The notion of translation strategy: the main principles

Abstract

The article deals with the concept of “translation strategy”. The notion “translation strategy” has not received an unambiguous definition in translation studies yet. In the present article the authors differentiate the terms translation strategy, translation tactics and method. The research of different scholars on the formulation of the term “translation strategy” is analyzed. The article focuses on the peculiarities of the use of the terms “global translation strategy” and “local translation strategy”. The goal of global translation strategy is reproduction of the whole conceptual image of the source text. The local translation strategies are implemented through a set of approaches that determine the techniques, methods or procedures for translating specific linguistic units. The local strategy is aimed at reproduction of specific fragments of the text. The global translation strategies involve the local ones. There exist two main translation strategies: domestication and foreignization. Foreignization is focused more on the source culture and foreign nature of the text. Consequently, this method involves less interference with the original. The role of the translator in the translation process is considered. The problems which translator can face were singled out, among them: pragmatic translation problems, cultural, linguistic, and text specific translation problems. The translator must be familiar with the structure of the other language and their linguistic diversity. In the article the types of translation suggested by P. Newmark which differ in the focus – either on the source language or on the target language were defined. The principles and definitions of the main notions in translation studies are significant in the translation process. The very translation strategy presupposes the basis of the original text choice and the translation method or technique of its rendering that depends on the range of cultural, literal, linguistically and extralingual preconditions. In order to provide an adequate translation, the appropriate translation strategy should be chosen. У статті досліджено поняття стратегії перекладу, яке ще не отримало однозначного визначення у перекладознавстві. Багато дослідників, науковців, студентів використовують терміни «стратегія перекладу», «метод перекладу», «тактика перекладу» та «стратегія поведінки перекладача в процесі перекладу» рівноцінно, а іноді – з різними відтінками значення. У цій статті автори розрізняють вищезгадані терміни, зважаючи на те, що наукова термінологія повинна бути чіткою та однозначною. Проаналізовано дослідження різних учених щодо формулювання терміна «стратегія перекладу». Визначення В. Сдобнікова вважаємо найбільш точним, оскільки воно відображає всі аспекти цього явища. Визначено основні характеристики та підходи до поняття «стратегія перекладу». У статті зосереджено увагу на особливостях використання термінів «глобальна стратегія перекладу» та «локальна стратегія перекладу». Розглянуто роль перекладача у процесі перекладу. Перекладачі повинні оволодіти широким спектром принципів перекладу, щоб розвивати перекладацьку компетентність та регулярно ними користуватися. На думку В. Комісарова, стратегія перекладача охоплює три групи загальних принципів процесу перекладу: деякі початкові принципи, вибір загального курсу дій, яким керуватиметься перекладач у разі прийняття конкретних рішень; вибір характеру та послідовності дій у процесі перекладу. Дослідник зазначає, що найважливішими стратегічними принципами перекладача є критичне ставлення до своєї праці, щоб знайти найкращий варіант перекладу. Серед факторів, що визначають вибір конкретної стратегії перекладу, є: мета перекладу, тип тексту, який перекладається, та цільова аудиторія. На основі поєднання цих факторів визначаються необхідні перекладацькі рішення. Зазначено, що є дві основні стратегії перекладу: одомашнення та відчуження. Проаналізовано види глобальних стратегій перекладу та визначено випадки застосування локальних стратегій і тактик. Зроблено висновок, що в процесі перекладу тлумачі не можуть дотримуватися виключно однієї зі стратегій.