https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/13 Academic discipline Wed, 06 May 2026 07:35:46 GMT 2026-05-06T07:35:46Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9410 Название: Адміністративно-правове забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства: дисертація Авторы: Дмитришин, О.О.; Dmytryshyn, O.O. Краткий осмотр (реферат): Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (081 Право). – Львівський державний університет внутрішніх справ; Львівський державний університет внутрішніх справ, Львів, 2026. і Дисертація є однією з небагатьох в українській правовій науці комплексних системних досліджень адміністративно-правового забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства. У результаті дослідження розглянуто та проаналізовано найважливіші аспекти, що стосуються понять: “права дитини”, “правовий захист прав дитини”, “міжнародні стандарти захисту прав дитини”, “захист прав дітей, що постраждали від домашнього насильства”, “суб’єкти адміністративно-правового захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства” і на цій основі подано характеристику адміністративно-правового забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства. У першому розділі “Методологічні засади адміністративно-правового забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства” проаналізовано сучасний стан дослідження та проблеми захисту прав дітей в Україні, які постраждали від домашнього насильства, розглянуто міжнародні стандарти захисту прав дитини як основу їх захисту на вітчизняному рівні, проаналізовано нормативно-правове регулювання захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства та з’ясовано проблеми захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства під час воєнних дій в Україні. Наголошено, що домашнє насильство є порушенням основоположних прав людини, зокрема права на життя, фізичну та моральну недоторканність. У контексті дітей це питання набуває особливої гостроти, адже насильство негативно впливає на їх фізичний, психологічний та соціальний розвиток. З’ясовано. що за останні роки в законодавстві України відбулися суттєві позитивні зрушення, спрямовані на вдосконалення механізмів підтримки та захисту осіб, які постраждали від домашнього насильства, зокрема дітей. Значно зросла увага суспільства до проблеми домашнього насильства, що стимулювало активізацію наукових досліджень у цій сфері. Підкреслено, що вченими здійснено ґрунтовний аналіз питань запобігання, протидії та викорінення насильницьких дій у сімейному середовищі, що сприяло вдосконаленню нормативно-правових положень чинного законодавства. Особливий акцент зроблено на дослідженні причин і обставин, які провокують вчинення насильства щодо дітей, а також на розробці ефективних правових і соціальних механізмів для боротьби з цим явищем. Такий підхід дозволяє сформувати більш чітке розуміння шляхів мінімізації випадків домашнього насильства та забезпечення належного правового захисту найбільш вразливих категорій населення. Однак після прийняття та оновлення законодавства у сфері протидії та запобігання домашньому насильству, а також зміни умов розвитку суспільства, тематика захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства потребує подальшого розвитку. Зокрема, відсутність комплексного аналізу адміністративно-правового забезпечення захисту прав дітей, які зазнали домашнього насильства, нині викликає значну кількість критичних зауважень і дискусій у науковій та практичній площині. Виокремлено, низку ключових принципів, на яких ґрунтуються міжнародні стандарти захисту прав дитини, а саме: 1) принцип найкращих інтересів дитини – усі рішення, що стосуються дітей, мають прийматися з урахуванням їхніх найкращих інтересів; 2) принцип недискримінації – кожна дитина має право на рівний захист незалежно від її раси, статі, мови, релігії чи соціального походження; 3) принцип участі дітей – діти мають право висловлювати свою думку щодо питань, які впливають на їхнє життя, і ця думка повинна враховуватися відповідно до їхнього віку та зрілості; 4) принцип розвитку – держави зобов’язані створювати умови для фізичного, психічного, морального та соціального розвитку дітей. Констатовано, що міжнародні стандарти захисту прав дитини є важливим інструментом для формування ефективної системи охорони дитинства на національному рівні. Україна вже зробила значний прогрес у цій сфері, однак подальші кроки мають бути спрямовані на усунення існуючих прогалин у законодавстві та практиці. Водночас подальше вдосконалення законодавчої бази та інституційного механізму залишається необхідною умовою для забезпечення повноцінного захисту прав дітей і створення безпечного середовища для їхнього розвитку, адже попри розвинене законодавство у сфері протидії домашньому насильству, це явище все ще залишається поширеним на побутовому рівні. Окреслено, проблеми реалізації захисту дітей від домашнього насильства, а саме: доступ до правової допомоги; недостатня кількість фахівців; складність ідентифікації випадків насильства; недоліки судової системи. Виокремлено основні фактори уразливості в ситуаціях домашнього насильства в умовах війни, з-поміж яких: складний матеріальний стан сімей, втрата основних джерел доходу; проблеми з пошуком житла, брак житлової площі й незадовільні умови проживання; проживання на тимчасово окупованих територіях і територіях, де тривають активні бойові дії; вимушене переміщення і відповідно втрата сталих соціальних зв’язків, нерозуміння, де отримати допомогу в разі потреби тощо; обмеження в пересуванні (комендантські години, повітряні тривоги тощо); психологічні травми внаслідок війни, ПТСР; використання негативних стратегій виживання членами родини; брак соціальних, медичних, психологічних сервісів для постраждалих від насильства осіб; травмування й каліцтва, що посилюють залежність від інших членів сім’ї; проблеми з електрикою, що може ускладнювати виклик про допомогу тощо. Наголошено, що воєнний стан створює додаткові виклики для забезпечення належного рівня правового захисту та соціальної підтримки дітей, які постраждали від домашнього насильства. Для вирішення цих проблем необхідно вдосконалювати законодавчу базу, розвивати інфраструктуру кризових центрів і посилювати співпрацю між державними органами та громадськими організаціями. Окремо акцентовано на необхідності інтеграції до програм реабілітації військовослужбовців компонентів, спрямованих на запобігання домашньому насильству та насильству за ознакою статі, що сприятиме не лише відновленню психологічного стану військових, але й формуванню у них відповідального ставлення до міжособистісних стосунків та попередженню потенційних конфліктних ситуацій у сімейному середовищі. У другому розділі “Суб’єкти адміністративно-правового забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства” розглянуто поняття та структуру механізму адміністративно-правового захисту прав дітей в Україні, які постраждали від домашнього насильства через аналіз засобів та гарантій захисту; проаналізовано види суб’єктів адміністративно-правового захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства; розкрито форми та методи діяльності суб’єктів адміністративно-правового забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства; подано характеристику Національної поліції України як суб’єкта захисту прав дітей в Україні, які постраждали від домашнього насильства. Вказано, що захист прав дитини є складним механізмом, ефективність якого потребує різноманітних адміністративно-правових засобів. У теорії юридична забезпеченість прав забезпечується матеріально-правовими та процесуальноправовими засобами. До них відносяться правові норми та акти, правоохоронна діяльність, заходи самооборони, що здійснюються різними суб’єктами на міжнародному, національному, регіональному та локальному рівнях. З’ясовано, що форми та методи адміністративно-правового захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства в Україні, становлять собою комплексний механізм, спрямований на охорону, забезпечення та підтримку вказаної категорії осіб. У цьому контексті ключове значення мають форми адміністративної діяльності публічної адміністрації, які визначають зовнішні прояви реалізації владних повноважень, а також методи як засоби впливу на свідомість, поведінку та стан осіб, до яких спрямована така діяльність, спрямовані на досягнення публічно-правових цілей. Удосконалено концептуальний підхід до розуміння системи суб’єктів, відповідальних за запобігання та протидію домашньому насильству щодо дітей. Ця система має розглядатися як нормативно закріплена, інтегрована сукупність уповноважених державних органів, установ, організацій та інших суб’єктів, діяльність яких спрямована на своєчасне виявлення, запобігання, припинення та розслідування випадків домашнього насильства щодо дітей. Крім того, її функціонування передбачає забезпечення комплексного захисту прав, надання необхідної допомоги постраждалим дітям або дітям-свідкам такого насильства, а також реалізацію заходів підтримки в межах міжвідомчої співпраці. Умотивовано, що серед центральних органів виконавчої влади, які відіграють ключову роль у запобіганні та протидії домашньому насильству, особливе значення мають підрозділи Національної поліції України. Саме на ці органи покладено основні функції щодо адміністративно-правового реагування на випадки домашнього насильства щодо дитини, оперативного виявлення правопорушень у цій сфері, їх попередження та мінімізації негативних наслідків. Обґрунтовано доцільність створення спеціально уповноваженого відділу в межах підрозділу превенції, який буде відповідати виключно за запобігання та протидію домашньому насильству, що є логічним і необхідним кроком для: підвищення спеціалізації; оптимізації ресурсів; посилення міжвідомчої координації; забезпечення належного контролю та моніторингу. Такий підхід узгоджується з вимогами Стамбульської конвенції та дозволить посилити захист дітей і дорослих, які зазнають домашнього насильства. У третьому розділі “Шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства” приділена увага питанням вивчення зарубіжного досвіду забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства та удосконалення нормативно-правового забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства. Наголошено, що за вчинення домашнього насильства в більшості країнах передбачається виключно кримінальна відповідальність. Проведений аналіз зарубіжного досвіду запобігання домашньому насильству дозволив виокремити декілька його напрямків: 1) багато країн приділяють особливу увагу профілактиці домашнього насильства; 2) деякі країни приймають законодавчі акти, які дозволяють швидше та ефективніше реагувати на випадки домашнього насильства; 3) у деяких країнах діє система швидкого реагування на випадки домашнього насильства. Вказано, що позитивним прикладом може слугувати досвід Польщі (процедура «Блакитні карти»), Франції (ювенальні суди), США (спеціалізовані підрозділи у структурі поліції), Швеції (міжвідомча модель допомоги дітям – Barnahus) та інших держав. Констатовано, що сучасна міжнародна практика свідчить, що найефективніші результати у боротьбі з домашнім насильством щодо дитини досягаються завдяки застосуванню інтегрованого підходу, який охоплює превентивні, захисні та реабілітаційні заходи. Такий комплексний підхід дозволяє не лише своєчасно реагувати на факти насильства, а й запобігати їх виникненню у майбутньому. На основі проведеного аналізу сформульовано рекомендації щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства, що включають: розробку спеціальних процедур для захисту дітей – доцільно внести зміни до чинного законодавства з метою встановлення окремих процедур для реагування на випадки домашнього насильства щодо дітей, що може включати створення спеціалізованих центрів допомоги дітям, які стали жертвами насильства; посилення міжвідомчої координації – необхідно розробити механізми ефективної взаємодії між правоохоронними органами, соціальними службами, освітніми установами та медичними закладами для оперативного реагування на випадки насильства. Також необхідно створити спеціальні судові процедури, адаптовані до потреб дітей; розширення програм реабілітації – державна політика має передбачати фінансування програм психологічної та соціальної реабілітації для постраждалих дітей, а також навчання фахівців, які працюють із такими дітьми; превентивні заходи – рекомендується впровадження освітніх програм у школах та інших навчальних закладах з метою підвищення обізнаності про проблему домашнього насильства та формування культури ненасильницької поведінки; моніторинг та оцінка ефективності – важливо запровадити систематичний моніторинг виконання законодавства у сфері захисту прав дітей від домашнього насильства та оцінку його ефективності з метою виявлення прогалин і розробки відповідних змін; підвищення рівня обізнаності населення – держава має підтримувати інформаційні кампанії, спрямовані на роз’яснення прав дітей і механізмів їхнього захисту у випадках домашнього насильства. The dissertation is one of the few comprehensive and systematic studies in Ukrainian legal science devoted to the administrative and legal framework for the protection of the rights of children affected by domestic violence. As a result of the research, the most significant aspects related to the following concepts are examined and analyzed: “children’s rights,” “legal protection of children’s rights,” “international standards for the protection of children’s rights,” “protection of the rights of children affected by domestic violence,” and “subjects of administrative and legal protection of the rights of children affected by domestic violence.” On this basis, the administrative and legal framework for the protection of the rights of children affected by domestic violence is characterized. Chapter One, entitled “Methodological Foundations of the Administrative and Legal Framework for the Protection of the Rights of Children Affected by Domestic Violence,” analyzes the current state of research and existing problems related to the protection of the rights of children affected by domestic violence in Ukraine. It examines international standards for the protection of children’s rights as the basis for their protection at the national level, analyzes the regulatory and legal framework governing the protection of the rights of children affected by domestic violence, and identifies the specific challenges of protecting the rights of children affected by domestic violence during wartime conditions in Ukraine. It is emphasized that domestic violence constitutes a violation of fundamental human rights, including the right to life and the right to physical and moral integrity. In relation to children, this issue becomes particularly acute, as violence has a detrimental impact on their physical, psychological, and social development. The study finds that in recent years, Ukrainian legislation has undergone significant positive changes aimed at improving mechanisms for support and protection of persons affected by domestic violence, including children. Public attention to the issue of domestic violence has increased substantially, which has stimulated the intensification of scholarly research in this field. It is emphasized that researchers have carried out an in-depth analysis of issues related to the prevention, counteraction, and eradication of violent behavior within the family environment, contributing to the improvement of regulatory provisions of current legislation. Particular emphasis is placed on the study of the causes and circumstances that provoke violence against children, as well as on the development of effective legal and social mechanisms to combat this phenomenon. Such an approach enables a clearer understanding of ways to minimize instances of domestic violence and to ensure adequate legal protection for the most vulnerable segments of the population. However, despite the adoption and updating of legislation in the field of prevention and counteraction to domestic violence, as well as changes in the conditions of social development, the issue of protecting the rights of children affected by domestic violence requires further scholarly development. In particular, the lack of a comprehensive analysis of the administrative and legal framework for the protection of the rights of children affected by domestic violence currently gives rise to a significant number of critical remarks and discussions in both academic and practical discourse. A number of key principles underlying international standards for the protection of children’s rights are identified, namely: 1) the best interests of the child principle – all decisions concerning children must be taken with primary consideration of their best interests; 2) the principle of non-discrimination – every child has the right to equal protection regardless of race, gender, language, religion, or social origin; 3) the principle of children’s participation – children have the right to express their views on matters affecting their lives, and these views must be given due weight in accordance with their age and maturity; 4) the principle of development – states are obliged to create conditions that ensure the physical, mental, moral, and social development of children. The research demonstrates that international standards for the protection of children’s rights constitute an essential instrument for the development of an effective child protection system at the national level. Ukraine has already made significant progress in this area; however, further efforts should focus on addressing existing gaps in legislation and law enforcement practice. At the same time, continued improvement of the legislative framework and institutional mechanisms remains a necessary condition for ensuring comprehensive protection of children’s rights and creating a safe environment for their development. This is particularly important given that, despite a relatively developed legal framework for preventing and combating domestic violence, this phenomenon remains widespread at the household level. The study identifies key problems in the implementation of child protection from domestic violence, including limited access to legal aid; an insufficient number of qualified specialists; difficulties in identifying cases of violence; shortcomings within the judicial system. The main vulnerability factors in situations of domestic violence under wartime conditions are outlined, including: severe financial hardship of families and loss of primary sources of income; housing-related problems, lack of adequate living space, and poor living conditions; residence in temporarily occupied territories or areas experiencing active hostilities; forced displacement and the resulting loss of stable social ties, as well as a lack of information on where to seek assistance; restrictions on movement (such as curfews and air raid alerts); psychological trauma caused by war, including post-traumatic stress disorder (PTSD); the use of negative coping and survival strategies by family members; insufficient availability of social, medical, and psychological services for victims of violence; injuries and disabilities that increase dependence on other family members; and disruptions in electricity supply, which may hinder access to emergency assistance. The research emphasizes that martial law creates additional challenges for ensuring an adequate level of legal protection and social support for children affected by domestic violence. Addressing these challenges requires further improvement of the legislative framework, development of crisis response infrastructure, and strengthening cooperation between state authorities and civil society organizations. 12 Particular emphasis is placed on the need to integrate components aimed at preventing domestic violence and gender-based violence into rehabilitation programmes for military personnel. Such integration would contribute not only to the restoration of the psychological well-being of servicemembers, but also to the development of a responsible attitude towards interpersonal relationships and the prevention of potential conflict situations within the family environment. Chapter Two, “Subjects of Administrative and Legal Support for the Protection of the Rights of Children Affected by Domestic Violence,” examines the concept and structure of the administrative and legal mechanism for protecting the rights of children affected by domestic violence in Ukraine through an analysis of protective measures and guarantees. The chapter analyses the types of subjects involved in the administrative and legal protection of children’s rights, describes the forms and methods of activity of subjects responsible for administrative and legal protection, and provides a detailed characterization of the National Police of Ukraine as a key subject in protecting the rights of children affected by domestic violence. The study argues that the protection of children’s rights constitutes a complex mechanism whose effectiveness requires the application of diverse administrative and legal instruments. In legal theory, the safeguarding of rights is ensured through substantive and procedural legal means. These include legal norms and acts, law enforcement activities, and self-protection measures implemented by various subjects at the international, national, regional, and local levels. The research demonstrates that the forms and methods of administrative and legal protection of the rights of children affected by domestic violence in Ukraine represent a comprehensive mechanism aimed at safeguarding, ensuring, and supporting this category of persons. In this context, particular importance is attributed to the forms of administrative activity of public administration bodies, which reflect the external manifestation of the exercise of authoritative powers, as well as to methods understood as means of influencing the awareness, behaviour, and condition of persons targeted by such activities in order to achieve public-law objectives. The conceptual approach to understanding the system of subjects responsible for preventing and combating domestic violence against children has been improved. This system should be viewed as a legally established, integrated set of authorised state bodies, institutions, organisations, and other actors whose activities are aimed at the timely identification, prevention, cessation, and investigation of cases of domestic violence against children. In addition, its functioning involves ensuring comprehensive protection of rights, providing necessary assistance to affected children or child witnesses of such violence, and implementing support measures within the framework of inter-agency cooperation. The study demonstrates that among central executive authorities playing a key role in preventing and combating domestic violence, special significance is attributed to the units of the National Police of Ukraine. These bodies are entrusted with the primary functions of administrative and legal response to cases of domestic violence against children, including the prompt detection of offences in this area, their prevention, and the minimisation of negative consequences. The rationale for establishing a specially authorized unit within the prevention division, which will be exclusively responsible for the prevention of and response to domestic violence, is substantiated. This represents a logical and necessary step aimed at: enhancing specialization; optimizing resources; strengthening inter-agency coordination; and ensuring proper control and monitoring. Such an approach is consistent with the requirements of the Istanbul Convention and will contribute to the enhanced protection of children and adults who are victims of domestic violence. Chapter Three, “Ways to Improve the Administrative and Legal Support for the Protection of the Rights of Children Affected by Domestic Violence,” focuses on the study of foreign experience in protecting the rights of children affected by domestic violence and on improving the legal and regulatory framework for such protection. It is noted that in most countries, domestic violence is punishable primarily under criminal law. The analysis of international experience in preventing domestic violence has highlighted several key approaches: 1) many countries place particular emphasis on the prevention of domestic violence; 2) some countries adopt legislative acts that enable faster and more effective responses to cases of domestic violence; 3) certain countries have established rapid-response systems to address incidents of domestic violence. Positive examples include Poland (the “Blue Card” procedure), France (juvenile courts), the United States (specialised police units), Sweden (an inter-agency child assistance model – Barnahus), and other states. Findings indicate that contemporary international practice demonstrates that the most effective results in combating domestic violence against children are achieved through an integrated approach, which combines preventive, protective, and rehabilitative measures. Such a comprehensive approach not only allows for timely response to incidents of violence, but also contributes to the prevention of future cases. Based on the conducted analysis, recommendations have been formulated for improving the legal and regulatory framework for the protection of children affected by domestic violence. These include: development of special child protection procedures – amendments to current legislation should establish distinct procedures for responding to cases of domestic violence against children, which may include the creation of specialised child assistance centres; strengthening inter-agency coordination – mechanisms should be developed to ensure effective collaboration among law enforcement agencies, social services, educational institutions, and healthcare facilities for prompt response to cases of violence. Special judicial procedures adapted to the needs of children should also be established; expansion of rehabilitation programs – state policy should provide funding for psychological and social rehabilitation programs for affected children, as well as training for professionals working with them; preventive measures – it is recommended to implement educational programs in schools and other institutions to raise awareness of domestic violence and promote a culture of nonviolent behaviour; monitoring and evaluation of effectiveness – systematic monitoring of the implementation of legislation on child protection from domestic violence and evaluation of its effectiveness are essential to identify gaps and develop appropriate amendments; raising public awareness – the state should support information campaigns aimed at informing the public about children’s rights and the mechanisms for their protection in cases of domestic violence. Описание: Дмитришин О.О. Адміністративно-правове забезпечення захисту прав дітей, які постраждали від домашнього насильства: дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 ‒ Право / Дмитришин Олена Олегівна. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2026. - 246 с. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9410 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9409 Название: Місцевий загальний суд як суд першої інстанції в адміністративному судочинстві України: дисертація Авторы: Шийович, Р.Я.; Shyiovych, R.Ya. Краткий осмотр (реферат): У дисертації комплексно та системно проаналізовано діяльність місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві щодо розв’язання спорів у сфері адміністративно-правових відносин між владними та невладними учасниками щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, публічних інтересів суспільства, розвитку адміністративно-правової науки та адміністративно-процесуального права в умовах європейської інтеграції України та збройної агресії росії. Наголошено, що організація діяльності судів сприймається як інтегральне поняття, що охоплює інституційні та функціональні складові. З позиції інституційного підходу організація діяльності судів є сукупністю правових інститутів, статусів, організаційних форм, правил проходження державної служби в судах і положень, які регулюють організаційно-забезпечувальну діяльність усередині судової системи, спрямованих на здійснення судами функції з відправлення правосуддя. Щодо функціонального підходу організацію діяльності судів розмежовують за обсягом, змістом, суб’єктами, формами та методами. Зазначено, що адміністративно-правовим спорам притаманні риси: виникають з регулятивних публічно-правових відносин, галузева своєрідність яких визначає особливості правового спору; спір викликано протиріччям юридичних інтересів суб’єктів права та характеризується наявністю розбіжностей, виражених у протилежних позиціях сторін спору й у протиборчій поведінці; призначенням правового спору в механізмі правового регулювання є захист порушених прав та інтересів суб’єктів адміністративних правовідносин, равовою формою виступають адміністративно-процесуальні правовідносини охоронного характеру, які виникають в публічно-правовій сфері, що характеризується відносинами «влади - підпорядкування»; однією зі сторін такої суперечки завжди є орган і посадова особа публічної влади. Головне призначення місцевих загальних судів як судів першої інстанції в адміністративному судочинстві розв’язувати спори, що виникають з публічних правовідносин. Констатовано, що судовий захист - це здійснення правоохоронної функції держави щодо захисту прав, свобод і законних інтересів за допомогою державного механізму функціонування судової влади та відновлення порушеного права, створення умов для усунення спірності правовідносин. Правова суть адміністративно юстиції щодо захисту прав, свобод і законних інтересів, які виникають у сфері публічних правовідносин, полягає в обов’язку держави в особі місцевих загальних судів як судів першої інстанції за дотримання законодавчо встановлених умов звернення за її здійсненням прийняти звернення та розглянути у встановленому законом порядку та строку. Перспективним є розгляд доступності правосуддя та професіоналізації судового процесу в контексті концепції європейського адміністративного процесуального права. У адміністративному судочинстві не тільки правовий статус суду, а й характер його правової активності, що зумовлені професіоналізацією адміністративного процесу, змінюються залежно від спрямованості суду на досягнення сторонами компромісу, або владний розподіл між ними прав та обов’язків, що сприяє доступності правосуддя. Це створює додаткові можливості для розв’язання завдань, пов’язаних із оптимізацією функціонування місцевих загальних судів як суб’єктів адміністративного судочинства, завдяки диференційованому підходу до регулювання їхньої діяльності. У Європейському Союзі явними проявами професіоналізації є розширення процесуальних обов’язків сторін, підвищення кваліфікаційних вимог до представників сторін, спеціалізація судів. Аргументовано, що адміністративно-правовий спір є унікальним правовим явищем, що відображає специфіку предмета, методу, суб’єктів, джерел права, підстави виникнення і вимагає спеціальної форми розв’язання спорів і відмежування від суперечок іншої галузевої приналежності. Судова діяльність місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві визначається як інтегральне поняття, що містить інституційні та функціональні складові. Кожна із зазначених складових властива як структурно- функціональна визначеність за наявністю взаємовідносин з іншими елементами. Обґрунтовано, що компетенція місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві поділяється на три види: функціональну, предметну та територіальну. Предметна компетенція є сукупністю владних повноважень та поділяється на виняткові предметні повноваження; додаткові предметні повноваження; альтернативні повноваження. Повноваження суду першої інстанції в адміністративному судочинстві поділяються на предметні та функціональні. До виключної компетенції місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві належать справи, зазначені у частині 1 ст. 20 «Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів» Кодексу адміністративного судочинства України, тобто спори пов’язані з адміністративно-деліктними, міграційно-деліктними та виборчими правовідносинами з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо зазначених вище правовідносин. Усі вони підлягають розгляду та розв’язанню лише у місцевому загальному суді. Наголошено, що компетенція місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві щодо здійснення правосуддя нерозривно пов’язана з відновленням і встановленням істини та справедливим розподілом прав та обов’язків, забезпечує реалізацію прав, інтересів та домагань, що охороняються чинним правом. Суд спирається на систему соціального регулювання та на правові норми, які визначені адміністративно-процесуальним правом. Водночас місцевий загальний суд в адміністративному судочинстві має цілу систему інших, крім здійснення правосуддя, функцій, повноваження формалізовані, а діяльність детально регламентується процесуальним законодавством. Зазначено, що функціональні повноваження місцевого загального суду як суду першої інстанції в адміністративному судочинстві з розгляду та розв’язання спорів, що виникають з публічних правовідносин, визначаються як процесуальна діяльність, яка здійснюється судом з розгляду публічно-правових спорів, супроводжується необхідністю застосування галузевих і спеціальних принципів, які характеризується спеціальною адміністративною процесуальною формою. Місцеві загальні суду в адміністративному судочинстві є суб’єктами, для яких основним засобом подолання спірності правовідносин є встановлення істини. Проте внаслідок об’єктивної неможливості встановлення абсолютної істини в суді та оскарження судового рішення, суди можуть ефективно реалізовувати своє соціальне призначення лише за умови забезпечення виконання судових рішень у вигляді державного примусу. Для місцевих загальних судів як суб’єктам адміністративно- процесуального права характерна подвійність. Її надає орієнтованість діяльності суду на охорону чинного позитивного права та вираженої в ньому державно - владної волі, на захист суб’єктивних прав і приватних інтересів, на реалізацію ідей та цінностей, які сповідує суспільство; на дотримання встановлених процедурно-процесуальних форм. Судовий порядок розгляду скарг на ухвали у справах про адміністративні правопорушення забезпечує кваліфіковане, об’єктивне реагування на порушення прав громадян та є надійною гарантією захисту від незаконного притягнення громадян до адміністративної відповідальності. Імовірність скасування судом прийнятої у справі постанови спонукає органи виконавчої влади діяти в рамках закону. Примирення сторін в адміністративному судочинстві - це правовий інститут, який об’єднує норми адміністративного права та адміністративного процесуального права у структуру на підставі спрямованості на мирне врегулювання адміністративно-правового спору. Доведення в адміністративному процесі є врегульованою нормою адміністративно-процесуального права, заснованою на принципі змагальності, пізнавальною та посвідчувальною логіко-практичною діяльністю суду, що розглядає справу про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та учасників провадження у справі зі збирання, перевірки та оцінки доказів з метою формальної істини про обставини, які мають значення для справедливого розв’язання справи. Підкреслено, що удосконалення діяльності місцевих загальних судів як судів першої інстанції в адміністративному судочинстві спрямовано на підвищення ефективності застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України під час розв’язання спорів, які виникають із публічних правовідносин, що здійснюється залежно від того аспекту, в якому норми матеріального права, що сприяли виникненню спору, виступають об’єктами удосконалення і який вплив здійснюється на адміністративний процес розв’язання спору. Показано, що будучи суб’єктом правового захисту, місцевий загальний суд як суб’єкт адміністративного судочинства еволюціонує у суб’єкта контролю за законністю дій і рішень органів влади та управління. Позитивні наслідки такого еволюціонування можуть бути збільшені завдяки розширенню функцій та підвищенню ефективності діяльності судів, які виступають суб’єктами адміністративного судочинства, оскільки у суду можливості захисту прав, свобод і законних інтересів громадян об’єктивно визначені як функції, порівняно з органами публічної влади та управління. У сучасних умовах виникає потреба в оптимізації адміністративного судочинства та правового стану місцевих загальних судів як його суб’єктів. У сучасному адміністративному судочинстві ефективність діяльності місцевого загального суду у розв’язанні адміністративних спорів підвищується внаслідок поліфункціональності та ускладнення повноважень. Підвищення результативності функціонування суду як суб’єкта, соціальним призначенням діяльності якого є здійснення правосуддя, можливо завдяки удосконаленню процедурно-процесуальних форм діяльності, та змінам місця і ролі у адміністративному процесі. The dissertation comprehensively and systematically analyzes the activities of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings regarding the resolution of disputes in the field of administrative-legal relations between powerful and non-powerful participants in ensuring the rights, freedoms and legitimate interests of individuals and legal entities, public interests of society, development of administrative-legal science and administrative-procedural law in the conditions of European integration of Ukraine and armed aggression of Russia. It is emphasized that the organization of court activities is perceived as an integral concept containing institutional and functional components. From the standpoint of the institutional approach, the organization of court activities is a set of legal institutions, statuses, organizational forms, rules of public service in courts and provisions that regulate organizational and security activities within the judicial system, aimed at the implementation of the function ofjustice by the courts. From the standpoint of a functional approach, the organization of court activities is demarcated by scope, content, subjects, forms and methods. It is noted that administrative-legal disputes have the following features: they arise from regulatory public-legal relations, the sectoral specificity of which determines the specifics of a legal dispute; the dispute is caused by the conflict of legal interests of the legal subjects and is characterized by the presence of disagreements expressed in the opposite positions of the parties to the dispute and in adversarial behavior; the purpose of a legal dispute in the mechanism of legal regulation is to protect the violated rights and interests of the subjects of administrative legal relations, the legal form is administrative-procedural legal relations of a protective nature, which arise in the public-legal sphere, characterized by «power-subordination» relations; one of the parties to such a dispute is always a public authority body and official. The main purpose of local general courts as courts of first instance in administrative proceedings is to resolve disputes arising from public legal relations. It was established that judicial protection is the implementation of the law enforcement function of the state to protect rights, freedoms and legitimate interests with the help of the state mechanism of the functioning of the judiciary and the restoration of the violated right, creating conditions for the elimination of legal disputes. The legal essence of administrative justice with regard to the protection of rights, freedoms and legitimate interests that arise in the field of public legal relations is the obligation of the state in the person of local general courts as courts of first instance to accept the appeal and consider it in the prescribed manner by the law of order and term. It is promising to consider the accessibility of justice and the professionalization of the judicial process in the context of the concept of European administrative procedural law. In administrative proceedings, not only the legal status of the court, but also the nature of its legal activity, which is determined by the professionalization of the administrative process, changes depending on the court's focus on reaching a compromise between the parties, or the authoritative distribution of rights and responsibilities between them, which contributes to the availability of justice. This creates additional opportunities for solving tasks related to optimizing the functioning of local general courts as subjects of administrative proceedings, thanks to a differentiated approach to regulating their activities. In the European Union, clear manifestations of professionalization are the expansion of the procedural obligations of the parties, the improvement of qualification requirements for representatives of the parties, and the specialization o f courts. It is argued that an administrative-legal dispute is a unique legal phenomenon that reflects the specifics of the subject, method, subjects, sources of law, the grounds for its occurrence and requires a special form of dispute resolution and separation from disputes of other branches. Judicial activity of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings is defined as an integral concept containing institutional and functional components. Each of the specified components is characterized as a structural and functional determination by the presence of relationships with other elements. It is substantiated that the competence of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings is divided into three types: functional, substantive and territorial. Subject competence is a set of powers and is divided into exclusive subject powers; additional subject powers; alternative powers. The powers of the court of first instance in administrative proceedings are divided into substantive and functional. The exclusive competence of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings includes the cases specified in part 1 of Article 20 «Delimitation of the subject-matter jurisdiction of administrative courts» of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, i.e. disputes related to administrative-tortious, migration-tortious and electoral legal relations regarding the decisions, actions or inaction of the state executive or other official of the state executive service regarding the above-mentioned legal relations. All of them are subject to consideration and resolution only in the local general court. It is emphasized that the competence of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings regarding the administration of justice is inextricably linked to the restoration and establishment of the truth and the fair distribution of rights and responsibilities, ensures the realization of rights, interests and claims protected by the current law. The court relies on the system of social regulation and on legal norms defined by administrative and procedural law. At the same time, the local general court in administrative proceedings has a whole system of functions other than the administration of justice, the powers are formalized, and the activities are regulated in detail by procedural legislation. It is noted that the functional powers of the local general court as a court of first instance in administrative proceedings for consideration and resolution of disputes arising from public legal relations are defined as procedural activities carried out by the court for consideration of public legal disputes, accompanied by the need to apply branch and special principles characterized by a special administrative procedural form. Local general courts in administrative proceedings are entities for which the main means of overcoming the dispute of legal relations is the establishment of the truth. However, due to the objective impossibility of establishing the absolute truth in court and challenging a court decision, courts can effectively implement their social purpose only under the condition of ensuring the execution of court decisions in the form of state coercion. Duality is characteristic of local general courts as subjects of administrative procedural law. It is provided by the orientation of the court's activities to the protection of the effective positive law and the will of the state and power expressed in it, to the protection of subjective rights and private interests, to the realization of ideas and values that society professes; on compliance with established procedural and procedural forms. The judicial procedure for consideration of complaints against decisions in cases of administrative offenses ensures a qualified, objective response to violations of citizens' rights and is a reliable guarantee of protection against illegal prosecution of citizens to administrative responsibility. The possibility of annulment of the decision adopted by the court in the case encourages the executive authorities to act within the framework of the law. Reconciliation of the parties in administrative proceedings is a legal institution that combines the norms of administrative law and administrative procedural law into a structure based on the focus on the peaceful settlement of an administrative-legal dispute. Evidence in the administrative process is a regulated norm of administrative procedural law, based on the principle of adversariality, a cognitive and evidential logical-practical activity of the court that considers the case of challenging the decision on an administrative offense and the participants in the proceedings of the collection, verification and evaluation of evidence for the purpose of formal truths about the circumstances that are important for the fair resolution of the case. It is emphasized that the improvement of the activities of local general courts as courts of first instance in administrative proceedings is aimed at increasing the effectiveness of the application of the norms of the Code o f Administrative Proceedings of Ukraine during the resolution of disputes arising from public legal relations, which is carried out depending on the aspect in which the norms of substantive law , which contributed to the emergence of the dispute, are objects of improvement and what influence is exerted on the administrative process of dispute resolution. It is shown that being a subject of legal protection, the local general court as a subject of administrative proceedings evolves into a subject of control over the legality of actions and decisions of authorities and management. The positive consequences of such an evolution can be increased by expanding the functions and increasing the efficiency of the courts, which act as subjects of administrative proceedings, since in the court the possibilities of protecting the rights, freedoms and legitimate interests of citizens are objectively defined as functions, compared to the bodies of public power and management . In modern conditions, there is a need to optimize administrative proceedings and the legal status of local general courts as its subjects. In modern administrative proceedings, the effectiveness of the local general court in resolving administrative disputes increases due to the multi-functionality and complication of powers. Increasing the effectiveness of the functioning of the court as a subject, the social purpose of which is to administer justice, is possible thanks to the improvement of procedural and procedural forms of activity, and changes in the place and role in the administrative process. Описание: Шийович Р. Я. Місцевий загальний суд як суд першої інстанції в адміністративному судочинстві України: дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 ‒ Право / Шийович Ростислав Ярославович. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2026. - 218 с. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9409 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9408 Название: Психологічний аналіз проживання кризових періодів дисфункціональних сімей: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 053 «Психологія» Авторы: Янішевська, А.; Yanishevska, A. Краткий осмотр (реферат): У кваліфікаційній роботі здійснено теоретичний та емпіричний аналіз особливостей проживання кризових періодів у дисфункціональних сім’ях. Узагальнено сучасні наукові підходи до розуміння сім’ї як психологічної системи, окреслено специфіку дисфункціональності, кризових станів, механізмів психологічного захисту, копінг–стратегій та емоційної регуляції. Особливу увагу приділено впливу сучасних соціальних викликів, зокрема воєнного стану, міграційних процесів і дистантності сімей, на динаміку кризових переживань. Емпіричне дослідження проведено з використанням психодіагностичних методик, спрямованих на вивчення рівня тривожності, особливостей копінг–поведінки, механізмів психологічного захисту та труднощів емоційної регуляції. На основі отриманих результатів обґрунтовано напрями психологічного консультування та підтримки осіб, які проживають кризові періоди в дисфункціональних сім’ях. Запропоновано алгоритм психологічної допомоги, що включає стабілізацію психоемоційного стану, психоосвітню роботу, корекцію когнітивних інтерпретацій, розвиток емоційної регуляції, оптимізацію сімейної взаємодії та роботу з травматичним досвідом. The qualification work carried out a theoretical and empirical analysis of the features of experiencing crisis periods in dysfunctional families. Modern scientific approaches to understanding the family as a psychological system are summarized, the specifics of dysfunctionality, crisis states, mechanisms of psychological protection, coping strategies and emotional regulation are outlined. Particular attention is paid to the influence of modern social challenges, in particular martial law, migration processes and family distance, on the dynamics of crisis experiences. The empirical study was conducted using psychodiagnostic methods aimed at studying the level of anxiety, features of coping behavior, mechanisms of psychological protection and difficulties in emotional regulation. Based on the results obtained, the directions of psychological counseling and support for individuals experiencing crisis periods in dysfunctional families were substantiated. An algorithm of psychological assistance was proposed, which includes stabilization of the psycho–emotional state, psycho–educational work, correction of cognitive interpretations, development of emotional regulation, optimization of family interaction and work with traumatic experience. Описание: Янішевська А. Психологічний аналіз проживання кризових періодів дисфункціональних сімей: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 053 «Психологія» / Анастасія Янішевська. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2026. - 66 с. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9408 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9407 Название: Психологічні особливості осіб з панічними атаками: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 053 «Психологія» Авторы: Ягодзінська, О.; Yahodzinska, O. Краткий осмотр (реферат): У роботі досліджено психологічні особливості осіб з панічними атаками як складного психофізіологічного феномену, що формується внаслідок взаємодії когнітивних, емоційних та поведінкових чинників. Здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до розуміння природи панічних атак, їх клінічних проявів та психологічних механізмів виникнення. У межах емпіричного дослідження виявлено, що для осіб з панічними атаками характерні підвищений рівень тривожності, схильність до катастрофічного мислення, гіперфокус на тілесних відчуттях, труднощі емоційної регуляції та тенденція до уникальної поведінки. Встановлено взаємозв’язок між когнітивними спотвореннями, емоційною напруженістю та формуванням панічних станів. Обґрунтовано напрями психологічної допомоги, спрямовані на корекцію когнітивних інтерпретацій, розвиток навичок емоційної саморегуляції, зниження тривожності та підвищення психологічної стійкості. The paper investigates the psychological characteristics of individuals with panic attacks as a complex psychophysiological phenomenon that is formed as a result of the interaction of cognitive, emotional and behavioral factors. A theoretical analysis of scientific approaches to understanding the nature of panic attacks, their clinical manifestations and psychological mechanisms of occurrence is carried out. Within the framework of the empirical study, it was found that individuals with panic attacks are characterized by an increased level of anxiety, a tendency to catastrophic thinking, hyperfocus on bodily sensations, difficulties in emotional regulation and a tendency to unique behavior. The relationship between cognitive distortions, emotional tension and the formation of panic states is established. The directions of psychological assistance aimed at correcting cognitive interpretations, developing emotional self-regulation skills, reducing anxiety and increasing psychological stability are substantiated. Описание: Ягодзінська О. Психологічні особливості осіб з панічними атаками: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 053 «Психологія» / Олена Ягодзінська. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2026. - 60 с. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9407 2026-01-01T00:00:00Z