Жити гідно як зміст права на життя

Abstract

У статті розглянуто базові, засадничі цінності, з якими повинні співвідноситися всі правові системи, а саме: людина, її життя, гідність. Право на життя утворює першооснову всіх інших прав, адже є абсолютною цінністю світової цивілізації, бо всі інші права втрачають сенс і значення в разі смерті людини. Життя, у разі характеристики його з погляду філософії права, включає в себе всі суспільні відносини, що дозволяють людині не тільки існувати як індивіду (біологічна істота), але і соціалізуватися, відчувати себе у процесі життєдіяльності часткою спільноти. Тому поняття «життя» – біосоціальна категорія, яка повинна враховувати таке: життя – це фізичне функціонування організму людини; життя – це соціальна категорія, яка висвітлює людину як представника різноманітних соціальних спільнот, який бере участь у різних суспільних відносинах; життя – це внутрішній, духовний світ людини як результат діяльності раціонального й ірраціонального в людині. Встановлено, що з виникненням у філософії права концепції «гідного життя» людське життя почало розглядатись не лише з біологічно-фізіологічного аспекту, але й у світлі соціального буття. Отже, жити як людина – означає мати можливість реалізувати себе як індивід, тобто біологічно існувати й усвідомлювати себе як особистість, що є змістом права на повагу до людської гідності. Тому однією з головних ознак права на життя є те, що право на життя є передумовою людської гідності, адже гідність випливає зі змісту двох ключових понять права на життя: «людина» та «життя». Взаємозв’язок права на життя та права на людську гідність передбачає постійне вдосконалення законодавства, яке повинне враховувати не лише біологічні потреби людини, але й її духовні, моральні, світоглядні, професійні тощо. Обґрунтовано, що справжня природа держави розкривається через право людини на життя, через місце і роль індивіда в суспільстві, через його взаємини з державою. Визнання людини центром правового регулювання через закріплення законодавчих можливостей реалізації права на життя виступає засобом стимулювання держави на формування відповідних соціально-економічних умов для його реалізації. Що більше держава сприяє реалізації права на життя людиною, то вищий у державі стандарт рівня життя, його соціально-економічні умови, то більша можливість людини розвиватися духовно й інтелектуально. Тому право на життя є необхідною частиною права, ядром правового статусу. The article deals with the basic and fundamental values, which all legal systems should correlate with, namely: person, their life, dignity. The right to life forms the principle of all other rights as it is the absolute value of world civilization, and all other rights lose their sense and signifcance in case of person’s death. Life if characterizing it in terms of the philosophy of law includes all social relations, which allow person not only to exist as an individual (biological being), but to socialize, feel themselves in the process of life activities as part of the community as well. Therefore, the concept of “life” is a biosocial category which should take into account the following: life is a physical functioning of a human organism; life is a social category illuminating the person as a representative of various social communities, who participates in different social relationships; life is the internal and spiritual world of person as a result of the activity of the rational and the irrational in person. It is established that with the rise of the concept of “decent life” in the philosophy of law, human life began to be considered not just from the biological and physiological aspect, but in the light of social being too. Thus, to live as a person means to have an opportunity to realize oneself as an individual, that is to exist biologically and perceive oneself as a personality, which is the content of the right to respect of human dignity. That is why one of the principal features of the right to life is that the right to life is a precondition of human dignity, because dignity appears from the content of two key concepts of the right to life: “person” and “life”. The relationship of the right to life and the right to human dignity implies the constant improvement of the legislation, which must take into account not only biological needs of person, but their spiritual, moral, worldview, professional, etc. needs as well. It is proved that the real nature of the state is revealed through the right of person to life, through individual’s place and role in the society, through their relations with the state. Recognition of the person as the centre of legal regulation via fxing legislative possibilities of realization of the right to life represents as the means of stimulating the state to formulate corresponding social and economic conditions for its realization. The more the state promotes the realization of the right to life by person, the higher the standard of living, its social and economic conditions are in the state, the greater is possibility of person to develop spiritually and intellectually. Thus, the right to life is a necessary part of the law, the core of legal status.