https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/33 Criminal proceedings and criminalistics; forensic examination; operational search activity 2026-04-15T19:48:10Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9347 Название: Стандарт вмотивованості судових рішень про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у практиці європейського суду з прав людин Авторы: Брич, Л.П.; Brych, L.P.; ORCID ID: 0000-0002-7079-3726 Краткий осмотр (реферат): Відповідно до українського кримінального процесуального законодавства (ч. 4 ст. 370 КПК України) вмотивованість судового рішення є обов’язковою умовою/складовою його законності й водночас однією з гарантій, покликаних забезпечувати цю законність. Вимога вмотивовувати судове рішення, яке є юридичною підставою для проведення огляду чи обшуку в житлі чи іншому володінні авособи, і має своє окреме нормативне закріплення в українському національному законодавстві, зокрема у ч. 1 ст. 30 Конституції України та ст. 13 КПК України, і покликана гарантувати право особи на недоторканність житла. А у практиці Європейського суду з прав людини з інтерпретації положень ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. зафіксовано вияви порушення вимоги про вмотивованість процесуальних рішень про надання дозволу на проведення обшуку в житлі чи ін- шому володінні особи. Європейським судом з прав людини напрацьовані правові позиції — настанови щодо факторів, які забезпечують її дотримання. На підставі аналізу цих положень можна сконструювати стандарт вмотивованості судових рішень про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у практиці Європейського суду з прав людини. Узагальнено зміст цього стандарту, який полягає у такому: 1) факт наявності судового дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи сам по собі не забезпечує законності відповідного обмеження права особи на недоторканність її житла чи іншого володіння, оскільки не є достатньою гарантією від зловживань з боку державних органів під час проведення цієї слідчої дії; 2) навіть обґрунтоване, але невмотивоване судове рішення про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи не відповідає такому елементу законності, як не- обхідність відповідного правообмеження у демократичному суспільстві; 3) ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним правилам вмотивованості будь-якого судового рішення, за винятком вимоги дати відповідь на всі ключові аргументи сторони захисту. Вона повинна містити всі встановлені кримінальним процесуальним законом реквізити; 4) у судовому рішенні про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи підстави, причини, мета обшуку та здійснимість її досягнення шляхом обшуку мають бути конкретизовані обставинами відповідного кримінального провадження та підтверджені доказами, здобутими в установленому законом порядку; 5) для того, щоб не залишати місця для сваволі органів, які здійснюватимуть обшук, у судовому рішенні про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи мають бути чітко встановлені межі обсягу обшуку, зокрема шляхом описання індивідуальних ознак речей та документів, які мають бути відшукані та вилучені в результаті обшуку, та персоналізації осіб, які мають бути виявлені шляхом обшуку; 6) у разі надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння адвоката в ухвалі слідчого судді мають бути чітко визначені способи захисту адвокатської таємниці. Описание: Брич Л.П. Стандарт вмотивованості судових рішень про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у практиці європейського суду з прав людини / Лариса Брич // Університетські наукові записки, 2025. - № 6. - С. 81-102. 2025-01-01T00:00:00Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9314 Название: Особливості співробітництва України з Міжнародним кримінальним судом: науково-практичний посібник Авторы: Броневицька, О.М.; Bronevytska, O.M.; Гловюк, І.В.; Hloviuk, I.V.; Дулкай, І.І.; Dulkai, I.I.; Холодницький, Н.І.; Kholodnytskyi, N.I.; Шевчишен, А.В.; Shevchyshen, A.V.; Романов, М.Ю.; Romanov, M.Yu.; Мурзо, Є.О.; Murzo, Ye.O. Краткий осмотр (реферат): Висвітлено теоретичні та прикладні аспекти взаємодії України з Міжнародним кримінальним судом у контексті сучасних викликів міжнародної безпеки та реагування на міжнародні злочини, вчинені під час збройної агресії російської федерації проти України. Видання містить комплексний аналіз юрисдикції МКС, правових засад і принципів співробітництва, а також характеристику суб’єктів, залучених до цієї взаємодії. Особливу увагу приділено процедурним питанням: порядку перейняття кримінальних проваджень, виконанню прохань МКС про надання міжнародно- правової допомоги, реалізації функцій Суду на території України, а також механізмам затримання, арешту та передачі осіб, яких розшукує МКС. Окремий інтерес становлять практичні аспекти діяльності польового офісу МКС в Україні, що посилює координацію між національними органами та міжнародними інституціями. Для здобувачів вищої освіти, викладачів вищих навчальних закладів та факультетів юридичної спрямованості усіх форм навчання, працівників судових і правоохоронних органів. The theoretical and applied aspects of Ukraine’s interaction with the International Criminal Court are highlighted in the context of modern challenges to international security and response to international crimes committed during the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine. The publication contains a comprehensive analysis of the jurisdiction of the ICC, the legal foundations and principles of cooperation, as well as a description of the entities involved in this interaction. Particular attention is paid to procedural issues: the procedure for taking over criminal proceedings, the execution of ICC requests for international legal assistance, the implementation of the Court’s functions on the territory of Ukraine, as well as the mechanisms for the detention, arrest and transfer of persons wanted by the ICC. Of particular interest are the practical aspects of the activities of the ICC field office in Ukraine, which enhances coordination between national authorities and international institutions. For applicants of higher education and teachers of higher educational institutions and faculties of law of all forms of education. May be useful for the judicial and law enforcement officials. Описание: Особливості співробітництва України з Міжнародним кримінальним судом: науково-практичний посібник / О.М. Броневицька, І.В. Гловюк, І.І. Дулкай, В.В. Навроцька, Н.І. Холодницький, А.В. Шевчишен, М.Ю. Романов, Є.О. Мурзо ; за заг. ред. М.С. Цуцкірідзе та О.М. Броневицької. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 268 с. 2025-01-01T00:00:00Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9296 Название: Використання заочного (спеціального) досудового розслідування під час воєнного стану: проблеми забезпечення справедливого судового розгляду Авторы: Яцкевич, Р.В.; Yatskevych, R.V.; ORCID ID: 0009-0008-9352-7077 Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена комплексному аналізу застосування спеціального (заочного) досудового розслідування в Україні в умовах воєнного стану та дослідженню проблем забезпечення справедливого судового розгляду в ситуаціях, коли підозрюваний перебуває за межами контролю держави, на тимчасово окупованій території або за кордоном. Автор підкреслює, що повномасштабна збройна агресія Російської Федерації кардинально змінила кримінально-процесуальну практику, збільшивши кількість випадків, коли особу неможливо належно викликати чи повідомити традиційними засобами, а тому правоохоронні органи дедалі частіше ініціюють заочне провадження, передбачене ст. 2971 КПК України. Показано, що ефективність цього інституту напряму залежить від дотримання принципів змагальності, рівності сторін, належного інформування підозрюваного та реальної можливості для нього поновити свої процесуальні права після повернення. У роботі детально розглянуто законодавчі передумови та процедури спеціального досудового розслідування, зокрема вимоги до повідомлення про підозру та викликів, порядок оприлюднення повісток у загальнодержавних ЗМІ та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, а також умови, за яких слідчий суддя може надати дозвіл на проведення заочного провадження. Показано, що попри чітку формальну регламентацію, практичне застосування норм нерідко супроводжується проблемами підтвердження місця перебування підозрюваного, неналежною перевіркою фактів його інформування, нечіткістю критеріїв встановлення ухилення від слідства та формалізмом у виконанні вимог щодо викликів. Значне місце у статті відведене аналізу судової практики, у тому числі рішень Вищого антикорупційного суду та Верховного Суду. Наведено приклади, коли суди як задовольняли клопотання про проведення заочного провадження, так і відмовляли через недостатність доказів належного повідомлення або відсутність підтверджень, що особа свідомо ухилялася від правосуддя. Підкреслено, що така непослідовність у підходах створює ризики порушення прав підозрюваних і потребує нормативного уточнення. Особливу увагу приділено стандартам Європейського суду з прав людини щодо провадження in absentia. На основі рішень «Colozza v. Italy», «Krombach v. France», «Sejdovic v. Italy» визначено чотири ключові умови, яких має дотримуватися держава: доведення належного повідомлення особи, гарантія права на повторний розгляд справи після повернення, забезпечення ефективної участі захисника та дотримання змагальності. Порівняння цих стандартів із нормами українського законодавства дає змогу виявити випадки, коли забезпечуються лише формальні вимоги, тоді як змістовні гарантії залишаються частково невиконаними. У дослідженні також окреслено проблеми повторного розгляду справ після повернення особи, зокрема обмеженість підстав для скасування заочного вироку та відсутність усталеної практики «de novo» перегляду. Автор підкреслює, що реальна реалізація цього механізму є ключовою гарантією справедливого суду та необхідно узгоджується зі стандартами ЄСПЛ. У висновках обґрунтовується потреба уточнення процедур повідомлення, удосконалення судового контролю за ініціюванням спеціального провадження, розширення підстав для повторного розгляду справ та посилення ролі захисника. Автор доходить висновку, що ефективність спеціального досудового розслідування може бути забезпечена лише за умови поєднання оперативності кримінального переслідування з безумовним дотриманням базових процесуальних прав людини навіть у контексті воєнного стану. The article offers a comprehensive examination of the application of special (in absentia) pre-trial investigation in Ukraine under martial law and analyses the key challenges associated with safeguarding the right to a fair trial when a suspect remains outside the jurisdiction of the state, resides in temporarily occupied territories, or stays abroad. The author emphasises that the full-scale armed aggression of the Russian Federation has significantly transformed criminal procedural practice, increasing the number of situations in which suspects cannot be duly summoned or notified through traditional means. As a result, investigative authorities increasingly rely on the mechanism of in absentia proceedings envisaged by Article 297¹ of the Criminal Procedure Code of Ukraine. The study underlines that the effectiveness of this mechanism depends on the observance of the principles of adversarial procedure, equality of arms, proper notification of the suspect, and the genuine possibility to restore procedural rights once the person returns to Ukrainian jurisdiction. The article provides a detailed overview of the statutory framework governing special pre-trial investigation, including the requirements for service of notice of suspicion and summonses, the procedure for publishing notices in nationwide media and on the official website of the Office of the Prosecutor General, and the conditions under which an investigating judge may authorise proceedings in absentia. Although the law outlines these procedures in formal terms, their practical implementation often reveals difficulties related to confirming the suspect’s actual location, insufficient verification of notification efforts, unclear standards for establishing evasion, and the risk of a purely formal approach to summons procedures. A significant segment of the study addresses national case law, including decisions of the High Anti-Corruption Court and the Supreme Court. The examples demonstrate that courts both grant and deny motions for special pretrial investigation depending on the evidentiary sufficiency concerning proper notification and the suspect’s deliberate avoidance of justice. This lack of consistency creates legal uncertainty and increases the risk of procedural rights violations, thus highlighting the need for improved statutory clarity. The article further analyses the jurisprudence of the European Court of Human Rights on in absentia proceedings. Based on cases such as “Colozza v. Italy”, “Krombach v. France”, and “Sejdovic v. Italy”, the author identifies four essential safeguards: proof of adequate notification, the right to a fresh determination of the case upon the suspect’s return, effective legal representation, and the preservation of adversarial balance. A comparative assessment of these standards and Ukrainian legislation reveals gaps where national procedures satisfy only the formal requirements, without fully ensuring substantive guarantees. The work also highlights the challenges surrounding the reopening of proceedings after the suspect’s return, particularly the limited grounds for setting aside an in absentia conviction and the absence of a unified practice regarding de novo reconsideration. The author argues that meaningful access to a fresh trial is a cornerstone of the right to a fair hearing and must align with the standards articulated by the European Court of Human Rights. In conclusion, the study substantiates the need to refine notification procedures, strengthen judicial oversight over the initiation of special proceedings, broaden the grounds for reopening cases, and enhance the role of defence counsel. The author asserts that the effectiveness of special pre-trial investigation can be ensured only by balancing the state’s interest in efficient criminal prosecution with the unconditional protection of fundamental procedural rights, even under conditions of armed conflict. Описание: Яцкевич Р.В. Використання заочного (спеціального) досудового розслідування під час воєнного стану: проблеми забезпечення справедливого судового розгляду / Яцкевич Руслан В’ячеславович // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія: Юридична. - 2025. - № 4. - С. 81-91. 2025-01-01T00:00:00Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9295 Название: Особливості допиту дітей постраждалих від торгівлі людьми Авторы: Хитра, А.Я.; Khytra, A.Ya.; ORCID ID: 0000-0002-7125-1953 Краткий осмотр (реферат): Стаття присвячена дослідженню процесуальних та криміналістичних особливостей проведення допиту неповнолітніх осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Проаналізовано положення Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), зокрема статті 226, яка регламентує допит малолітніх та неповнолітніх осіб. Розглянуто специфіку психологічного стану дітей-жертв торгівлі людьми, їх травматизацію та особливості взаємодії з правоохоронними органами. Досліджено міжнародну практику проведення допитів неповнолітніх жертв злочинів, зокрема Протокол NICHD (National Institute of Child Health and Human Development), який широко застосовується у США, Великій Британії, Нідерландах, Ізраїлі та інших країнах. Проаналізовано положення Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція) та Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми. Встановлено, що діти-жертви торгівлі людьми потребують особливого підходу при проведенні допиту через підвищену вразливість, страх перед торговцями людьми, недовіру до правоохоронних органів та посттравматичний стресовий розлад. Визначено необхідність створення комфортного середовища для допиту, застосування техніки відкритих питань, залучення психологів та соціальних працівників, використання спеціально обладнаних приміщень («зелених кімнат»). Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення процедури допиту дітей-жертв торгівлі людьми в Україні з урахуванням міжнародного досвіду та вимог національного законодавства. Обґрунтовано доцільність впровадження структурованих протоколів допиту, які базуються на науково-доказових методах, підвищення кваліфікації слідчих та прокурорів у сфері роботи з травмованими дітьми, забезпечення відеофіксації допитів для мінімізації повторних процесуальних дій. The article is devoted to the study of procedural and forensic features of interrogation of minors who have suffered from human trafficking. The provisions of the Criminal Procedural Code of Ukraine, in particular Article 226, which regulates the interrogation of minors, are analyzed. The specifics of the psychological state of child victims of human trafficking, their trauma, and the peculiarities of interaction with law enforcement agencies are examined. The international practice of interrogating minor victims of crimes is studied, in particular the NICHD Protocol (National Institute of Child Health and Human Development), which is widely used in the USA, Great Britain, the Netherlands, Israel, and other countries. The provisions of the Council of Europe Convention on the Protection of Children against Sexual Exploitation and Sexual Abuse (Lanzarote Convention) and the Council of Europe Convention on Action against Trafficking in Human Beings are analyzed. It has been established that child victims of trafficking require a special approach during interrogation due to increased vulnerability, fear of traffickers, distrust of law enforcement, and post-traumatic stress disorder. The necessity of creating a comfortable environment for interrogation, applying open-ended questioning techniques, involving psychologists and social workers, and using specially equipped premises (“green rooms”) has been identified. Practical recommendations have been developed to improve the procedure for interrogating child victims of trafficking in Ukraine, taking into account international experience and national legislation requirements. The expediency of implementing structured interrogation protocols based on evidence-based methods, increasing the qualifications of investigators and prosecutors in working with traumatized children, and ensuring video recording of interrogations to minimize repeated procedural actions is substantiated. Описание: Хитра А.Я. Особливості допиту дітей постраждалих від торгівлі людьми / Хитра Андрій Ярославович // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія: Юридична. - 2025. - № 4. - С. 73-80. 2025-01-01T00:00:00Z