Предмет права національної безпеки та військового права

Abstract

Мета написання статі – окреслення кола правовідносин, які входять до предмету права національної безпеки та військового права. Досліджено особливості критеріїв виокремлення галузей права. Акцентовано увагу на теоретичних підходах до розуміння структури і предмету права національної безпеки. Запропоновано визначення поняття військового права. З’ясовано, що військове право – це комплексна галузь права, яка регулює суспільні відносини, пов’язані з організацією функціонування військових формувань та захистом держави у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Аргументовано, що предметом регулювання військового права є військово-правові відносини, які носять повторюваний характер та є предметом особливого виду контролю. Обґрунтовано, що соціальна необхідність існування військового права обумовлена тривалим веденням військових (бойових) дій на території нашої держави, окупацією значної частини території України, необхідністю зміцнювати військові формування для підвищення рівня обороноздатності та адекватної відсічі збройній агресії Російської Федерації, а також для вирішення завдань адаптації функціонування воєнної організації держави до стандартів Північноатлантичного альянсу. Встановлено, що військово-правові відносини зачіпають інтереси більшості колективних та індивідуальних суб’єктів права. Визначено, що предмет військового права – це військово-правові відносини, які уявляють собою регульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають під час функціонування військових формувань, підготовки до захисту і здійснення захисту держави у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Особливістю військово-правових відносин є їх комплексний характер, який обумовлює одночасну їх належність як до сфери публічно-правових, так і приватно-правових відносин. Акцентовано увагу на тому, що частка публічно-правових відносин у предметі військового права є значно більшою. Зроблено висновок, що окреслення предмету права національної безпеки і військового права дає змогу досягти усталеності у формуванні його доктрини та поліпшити якість нормотворчої діяльності, спрямованої на заповнення численних правових прогалин. The purpose of writing gender is to determine the range of legal relations included in the subject of national security law and military law. Criteria for the selection of branches of law are investigated. Attention is focused on theoretical approaches to understanding the structure and subject of national security law. The defnition of the concept of military law is proposed. Arguments are given that the subject of regulation of military law is military legal relations, which are of a recurring nature and are the subject of a special type of control. The rationale is that the social necessity for the existence of military law is due to the long-term conduct of military (combat) operations on the territory of our state, the occupation of a signifcant part of the territory of Ukraine, the need to strengthen military formations to increase the level of defense capability and adequately rebuff the armed aggression of the Russian Federation, as well as solve problems adapting the functioning of the military organization of the state according to the standards of the North Atlantic Alliance. The article determines that the subject of military law is military legal relations, which are public relations regulated by legal norms that arise during the functioning of military formations, preparation for defense and implementation of the protection of the state in the event of armed aggression or armed conflict. A feature of military legal relations is their complex nature, which determines their simultaneous belonging to both the sphere of public law and private law relations. Attention is focused on the fact that the share of public law relations in the subject of military law is much larger. The conclusion is made that the defnition of the subject matter of national security law and military law makes it possible to achieve stability in the formation of its doctrine and improve the quality of rule-making activities aimed at flling numerous legal gaps.