https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/33 Criminal proceedings and criminalistics; forensic examination; operational search activity Sat, 07 Nov 2026 09:37:22 GMT 2026-11-07T09:37:22Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9746 Название: Transformation of Ukraine’s criminal procedure legislation under martial law: Balancing national security and human rights guarantees Авторы: Мовчан, А.В.; Movchan, A.V.; ORCID ID: 0000-0002-6997-6517 Краткий осмотр (реферат): The relevance of the study is conditioned by the need to improve the criminal procedure legislation of Ukraine under martial law and adapt the mechanisms of criminal proceedings to today’s security challenges. The purpose of the study was to determine the main areas of transformation of the criminal procedure legislation of Ukraine to ensure the effective functioning of the criminal justice system in the context of armed aggression. To achieve the stated objective, the study employed the system and structural, comparative legal, and formal legal methods, analysis of judicial practice, empirical generalisation, and content analysis, supplemented by elements of data-driven and risk-based approaches. Special attention was paid to the analysis of amendments to the Criminal Procedural Code of Ukraine, primarily the provisions of Article 615 of the Criminal Procedural Code of Ukraine, which established a special procedure for conducting pre-trial investigation and judicial proceedings under martial law. The features of the implementation of the procedural powers of the investigator, prosecutor, and investigating judge, and mechanisms for ensuring the continuity of criminal proceedings in conditions of limited access to courts, temporary occupation of certain territories, active military operations, and threats to the life and safety of participants in criminal proceedings were investigated. A comparative legal analysis of models of criminal proceedings in armed conflicts was carried out considering the experience of Israel, the former Yugoslavia, and the Baltic states. The specific features of investigative (search) and covert investigative (search) actions, and the procedures for recording, collecting, and using evidentiary information obtained under martial law, were analysed. Special attention was paid to the issues of ensuring procedural guarantees of human rights, in particular the right to protection, access to justice, implementation of the principle of adversarial parties, effective judicial control and compliance with the requirements of a fair trial. Based on the results of the study, the main trends and problems of the development of criminal procedural legislation of Ukraine during the period of martial law were identified, promising areas for further improvement of criminal procedure regulation were identified based on the need to ensure a proper balance between the interests of national security and human rights guarantees. The practical significance of the study lies in the potential use of its findings in law-making, judicial practice, and the work of pre-trial investigation bodies and prosecutorial authorities in criminal proceedings under martial law. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення кримінального процесуального законодавства України в умовах воєнного стану та адаптації механізмів кримінального провадження до сучасних безпекових викликів. Метою статті є визначення основних напрямів трансформації кримінального процесуального законодавства України для забезпечення ефективного функціонування системи кримінальної юстиції в умовах збройної агресії. Для досягнення поставленої мети було використано системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-юридичний методи, аналіз судової практики, емпіричного узагальнення, контент-аналізу, а також елементи даних- та ризик-орієнтованого підходів. Особливу увагу було приділено аналізу змін до Кримінального процесуального кодексу України, насамперед положень статті 615 Кримінального процесуального кодексу України, що встановлюють спеціальний порядок здійснення досудового розслідування та судового провадження в умовах воєнного стану. Було досліджено особливості реалізації процесуальних повноважень слідчого, прокурора та слідчого судді, а також механізми забезпечення безперервності кримінального провадження в умовах обмеженого доступу до судів, тимчасової окупації окремих територій, активних бойових дій і загроз життю та безпеці учасників кримінального провадження. Було проведено порівняльно-правовий аналіз моделей здійснення кримінального провадження в умовах збройних конфліктів з урахуванням досвіду Ізраїлю, держав колишньої Югославії та країн Балтії. Було проаналізовано специфіку проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, порядок фіксації, збирання та використання доказової інформації, отриманих в умовах воєнного стану. Окрему увагу було приділено питанням забезпечення процесуальних гарантій прав людини, зокрема права на захист, доступу до правосуддя, реалізації принципу змагальності сторін, здійснення ефективного судового контролю та дотримання вимог справедливого судового розгляду. За результатами дослідження було визначено основні тенденції та проблеми розвитку кримінального процесуального законодавства України в період дії воєнного стану, окреслено перспективні напрями подальшого вдосконалення кримінального процесуального регулювання з урахуванням необхідності забезпечення належного балансу між інтересами національної безпеки та гарантіями прав людини. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його висновків у нормотворчій діяльності, судовій практиці та роботі органів досудового розслідування і прокуратури під час кримінального провадження в умовах воєнного стану. Описание: Movchan A.V. Transformation of Ukraine’s criminal procedure legislation under martial law: Balancing national security and human rights guarantees / Anatolii Movchan // Соціально-правові студії/Social & Legal Studios. - 2026. - Vol. 9. - № 3. - Pp. 30-39. - DOI: 10.32518/sals3.2026.30 Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9746 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9712 Название: Врахування взаємозв’язків та колізій норм кримінального матеріаль- ного й процесуального законодавства при регламентації окремих особливих порядків кримінального провадження: методичні рекомендації. Авторы: Навроцька, В.В.; Navrotska, V.V.; ORCID ID: 0000-0002-3407-7984 Краткий осмотр (реферат): Подано результати наукового дослідження взаємозв’язків і колізій, які існують у чинному кримінальному процесуальному та кримінальному законодавстві України стосовно окремих особливих порядків криміналь-них проваджень – провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру до неповнолітніх і проваджень у формі приватного обвинувачення. Сформульовано науково обґрунтовані способи усунення виявлених колізій. Для працівників органів, що ведуть кримінальний процес, та всіх, хто цікавиться наведеними проблемами. The results of a scientific study of the relationships and conflicts that exist in the current criminal procedural and criminal legislation of Ukraine regarding certain special procedures of criminal proceedings - proceedings regarding the application of coercive measures of a medical nature, proceedings regarding minors, and proceedings in the form of private prosecution are presented. Scientifically based ways to eliminate identified collisions have been formulated. For employees of criminal justice agencies and anyone interested in relevant issues. Описание: Навроцька В.В. Врахування взаємозв’язків та колізій норм кримінального матеріального й процесуального законодавства при регламентації окремих особливих порядків кримінального провадження: методичні рекомендації / Навроцька В.В. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2026. - 80 с. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9712 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9698 Название: Звернення стягнення на грошові кошти боржника у виконавчому провадженні: дисертація Авторы: Меленчук, В.І.; Melenchuk, V.I. Краткий осмотр (реферат): есів обох сторін виконавчого провадження. Розглянуто стан теоретичного дослідження звернення стягнення на грошові кошти боржника, що дало можливість виокремити дискусійні питання (чому саме законодавцем визначено право боржників здійснювати видаткові операції у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно; які виконавчі дії гуманно застосовувати до боржників-військовослужбовців; чому виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню в період дії режиму воєнного стану, окрім тих, які вже перебувають на виконанні та на підставі яких виконавче провадження відкрите ще до повномасштабного вторгнення рф на територію нашої держави, тощо), а також ті, що залишаються невирішеними або досліджені та описані поверхнево. Здійснено огляд історичних джерел, у яких регламентувалося походження грошей. Встановлено, що впродовж століть люди використовували замість сучасних грошей різні товари, такі як хутро, зерно, худоба тощо, згодом почали використовувати метали, в тому числі дорогоцінні, як от золото чи срібло. Запропоновано власне розуміння поняття «звернення стягнення на грошові кошти боржника у виконавчому провадженні» (це дії приватного чи державного виконавця, які вчиняються в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого документа про стягнення коштів, - спрямовані на примусове списання грошових коштів боржника для задоволення законних вимог стягувача). Виокремлено основні ознаки звернення стягнення на грошові кошти боржника у виконавчому провадженні, серед яких: дія виконавця, примусовий характер, юридична підстава, суб’єктний склад, об’єкт стягнення та процесуальна форма. Визначено процедуру списання «депозитних коштів», які належать боржнику у виконавчому провадженні. Встановлено, що виконавець не може в будь-який момент списати кошти, які містяться на депозитному рахунку боржника, а лише в день завершення депозитного договору. Запропоновано внести зміни до «загальних правил укладення депозиту» та дозволити виконавцям списувати депозитні кошти боржника в будь-який момент, не чекаючи на день, коли закінчиться строк такого депозиту. Вивчено процедуру проникнення виконавцем до банківських сейфів, де боржник може зберігати дорогоцінні метали, цінні папери, готівкові кошти тощо. Констатовано, що з метою проникнення виконавцем до індивідуального банківського сейфу боржника слід звернутися із поданням до суду про надання такого дозволу. В контексті цього висунуто пропозицію щодо надання дозволу на безперешкодне примусове проникнення до банківської скриньки боржника, спростивши вимоги виконавцям. Проаналізовано законодавчі зміни на період дії режиму воєнного стану в Україні. З’ясовано, що встановлений законодавством розмір для здійснення боржниками – фізичними особами видаткових операцій щомісячно не відповідає бюджетному законодавству, адже немає жодної прив’язки ні до прожиткового мінімуму, ні до розміру мінімальної заробітної плати, яку людина фактично отримує. Виявлено, що після набрання чинності Законом № 2102-IX на період дії режиму воєнного стану не можна звертати стягнення на пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Для вирішення зазначеної проблематики, висловлено пропозицію про повернення попереднього правового регулювання звернення стягнення на пенсію, стипендію та інші доходи боржника, надаючи можливість і в період дії режиму воєнного стану звертати стягнення на такі види доходів і встановленому законодавством розмірі. В роботі обґрунтовується необхідність диференційованого підходу до застосування заходів примусового виконання рішень на період дії режиму воєнного стану в залежності від правового статусу сторін виконавчого провадження та категорії стягнення як такої. Пропонується встановити, що у виконавчих провадженнях, у яких боржником є військовослужбовець, арешт коштів застосовується лише там, де стягувачами є фізичні особи або коли має місце стягнення коштів, що пов’язано з відшкодуванням шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Аргументовано також, що у всіх відмінних випадках (у виконавчих провадженнях, у яких стягувачами не є фізичні особи, або у яких категорія стягнення не належить до стягнення коштів, що пов’язано з відшкодуванням шкоди, завданої кримінальним правопорушенням) виконавцям необхідно обмежуватися лише зверненням стягнення на дохід боржника – військовослужбовця, не реалізовуючи будьяке належне останньому майно. Висвітлено необхідність запровадження спеціальних захищених банківських рахунків військовослужбовцям, на які зараховуватиметься грошове забезпечення, в тому числі бойові виплати, премії, грошові допомоги і т.д. із військових частин. Запровадження цього механізму дозволить усунути суттєві прогалини та не дозволить накласти арешт на кошти осіб, які останні отримують у зв’язку із захистом Вітчизни що, в свою чергу, гарантуватиме захисникам високий рівень довіри та їх моральнопсихологічного стану. The dissertation is a study in which a systematic reassessment of the enforcement of debtor's funds is carried out. The work is distinguished by a comprehensive approach to the system of norms on the procedure for arresting debtor's funds, their write-off from bank accounts, and the approximation of the institution of enforcement proceedings to European standards and maximum digitalization. Based on the results obtained, the content and scope of the concept of "money" were determined. A comprehensive system of legal norms aimed at protecting and balancing the rights and interests of both parties to enforcement proceedings was identified. The state of theoretical research on the enforcement of debtor's funds was considered, which made it possible to identify debatable issues (why the legislator determined the right of debtors to carry out expenditure operations in the amount of two minimum wages per month; what executive actions should be humanely applied to debtors-military personnel; why a notary's executive inscription is not subject to execution during the period of martial law, except for those that are already being executed and on the basis of which enforcement proceedings were opened even before the full-scale invasion of the Russian Federation into the territory of our state, etc.), as well as those that remain unresolved or have been investigated and described superficially. A review of historical sources regulating the origin of money was conducted. It was established that over the centuries people used various goods, such as fur, grain, livestock, etc., instead of modern money, and later began to use metals, including precious ones, such as gold or silver. The author proposes his own understanding of the concept of "forfeiture of debtor's funds in enforcement proceedings" (these are actions of a private or public enforcement officer, which are carried out within the framework of enforcement proceedings opened on the basis of an enforcement document on the collection of funds, aimed at the forced write-off of the debtor's funds to satisfy the legal claims of the collector). The main features of the enforcement of the debtor's funds in enforcement proceedings are identified, including: the action of the enforcement agent, coercive nature, legal basis, subject composition, object of enforcement, and procedural form. The procedure for writing off "deposit funds" belonging to the debtor in enforcement proceedings has been determined. It has been established that the executor cannot write off funds held in the debtor's deposit account at any time, but only on the day the deposit agreement is terminated. It is proposed to amend the "general rules for making a deposit" and allow executors to write off the debtor's deposit funds at any time, without waiting for the day when such a deposit expires. The procedure for the executor to penetrate bank safes where the debtor may store precious metals, securities, cash, etc. was studied. It was found that in order for the executor to penetrate the debtor's individual bank safe, an application should be made to the court for such permission. In this context, a proposal has been made to grant permission for unhindered forced entry into the debtor's bank box, simplifying the requirements for bailiffs. The legislative changes for the period of martial law in Ukraine are analyzed. It was found that the amount established by law for the monthly expenditure transactions of debtors - individuals - does not comply with budget legislation, as it has no connection to either the subsistence minimum or the amount of the minimum wage that a person actually receives. It was revealed that after the entry into force of Law No. 2102-IX, for the period of martial law, it is not possible to levy a penalty on the debtor's pension, scholarship, and other income. To address this issue, a proposal has been made to return the previous legal regulation of levying fines on a debtor's pension, scholarship, and other income, providing the opportunity to levy fines on such types of income and in the amount established by law during the martial law regime. The paper justifies the need for a differentiated approach to the application of measures of compulsory execution of decisions for the period of martial law, depending on the legal status of the parties to the enforcement proceedings and the category of enforcement as such. It is proposed to establish that in enforcement proceedings where the debtor is a military serviceman, the seizure of funds is applied only where the collectors are individuals or when the collection of funds takes place, which is related to the compensation for damage caused by a criminal offense. It is also argued that in all exceptional cases (in enforcement proceedings where the collectors are not individuals or where the category of collection does not relate to the collection of funds related to compensation for damage caused by a criminal offense) еxecutors must limit themselves to levying a lien on the income of the debtor – a military serviceman, without selling any property belonging to the latter. The need to introduce special protected bank accounts for military personnel, to which monetary support will be credited, including combat payments, bonuses, cash benefits, etc. from military units, is highlighted. The implementation of this mechanism will eliminate significant gaps and will not allow the seizure of funds received by individuals in connection with the defense of the Fatherland, which, in turn, will guarantee the defenders a high level of trust and their moral and psychological state. Описание: Меленчук В.І. Звернення стягнення на грошові кошти боржника у виконавчому провадженні: дисертація на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 - Право / Меленчук Володимир Ігорович. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2026. - 207 с Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9698 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9689 Название: Подія кримінального правопорушення у кримінальному провадженні: дисертація Авторы: Тітова, Н.В.; Titova, N.V. Краткий осмотр (реферат): Дисертація є комплексним монографічним дослідженням теоретико- правових, кримінальних процесуальних та криміналістичних аспектів події кримінального правопорушення як фундаментальної категорії кримінального процесуального права України та першочергового елемента предмета доказування згідно із п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення теоретичних засад і практики встановлення та доказування події в умовах реформування кримінальної юстиції, впровадження європейських стандартів доказування та цифровізації суспільних відносин. У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито методологію, сформульовано наукову новизну та практичне значення результатів. У першому розділі здійснено всебічний теоретико-правовий аналіз події кримінального правопорушення. Досліджено генезу наукових поглядів у вітчизняній та зарубіжній доктрині, встановлено еволюцію підходів від радянської процесуальної науки до сучасних концепцій. Встановлено, що у період до прийняття КПК України у 2012 році подія злочину розглядалася як об'єктивна реальність, а сучасні дослідники акцентують увагу на процесуальних аспектах доказування події, її співвідношенні зі складом кримінального правопорушення та стандартами доказування. Розкрито поняття, сутність та структурні елементи події як елемента предмета доказування. Обґрунтовано авторське визначення події кримінального правопорушення як об'єктивно існуючого факту реальної дійсності, що полягає у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого КК України, та характеризується конкретними координатами місця, часу, способу вчинення і настанням певних наслідків. Розкрито структуру події: фактична сторона, просторово-часові характеристики, спосіб вчинення, наслідки та причинний зв'язок. Проведено комплексний аналіз співвідношення події з суміжними кримінально-правовими категоріями (склад кримінального правопорушення, діяння, об'єктивна сторона, механізм кримінального правопорушення) та кримінальними процесуальними поняттями (предмет доказування, об'єктивна істина, межі доказування). Обґрунтовано, що подія є ширшим поняттям, ніж склад, оскільки включає не лише юридично значущі ознаки, а й фактичні обставини. Визначено місце події в системі предмета доказування як першочергового елемента, від встановлення якого залежить можливість доказування інших обставин ст. 91 КПК України. Запропоновано багатокритеріальну класифікацію подій кримінальних правопорушень: за характером суспільної небезпечності, формою вини, конструкцією складу, видовим об'єктом посягання, способом вчинення, кількістю епізодів, часовими характеристиками, місцем вчинення, складністю встановлення, ступенем латентності. Розкрито практичне значення класифікації для організації кримінального провадження, планування розслідування, визначення напрямів пошуку доказів та кваліфікації. У другому розділі досліджено процесуальний порядок та особливості встановлення події на різних стадіях кримінального провадження. Проаналізовано специфіку встановлення події під час внесення відомостей до ЄРДР, коли достатньо відомостей про ймовірне вчинення кримінального правопорушення. Обґрунтовано, що у цій ситуації подія встановлюється на рівні вірогідності, а не достовірності. Розкрито особливості встановлення події на стадії досудового розслідування, коли слідчий та прокурор зобов'язані зібрати достатні докази для пред'явлення підозри, а в подальшому підтримання обвинувачення. Проаналізовано процесуальний порядок встановлення події на стадії підготовчого провадження та детально досліджено особливості доказування на стадії судового розгляду, де докази досліджуються безпосередньо судом в умовах змагальності з дотриманням презумпції невинуватості та стандарту «поза розумним сумнівом». Розкрито специфіку перевірки встановлення події судами апеляційної та касаційної інстанцій. Систематизовано криміналістичні методи встановлення обставин події. Загальнонаукові методи: спостереження, вимірювання, експеримент, моделювання, математичні методи. Спеціальні криміналістичні методи: трасологічні, балістичні, вибухотехнічні, судово-медичні, судово-біологічні (ДНК-аналіз), почеркознавчі, технічного дослідження документів, одорологічні, акустичні. Обґрунтовано необхідність комплексного застосування різних методів для повного встановлення події. Проведено комплексний аналіз слідчих (розшукових) дій як основних процесуальних засобів встановлення події. Детально досліджено огляд місця події як невідкладну слідчу (розшукову) дію, обшук для виявлення знарядь та майна, допит свідків і підозрюваних для встановлення фактичних обставин, пред'явлення для впізнання, слідчий експеримент для перевірки можливості сприйняття певних фактів та вчинення певних дій. У третьому розділі досліджено проблемні питання доказування події та визначено шляхи вдосконалення законодавства. Розкрито особливості доказування події в теорії та практиці. Проаналізовано стандарти доказування та їх застосування. Встановлено, що доказування події має специфічні особливості, пов'язані з об'єктивним характером події та необхідністю встановлення з найвищим ступенем достовірності. Обґрунтовано підвищені вимоги до повноти та достовірності доказів, оскільки недоведеність події унеможливлює притягнення особи до відповідальності. На основі аналізу судової практики Верховного Суду виявлено типові помилки: недостатність доказів; суперечності між доказами; недоведеність часу, місця або способу вчинення; недоведеність причинного зв'язку; необґрунтоване визнання події доведеною на основі непрямих доказів; порушення процесуального порядку збирання доказів. Детально досліджено роль судової експертизи як засобу встановлення та доказування обставин події. Розкрито правову природу експертизи та процесуальний порядок призначення згідно зі ст. ст. 242-244 КПК України. Систематизовано види експертиз для встановлення події: судово-медична, трасологічна, балістична, вибухотехнічна, автотехнічна, товарознавча, економічна, комп'ютерно-технічна. Обґрунтовано необхідність розширення можливостей комплексних та комісійних експертиз. Визначено критерії оцінки висновку експерта судом. Проаналізовано використання інноваційних технологій та цифрових доказів в умовах цифровізації. Розкрито правову природу цифрових доказів як відомостей в електронній формі. До них віднесено: записи з камер відеоспостереження, дані геолокації, метадані файлів, електронну переписку, записи телефонних розмов, інформацію з соціальних мереж, дані банківських транзакцій, логи систем. Розкрито особливості збирання, фіксації, перевірки та оцінки цифрових доказів. Проаналізовано можливості використання штучного інтелекту, технологій розпізнавання облич і голосу, blockchain-технологій. Виявлено системні проблеми: недосконалість правового регулювання, недостатня визначеність критеріїв достатності доказів, відсутність єдиної судової практики, проблеми забезпечення допустимості доказів, складнощі встановлення латентних подій, недостатнє матеріально-технічне забезпечення органів досудового розслідування. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства: доповнити ст. 91 КПК України положенням про зміст події; удосконалити процесуальний порядок збирання цифрових доказів; розширити перелік невідкладних слідчих (розшукових) дій; удосконалити порядок призначення комплексних експертиз; передбачити можливість використання спеціальних технічних засобів фіксації слідчих (розшукових) дій; розробити методичні рекомендації щодо встановлення події різних видів кримінальних правопорушень. Наукова новизна полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень події як самостійної процесуальної категорії в контексті КПК України. Запропоновано авторське визначення події з урахуванням сучасних підходів, розроблено багатокритеріальну класифікацію, систематизовано криміналістичні методи, визначено особливості доказування на різних стадіях провадження, обґрунтовано правові засади використання цифрових доказів та інноваційних технологій. Практичне значення полягає у можливості використання положень дисертації для вдосконалення законодавства, правозастосовної практики, викладання навчальних дисциплін та підготовки науково-методичних рекомендацій для практичних працівників. The dissertation is a comprehensive monographic study of the theoretical-legal, criminal procedural, and forensic aspects of the event of a criminal offense as a fundamental category of Ukrainian criminal procedural law and the primary element of the subject of proof under paragraph 1, part 1, Article 91 of the CPC of Ukraine. The relevance of the study is conditioned by the need to improve the theoretical foundations and practice of establishing and proving the event in the context of criminal justice reform, the implementation of European evidentiary standards, and the digitalization of social relations. The introduction substantiates the relevance of the topic, defines the purpose, objectives, object, and subject of the study, reveals the methodology, and formulates the scientific novelty and practical significance of the results. The first chapter provides a comprehensive theoretical-legal analysis of the event of a criminal offense. The genesis of scholarly views in domestic and foreign doctrine is examined, and the evolution of approaches from Soviet procedural science to contemporary concepts is established. It is found that prior to the adoption of the CPC of Ukraine in 2012, the event of a crime was regarded as an objective reality, while modern researchers emphasize the procedural aspects of proving the event, its relationship with the elements of a criminal offense, and evidentiary standards. The concept, essence, and structural elements of the event as an element of the subject of proof are disclosed. The author's definition of the event of a criminal offense is substantiated as an objectively existing fact of reality, consisting in the commission of an act bearing the characteristics of a criminal offense under the Criminal Code of Ukraine, and characterized by specific coordinates of place, time, manner of commission, and the occurrence of certain consequences. The structure of the event is revealed: the factual dimension, spatial-temporal characteristics, manner of commission, consequences, and causal relationship. A comprehensive analysis of the relationship between the event and adjacent criminal-law categories (elements of a criminal offense, act, objective element, mechanism of a criminal offense) and criminal procedural concepts (subject of proof, objective truth, limits of proof) is conducted. It is substantiated that the event is a broader concept than the elements of a criminal offense, since it encompasses not only legally significant features but also factual circumstances. The place of the event within the system of the subject of proof is determined as a primary element, the establishment of which conditions the possibility of proving other circumstances under Article 91 of the CPC of Ukraine. A multi-criteria classification of criminal offense events is proposed: by the nature of social danger, form of guilt, construction of elements, generic object of encroachment, manner of commission, number of episodes, temporal characteristics, place of commission, complexity of establishment, and degree of latency. The practical significance of the classification for organizing criminal proceedings, planning investigations, identifying directions for the search for evidence, and qualification is disclosed. The second chapter examines the procedural order and particularities of establishing the event at various stages of criminal proceedings. The specifics of establishing the event during the entry of information into the Unified Register of Pretrial Investigations (URPI) are analyzed, where information indicating the probable commission of a criminal offense is sufficient. It is substantiated that at this stage the event is established at the level of probability rather than certainty. The particularities of establishing the event at the pre-trial investigation stage are disclosed, at which the investigator and prosecutor are obliged to gather sufficient evidence to serve a notice of suspicion and subsequently to maintain the prosecution. The procedural order of establishing the event at the preparatory proceedings stage is analyzed, and the particularities of proof at the trial stage are studied in detail, where evidence is examined directly by the court in adversarial conditions with adherence to the presumption of innocence and the "beyond reasonable doubt" standard. The specifics of reviewing the establishment of the event by appellate and cassation courts are disclosed. Forensic methods for establishing the circumstances of the event are systematized. General scientific methods include observation, measurement, experiment, modelling, and mathematical methods. Special forensic methods include tracological, ballistic, explosive-technical, forensic medical, forensic biological (DNA analysis), handwriting, technical document examination, odorological, and acoustic methods. The necessity of the integrated application of various methods for the complete establishment of the event is substantiated. A comprehensive analysis of investigative (search) actions as the primary procedural means of establishing the event is conducted. The examination of the crime scene as an urgent investigative (search) action, search for the discovery of instruments and property, questioning of witnesses and suspects to establish factual circumstances, identification proceedings, and investigative experiment to verify the possibility of perceiving certain facts and performing certain actions are examined in detail. The third chapter examines problematic issues of proving the event and identifies ways to improve legislation. The particularities of proving the event in theory and practice are disclosed. Evidentiary standards and their application are analyzed. It is established that proving the event has specific features related to the objective nature of the event and the necessity of establishing it with the highest degree of certainty. Enhanced requirements for the completeness and reliability of evidence are substantiated, since failure to prove the event precludes holding a person liable. Based on analysis of the Supreme Court's judicial practice, typical errors are identified: insufficiency of evidence; contradictions between evidence; failure to prove the time, place, or manner of commission; failure to prove causal relationship; unjustified recognition of the event as proven on the basis of circumstantial evidence; violation of the procedural order for collecting evidence. The role of forensic examination as a means of establishing and proving the circumstances of the event is examined in detail. The legal nature of examination and the procedural order of appointment under Articles 242–244 of the CPC of Ukraine are disclosed. Types of expert examinations for establishing the event are systematized: forensic medical, tracological, ballistic, explosive-technical, automotive-technical, commodity, economic, and computer-technical. The necessity of expanding the possibilities of comprehensive and panel examinations is substantiated. Criteria for the court's evaluation of an expert's conclusion are determined. The use of innovative technologies and digital evidence in the context of digitalization is analyzed. The legal nature of digital evidence as information in electronic form is disclosed. This includes: CCTV footage records, geolocation data, file metadata, electronic correspondence, telephone conversation records, social media information, banking transaction data, and system logs. The particularities of collecting, recording, verifying, and evaluating digital evidence are disclosed. The possibilities of using artificial intelligence, facial and voice recognition technologies, and blockchain technologies are analyzed. Systemic problems are identified: imperfection of legal regulation, insufficient certainty of criteria for the sufficiency of evidence, absence of unified judicial practice, problems of ensuring the admissibility of evidence, difficulties in establishing latent events, and insufficient material and technical support for pre-trial investigation bodies. Proposals for improving legislation are formulated: to supplement Article 91 of the CPC with a provision on the content of the event; to improve the procedural order for collecting digital evidence; to expand the list of urgent investigative (search) actions; to improve the procedure for appointing comprehensive examinations; to provide for the possibility of using special technical means for recording investigative (search) actions; to develop methodological recommendations for establishing the event in various types of criminal offenses. The scientific novelty lies in the fact that the dissertation is one of the first comprehensive studies of the event as an independent procedural category in the context of the current CPC of Ukraine. For the first time, an author's definition of the event is proposed taking into account modern approaches, a multi-criteria classification is developed, forensic methods are systematized, the particularities of proof at various stages of proceedings are determined, and the legal foundations for the use of digital evidence and innovative technologies are substantiated. The practical significance lies in the possibility of using the dissertation's provisions to improve legislation, law enforcement practice, teaching academic disciplines, and preparing scientific-methodological recommendations for practitioners. Описание: Тітова Н.В. Подія кримінального правопорушення у кримінальному провадженні: дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» / Тітова Наталія віталіївна. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2026. - 277 с. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/9689 2026-01-01T00:00:00Z