Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/3530
Назва: Кримінально-правова характеристика злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні: дисертація
Інші назви: Criminally-legal characteristics of crimes encroaching on intellectual property in Ukraine: dissertation
Автори: Романюк, І.М.
Romanyuk, I.M.
Ключові слова: кримінальна відповідальність
злочини, що посягають на інтелектуальну власність
інтелектуальна власність
склад злочину
злочин
кримінально-правова характеристика
criminal characteristic
crime
crime composition
intellectual property
offenses that encroach on intellectual property
criminal liability
Дата публікації: 2018
Видавництво: ЛьвДУВС
Короткий огляд (реферат): Дисертація присвячена кримінально-правовій характеристиці злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні. Розкрито стан дослідження кримінально-правової характеристики складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні. Відтак констатується, що категорія «кримінально-правова характеристика» є однією з фундаментальних категорій кримінального права. З’ясування змісту цього поняття має важливе значення для повної та об’єктивної характеристики злочину, а також визначення меж і сфери дії кримінального права. Узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблематики дало змогу виокремити низку теоретичних і практичних проблем щодо з’ясування: ознак та змісту поняття «злочини, що посягають на інтелектуальну власність»; об’єктивних ознак складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема: 1) особливості родового об’єкта складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, а отже, розміщення відповідних кримінально-правових норм у КК України; 2) предмета злочинів у сфері інтелектуальної власності; 3) суспільно небезпечного діяння та суспільно небезпечних наслідків як ознак об’єктивної сторони злочинів у сфері інтелектуальної власності; суб’єктивних ознак складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема доцільності застосування кримінально-правових заходів щодо юридичних осіб у разі вчинення уповноваженими особами злочинів, що посягають на інтелектуальну власність; встановлення спеціального суб’єкта; вини та її форми, а також мети та мотиву при вчиненні злочинів у сфері інтелектуальної власності; кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів, що посягають на інтелектуальну власність. Під час розгляду ґенези становлення та розвитку законодавства щодо кримінально-правової охорони інтелектуальної власності зазначено, що історичний розвиток законодавства, зокрема кримінального, тенденції його становлення в історичній ретроспективі зумовили сучасне розуміння права інтелектуальної власності та формування кримінального законодавства, що забезпечує його охорону. Встановлено, що виникнення такої охорони на кожному історичному проміжку часу обумовлювалось роллю та об’єктивною цінністю інтелектуальної власності для суспільства. Допоки інтелектуальна власність не стала предметом ринку, посягання на неї були відсутні, а отже, не було й об’єктивної потреби у її кримінально-правовій охороні. З’ясовано ознаки та зміст поняття злочинів, що посягають на інтелектуальну власність. Вказано, що злочинам, які посягають на інтелектуальну власність, притаманна низка ознак, з-поміж яких: суспільна небезпечність, кримінальна протиправність, винність, наявність майнової шкоди. Вивчено зарубіжний досвід кримінально-правової охорони інтелектуальної власності. Акцентовано, що у деяких державах кримінальне законодавство, що передбачає відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, виділено не лише в окремій главі кримінального кодексу, а й в окремому правовому акті, що сприяє якнайповнішій охороні вказаних прав. З огляду на це, зроблено висновок про доцільність розгляду питання щодо віднесення усіх норм, які передбачають відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, до окремого розділу, що є найбільш прийнятним для України. Проаналізовано юридичний склад злочинів, що посягають на інтелектуальну власність (об’єкти складів цих злочинів, об’єктивні сторони, суб’єкти складів злочинів та їх суб’єктивні сторони). Зроблено висновок, що об’єкт складів злочинів, передбачених ст. ст. 176, 177, 229 КК України, містить деякі спільні ознаки: 1) їх родовим об’єктом є правовідносини, які складаються у процесі реалізації права інтелектуальної власності; 2) предметом цих злочинів є окремі об’єкти права інтелектуальної власності. З огляду на це, зауважено, що окрема група злочинів, а саме ті, юридичні склади яких містяться у ст. ст. 176, 177 та 229 КК України, посягають на відносини інтелектуальної власності, і їх родовим об’єктом є правовідносини, змістом яких є право інтелектуальної власності, що дає підстави для висновку про доцільність розміщення їх в окремій главі КК України. Отже, логічним визначенням поняття об’єктивної сторони складу злочину загалом та тих, що посягають на інтелектуальну власність, зокрема, яке у повному обсязі відображатиме її реальний зміст, може бути таке: об’єктивна сторона злочину – це система передбачених кримінальним законом зовнішніх ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об’єкти кримінально-правової охорони, а також характеризують зовнішню сторону посягання особи на суспільні відносини та є предметом її суб’єктивної оцінки. Зазначено, що суб’єктом злочину проти інтелектуальної власності може бути фізична особа, яка досягла певного, встановленого законодавством, мінімального віку. Оскільки у ч. 2 ст. 22 КК України не передбачено, що за злочини проти інтелектуальної власності кримінальна відповідальність настає з чотирнадцятирічного віку, то відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України, за загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Наголошено, що з-поміж підстав для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру вчинення злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, відсутні. Натомість, як вважає автор, такі злочини доцільно внести до переліку ст. 96-3 КК України. Аналіз юридичної літератури, судової практики дав змогу зробити висновок, що злочини у сфері інтелектуальної власності не можуть бути вчинені з необережності, а тільки умисно. Мета, яку переслідують винні при вчиненні злочину, практично за усіма справами – це користь, нажива, а мотиви різні. В одних випадках – це скрутне матеріальне становище, життєві обставини, неможливість знайти іншу роботу, в інших – бажання швидко і без надзусиль заробити значні гроші. Окреме місце відведено кваліфікованим та особливо кваліфікованим складам злочинів, що посягають на інтелектуальну власність. Зазначено, що кваліфікуючими ознаками злочинів, передбаченими ст.ст. 176, 177, 229 КК України є: вчинення злочину повторно (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177, 229); (вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177 та 229); вчинення злочину, що завдав матеріальної шкоди у великому розмірі (ч. 2 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину організованою групою (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229); вчинення злочину, що завдав матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (ч. 3 ст. 176, ст.ст. 177, 229). З огляду на наявність ідентичних кваліфікуючих ознак, зроблено висновок про те, що за своєю природою злочини, що посягають на інтелектуальну власність, передбачені ст.ст. 176, 177, 229 КК України є однаковими. З’ясовано проблеми застосування та напрями вдосконалення кримінальноправових норм, які передбачають відповідальність за злочини, що посягають на інтелектуальну власність. З цією метою виокремлено проблеми кваліфікації злочинів, що посягають на інтелектуальну власність, та окреслено напрями удосконалення законодавства, що регламентує кримінальну відповідальність за злочини, що посягають на інтелектуальну власність. The dissertation is devoted to the criminal description of crimes that encroach on intellectual property in Ukraine. The state of the study of the criminal characterization of the crimes components, that encroach on intellectual property in Ukraine is detected. Simultaneously it is noted, that the category «criminal characteristic» is one of the main categories of criminal law. Clarification of the content of this concept is important for the complete and objective characterization of the crime, as well as the definition of the scope and sphere of criminal law. It is emphasized that generalization of scientific sources from the studied problem has allowed to allocate a number of theoretical and practical problems connected with elucidation: the features and contents of the concept of «crimes that encroach on intellectual property»; objective features of the crimes components that encroach on intellectual property, in particular: 1) peculiarities of the generic object of crimes components that encroach on intellectual property, and, consequently, the location of the relevant criminal law provisions in the Criminal Code of Ukraine; 2) the subject of crimes in the field of intellectual property; 3) socially dangerous act and socially dangerous consequences as a signs of the objective aspect of crimes in the field of intellectual property; subjective features of the crimes components that encroach on intellectual property, in particular the expediency of applying criminal legal measures to legal entities in the case of committing by their authorized persons of the crimes that encroach on intellectual property; installation of a special subject; guilt and its forms, as well as the purpose and motive of the crime in the field of intellectual property; aggravated and extremely serious crimes components that encroach on intellectual property. During consideration of the emergence and development of legislation concerning criminal protection of intellectual property, it is noted that the historical development of legislation, in particular criminal, the tendencies of its formation in historical retrospect leads to a modern understanding of the right of intellectual property and the formation of a criminal legislation that ensures its protection. It has been established that the emergence of such protection at each historical interval of time is conditioned by the role and objective value of intellectual property for society. At a time when intellectual property has not yet become the subject of the market, there was no encroachment on it, and therefore there was no objective need for its criminal protection. The features and contents of the concept of crimes that encroach on intellectual property are found out. It is noted, that the crimes that encroach on intellectual property are inherent in a number of features, among which: social danger, criminal wrongdoing, guiltiness, existence of property damage. The foreign experience of criminal protection of intellectual property has been studied. It is emphasized that in a number of states criminal legislation, which provides for liability for violation of intellectual property rights, is allocated not only in a separate section of the criminal code, but also in a separate legal act, which promotes the maximum full protection of these rights. Taking into account the above-mentioned, it is concluded that it is expedient to consider the issue of referring all norms, that imply responsibility for violation of intellectual property in a separate section, that is most suitable for Ukraine. The legal crimes components, that encroach on intellectual property (objects of the crimes components, objective parties, subjects of crimes components and their subjective aspects) are analyzed. It is concluded that the object of the crimes components, provided in Art. 176, 177, 229 of the Criminal Code of Ukraine, contains some common features: 1) their generic object is the legal relationship which is formed in the process of realization of the right of intellectual property; 2) the subject of these crimes are separate objects of intellectual property rights. Taking into account the above-mentioned, it is noted that a separate group of crimes, namely those whose legal compositions is contained in Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine, encroach on the relations of intellectual property, and their generic object is a legal relationship, the content of which is the right of intellectual property, which gives grounds for concluding that it is expedient to place them in a separate chapter of the Criminal Code of Ukraine. It is concluded, that the logical definition of the notion of the objective side of the crime as a whole and those that encroach on intellectual property in particular, which fully reflects its real meaning, may be as follows: the objective side of the crime is the system of external attributes provided by the criminal law, which characterize the external manifestation of a socially dangerous act that infringes upon the objects of criminal protection, as well as characterizes the external aspect of the person’s encroachment on social relations and is the subject of its subjective assessment. It is noted, that the subject of a crime against intellectual property may be an individual, who has reached a certain minimum age, established by the legislation . As in Part 2 of Art. 22 of the Criminal Code of Ukraine is not provided that criminal liability for crimes against intellectual property comes from the age of fourteen, then according to Part 1 of Art. 22 of the Criminal Code of Ukraine, persons who have reached the age of sixteen before the commission of the crime are subjects of criminal liability, according to general rule. It is emphasized that there are no grounds for applying to legal entity criminal character measures committing crimes, which encroach on intellectual property. Instead, the author believes, that such crimes should be included in the list of Art. 96-3 of the Criminal Code of Ukraine. An analysis of legal literature and jurisprudence has allowed to conclude, that crimes in the area of intellectual property can not be committed carelessly, but only intentionally. The purpose that is pursued by guilty in committing a crime in virtually all cases is a benefit, enrichment, and motives are different. In some cases, this is a difficult financial situation, life circumstances, the inability to find another job, in other cases – it is a desire to quickly and easily earn a lot of money. A special place is dedicated to aggravated and extremely serious crimes components, that encroach on intellectual property. It is noted that qualifying features of crimes provided in Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine are: committing a crime repeatedly (Part 2 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine); (committing of a crime by a group of persons under the previous agreement (Part 2 of Articles 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime that has caused material damage to a large extent (Part 2 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime by official using the official position (Part 3 of Articles 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing an offense by an organized group (Part 3 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine), committing a crime that has caused material damage in especially large scale (Part 3 of Article 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine). Considering the presence of identical qualifying features, it is concluded that by their nature crimes that encroach on intellectual property are provided for by Art. 176, 177 and 229 of the Criminal Code of Ukraine are the same. It is revealed the problems of application and directions of perfection of criminal provisions which imply responsibility for crimes which encroach on intellectual property. For this purpose, the problems of qualification of crimes which encroach on intellectual property are identified and the directions of improvement of the legislation which regulates criminal responsibility for offenses that encroach on intellectual property are outlined.
Опис: Романюк І.М. Кримінально-правова характеристика злочинів, що посягають на інтелектуальну власність в Україні: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Романюк Ігор Миколайович. – Львів: ЛьвДУВС, 2018. - 238 с.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/3530
Розташовується у зібраннях:Дисертації

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
romaniyk_d.pdf1,47 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.