Protection of the right to property in the case law of the European court of human rights

Abstract

У роботі розкрито особливості здійснення захисту права власності в практиці Європейського суду з прав людини. З’ясовано, що, виходячи з особливостей правової природи права власності, воно вимагає регулювання з боку держави та може підлягати обмеженню та втручанню. Звернено увагу на обумовленість можливого втручання у право власності загальним принципом, відповідно до якого кожен має право на мирне володіння своїм майном. З'ясовано форми втручання у власність фізичних та юридичних осіб з боку держави, такі як позбавлення власності та контроль за користуванням майном. Досліджено троїсте нормативне регулювання відносин власності, детально охарактеризовано елементи відповідної структури. На підставі аналізу рішень ЄСПЛ розкритo зміст трискладового тесту, зокрема, таких елементів як законність втручання у право власності, легітимність мети такого втручання та справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами. Особливу увагу приділено вимогам щодо законності. розкрито понятійнокатегоріальний апарат таких термінів як «загальний інтерес», «інтереси суспільства». На основі здійсненого наукового пошуку авторами зроблено узагальнення та підведено підсумки. The contribution describes the peculiarities of the protection of the right to property in the case law of the European Court of Human Rights. It has been found that, given the peculiarities of the legal nature of the right to property, it requires state regulation and may be subject to restriction and interference. Attention is drawn to the predication of any potential interference with the right to property on a general principle, according to which everyone has the right to peacefully enjoy their property. The article further clarifies the forms of interference with the ownership of individuals and legal entities by the state, such as expropriation of property and control over use of property. The triple normative regulation of property relations is investigated, and the elements of the relevant structure were covered in detail. The contents of the three-component test, in particular, its elements, such as the legality of interference with the right to property, the legitimacy of the purpose of such interference, and a fair balance between the interests of protection of the right to property and public interests, are expounded with reference to the awards of the European Court of Human Rights. Particular attention was paid to legality provisions. The contribution further dwells on the conceptual and categorical framework of the terms “general interest” and “public interest.” The authors complete their scientific inquiry with appropriate generalisations and a summary.