Цивільно-правова відповідальність за невиконання грошових зобов’язань в іноземній валюті: дисертація

Abstract

Дисертація зумовлена необхідністю комплексного дослідження цивільно-правової відповідальності за невиконання грошових зобов’язань в іноземній валюті та вирішення проблем, пов’язаних із порядком її застосування, а також обґрунтування пропозицій щодо ефективнішого захисту сторін у випадку невиконання грошового зобов’язання в іноземній валюті. Дисертаційна робота є першим дослідженням, у якому проведено комплексний теоретичний аналіз цивільно-правової відповідальності за невиконання грошових зобов’язань в іноземній валюті і вироблено на його основі пропозиції та рекомендації з метою удосконалення правового регулювання у цій галузі суспільних відносин. Розділ 1. «Загальні положення про цивільну відповідальність за невиконання грошових зобов’язань в іноземній валюті» складається із трьох підрозділів, у яких проаналізовано ґенезу цивільно-правової відповідальності за невиконання грошових зобов’язань в іноземній валюті, охарактеризовано юридичну природу грошового зобов’язання в іноземній валюті, його сутнісні ознаки та зміст, а також з’ясовано умови виконання грошового зобов’язання в іноземній валюті. На підставі аналізу витоків відповідальності за порушення грошових зобов’язань в іноземній валюті, співвідношення між історичними подіями та правовими нормами, наведено етапи розвитку законодавства в сфері цивільно-правової відповідальності за невиконання грошових зобов’язань в іноземній валюті та доведено, що останнє увібрало в себе оказії минулого дозволяючи виявити застаріли положення та удосконалити їх відповідно до потреб сьогодення. Відсутність уніфікованої дефініції терміну «грошове зобов’язання» у ЦК України негативно впливає на правозастосовну діяльність. Грошове зобов’язання варто розглядати як правовідношення, у якому існує зобов’язання однієї сторони сплатити певну грошову суму другій стороні на договірних чи інших підставах. Доходимо висновку про те, що грошове зобов’язання слід розглядати у вузькому та широкому розумінні: зобов’язання, в яких гроші виступають предметом договору та зобов’язання, в яких гроші мають характер зустрічного зобов’язання відповідно. В свою чергу, під грошовими зобов’язаннями в іноземній валюті слід розуміти правовідношення згідно з яким якого одна сторона (боржник) має сплатити другій стороні (кредитору) грошову суму, виражену безпосередньо в іноземній валюті або грошову суму з валютним застереженням (з використанням грошового еквіваленту в іноземній валюті), що виникло з договору чи з інших підстав. В правовому полі доволі часто «умови цивільно-правової відповідальності» ототожнюються з «підставами цивільно-правової відповідальності». Відтак, такі поняття стають розмитими і втрачається чітка правова конструкція категорії цивільно-правової відповідальності. В цьому дослідженні ми диференціюємо підстави та умови цивільно-правової відповідальності. Підстави пропонуємо розглядати як саме правопорушення. Відповідно, під умовами цивільно-правової відповідальності за невиконання грошового зобов’язання в іноземній валюті розуміємо окремі частини цивільно-правового порушення. Сукупність зазначених умов утворює склад правопорушення, який є підставою застосування цивільно-правової відповідальності. Зважаючи на відсутність наукових напрацювань щодо складу правопорушення саме у грошових зобов’язаннях в іноземній валюті, зроблено висновок, що у таких правовідносин для настання цивільно-правової відповідальності достатньо таких обов’язкових елементів: наявність прав та обов’язків, невиконання яких зумовлює настання відповідальності, невиконання стороною покладених на неї обов’язків та наявність вини, що презюмується. Розділ 2 «Порядок застосування цивільно-правової відповідальності за невиконання грошового зобов’язання в іноземній валюті» містить три підрозділи, у яких здійснено аналіз особливостей застосування цивільноправової відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, вираженого безпосередньо в іноземній валюті та грошового зобов’язання з валютним застереженням, а також досліджено підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань в іноземній валюті. За загальним правилом, встановленим статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Підтримується позиція, згідно з якою проценти річних та інфляційні втрати не входять до складу грошового зобов’язання та не є грошовою санкцією за його невиконання, тому нараховуються незалежно від сплати боржником неустойки. В свою чергу, нарахування інфляційних втрат не застосовується у грошових зобов’язаннях в іноземній валюті, оскільки іноземна валюта індексації не підлягає. Відсотки річних згідно зі статтею 625 ЦК України є способом захисту майнового права та інтересу кредитора та заходом відповідальності за невиконання грошового зобов’язання в іноземній валюті. З іншого боку, проценти за користування чужими грошовими коштами згідно зі статтею 536 ЦК України застосовують на підставі факту користування чужими коштами та встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. У роботі доведено відмінність у застосуванні цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання, вираженого безпосередньо в іноземній валюті та цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання з прив’язкою до валютного еквіваленту. Обґрунтовано необхідність визначення на законодавчому рівні окремого порядку нарахування та обчислення неустойки у грошових зобов’язаннях з валютним застереженням як таке, що повинно обраховуватись в іноземній валюті за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, до якого застосований еквівалент відповідної валюти з подальшим перерахунком в національну валюту – гривню на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативноправовим актом. Пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19 та військові дії на території України сколихнули увесь світ. До цих подій, учасники цивільних правовідносин в Україні часто включали в договори застереження про форсмажорні обставини лише формально. Зазначене мало наслідком ряд судових спорів, за якими сторони самі не розуміли за якою процедурою та в якій формі мали зробити повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які наслідки неповідомлення іншої сторони та як вони домовлялися підтвердити факт їхнього існування. При укладенні договору сторони повинні не тільки вказати обставини, які розглядають як форс-мажорні, а й детально зазначати процедуру повідомлення (телефоном, електронною поштою, письмовим листом) у договорі та дійти згоди про наслідки недотримання такої процедури. Розділ 3 «Способи захисту прав та інтересів у разі невиконання грошового зобов’язання в іноземній валюті» складається із двох підрозділів, у яких розкрито проблемні моменти реалізації правових інструментів для захисту прав та інтересів кредитора та боржника у разі невиконання грошового зобов’язання в іноземній валюті. Розвиток кредитних відносин безпосередньо залежить від рівня захисту прав та інтересів сторін у разі невиконання грошового зобов’язання в іноземній валюті. Способи захисту кредитора містять у собі заходи впливу на зобов’язаного суб’єкта одночасно у формі заохочення та покарання. Перший спрямовано на стимулювання поведінки зобов’язаної особи шляхом досягнення заохочувальної атмосфери виконання зобов’язання. Друге співвідноситься з настанням негативних наслідків для зобов’язаної особи у випадку невиконання зобов’язання. Заохочення у грошових зобов’язаннях в іноземній валюті йде від протилежного – незастосування, наприклад, неустойки. Покарання першочергово є застосуванням санкції як правовий наслідок невиконання грошових зобов’язань в іноземній валюті. У роботі наведено низку проблемних моментів у процесі безпосереднього стягнення грошового зобов’язання з валютним застереженням, а саме: відсутність чіткого порядку нарахування суми боргу, зміни розміру суми боргу до стягнення на момент подання позову та до моменту ухвалення рішення та/або на момент ухвалення рішення та зарахування боргу на рахунок виконавця. Наведене призводить до порушення прав кредитора при фактичному отриманні боргу. Окремо охарактеризовано поняття «боржник» та «кредитор». Виділено два види кредиторів: 1) забезпечений – кредитор, який має забезпечувальний інтерес, щоб забезпечити борг (застава); 2) незабезпечений – кредитор, який не має забезпечувального права на майно. За результатами правового аналізу доведено, що забезпечений кредитор матиме перевагу перед незабезпеченим. Поняття «боржника» запропоновано розглядати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні під поняттям боржника можуть підпадати усі фізичні та юридичні особи, які мають виконати грошове зобов’язання. У вузькому розумінні «боржник» – це юридична чи фізична особа, яка не виконала чи неналежно виконала грошове зобов’язання. Принагідно зазначається про необхідність ліквідації відмінностей понятійного апарату в цивільному та господарському кодексах, які породжують те, що, зокрема, господарські суди застосовують одночасне стягнення штрафу та пені на відмінну від судів у цивільних справах через те, що згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій. У роботі обгрунтовано недопустимість одночасного стягнення пені та штрафу за невиконання зобов’язання. Також приділено увагу: приписам щодо визначення обов’язкового досудового врегулювання спору; підставам щодо зменшення судом розміру збитків та неустойки, які стягуються з боржника; особливостям правовідносин у сфері споживчого кредитування. Наукова новизна роботи полягає, зокрема, у тому, що вперше: сформульовано дефініцію терміну «грошового зобов’язання в іноземній валюті», під яким слід розуміти правовідношення згідно з яким одна сторона (боржник) має сплатити другій стороні (кредитору) грошову суму, виражену безпосередньо в іноземній валюті або грошову суму з валютним еквівалентом, що виникло з договірних чи інших підстав; запропоновано розвиток та становлення цивільно-правової відповідальності за невиконання грошових зобов’язань в іноземній валюті в Україні у нормативно-правовому аспекті поділити на такі етапи. Перший етап охоплює 1922-1963 рр. та характеризується кодифікацією цивільного права УРСР під безпосереднім впливом соціалістичних вимог того часу без фактичного регулювання зобов’язальних правовідносин в іноземній валюті, обіг якої був обмежений в режимі валютної державної монополії. Другий етап, який охоплює 1963-2003 рр., розширив регламентацію порядку застосування цивільно-правової відповідальності за невиконання грошових зобов’язань, при цьому й надалі обмежуючи використання іноземної валюти. Третій етап охоплює 2003-2018 рр., та характеризується прийняттям чинних ЦК України та ГК України, положення яких врегулювали порядок застосування відповідальності за невиконання грошових зобов’язань в іноземній валюті в часи незалежності України з можливістю використання іноземної валюти та іноземного еквіваленту в порядку та умовах, встановлених законом. Четвертий – 2018 р. – і до тепер, який характеризується прийняттям ЗУ «Про валюту та валютні операції» та у якому простежується серйозні передумови до оновлення цивільно-правових норм з проєвропейською орієнтацією; обґрунтовано необхідність визначення на законодавчому рівні окремого порядку нарахування та обчислення неустойки у грошових зобов’язаннях з валютним застереженням як таке, що повинно обраховуватись в іноземній валюті за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, до якого застосований еквівалент відповідної валюти з подальшим перерахунком в національну валюту – гривню на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; обґрунтовано необхідність внесення змін до Цивільного-процесуального кодексу України (далі – «ЦПК України») шляхом доповнення його змісту приписом щодо визначення обов’язкового досудового врегулювання спору, у разі недотримання якого позовна заява підлягатиме поверненню, а саме якщо до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов’язковими на підставі договору; обґрунтовано внесення змін до ЦК України щодо зменшення судом розміру збитків та неустойки, які стягуються з боржника шляхом доповнення його змісту приписом, відповідно до якого боржник, який повністю сплатив розмір неустойки та збитків кредитору, не має права вимагати зменшення такого розміру неустойки та збитків; доведено доцільність внесення змін до ЗУ «Про споживче кредитування» шляхом доповнення приписом, відповідно до якого встановлюється заборона на укладання договорів споживчого кредитування не лише безпосередньо в іноземній валюті, а також із застосування грошового еквіваленту в іноземній валюті. Також у дисертації було удосконалено: висновок щодо необхідності ліквідації відмінностей понятійного апарату в цивільному та господарському кодексах, які породжують те, що, зокрема, господарські суди застосовують одночасне стягнення штрафу та пені на відмінну від судів у цивільних справах через те, що згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій. У роботі обгрунтовано недопустимість одночасного стягнення пені та штрафу за невиконання зобов’язання; висновок, відповідно до якого існує презумпція вини боржника у договірному грошовому зобов’язанні, яка полягає у тому, що він прийняв на себе зобов’язання, яке виконати не зміг, хоча неможливість такого виконання не звільняє його від відповідальності; підхід до поділу кредиторів за забезпечувальним інтересом на забезпеченого кредитора, який має забезпечувальний інтерес, щоб забезпечити борг (зокрема, застава), та незабезпеченого кредитора, який не має забезпечувального права на майно боржника; висновок, відповідно до якого диференціація деліктної та договірної цивільно-правової відповідальності у грошових зобов’язаннях зводиться до того, що підставою виникнення грошового зобов’язання у зв’язку із заподіянням шкоди є судове рішення, а грошового зобов’язання щодо сплати неустойку – договір. Крім цього, набули подальшого розвитку: позиція, згідно з яким стаття 625 ЦК України частково застосовується у випадку невиконання грошових зобов’язань в іноземній валюті. Нарахування інфляційних втрат не застосовується у грошових зобов’язаннях, виражених безпосередньо в іноземній валюті, оскільки іноземна валюта індексації не підлягає, та не застосовується у грошових зобов’язаннях з валютним застереженням, оскільки використання валютного еквіваленту як і нарахування інфляційних втрат має спільну мету - уникнення валютних ризиків знецінення саме національної валюти – гривні; положення, відповідно до якого проценти річних та інфляційні втрати не входять до складу грошового зобов’язання та не є грошовою санкцією за його невиконання, тому нараховуються незалежно від сплати боржником неустойки за невиконання зобов’язання; висновок, згідно з яким цивільно-правова природа неустойки має штрафний характер, тому цілком обґрунтованим є застереження чинної редакції ч. 1 ст. 624 ЦК України щодо неустойки, яка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків в аспекті рекодифікації ЦК України. Обґрунтовані за результатами дослідження теоретичні висновки дозволили сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання у досліджуваній сфері. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані: у науковій та дослідній діяльності при подальшому вивченні цивільно-правової відповідальності за невиконання грошових зобов’язань в іноземній валюті; у правозастосовчій діяльності; у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Цивільне право України», «Господарське право України», «Публічні закупівлі за законодавством України», «Цивільно-правове регулювання порядку надання фінансових послуг» тощо. The relevance of the study topic of the study is conditioned by the need for a comprehensive study of civil liability for non-performance of monetary obligations in foreign currency and the solution of problems, associated with its application procedures, as well as the justification of proposals for more effective protection of the parties in case of breach of monetary obligations in foreign currency. This thesis is the first study in which a comprehensive theoretical analysis of civil liability for non-performance of monetary obligations in foreign currency and developed on its basis proposals and recommendations to improve the legal regulation in this area of public relations. Section 1 "General provisions on civil liability for non-performance of monetary obligations in foreign currency" consists of three sections, which analyze the genesis of civil liability non-performance of monetary obligations in foreign currency, the legal nature of monetary obligations in foreign currency, its essential features and content, as well as the conditions of performance of monetary obligations in foreign currency. Based on the analysis of the sources of liability for breach of monetary obligations in foreign currency, the correlation between historical events and legal norms, the stages of development of legislation in the field of civil liability for nonperformance of monetary obligations in foreign currency and proved that the latter has absorbed the occasions of the past allowing to identify obsolete provisions and improve them to meet the needs of the present. The lack of a unified definition of the term "monetary obligation" in the Civil Code of Ukraine has a negative impact on law enforcement activities. Monetary obligation should be considered as a legal relationship in which there is an obligation of one party to pay a certain amount of money to another party on contractual or other grounds. We come to the conclusion that monetary obligation should be considered in a narrow and broad sense: obligations in which money is the subject of the agreement and obligations in which money has the character of a counter obligation, respectively. In turn, monetary obligations in foreign currency should be understood as a legal relationship according to which one party (debtor) must pay the other party (creditor) a sum of money expressed directly in foreign currency or a sum of money with a currency clause (using the monetary equivalent in foreign currency), arising from a agreement or on other grounds. In the legal field quite often "conditions of civil-law responsibility" are identified with "grounds of civil-law responsibility". Consequently, such concepts become blurred and a clear legal structure of the category of civil-law responsibility is lost. In this study we differentiate grounds and conditions of civil-law responsibility. We propose to consider the grounds as the offence itself. Accordingly, under the conditions of civil liability for non-performance of a monetary obligation in foreign currency we understand the individual parts of the civil violation. The totality of these conditions forms the corpus delicti, which is the basis for the application of civil-law responsibility. In view of the lack of scientific developments regarding the corpus delicti specifically in monetary obligations in foreign currency, it is concluded that such legal relations for the onset of civil liability have the following mandatory elements: the existence of rights and obligations, non-performance of which causes the onset of liability, non-execution of the party assigned to it duties and the presence of presumed guilt. Section 2 "The procedure of enforcement of civil liability for breach of a monetary obligation in foreign currency" contains three sections that analyze the peculiarities of application of civil liability for non-performance of a monetary obligation expressed directly in foreign currency and monetary obligation with currency clause as well as examine the grounds for exemption from civil liability for breach of monetary obligations in foreign currency. As a general rule established by Article 625 of the Civil Code of Ukraine, a debtor who delays in fulfillment of a monetary obligation shall, at the creditor's request, pay the amount of the debt taking into account the established inflation index for the whole period of delay as well as three percent per annum on the overdue amount, unless other amount of interest is fixed by the agreement or law. The position that the annual interest and inflation losses are not part of the monetary obligation and are not a monetary sanction for default, so they are accrued regardless of the payment of a penalty by the debtor is supported. In turn, the accrual of inflation losses does not apply to monetary obligations in foreign currency, because foreign currency is not subject to indexation. Percent per annum according to Article 625 of the Civil Code of Ukraine is the way to protect property right and interest of the creditor and the measure of responsibility for non-performance of monetary obligation in foreign currency. On the other hand, interest for use of alien funds according to Article 536 of the Civil Code of Ukraine is applied on the basis of the fact of use of alien funds and establishment of the amount of the respective interest by the agreement or the current legislation. The difference in the enforcement of civil liability for breach of a monetary obligation expressed directly in foreign currency and civil liability for breach of a monetary obligation with a link to the currency equivalent has been proved. The need to determine at the legislative level a separate procedure for accrual and calculation of penalties in monetary obligations with foreign currency clause as such, which should be calculated in foreign currency for all the time of delay in performance of a monetary obligation to which the equivalent of the relevant currency with subsequent recalculation in the national currency - hryvnia on the date of payment, unless another procedure for its determination is not established by agreement or law or other regulatory legal act. The COVID-19 acute respiratory disease pandemic and military actions on the territory of Ukraine have stirred up the whole world. Before these events, participants of civil legal relations in Ukraine often included clauses about force majeure into agreements only formally. The mentioned led to a number of judicial disputes in which the parties themselves did not understand by what procedure and in what form they had to make a report about the force-majeure circumstances, the consequences of non-reporting to the other party and how they had agreed to confirm the fact of their existence. When concluding a agreement, the parties must not only specify the circumstances considered as force majeure, but must also specify in detail the procedure for notification (by telephone, e-mail, written letter) in the agreement and come to an agreement on the consequences of failure to comply with such a procedure. Section 3 "Ways to protect rights and interests in case of non-performance of a monetary obligation in foreign currency" consists of two sections, which reveal the problematic aspects of the implementation of legal instruments to protect the rights and interests of the creditor and debtor in case of non-performance of a monetary obligation in foreign currency. The development of credit relations directly depends on the level of protection of rights and interests of the parties in case of non-performance of monetary obligation in foreign currency. The ways of creditor's protection include the measures of influence on the obliged individual simultaneously in the form of encouragement and punishment. The first one is aimed at stimulating the behavior of the obliged individual by achieving the encouraging atmosphere of the obligation fulfillment. The second correlates with the occurrence of negative consequences for the obligated individual in case of non-performance of the obligation. Encouragement in monetary obligations in foreign currency comes from the opposite - the non-application of, for example, forfeit. The penalty is primarily the application of a sanction as a legal consequence of the non-performance of monetary obligations in foreign currency. The thesis presents a number of problematic moments in the process of direct collection of a monetary obligation with a currency clause, namely: the lack of a clear procedure for accrual of the amount of debt, changes in the amount of debt to be collected at the time of filing a claim and before the decision and/or at the time of the decision and crediting the debt to the account of the executor. This leads to the violation of the creditor's rights in the actual receipt of the debt. The concepts of "debtor" and "creditor" are characterized separately. Two types of creditors are distinguished: 1) secured - a creditor with a security interest, securing the debt (pledge); 2) unsecured - a creditor without a security interest in the property. By results of legal analysis it is proved that secured creditor will have advantage over unsecured creditor. It is proposed to consider the concept of "debtor" in a broad and narrow sense. In the broad sense, the concept of debtor can include all individuals and legal entities who must fulfill a monetary obligation. In the narrow sense, a "debtor" is a legal entity or an individual who has not fulfilled or improperly fulfilled a monetary obligation. It is noted about the need to eliminate the differences of the conceptual apparatus in the civil and commercial codes, which give rise to the fact that, in particular, commercial courts apply the simultaneous collection of fines and penalties in contrast to the courts in civil cases because, under Article 549 of the Commercial Code of Ukraine penalty and fine are forms of forfeit, and in accordance with Article 230 of the Commercial Code of Ukraine - types of sanctions. The study substantiates the inadmissibility of the simultaneous penalties and fines for failure to perform an obligation. Attention is also paid to: prescriptions for determining the mandatory pre-trial settlement of a dispute; the grounds for reducing the amount of damages and penalties charged from the debtor by the court; features of legal relations in the field of consumer lending. Scientific novelty of the work lies, in particular, in the fact that for the first time: the definition of the term "monetary obligation in foreign currency" is formulated, which should be understood as a legal relationship under which one party (debtor) must pay the other party (creditor) a sum of money expressed directly in foreign currency or a sum of money with a currency equivalent, arising on agreementual or other grounds; the development and formation of civil legal liability for non-performance of monetary obligations in foreign currency is proposed to divide into the following stages. The first stage covers 1922-1963 and is characterized by codification of civil law of the Ukrainian SSR under direct influence of socialist requirements of that time without actual regulation of binding legal relations in foreign currency, the circulation of which was limited by the regime of currency state monopoly. The second stage, covering 1963-2003, expanded the regulation of the procedure of application of civil liability for nonperformance of monetary obligations, while further restricting the use of foreign currency. The third stage covers the years 2003-2018, and is characterized by the adoption of the current Civil Code of Ukraine and the Commercial Code of Ukraine, the provisions of which regulated the application of liability for non-performance of monetary obligations in foreign currency at the time of independence of Ukraine with the possibility of using foreign currency and a foreign equivalent in the manner and conditions established by law. The fourth - 2018 - and up to now, characterized by the adoption of the Law of Ukraine "On Currency and Currency Transactions", which traces serious prerequisites for updating civil law norms with pro-European orientation; the need to define at the legislative level a separate procedure for accrual and calculating of forfeit in monetary obligations with a currency clause as such, which should be calculated in foreign currency for all the time of delay in performance of a monetary obligation to which the equivalent of the relevant currency with subsequent recalculation in the national currency - hryvnia on the date of payment, unless another procedure for its determination is not established by agreement or law or other regulatory legal act; the need to amend the Civil Procedural Code of Ukraine (hereinafter - the "CPC of Ukraine") by supplementing its content with a prescription for determining the mandatory pre-trial settlement of the dispute, in case of non-compliance with which the claim will be subject to return, namely, if the application is not added evidence of measures of pre-trial dispute settlement when such measures are mandatory under the agreement; substantiated the amendments to the Commercial Code of Ukraine regarding the reduction of the court losses and penalties charged from the debtor by supplementing its content prescription, according to which the debtor, who has fully paid the amount of penalties and damages to the creditor, has no right to demand a reduction in such penalties and damages; proved expedient to amend the Law of Ukraine "On consumer credit" by supplementing the prescription, which establishes a ban on the conclusion of consumer credit agreements not only directly in foreign currency, as well as the use of cash equivalents in foreign currency. Also in the thesis has been improved: the conclusion on the need to eliminate the differences of the conceptual apparatus in the civil and commercial codes, which give rise to the fact that, in particular, economic courts apply the simultaneous collection of fines and penalties in contrast to the courts in civil cases due to the fact that under Article 549 of the Civil Code of Ukraine penalty and fine are forms of penalty, and in accordance with Article 230 of the Commercial Code of Ukraine - types of punitive measures. The study substantiates the inadmissibility of the simultaneous collection of penalties and fines for failure to fulfill an obligation; the conclusion that there is a presumption of fault of the debtor in a contractual monetary obligation, which consists in the fact that he assumed an obligation that he could not fulfill, although the inability of such performance does not exempt him from liability; the approach to dividing creditors by security interest into secured creditor with a security interest to secure the debt (particularly, a pledge), and unsecured creditor who has no security right to the property of the debtor; the conclusion that the differentiation of tort and contractual civil liability in monetary obligations is reduced to the fact that the basis of a monetary obligation in connection with the infliction of harm is a court decision, and a monetary obligation to pay a penalty - the agreement. In addition, the position according to which Article 625 of the Civil Code of Ukraine is partially applicable in case of non-performance of monetary obligations in foreign currency was further developed. Inflation loss accrual is not applied to monetary obligations expressed directly in foreign currency, because foreign currency is not subject to indexation, and does not apply to monetary obligations with currency clause, because the use of the currency equivalent and inflation loss accrual have a common goal - the avoidance of currency risks of the national currency depreciation - the hryvnia; provisions, according to which the annual interest and inflation losses are not part of the monetary obligation and are not a monetary sanction for its failure, so they are accrued regardless of the debtor's payment of a forfeit for non-performance of the obligation; the conclusion that the civil nature of the penalty is a punitive nature, so reasonable is a reservation of the current version of Part 1 of Article 624 of the Civil Code of Ukraine on penalties to be exacted in full, regardless of damages repayment in the aspect of the recodification of Civil Code of Ukraine. The theoretical conclusions substantiated by the results of the thesis allowed formulating specific proposals to improve the legal regulation in the area of study. The results of the thesis can be used: for further scientific developments; in law enforcement activities; in the educational process when teaching the disciplines "Civil law of Ukraine", "Comercial law of Ukraine", "Public procurement according to the legislation of Ukraine", "Civil-law regulation of the procedure for providing financial services" etc.