Scientific publications https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/416 2026-07-31T12:17:26Z 2026-07-31T12:17:26Z Lukashchuk, Yu. Лукащук, Ю. ORCID ID: 0000-0002-8933-8635 Tsmots, Yu.O. Цмоць, У.О. ORCID ID: 0000-0002-8423-8272 https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9692 2026-07-20T09:32:18Z 2026-01-01T00:00:00Z

Название: Artificial intelligence algorithms in legal practice: Legal boundaries, socio-legal implications and liability Авторы: Lukashchuk, Yu.; Лукащук, Ю.; ORCID ID: 0000-0002-8933-8635; Tsmots, Yu.O.; Цмоць, У.О.; ORCID ID: 0000-0002-8423-8272 Краткий осмотр (реферат): The relevance of this study stems from the rapid digitalisation of legal practice and the growing role of artificial intelligence algorithms in legal decision-making processes, which gives rise to new legal and ethical challenges. The aim of the study was to examine the intersection of legal, ethical and institutional aspects of the application of artificial intelligence in the legal sphere, as well as to define the limits of permissible use of algorithmic systems and approaches to the allocation of liability. The study employed systematic, comparative legal and formal legal methods, as well as an analysis of judicial practice. The risks of automated decision-making were examined: algorithmic bias, the “black box” problem, the reproduction of discrimination and threats to judicial independence. These risks are confirmed by empirical research in the field of algorithmic justice and an analysis of the practice of using risk prediction systems in criminal proceedings (e.g., COMPAS in the US). The regulation of AI is analysed using the example of the EU Artificial Intelligence Act and the GDPR, as well as the ECHR’s approaches to ensuring transparency and procedural safeguards. Approaches to the allocation of responsibility between developers, suppliers, users and the state are summarised, and a model of algorithmic transparency with human oversight and the parties’ right to be informed is proposed. International experience from the US, France, Singapore and China is examined, as well as the prospects for implementing AI in Ukraine within the framework of the EU-ITC and case law analysis systems. Particular attention is paid to the concept of distributed algorithmic liability and the application of the analogy of liability for a source of increased danger to high-risk AI systems. A model of algorithmic transparency is proposed, incorporating the parties’ right to be notified of AI use, algorithmic expertise, and the court’s obligation to justify its consideration of AI recommendations. The principle of “human error” is outlined as a guarantee of judicial discretion and the independence of the judge. The results of the study can be used to improve national legislation in the field of digital justice and to implement standards of algorithmic transparency. Актуальність дослідження зумовлена стрімкою цифровізацією правничої діяльності та зростанням ролі алгоритмів штучного інтелекту у процесах ухвалення юридичних рішень, що породжує нові правові та етичні виклики. Метою роботи було вивчення перетину правових, етичних та інституційних аспектів застосування штучного інтелекту в правничій сфері, а також визначення меж допустимого використання алгоритмічних систем і підходів до розподілу відповідальності. У дослідженні використано системний, порівняльно-правовий, формально-юридичний методи, а також аналіз судової практики. Досліджено ризики автоматизованого ухвалення рішень: алгоритмічну упередженість, проблему «чорної скриньки», відтворення дискримінації та загрози незалежності судді. Ці ризики підтверджуються емпіричними дослідженнями у сфері алгоритмічного правосуддя та аналізом практики використання систем прогнозування ризиків у кримінальному судочинстві (наприклад, COMPAS у США). Проаналізовано регулювання ШІ на прикладі Закону ЄС про штучний інтелект і GDPR, а також підходи ЄСПЛ до забезпечення прозорості та процесуальних гарантій. Узагальнено підходи до розподілу відповідальності між розробниками, постачальниками, користувачами й державою та запропоновано модель алгоритмічної прозорості з людським контролем і правом сторін на поінформованість. Розглянуто міжнародний досвід США, Франції, Сінгапуру та Китаю, а також перспективи впровадження ШІ в Україні в межах ЄСІТС і систем аналізу судової практики. Особливу увагу приділено концепції розподіленої алгоритмічної відповідальності та застосуванню аналогії з відповідальністю за джерело підвищеної небезпеки до високоризикових систем ШІ. Запропоновано модель алгоритмічної прозорості з правом сторін на повідомлення про використання ШІ, алгоритмічну експертизу та обов’язком суду мотивувати врахування рекомендацій ШІ. Окреслено принцип «людської помилки» як гарантію збереження судового розсуду й незалежності судді. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення національного законодавства у сфері цифрового правосуддя та впровадження стандартів алгоритмічної прозорості. Описание: Lukashchuk Yu. Artificial intelligence algorithms in legal practice: Legal boundaries, socio-legal implications and liability / Yurii Lukashchuk, Yuliia Tsmots // Соціально-правові студії/Social & Legal Studios. - 2026 - Vol. 9. - № 2. - С. 67-78.

2026-01-01T00:00:00Z Барабаш, О.О. Barabash, О.О. ORCID: 0000-0003-2666-9696 https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9291 2026-01-29T09:27:32Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Цифровий простір як екосистема для реалізації прав людини та подолання бар’єрів інклюзивності Авторы: Барабаш, О.О.; Barabash, О.О.; ORCID: 0000-0003-2666-9696 Краткий осмотр (реферат): У статті здійснено правовий аналіз цифрового простору як багатовимірної екосистеми, у межах якої відбувається реалізація прав людини та формування нових механізмів подолання бар’єрів інклюзивності, зокрема в умовах воєнного стану. Підкреслено, що цифровізація суспільних процесів, будучи каталізатором розширення автономії особи, водночас актуалізує ризики цифрової нерівності, алгоритмічної дискримінації, порушення приватності та звуження доступу до соціально значущих послуг для вразливих категорій населення. З опорою на сучасні міжнародні дослідження про становище осіб з інвалідністю в Україні в умовах війни, розкрито феномен «подвійної вразливості», коли фізичні та соціальні бар’єри посилюються цифровими, формуючи перешкоди у доступі до медичних, реабілітаційних, інформаційних та адміністративних сервісів. У центрі аналізу – правові моделі забезпечення цифрових прав у контексті загальнотеоретичних підходів та вітчизняних досліджень цифрової інклюзивності. Особливу увагу приділено практиці ЄСПЛ, яка, хоч і не виокремлює цифрові права як самостійну категорію, поступово формує правові стандарти доступу до Інтернету та гарантії свободи вираження в онлайн-середовищі. У статті доведено, що цифрова інклюзивність у період війни набуває характеру правового імперативу: нестабільність зв’язку, кібератаки та обмеження доступу до цифрової інфраструктури здатні безпосередньо впливати на реалізацію прав людини, ставлячи під загрозу гідність, безпеку та життєво важливі потреби громадян. Розкрито значення інтеграції інклюзивних цифрових сервісів, зокрема таких, як платформа «Цифрова інклюзія», що демонструє ефективність міжсекторального партнерства та можливість перетворення цифрових технологій на інструмент комунікативної автономії й реальної участі людей з особливими потребами у суспільному житті. Обґрунтовано, що в умовах війни цифрова екосистема виконує не лише сервісну функцію, а й стає простором фіксації права, інструментом доведення воєнних злочинів, гарантією доступу до держави та соціальної підтримки. Наприкінці авторкою зроблено висновок про необхідність формування в Україні цілісної моделі цифрових прав та інклюзивної цифрової політики, здатної забезпечити баланс між технологічним прогресом, безпекою та гуманістичним виміром правової системи. The article provides a legal analysis of digital space as a multidimensional ecosystem within which human rights are realized and new mechanisms for overcoming barriers to inclusiveness are formed, particularly in conditions of martial law. It is emphasized that the digitalization of social processes, while being a catalyst for the expansion of personal autonomy, also highlights the risks of digital inequality, algorithmic discrimination, privacy violations, and reduced access to socially significant services for vulnerable groups of the population. Based on current international research on the situation of persons with disabilities in Ukraine in wartime, the phenomenon of «double vulnerability» is revealed, where physical and social barriers are exacerbated by digital ones, creating obstacles to access to medical, rehabilitation, information, and administrative services. The analysis focuses on legal models for ensuring digital rights in the context of general theoretical approaches and domestic research on digital inclusiveness. Particular attention is paid to the practice of the ECHR, which, although it does not single out digital rights as a separate category, is gradually forming legal standards for Internet access and guarantees of freedom of expression in the online environment. The article proves that digital inclusion during wartime becomes a legal imperative: unstable communications, cyberattacks, and restrictions on access to digital infrastructure can directly affect the realization of human rights, threatening the dignity, security, and vital needs of citizens. The article reveals the importance of integrating inclusive digital services, such as the Digital Inclusion platform, which demonstrates the effectiveness of cross-sectoral partnerships and the possibility of transforming digital technologies into a tool for communicative autonomy and the real participation of people with special needs in public life. It is argued that in wartime, the digital ecosystem not only performs a service function but also becomes a space for recording rights, a tool for proving war crimes, and a guarantee of access to the state and social support. In conclusion, the author argues for the need to develop a comprehensive model of digital rights and inclusive digital policy in Ukraine that can ensure a balance between technological progress, security, and the humanistic dimension of the legal system. Описание: Барабаш О.О. Цифровий простір як екосистема для реалізації прав людини та подолання бар’єрів інклюзивності / Барабаш Ольга Олегівна // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія: Юридична. - 2025. - № 4. - С. 3-13.

2025-01-01T00:00:00Z Рудий, Н.Я. Rudyi, N.Ya. ORCID ID: 0000-0001-7338-4867 https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/8636 2025-03-14T07:27:21Z 2025-01-01T00:00:00Z

Название: Рашизм як загроза діючому світовому порядку Авторы: Рудий, Н.Я.; Rudyi, N.Ya.; ORCID ID: 0000-0001-7338-4867 Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена концептуальним засадам, причинам та умовам виникнення діючого світового порядку, який є невід’ємною складовою гарантування безпеки існування сучасних суспільств та держав. Метою статті є визначення впливів рашистської форми державно-правового режиму на міжнародний та світовий порядок, міжнародне право, інституційний механізм гарантування світового порядку. Також здійснено оцінку загроз трансформації чи руйнування діючого світового порядку та запропоновано шляхи усунення деструктивного впливу рашизму. В процесі дослідження було використано комплекс загальнонаукових методів: історичний, компаративістський, формально-юридичний та структурно-функціональний, що дозволило всебічно розкрити загрози діючому світовому порядку від рашистського режиму. Результатом розглянутої в статті проблематики стало визначення таких явищ як світовий та міжнародний порядок, міжнародне право, інституційний механізм гарантування світового порядку та рашизм. Окреслено історичні особливості створення діючого світового порядку та його функціонування з 1945 року і до сьогодні. Розкрито юридичну основу світового порядку, яка базується на принципах міжнародного права. Відображено інституційний механізм гарантування світового порядку, його недоліки та переваги щодо встановлення миру та гарантування суверенним державам територіальної цілісності та незалежності. Визначено рашистську форму державно-правового режиму як черговий різновид фашизму, що остаточно сформувався на Росії у ХХІ ст. Вказано на агресивній поведінці лідерів рашизму, що проявляється у розв’язуванні агресивних воєн проти Грузії та України, нехтуванні принципами міжнародного права, саботаж діяльності Ради Безпеки ООН, прямій або опосередкованій терористичній діяльності по всьому світі. Така свавільна та непокарана діяльність рашистів дискредитує самі основи світового порядку та становить загрозу його існування. У висновках автором відзначено нагальну потребу реформування діючого інституційного механізму гарантування світового порядку, перш за все ООН та її Ради Безпеки для уникнення хаосу та насильства по всьому світу. Наголошено на необхідності об’єднання усього цивілізованого ліберально-демократичного світу для протистояння рашизму, засудження його лідерів та заборону як ідеології та форми державно-правового режиму. The article is focused on the conceptual foundations, causes and prerequisites for the emergence of the current world order, which is an integral part of ensuring the security of existence of modern societies and States. The purpose of the article is to determine the impact of the ruscism (rashism) form of the state and legal regime on the international and world order, international law, and the institutional mechanism for ensuring the world order. The author also makes an assessment of the threats to transformation or destruction of the existing world order and suggests ways to eliminate the destructive impact of ruscism (rashism). In the course of the study, a set of general scientific methods, including historical, comparative, formal legal and structural-functional methods were used, which allowed to comprehensively reveal the threats to the current world order posed by the ruscists (rashists) regime. The issues discussed in the article resulted in the definition of such phenomena as world and international order, international law, institutional mechanism for guaranteeing world order and ruscism (rashism). The historical features of the creation of the current world order and its functioning from 1945 to the present day are outlined in the article. The legal basis of the world order, which is based on the principles of international law, is revealed. The institutional mechanism for guaranteeing the world order, its shortcomings and advantages in terms of establishing peace and guaranteeing sovereign states' territorial integrity and independence are reflected. The author identifies the ruscism (rashism) form of the state and legal regime as another type of fascism that finally emerged in Russia in the twenty-first century. The author points out the aggressive behaviour of the leaders of ruscism (rashism), which is manifested in the unleashing of aggressive wars against Georgia and Ukraine, disregard for the principles of international law, sabotage of the UN Security Council, and direct or indirect terrorist activities around the world. Such activities of the ruscists (rashists) discredit the very foundations of the world order and pose a threat to its existence. In conclusion, the author emphasises the urgent need to reform the existing institutional mechanism for guaranteeing world order, first of all, the UN and its Security Council, in order to avoid chaos and violence around the world. The necessity of uniting the entire civilised liberal democratic world to oppose ruscism (rashism), condemn its leaders and ban it as an ideology and a form of state and legal regime is emphasised. Описание: Рудий Н.Я. Рашизм як загроза діючому світовому порядку / Рудий Назар Ярославович // Український політико-правовий дискурс. - 2025. - № 7. - https://doi.org/10.5281/zenodo.14786641

2025-01-01T00:00:00Z Швець, Д.В. Shvets, D.V. https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/8496 2025-01-22T08:39:33Z 2017-01-20T00:00:00Z

Название: Охорона громадського порядку в Україні часів національної революції (1917 – 1921 рр).: проблема організації та кадрового забезпечення Авторы: Швець, Д.В.; Shvets, D.V. Краткий осмотр (реферат): У статті йдеться про те, що у перiод гетьманату П. Скоропадського функцiї охорони правопорядку покладалися на формування кількох видiв: Державна варта, мiсцева міліція, армiйськi охороннi сотнi, добровiльнi дружини (офiцерськi та змiшанi). Але не зважаючи на таку їх кiлькiсть, все ж таки поставлене гетьманським урядом завдання «забезпечення спокою, закону i можливостi творчої праці» так i не було виконане. Безладдя тривало, i нерiдко об`єктами народного гнiву та жорстокого самосуду ставали самi службовцi органiв охорони порядку. The article states that during the Hetmanate of P. Skoropadsky, the functions of law enforcement were entrusted to the formation of several types: the State Guard, local militia, army guard hundreds, volunteer squads (officer and mixed). But despite their large number, the task set by the Hetman government to “ensure peace, law, and the possibility of creative work” was never fulfilled. Disorder continued, and often the objects of popular anger and cruel lynching were the very employees of the law enforcement agencies. Описание: Швець Д.В. Охорона громадського порядку в Україні часів національної революції (1917 – 1921 рр).: проблема організації та кадрового забезпечення / Швець Д.В. // Міжкафедральний круглий стіл до Дня Соборності України: тези виступів (Харків, 20 січня 2017 р.). - Харків: ХНУВС, 2017. - С. 8-13.

2017-01-20T00:00:00Z