Християнська концепція влади як першоджерело формування політико-правової доктрини доби Середньовіччя

Abstract

Ця стаття присвячена характеристиці християнської концепції влади, котра остаточно сформулювалась у період Середньовіччя. Досліджуються кілька підходів легітимації влади, серед яких виділяємо релігійний та релігійно-філософський. Аналізуються підходи видатних мислителів Середньовіччя, серед яких – Аврелій Августин, Фома Аквінський, Ансельм Кентерберійський, Сугерій, Папа Римський Урбан II, П’єр Абеляр та інші. Аналізується теоретичний зміст християнської концепції влади, який однозначно випливає зі світогляду епохи та охоплює загальнотеоретичне вирішення державно-правових явищ та процесів. Вирішальними складниками змісту політико-правової доктрини є система категорій, які виконують роль функціональних засад тих чи інших доктринальних концепцій. Для доби Середньовіччя основним категоріальним змістом концепції влади виступають ідеї непохитності церковної влади, домінування монархічної форми правління, яка б спиралась на владу Церкви, поєднання та ефективне співіснування звичаєвого, римського та канонічного права, які творять цілісну та домінуючу правову систему в загальноєвропейському масштабі. Фундаментальною основою християнської концепції влади у період Середньовіччя була програма, яка була визначальною в контексті оформлення політичних та правових поглядів. Головними методологічними складниками концепції влади в добу Середньовіччя, її ідеологічною основою є необхідність корінних змін суспільно-політичних відносин, що полягала у зміцненні авторитету церкви, який похитнувся. У статті вказується на те, що концепція влади, заснована на християнській ідеології, складається на рубежі епохи Стародавнього світу та епохи Середньовіччя. Це релігійно-філософська легітимація влади. Якщо суто релігійний підхід апелював виключно до віри, то релігійно-філософський – і до віри, і до розуму: сформулювалися політичні теорії, створювалася складна система логічних доказів, вибудовувалася історична аргументація. This article is devoted to the characteristics of the Christian concept of power, which was fnally formulated in the Middle Ages. Several approaches to the legitimation of power are studied, among which we distinguish religious and religious-philosophical. The approaches of prominent thinkers of the Middle Ages, including Aurelius Augustine, Thomas Aquinas, Anselm of Canterbury, Sugherius, Pope Urban II, Pierre Abelard, and others, are analyzed. The article points out that the concept of power, based on Christian ideology, is formed at the turn of the Ancient World and the Middle Ages. This is a religious and philosophical legitimation of power. If the purely religious approach appealed exclusively to faith, the religious-philosophical one appealed to both faith and reason: political theories were formulated, a complex system of logical proofs was created, and historical argumentation was built. The basic axioms, of course, were accepted by faith. But even here the situation is more complicated than it may seem at frst glance. Christianity, due to the division of theologians and the presence of a large number of different schools and areas, has created many opportunities for pragmatic choice. Useful, from the point of view of the author or school, truths were chosen from axioms. Thus, the religious and philosophical legitimation of power became a means to achieve political goals. The article substantiates the thesis that the hierarchical principle is the most important feature of medieval society and an inevitable companion of any legitimation model. Royal power was thought of in the medieval West as part of this hierarchy subordinated to ecclesiastical power. And kings – the frst among equals (the formula was voiced at the coronation). The primacy was that the monarchs had to “tame” their vassals, who did not want to occupy the level allotted to them in the social hierarchy.