Розвиток у викладачів емоційної стійкості

Abstract

У статті розглянуто окремі аспекти особливостей розвитку у викладачів закладів вищої освіти емоційної стійкості. Проаналізовано різноманітні психолого-педагогічні підходи у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях. Сучасне дослідження проблеми саморегуляції пов’язане з пошуком особистісних та індивідуальних особливостей людини як суб’єкта дії. Зокрема, розробка концепції індивідуального стилю саморегуляції є основою для побудови базових універсальних і гнучких моделей професіоналів. Психологічна структура емоційної стійкості включає п’ять взаємопов’язаних компонентів: когнітивний, емоційний, мотиваційний, вольовий і поведінковий. Модель розвитку емоційної стійкості як ключової компетенції викладачів є прогностичною, що відображає рух процесу пізнання діалектичним шляхом від абстрактних образів до більш конкретного відтворення дійсності у свідомості, від конкретної реальності до його абстрактного відображення. , стабільність за основними її параметрами залежить від уміння вчителя адекватно відобразити ситуацію. Важкі ситуації, навіть однакові, по-різному впливають на різних людей на різних етапах психічного розвитку. Здатність справлятися з фрустраційними і стресовими наслідками важких ситуацій багато в чому залежить від ступеня розумового розвитку і риси особистості, включаючи емоційну стабільність і адаптивність). Складні ситуації нерідкі в житті та роботі педагогів на різних етапах його розвитку і не завжди є травматичними. Це відбувається тоді, коли через складну ситуацію в діяльності відбуваються зміни конструктивного характеру і створюються умови для досягнення нових форм збалансованих відносин із зовнішнім середовищем. Емоційна стійкість педагога підтримується внутрішніми (особистісними) ресурсами та зовнішніми (міжособистісними, соціальними підтримкою). За наявності цих факторів зберігаються психічні стани та позитивний настрій, які сприяють успішній діяльності, поведінці та розвитку особистості. При несприятливих впливах домінуючий стан стає негативним (апатія, депресія, тривожність), настрій знижений, нестійкий, виникає стан дезадаптації, що може спричинити «емоційне вигорання». The article considers some aspects of the peculiarities of the development of emotional stability in teachers of higher education institutions. Various psychological and pedagogical approaches in domestic and foreign research are analyzed. Modern research on the problem of self-regulation is associated with the search for personal and individual characteristics of man as a subject of action. In particular, the development of the concept of individual style of self-regulation is the basis for building basic universal and flexible models of professionals. The psychological structure of emotional resilience includes five interrelated components: cognitive, emotional, motivational, volitional, and behavioral. The model of development of emotional stability as a key competence of teachers is prognostic, which reflects the movement of the process of cognition in a dialectical way from abstract images to a more concrete reproduction of reality in consciousness, from concrete reality to its abstract reflection. , stability in its main parameters depends on the teacher 's ability to adequately reflect the situation. Difficult situations, even the same ones, affect different people in different ways at different stages of mental development. The ability to cope with the frustrating and stressful consequences of difficult situations depends largely on the degree of mental development and personality traits, including emotional stability and adaptability). Complex situations are not uncommon in the life and work of teachers at different stages of its development and are not always traumatic. This happens when due to a difficult situation in the activity there are changes of a constructive nature and conditions are created for achieving new forms of balanced relations with the external environment. The emotional stability of the teacher is supported by internal (personal) resources and external (interpersonal, social support). In the presence of these factors, mental states and a positive mood are maintained, which contribute to the successful activity, behavior and development of the individual. Under adverse effects, the dominant state becomes negative (apathy, depression, anxiety), the mood is low, unstable, there is a state of maladaptation, which can cause "emotional burnout".