цінним є підхід, який включає у предметну сферу дослідження питання що відносяться до загального і особливого теоретичного рівня. Слідуючи цій парадигмі у статті послідовно розглядаються тематики компетенції Кабінету міністрів України і органів виконавчої влади. Теоретичною основою дослі- дження виступають концепції верховенства права та розмежування влади. У такий спосіб забезпечується наукова послідовність і теоретична цілісність дослідження, що дозволяє вивчати проблематику адміні- стративно-правового регулювання системно та у зв’язку із практичними проблемами у конкретних сферах державного управління. Слід відзначити наукову новизну філософсько-теоретичного підходу у дослідженні питань компетенції органів виконавчої влади у площині принципів верховенства права та розмежування влади, що дозволяє ви- світлити зв’язки з вихідними принципами Конституції України. Практична значимість статті презентується у сформульованих підходах і пропозиціях, що стосуються аналізу законодавчого визначення обсягу правотворчих повноважень органів виконавчої влади. Висвітлені те- оретичні та законодавчі проблеми і пропозиції щодо їх юридичного розв’язання також мають розглядатись під кутом зору ефективності моделі державного управління, що дозволяє бачити і теоретично узгоджувати правові вимоги щодо гармонізації законодавства України з «acquis» Європейського Союзу та правовими стандартами Ради Європи з проблематикою державного менеджменту та економічною реформою. З цих позицій стаття виявляється важливим і науково цінним кроком, оскільки вносить свою частку ідей і підходів щодо вирішення наукових і практичних проблем що стосуються реалізації конституційної та ад- міністративної реформ в Україні та її інтеграції у європейський простір. Можна виокремити такі значущі висновки: а) визначення меж правотворчих повноважень виконавчої влади у площині принципів верховенства права і розмежування влад має ґрунтуватись на загальному принципі вилучення із компетенції виконавчої влади видання нормативно-правових актів, що втручаються у сферу відносин між приватними суб’єктами та між приватними суб’єктами й органами публічної влади, ці відносини є безпосереднім предметом зако- нодавчого регулювання; б) прогалини, фрагментарність, надмірна абстрактність норм та інші недоліки як відомі проблеми чинного законодавства України стосуються сфери якості законодавчої діяльності ВРУ і не мають вирішуватись засобом «управлінської правотворчості» КМУ та інших органів виконавчої влади; в) до правотворчих повноважень органів виконавчої влади належать виключно ті, які є субсидіарними, тобто не- віддільними від функціональних можливостей управління в конкретних сферах і галузях та щодо внутрішньої організаційної будови самих органів державного управління; г) органи виконавчої влади можуть наділятись, у разі нагальної потреби, у конкретних обставинах, більш широкими правотворчими повноваженнями, але в кожному випадку це вимагає окремого рішення ВРУ щодо делегування відповідних повноважень стосовно прийняття конкретного нормативно-правового акта. The article examines the basic theoretical and constitutional issues of the competence of the Cabinet of Ministers of Ukraine and executive authorities. The relevance of the topic of the article is conditioned by the fundamental changes in Ukraine’s foreign and domestic policy, which is oriented toward integration into the European and global community, and this is logically consistent with the objectives of legal reform. The scientific significance of the article lies in the fact that it is devoted to clarifying the problems of delineating law-making powers between the legislative and executive branches of government from the perspective of European standards, which presupposes the development of theoretical and methodological approaches that must be adequate to the general aim—ensuring the scientific basis for harmonising the legislation of Ukraine with the acquis of the European Union and the legal standards of the Council of Europe. Scientifically valuable is the approach that includes within the subject matter of the research issues relating to the general and specific theoretical levels. Following this paradigm, the article consistently examines the matters of the competence of the Cabinet of Ministers of Ukraine and executive authorities. The theoretical basis of the research is formed by the concepts of the rule of law and separation of powers. In this way, scientific consistency and theoretical integrity of the research are ensured, allowing the issues of administrative-legal regulation to be studied systemically and in connection with practical problems in specific spheres of public administration. It should be noted that the scientific novelty of the philosophical-theoretical approach in investigating the competence of executive authorities within the framework of the principles of the rule of law and separation of powers makes it possible to reveal connections with the fundamental principles of the Constitution of Ukraine. The practical significance of the article is presented in the approaches and proposals formulated with regard to analysing the legislative definition of the scope of law-making powers of executive authorities. The theoretical and legislative problems highlighted, as well as the proposals for their legal resolution, must also be considered from the standpoint of the effectiveness of the model of public administration, which enables one to see and theoretically coordinate the legal requirements for harmonising the legislation of Ukraine with the *acquis* of the European Union and the legal standards of the Council of Europe with the issues of public management and economic reform. From these positions, the article appears to be an important and scientifically valuable step, since it contributes its share of ideas and approaches to solving scientific and practical problems concerning the implementation of constitutional and administrative reforms in Ukraine and its integration into the European space. The following significant conclusions may be distinguished: a) determining the limits of the law-making powers of the executive branch within the framework of the principles of the rule of law and separation of powers must be based on the general principle of excluding from the competence of the executive branch the issuance of normative-legal acts that interfere in the sphere of relations between private subjects and between private subjects and public authorities; these relations are the direct subject of legislative regulation; b) gaps, fragmentation, excessive abstractness of norms, and other deficiencies—wellknown problems of the current legislation of Ukraine—relate to the sphere of the quality of the legislative activity of the Verkhovna Rada of Ukraine and must not be resolved by means of “managerial law-making” by the Cabinet of Ministers of Ukraine and other executive authorities; c) the law-making powers of executive authorities include exclusively those that are subsidiary, that is, inseparable from the functional capacities of management in specific spheres and sectors and from the internal organisational structure of the executive authorities themselves; d) executive authorities may be vested, in cases of urgent necessity and under specific circumstances, with broader law-making powers, but in every such case this requires a separate decision of the Verkhovna Rada of Ukraine on delegating the relevant powers regarding the adoption of a specific normative-legal act. Описание: Волвенко П.В. Компетенція органів виконавчої влади: теоретичні проблеми у контексті розмежування влади / Волвенко Павло Вікторович // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія: Юридична. - 2025. - № 4. - С. 29-37.

2025-01-01T00:00:00Z Когут, Я.М. Kohut, Ya.M. ORCID ID: 0000-0001-8027-0171 https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9285 2026-01-29T07:26:27Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Зміст і принципи поліцейської діяльності у демократичному суспільстві та психологічні особливості сприйняття населенням безпечного середовища для життєдіяльності Авторы: Когут, Я.М.; Kohut, Ya.M.; ORCID ID: 0000-0001-8027-0171 Краткий осмотр (реферат): У статті розкрито взаємозв’язок між правовими та соціально-психологічними чинниками у питаннях формування безпечного середовища для життєдіяльності населення. Стверджено, що сприйняття безпеки людьми залежить від ефективності поліцейської діяльності, яка базується на дотриманні принципів демократичного суспільства. В реалізації функцій поліцейської діяльності відчуття безпеки формується під впливом усвідомлення наявності гарантій дотримання прав і свобод людини, гуманізму, необхідності та пропорційності застосування сили, розподілу та ефективного забезпечення виконання правоохоронних функцій, взаємодії з населенням, врахуванням традицій, соціального та економічного рівня розвитку суспільства. The paper reveals the interrelation between legal and socio-psychological factors in the context of forming a safe environment for the population. It is argued that people’s perception of security depends on the effectiveness of police activity, which is based on the principles of a democratic society. In the process of exercising police functions, the sense of security is shaped under the influence of awareness of guarantees for the observance of human rights and freedoms, humanism, the necessity and proportionality of the use of force, the distribution and effective implementation of law enforcement functions, interaction with the population, as well as the consideration of traditions, and the social and economic development of society. The perception of personal security by the population, in the context of police activity, can be a rather complex phenomenon and may depend on cultural and social aspects. For instance, in some countries, citizens may trust the police and perceive it as the main source of security, whereas in other states, such trust may be lacking due to corruption or other problems. The issues of psychological peculiarities of the population’s perception of their own security are highly relevant. Security is shaped not only on the basis of facts and real threats but also under the influence of psychological, social, and cultural factors. In general, the perception of security depends on the level of trust in institutions (police, army, state). The level of education, life experience, age, and health condition influence the perception of danger. National and cultural characteristics determine the tolerance of society to risk, and vice versa. Ultimately, the perception of a safe environment for the population will largely depend on the effectiveness and transparency of law enforcement agencies, as well as on the atmosphere of trust in the police. Описание: Когут Я.М. Зміст і принципи поліцейської діяльності у демократичному суспільстві та психологічні особливості сприйняття населенням безпечного середовища для життєдіяльності / Ярослав Михайлович Когут // Економіка. Фінанси. Право. - 2025. - № 9. - С. 53-56.

2025-01-01T00:00:00Z