Потерпілий та межі оскарження судових рішень: чи потребує КПК змін?

Abstract

Статтю присвячено дослідженню питання меж прав потерпілого як суб’єкта оскарження вироку у аспекті практики ККС ВС. Зазначено, що положення ст. ст. 393, 425 КПК України «в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції» не характеризується юридичною визначеністю, яка є невід’ємним елементом верховенства права, та обмежує право на оскарження потерпілого, його законного представника чи представника. Доведено, що у перспективі слід розмежувати право потерпілого як суб’єкта оскарження: (1) коли він є стороною кримінального провадження – оскаржує у частині, що стосується інтересів потерпілого, але у межах того обвинувачення, яке підтримувалося ним, його законним представником або представником в суді першої інстанції; (2) коли він не є стороною кримінального провадження – оскаржує у частині, що стосується інтересів потерпілого, без інших обмежень. The article is devoted to the study of the limits of the victim’s rights as a subject of appeal against the sentence in terms of the practice of the CCC of the Supreme Court. It is noted that the provisions of Art. Art. 393, 425 of the CPC of Ukraine "within the requirements stated by them in the court of first instance" is not characterized by legal certainty, which is an integral element of the rule of law, and restrict the right of the victim to appeal, his legal representative or representative. It is proved that in the future it is necessary to differentiate the right of the victim as a subject of appeal: (1) when he is a party of the criminal proceedings - appeals in respect of concerning the interests of the victim, but within the accusation supported by him, his legal representative or representative in the court of first instance; (2) when he is not a party of the criminal proceedings - appeals in respect of concerning the interests of the victim, without other restrictions.